СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

1. Автономія (адміністративно-територіальної одиниці) – особливий правовий статус адміністративно-територіальної одиниці, що полягає, як правило, в існуванні системи органів влади автономії та власного предмета відання автономії. У складі України існує напівполітична територіальна автономія – Автономна Республіки Крим.
2. Адміністративно-територіальний устрій – це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками організація території держави з її поділом на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будується система державних органів і система органів місцевого самоврядування, а також принципи та методи взаємовідносин центральних та місцевих органів державної влади та органів державної влади з органами місцевого самоврядування.
3. Апатриди (аполіди) -(грец. заперечна частка «а» + patris (patridos); від patria – батьківщина, вітчизна)) – особа без громадянства. Особа без громадянства – це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
4. Біженець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
5. Біпатриди (біполіди) – ( від лат. bis – двічі + грецьк. patris (patridos) – батьківщина, вітчизна) – особи, що мають громадянство двох чи більше держав, тобто подвійне громадянство.
6. Верховенство закону - це визнання за Конституцією України найвищої юридичної сили (ч. 2 ст. 8); по-друге, віднесення до предмета законодавчого регулювання найважливіших, визначальних суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 92); по-третє, панування закону, безумовне підпорядкування законові всіх членів суспільства та держави в цілому
7. Вето (Президента України) – рішення Президента України, яке означає його відмову у підписанні закону, прийнятого Верховною Радою України. У випадку застосування права вето Президент повертає закон до Верховної ради України із своїми вмотивованими пропозиціями.
8. Виборча квота – кількість голосів виборців, яка необхідна для отримання одного депутатського мандату.
9. Виборча система – (в широкому розумінні) система правовідносин, що виникають в процесі формування представницьких органів влади; (в вузькому розумінні) принцип, за яким розподіляються мандати представницького органу.
10. Виборче право – (в об’єктивному сенсі) сукупність конституційно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають в процесі формування представницьких органів влади; (в суб’єктивному сенсі) право громадян України обирати та бути обраними до представницьких органів влади.
11. Виборчий бар’єр – мінімальна кількість голосів виборців (у відсотковому відношенні), яку необхідно отримати політичній партії (виборчому блоку політичних партій), для участі у розподілі депутатських мандатів.
12. Гарантії конституційних прав і свобод – умови, прийоми, способи і засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація прав та свобод, виконання обов’язків людини і громадянина, та їх охорона від незаконних обмежень та посягань.
13. Громадська організація - це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
14. Громадянство України — правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.
15. Державні символи – закріплені Конституцією та законами офіційні знаки чи звукові вирази, які в лаконічній формі відображають національно-державні та історико-культурні ідеї народу і символізують суверенітет держави.
16. Державний суверенітет – політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство в середині держави та незалежність у зовнішніх зносинах.
17. Законодавчий процес – система взаємопов’язаних процедур по розгляду та прийняттю законопроекту Верховною Радою України, підписанню та оприлюдненню прийнятого закону.
18. Законодавча ініціатива – право, визначених Конституцією України органів влади та посадових осіб, по внесенню на розгляд до Верховної Ради України проекту закону України.
19. Засади конституційного ладу – базові конституційні принципи, які зумовлюють сутність конституційного ладу в цілому, визначають оптимальне співвідношення державної влади з громадянським суспільством, правами і свободами людини і громадянина.
20. Демократична держава - форма держави, що ґрунтується на конституційному визнанні народу джерелом влади та реальному здійсненні народної влади через рівноправну участь громадян в управлінні загальнодержавними і місцевими справами, у контролі за державною діяльністю.
21. Депортація - особливий вид заслання, примусове виселення з місця постійного проживання особи або держави окремих осіб чи народів, яка визнана соціально небезпечною.
22. Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
23. Депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
24. Депутатська недоторканність – гарантія діяльності народного депутата України, яка полягає в особливому порядку притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його затримання та арешту.
25. Державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.
26. Імпічмент Президенту України – визначена Конституцією та законами України процедура дострокового припинення повноважень Президента України у разі вчинення ним державної зради чи іншого злочину.
27. Іноземець — особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
28. Інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
29. Конституційне право України - сукупність правових норм, які закріплюють та регулюють найбільш важливі основоположні суспільні відносини: засади конституційного ладу, права, свободи та обов’язки людини і громадянина, форми безпосередньої демократії, засади організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, територіальний устрій.
30. Конституційний контроль – одна із функцій Конституційного Суду України, яка полягає у перевірці на відповідність Конституції України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
31. Конституційний лад – цілісна система, закріплених в Конституції, політико-правових відносин і інститутів, підпорядкованих безумовним моральним і гуманістичним вимогам, що визначають устрій держави та суспільства.
32. Конституційні обов’язки – це закріплені Конституцією України вид і міра необхідної, обов’язкової поведінки людини і громадянина, що спрямована на забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і за недотримання яких настає юридична відповідальність.
33. Конституційне право ( у суб’єктивному розумінні) – це визнана державою і закріплена в Конституції можливість обирати кожною особою вид і міру своєї поведінки або користуватися певними благами для задоволення своїх інтересів.
34. Конституційне право на свободу – це вид і міра конституційно можливої допустимої поведінки людини, яка припускає більш широкий діапазон можливостей вибору особою варіантів своєї поведінки.
35. Конституційно-правовий статус особи – це правове положення особи у суспільстві і державі, сукупність їх прав, свобод, обов’язків і законних інтересів, що визнаються і гарантуються державою і закріплені в Конституції України.
36. Конституціоналізм – сукупність конституційних ідей, теорій та концепцій, які обґрунтовуються вченими-конституціоналістами та які покладені в основу сучасного конституційно-правового регулювання суспільних відносин.
37. Конституція – основний закон суспільства і держави, нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, що приймається народом на референдумі або від імені народу представницьким органом влади і закріплює, встановлює та регулює основоположні суспільні відносини в усіх сферах державного і суспільного життя.
38. Контрасигнація – процедура погодження прийнятих Президентом України актів Прем’єр-міністром України та відповідальним міністром, яка є обов’язковою для набрання чинності актами у визначених Конституцією випадках.
39. Матеріальна конституція - ухвалених у різні часи нормативні акти, судові рішення і конституційні звичаї, які визначають засади державного ладу, основи організації органів державної влади, закріплюють і гарантують права і свободи людини, регулюють її взаємовідносини з державною владою
40. Метод конституційно-правового регулювання - це сукупність способів і засобів, за допомоги яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права.
41. Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
42. Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки
43. Народний суверенітет – це виключне право народу України – громадян України всіх національностей, на всю повноту публічної влади, яке він може реалізувати як безпосередньо (шляхом виборів та референдуму), так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.
44. Національна меншина - це група громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
45. Натуралізація – ( від франц. naturaliser, від лат. naturalis – природний) набуття громадянства держави іноземним громадянином або особою без громадянства шляхом подання клопотання на ім’я глави держави або іншого вищого органа державної влади.
46. Об’єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
47. Об'єкт конституційно-правових відносин - це явище, матеріальна чи нематеріальна (духовна) реальність, із приводу якої виникає суспільний стосунок, що регулюється конституційно-правовою нормою
48. Омбудсмен – посадова особа (орган влади), основною функцією якої є здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав та свобод. В Україні – це Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
49. Оптація (опціон) – (від лат. optatio – бажання) – добровільний вибір громадянства особами, що мають громадянство двох чи більше держав при переході з території однієї країни до іншої.
50. Парламент – загальнонаціональний представницький орган, що формується на всенародних виборах, основними функціями якого є прийняття законів України, контроль за їх виконанням та призначення (звільнення) вищих посадових осіб.
51. Парламентський контроль - це функція Верховної Ради України, яка здійснюється парламентом як безпосередньо, так і його органами, посадовими особами, народними депутатами України, та спеціалізованими допоміжними інституціями – Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Рахунковою палатою, - і спрямована на перевірку діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, з точки зору відповідності цієї діяльності вимогам законності, ефективності та доцільності.
52. Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
53. Преамбула – нетипова норма, яка має політичний та ідеологічний зміст. Преамбула Конституції України складається із 9 абзаців, в яких вказується на історичне підґрунтя прийняття Конституції та визначається її соціально-правове значення.
54. Резолюція недовіри – рішення Верховної Ради України, що приймається нею за наслідками розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, означає негативну оцінку діяльності Кабінету Міністрів України та має наслідком його відставку.
55. Релігійна організація – це об’єднання громадян, створене з метою задоволення своїх релігійних потреб сповідувати і поширювати віру, що діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає і замінює персонал згідно із своїм статутом (положенням).
56. Референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
57. Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр
58. Тлумачення Конституції – уяснення та роз’яснення змісту (сенсу) конституційних норм; діяльність уповноважених органів, посадових осіб та громадян, метою якої є встановлення змісту конституційних норм.
59. Трансферт – автоматична зміна громадянства, коли разом з переходом території автоматично змінюється громадянство незалежно від того, погоджується або не погоджується населення території, що переходить.
60. Фактична конституція застосовуються для характеристики реального стану суспільних відносин, які складають предмет конституційного регулювання, вони позначають реально існуючі в країні основи державного ладу, фактичну ситуацію з правами та свободами людини
61. Філіація – (лат. filia – донька, filius – син) – набуття громадянства за народженням. При набутті громадянства за народженням враховуються принципи jus sanguinis (права крові) та jus soli (права грунту).
62. Формальна (формально-юридична або формалізована) конституція являє собою закон або кілька законів.
63. Функції конституції - це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції.
64. Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації та функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави.

Поиск по сайту: