Призначення державного виконавця

З 1 січня 2004 року заступників начальників районних, мі­ських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС, головних державних виконавців, старших державних ви­конавців та державних виконавців цих відділів призначають на посаду та звільняють із посади начальники Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), ра­йонних у містах відділів ДВС.

Головних державних виконавців, старших державних вико­навців та державних виконавців підрозділу примусового вико­нання рішень відділів ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольсь­кого міських управлінь юстиції призначають на посаду та зві­льняють із посади начальники Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольсь­кого міських управлінь юстиції.

Начальників підрозділів примусового виконання рішень відді­лів ДВС Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, об­ласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юс­тиції, їх заступників, начальників районних, міських (міст облас­ного значення), районних у містах відділів ДВС призначають на посаду та звільняють з посади начальники Головного управління юстиції Мінюсту в АР Крим, обласних, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів ДВС цих управлінь юстиції.

Заступника директора Департаменту ДВС — начальника відділу примусового виконання рішень, заступників директора Департаменту ДВС, державних виконавців Департаменту ДВС, начальників відділів ДВС Головного управління юстиції Мін­юсту в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначає на посаду та звільняє із посади Міністр юстиції України за поданням директора Депар­таменту ДВС.

Директора Департаменту ДВС призначає на посаду та звіль­няє з посади Міністр юстиції України (ст. 9 Закону України

"Пр° ДВС").

Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність У порядку, встановленому законом. У разі вчинення держав­ним виконавцем під час виконання службових обов'язків діян-

4*

Глава 4 - кти виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)_____ 53

ня, що має ознаки злочину чи адміністративного правопору­шення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відпові­дальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподія­на державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави (ст. 11 Закону України "Про ДВС"). ~ Відвід державного виконавця. |~~ Для забезпечення неупередженості виконання передбачено І інститут відводу (самовідводу) щодо участі державного вико-I навця у виконавчому провадженні.

Державний виконавець не може брати участі у виконавчо­му провадженні та підлягає відводу, якщо він є близьким ро­дичем сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересований у ре­зультаті виконання рішення, або є інші обставини, що зумов­люють сумнів у його неупередженості.

За наявності обставин для відводу державний виконавець 1 зобов'язаний заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід може бути заявлено стягувачем, боржником або їх представни­ками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі та заявленим у будь-який час до закінчення виконавчо­го провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішує началь­ник відповідного відділу ДВС, про що виноситься постанова. ~ Питання про відвід, самовідвід начальника відділу ДВС або всіх державних виконавців відділу ДВС вирішується наказом керівника відповідного органу вищого рівня. Наказ про задо­волення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу началь­ника відділу ДВС або всіх державних виконавців відділу ДВС може бути оскаржено у 10-денний строк до Мінюсту України або до суду.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному ви­конавцеві або до іншого підрозділу ДВС.

Відмову в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржено до відповідного суду у 10-денний строк.

Посадові особи, що мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, а також суд зобов'язані розгля­нути заяву про відвід або самовідвід у термін до трьох діб.

З Сторони виконавчого провадження та інші особи, які беруть участь у виконанні

"тТпугу групу суб'єктів виконавчого провадження становлять особи, які беруть участь у виконанні — ще суб'єкти виконав­чих правовідносин, які мають юридичну заінтересованість у

виконанні.

1, юридична заінтересованість у виконанні — це ознака су­б'єкта виконавчих правовідносин, яка визначає його участь у виконанні, зважаючи на прагнення захистити свої права, права іншої особи, групи осіб, суспільства, держави, тобто тоді, ко­ли участь у виконавчому провадженні зумовлено особистими інтересами чи виконанням, покладеними на цю особу, зобов'я­заннями, чи у випадку, коли остання отримала такі зобов'язан­ня за власним волевиявленням.

^ Юридична заінтересованість у виконанні має матеріально-правовий та процесуальний (процедурний) аспекти. Матеріаль­но-правова заінтересованість — це така ознака суб'єкта вико­навчих правовідносин, яка полягає у захисті власних суб'єк­тивних прав та інтересів у виконанні (особистий характер юридичної заінтересованості), що передбачає отримання за ре­зультатами виконання для себе певного блага чи, відповідно, недопущення безпідставного позбавлення особи цього блага. Процесуальна заінтересованість — це прагнення отримати пев­ний процесуальний (процедурний) результат діяльності дер­жавного виконавця щодо виконання рішення, визначеного за­коном. Ця заінтересованість полягає у спонуканні державного виконавця до вчинення чи невчинення відповідних виконавчих дій, спрямованих на виконання юрисдикцїйного рішення.

Осіб, які беруть участь у виконанні, зважаючи на наявність (відсутність) матеріально-правової складової юридичної заінте­ресованості, поділяють на тих, що:

- захищають власні інтереси у виконавчому провадженні;

- захищають у виконавчому провадженні інтереси інших
осіб.

Для того, щоб бути учасником (суб'єктом) виконавчого провадження, необхідно мати здатність, тобто бути правосуб'-єктним. Правосуб'єктність як ознака суб'єкта виконавчих пра­вовідносин стосується, як правило, осіб, які беруть участь у виконанні, і особливо тих суб'єктів виконавчого провадження, які захищають власні інтереси.

4. г'гктіі виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

Правосуб'єктність у виконавчому пр<?^аД^женн' охоплює Правоздатність та дієздатність. ПравоздатІ^сть визнається за >сіма учасниками — фізичними та юридич ^ими особами, а та-Чож за іншими учасниками правовідносин,^якшо матеріальний Закон допускає наділення їх правами та об'^в'^язками- Дієздат­ність у виконавчому провадженні також з<^{лежить В}'Д дієздат­ності у матеріальних та процесуальних гї^ав0В1Д^{н0синах}> які ^тали передумовою виникнення правовіднс^;ин У виконавчому Провадженні. Безперечно, дієздатними у й¥-^оиг^^чоиУ провад­женні (тобто особами, які можуть власній діями набувати Процесуальних прав та обов'язків) є повнол™^{1 та} Дієздатні фі­зичні особи, юридичні особи та інші учас^^ки правовідносин, %их матеріальним законом визнано такими

Особи, які захищають власні інтереси; виконавчому про­вадженні, або, іншими словами, сторони — ^це стягувач та боржник (ст. 11 Закону). Стягувач — це 4^{зична аб}° юридич­на особа, на користь чи в інтересах якої^аи^^ано виконавчий і документ. Боржник — це фізична або ід^идтиа особа, яка 1 ^Зобов язана за рішенням вчинити певні ді (передати майно, \^еиконати інші обов'язки, передбачені ріш4^ТІЯМ) або утрима-уЬися від їх вчинення.

Щодо правового статусу сторін у викоі^1ВЧ0МУ проваджен­ні, то вони та інші учасники виконавчого ровадження мають Право ознайомлюватися з матеріалами вг^{сонавчого} провад­ження, робити з них виписки, знімати копії подавати додатко­ві матеріали, заявляти клопотання, брати у^сть у провадженні ^аиконавчих дій, давати усні та письмові гі^{яснення в} процесі ^виконавчих дій, висловлювати свої доводи міркування з усіх Питань, що виникають у ході виконавчого іровадження, у то-^у числі при проведенні експертизи, запер^чУ^вати проти кло-Потань, доводів та міркувань інших учаі^ІИК'^в виконавчого Провадження, заявляти відводи, оскаржуват Д'¹ (бездіяльність) Державного виконавця з питань виконавче⁰ провадження та Користуватися іншими правами, наданими з¹⁴⁰™¹^-

Стягувач має право подати заяву про віСачу дубліката ви­конавчого документа, про поновлення строї пред'явлення ви­конавчого документа до виконання, про ви^{1 ОВ}У ^В'Д стягнення ¹ повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову у/-ЧУ ^ПР° закінчення ^в виконавчого провадження, яку затверджує (^ оспорювати на­лежність майна і його оцінку, подавати ш-¹^¹^⁰⁸' заперечення

поти розрахунку державного виконавця щодо розподілу кош­тів між стягувачами.

За виконавчим документом про стягнення коштів за пого­дженням зі стягувачем боржник може передати стягувачеві в оахунок повного або часткового погашення боргу власне майно.

Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного ви­конавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язко­ве зупинення виконавчого провадження, встановлення відстроч­ки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку вико­нання рішення, зміну місця проживання чи місцеперебування, а боржник—фізична особа — про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з ін­шими особами, рахунки в банківських та фінансових устано­вах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобо­в'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконав­чих дій (ст. 11' Закону).

Співучасть у виконавчому провадженні — це участь на бо­ці стягувача або боржника кількох осіб. Залежно від того, на І^якій стороні наявна множинність, співучасть є активною, пасив­ною та змішаною. Співучасть допускається у тому разі, якщо виконання пов'язане зі спільним правом або обов'язком, тобто з підстав, обумовлених матеріальним правом. Співучасть слід відмежовувати від об'єднання виконавчих проваджень в єдине У випадках, встановлених законом.

Особливістю співучасті є можливість застосування спеціаль­ного представництва, за яким один із співучасників може до-Ручити ведення справи в його інтересах іншому співучаснико­ві. Таке положення слід визнати винятком із загального прави­ла про неприпустимість суміщення процесуальних функцій у процесуальній діяльності. Це допускається зважаючи на спіль­ність інтересів співстягувачів чи співборжників (їх інтереси не Мають суперечливого або такого, що виключають один одно-^го, характеру).

.5'сктн виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

Правонаступництво — це перехід процесуальних прав та обов'язків у виконавчому провадженні від правопопередника (сторони, яка вибула із виконавчого провадження) до правона­ступника (стягувача або боржника), в силу правонаступництва у матеріальних правовідносинах, які є предметом виконання.

Підставою для правонаступництва у виконавчому провад­женні є правонаступництво у матеріально-правових відноси­нах. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінте­ресована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обо­в'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сто­рони, яку правонаступник замінив (ст. 11 Закону). і Питання про правонаступництво у виконавчому проваджен-\ ні суд розглядає у десятиденний строк за поданням державно-| го виконавця або за заявою особи, яка бажає виступити право-/ наступником, при чому суду має бути представлено докумен-! ти, які підтверджують правонаступництво у матеріальних пра­вовідносинах (ст. 378 ЦПК 2004 р.).

' * Особами, які беруть участь у виконанні та представля­ють інтереси інших, є: - представник,

прокурор, •

органи державної влади, •

органи місцевого самоврядування,

інші органи та особи, які відповідно до закону уповноваже­ні захищати інтереси інших осіб.

Представництво у виконавчому провадженні — це право­відносини, в силу яких одна особа (представник) бере участь у виконавчому провадженні від імені та в інтересах іншої особи (особи, яку представляють, зазвичай сторони).

Представництво у виконавчому провадженні переважно є похідним від представництва у матеріальних правовідносинах. Хоча в деяких випадках (як правило, договірне представницт­во) воно у виконавчому провадженні може мати місце як са­мостійні правовідносини.

Сторони можуть реалізовувати свої права й обов'язки у ви­конавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку,

коли боржник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійс­нюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому про­вадженні відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, яку ви­знано судом безвісно відсутньою, державний виконавець сво­єю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном майна згаданої сторони. Г~ Юридичних осіб у виконавчому провадженні представля­ють їх керівники чи органи, посадові особи, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника має бути підтверджено довіре­ністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону (ст. 12 Закону). Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

1) особи, які не досягай 18-ти років, крім випадків, передбаче­
них законом;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків,
коли вони діють як законні представники або як уповнова­
жені особи відповідного органу, що є стороною виконавчо­
го провадження;

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснюва­
ти представництво (ст. 13 Закону).

Прокурор — особливий суб'єкт виконавчого провадження. У законодавстві про виконавче провадження його процесуаль­ний статус окремо не визначено, що є недоліком.

Формою участі прокурора у виконавчому провадженні є подання заяви про відкриття виконавчого провадження в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді (ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про про­куратуру", п. 3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Діяльність прокурора при виконанні рішень суду та інших органів й осіб має певну особливість, зважаючи на виконання органами прокуратури нагляду за додержанням і застосуван­ням законів (п. 9 перехідних положень Конституції України, розділ III Закону України "Про прокуратуру"). Однак у цьому випадку прокурор є суб'єктом не виконавчих правовідносин, а тих, які виникають у зв'язку зі здійсненням прокурорського

г

Глава 4. губ'ектн виконавчого провадження (виконавчих правовідносин)

нагляду. Ця діяльність прокурора є важливим способом забез­печення законності виконавчого провадження. Щодо виконан­ня окремих рішень, наприклад, вироків суду у частині майно­вих стягнень, виконуючи функцію нагляду за додержанням за­конів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (ст. 415 КПК, ст. 5 Закону України "Про прокуратуру"), про­курор має ширші повноваження.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та ті особи, які захищають інтереси інших, є учасниками ви­конавчого провадження у випадках виконання ними завдань та функцій, передбачених законом. За такої участі цих учасників виконавчого провадження наділено процесуальною заінтересо­ваністю, вони реалізовують своє функціональне призначення або права, надані їм законом.

Чинне законодавство не відносить цих осіб до учасників виконавчого провадження, а тому не наділяє їх необхідними для такої участі правами та обов'язками. В окремих випадках це перешкоджає вказаним органам реалізовувати власні повно­важення.

Поиск по сайту: