Про старі і нові скрижалі

Тут сиджу я і чекаю; усі старі, розбиті скрижалі навколо мене, а також нові, наполовину пописані. Коли ж настане моя година?-- година мого сходження, заходження: бо ще один раз хочу я піти до людей.Його чекаю я тепер: бо спершу повинні мені передувати знамення, що моя година настала, -- саме, лев, що сміється, із зграєю голубів.А доки говорю я сам з собою, як той, у кого є час. Ніхто не розповідає мені нічого нового, -- тому я розповідаю собі про саме собі…

Цю сонливість струсив я, коли став учити: ніхто не знає ще, що добро і що зло, -- якщо сам він не творить! Але що творить -- це той, хто створює мету для людини і дає землі її сенс і її майбутнє: він уперше створює добро і зло для усіх речей…Де всякий час думалось мені блаженним кепкуванням над митями, де необхідністю була сама свобода, що блаженно грала з жалом свободи. Де знову знайшов я свого старого демона і заклятого ворога, духу тяжкості, і все, що створив він: насильство, статут, необхідність, слідство, мету, волю, добро і зло…

Там же підняв я на дорозі слово "надлюдина" і що людина є щось, що повинне здолати, що людина є міст, а не мета; що він радіє своєму полдню і вечору як шляху, що веде до нових уранішніх зорь …Врятувати минуле в людині і перетворити все, що "було", поки воля не скаже: "Але так хотіла я! Так захочу я".

Людина є щось, що повинне здолати. Існує багато шляхів і способів подолання -- шукай їх сам! Але тільки скоморох думає: "Через людину можна перестрибнути"…Хто не може повелівати собі, повинен покорятися. Інші ж можуть повелівати собі, але їм бракує ще багато чого, щоб уміти покорятися собі!

Так хоче цього характер душ благородних: вони нічого не бажають мати дарма, всього менш життя.Хто з натовпу, той хоче жити дарма; ми ж інші, кому дано життя, -- ми постійно роздумуємо, що могли б ми дати кращого в обмін за неї!

о брати мої, хто первісток, той приноситься завжди в жертву. А ми тепер первістки…Але так хоче цей наш рід; і я люблю тих, хто не шукає зберегти себе. Що гинуть люблю я усію своєю любов'ю: бо переходять вони на ту сторону…

О, ці добрі! -- Добрі люди ніколи не говорять правди; для духу бути таким добрим -- хвороба. Вони поступаються, ці добрі, вони підкоряються, їх серце вторить, їх розум покоряється: але хто слухається, той не слухає самого себе!

"Над річкою все міцно, усі цінності речей, мости, поняття, усе "добро" і "зло" -- усе це міцно"! А коли приходить сувора зима, приборкувач річок, -- тоді і насмішники починають сумніватися; і воістину, не одні тільки увальни говорять тоді: чи -- "Не все спокійно"?

Є старе безумство, воно називається добро і зло. Навколо віщунів і звіздарів оберталося досі колесо цього безумства.Колись вірили у віщунів і звіздарів; і тому вірили: "Все -- доля: ти повинен, бо так потрібно"!Потім знову стали не довіряти усім віщунам і звіздарям; і тому вірили: "Все -- свобода: ти можеш, бо ти хочеш"!

Про брати мої, про зірки і про майбутнє досі тільки мріяли, але не знали їх; і тому про добро і зло досі тільки мріяли, але не знали їх!..

"Ти не повинен грабувати! Ти не повинен вбивати"! -- такі слова називалися колись священними; перед ними преклоняли коліна і голови, і до них підходили, роззувшись.

Але я запитую вас: коли на світі було більше розбійників і вбивць, як не тоді, коли ці слова були особливо священні?Хіба в самому житті немає -- грабежу і вбивства? І вважати ці слова священними, хіба не означає -- вбивати саму істину?Чи це не було проповіддю смерті -- вважати священним те, що суперечило і протиборствувало всякому життю? -- Про брати мої, розбийте, розбийте старі скрижалі.

Може прийти великий тиран, лукавий недолюдок, який своєю милістю і своєю немилістю насилуватиме усе минуле -- доки воно не стане для нього мостом, знаменням, герольдом і криком півня…І так усе минуле віддане на свавілля: бо може коли-небудь статися, що натовп стане паном, і всякий час потоне в дрібній воді…

Бо уміння стояти є заслуга у придворних; і усі придворні вірять, що до блаженства після смерті належить -- дозвіл сісти! --Також і не те, що дух, якого вони називають святим, вів ваших предків в землі обітовані, яких я не обіцяю; бо, де виросло гірше з усіх дерев -- хрест, -- в такій землі хвалити нічого!

До чого жити? Все -- метушня! Жити -- це молотити солому; жити -- це спалювати себе і все-таки не зігрітися"

Для чистого все чисто" -- так говорить народ. Але я говорю вам: для свиней все перетворюється на свиню!Тому несамовиті і святенники, у яких навіть серце поникло, проповідують: "Сам світ є брудне чудовисько".

"А свій власний розум -- ти повинен сам задушити його: бо це розум світу цього, -- так навчишся ти сам зрікатися світу".

Життя є джерело радості; але в кому говорить зіпсований шлунок, батько скорботи, для того усі джерела отруєні.Пізнавати -- це радість для того, в кому воля лева!

На землі є багато хороших винаходів, з них одні корисні, інші приємні; заради них варто любити землю.

І багато винаходів настільки хороші, що являються, як груди жінки, -- одночасно корисними і приємними.

брати мої, є скрижалі, створені стомленням, і скрижалі, створені гнилими лінощами, -- хоча говорять вони однаково, але хочуть, щоб слухали їх неоднаково. --Подивіться на того, що цього, що терпить спрагою! Тільки одна п'ядь ще відділяє його від його мети, але від втоми ліг він тут уперто в пилі -- цей сміливець!

Бо душа, що має дуже довгі сходи і може опуститися дуже низько, -- як не сидіти на ній найбільшому числу паразитів? ---- душа найбільша, яка далеко може бігати, блукати і кидатися в собі самій; найнеобхідніша, яка заради задоволення кидається у випадковість --

Чи знайомо вам насолода скачувати камені в прямовисну глибину? -- Ці нинішні люди: дивитеся ж на них, як вони скачуються в мої глибини!Я тільки прелюдія для кращих гравців, про брати мої! Приклад! Робіть по моєму прикладу!

Зберігайте свої очі чистими від їх "за і проти"! Там багато справедливого, багато несправедливого: хто загляне туди, гнівається.Заглянути і рубати -- цю справу однієї хвилини: тому йдіть в ліси і вкладіть свій меч в піхви!

У усіх звірів людина вже пограбувала доброчесності їх; тому з усіх звірів людині найважче дістається харчування його.

Я хочу бачити чоловіка і жінку: одного здатним до війни, іншу здатну до дітородіння, але обох здатними до танцю головою і ногами.І нехай буде втрачений для нас той день, коли жодного разу не танцювали ми! І нехай неправдивою назвиться у нас всяка істина, у якої не було сміху!

Укладення ваших браків: дивитеся, щоб не вийшло воно поганим укладенням! Ви зробили висновок занадто швидко: звідси слідує -- осквернення браку!І краще ще осквернити брак, чим зігнути брак, оббрехати брак! -- говорила мені одна жінка: "Так, я осквернила брак, але спершу брак осквернив -- мене"!

Хто навчений в старих джерелах, дивися, той врешті-решт шукатиме джерел майбутнього і нових джерел.

Добрі повинні розпинати того, хто знаходить собі свою власну доброчесність! Це -- істина!

Розбийте, розбийте добрих і праведних! -- о брати мої, чи зрозуміли ви також і це слово?

Але хто відкрив землю "людина", відкрив також і землю "людське майбутнє". Тепер повинні ви бути мореплавцями, відважними і терплячими!

І блаженством повинно здаватися вам накладати вашу руку на тисячоліття, як на віск ---- блаженством писати на волі тисячоліть, як на бронзі, -- твердіше, ніж бронза, благородніше, ніж бронза. Абсолютно твердо тільки благородне.

готовий для себе самого і для найпотаємнішої волі своєї: як лук, що полум'яніє до стріли своєї, як стріла, що полум'яніє до зірки своєї;-- як зірка, готова і зріла в полдне своєму, палаюча, пронизана, блаженна перед нищівними стрілами сонця.

Поиск по сайту: