Філософія життя» (Ф. Ніцше)

Тема 8. СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ

План.

Виникнення сучасної філософії та її особливості.

Філософія життя» (Ф. Ніцше).

Психоаналітична філософія: фройдизм та неофройдизм.

Екзистенціалізм.

Сучасна «філософія науки»: позитивістський напрям у філософії.

Феноменологія і герменевтика.

Виникнення сучасної філософії та її особливості

Сучасна філософія значно розширила спектр філософської тематики, в ній з'явилися нові проблеми, зв'язані з розвитком науки, техніки, з інформа­ційним вибухом, з появою глобальних проблем, а також нові аспекти про­блем, що вважалися традиційними.

Це зумовило надзвичайну різноманіт­ність і множинність філософських вчень, концепцій, теорій, напрямків XX століття.

Якщо класичну філософію можна назвати філософією розуму і пізнан­ня, то сучасна некласична Філософія стає Філософією людини і Філо­софією мови.

На перший план виходять проблеми людської суб'єктивності, духовного досвіду людини, світу її повсякденності, проблеми культури та історії, морально-етичні проблеми, проблеми мови та спілкування (комуніка­ції).

При всій множинності філософських течій XX століття, їх можна розді­лити на два основних опозиційних напрямки.

До того чи іншого з них тяжіє більшість сучасних філософських систем. Це - ірраціоналістичний, екзистенційно-антропологічний напрям («філософія життя», екзистен­ціалізм, філософія франкфуртської школи, психоаналітична філософія, пер­соналізм, філософська антропологія, герменевтика, феноменологія та ін.) і раціоналістичний, позитивістськи орієнтований напрям, так звана «Філософія науки» (неопозитивізм, аналітична філософія, структуралізм тощо).

Найбільш поширеними і впливовими вченнями у XX столітті стають іррааіоналістичні вчення.

У центрі їхньої ува­ги - проблеми людського існування.

Розум, згідно концепції ірраціоналізму, відіграє другорядну роль.

Усі форми раціонального, свідомого у людини про­голошуються вторинними, похідними, а вирішальне значення у людському житті відводиться таким чинникам, як інстинкт, воля, підсвідоме, пережи­вання, інтуїція, віра тощо.

Питання про сенс людського існування постає тут особливо гостро, у зв'язку з чим згасає інте­рес до природи і зростає інтерес до історії.

Філософія життя» (Ф. Ніцше)

Ірраціоналізм XX століття починається з «Філософії життя», що фо­рмується у другій половині XIX ст.

Основними представниками цієї філософії стали А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон, В. Дільтей, О. Шпенглер

Центральним поняттям стає поняття життя.

Світ розуміється тут як «життєва реальність», яку можна збагнути тільки через інтуїцію, переживання.

Започатковує «філософію життя» А. Шопенгауер, але по-справжньому відомим і популярним це вчення стає завдяки німецькому філософу Фрідріха Ніцше (1844 - 1900)

Саме його творчість вважають «вступом» до сучасної філософії, а самого Ніцше називають «пророком XX століття».

Найбільш відомими його творами стали:

- «По той бік добра і зла»,

- «Пере­оцінка цінностей»,

- «Так казав Заратустра»,

- «Антихристиянин»,

- «Воля до влади».

Головним своїм завданням Ніцше вважав створення філософії, яка б давала життєвий орієнтир, тому центральне місце в ній належить морально-практичній проблематиці.

Провідною ідеєю ніцшеанської концепції стає вчення про волю як першооснову всього існуючого, а основним поняттям - «воля до влади».

Світ, за Ніцше, не є впорядкованим космосом, він є хаосом, пере­хрестям боротьби різних життєвих сил і воль.

Усе в ньому спрямоване на «вперте існування», усе пронизано інстинктом самозбереження, «волею до влади».

«Воля до влади» - поняття-символ, яким Ніцше позначає основний чинник людського духу.

«Воля до влади» є прагненням до могутності, про­явом життєздатності людини, здатністю до виживання і боротьби, жадобою самореалізації в житті.

Бурхливий потік життя, в якому точиться боротьба за існування, вима­гає від людини напруження сил і волі, активності, творчості.

Людина - істо­та, що сама створює власний життєвий світ, саме вона вносить у нього пев­ний сенс, якого світ сам по собі позбавлений.

Ніцше був першим, хто помітив початок кризи європейської культури XX століття. Зміни у духовній ситуації європейського суспільства він визна­чив як симптоми хвороби і дав їй назву - нігілізм.