Злитки золотi

УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК

Упражнение 1. Потренируйтесь в произношении звуков украинского языка, читая скороговорки:

1. Був господар, був господар, та й розгосподарився. 2. Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята. 5. В домі Дими дим. Ой ходім туди, ходім. Рятувати Димин дім. 6. В сіренької горлички туркотливе горлечко. 7. Варка варила вареника, Василь взяв вареника. Варка Василя варехою. Василь Варку вареником. 8. Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду. Та знов – бовть у воду. 9. Вовк-вовцюг вівцю волік. Вова вовку – вила в бік. Як завив же вовк-вовцюг, миттю випустив вівцю. 10. Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух. 11. Їхали крамарі, стали на горі та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі Прокопенята. 12. Черепаха часто чхала, чапля чаєм частувала. 13. Яків ягідки якісь якось із галяви ніс. 14. Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: „Ти не вмієш так, як я, – так, як ти, не вмію я!”.

Упражнение 2. Прочтите текст, соблюдая правила украинского произношения:

Розповiдають

Катерина II багато чула про Григорiя Сковороду i захотiла його побачити. Мiнiстри привезли фiлософа до царського палацу i завели його до золотої зали. Усi стоять, не дихаючи, ждуть царицю. Ось з’являється й вона. Присутнi низько-низько вклоняються їй. Один тiльки Сковорода стоїть рiвно.

– Чого ти не вклоняєшся менi? – запитала його Катерина II.

– Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотiла на мене подивитись. Як же ти роздивишся мене, коли я перед тобою удвоє зiгнусь.

Дмитро Бiлоус

Злитки золотi

Чи ти задумувавсь, відкіль оті

у нашій мові злитки золоті?

Як намистини, диво калинове -

частини мови!

Який співець, поет, який письменник

уперше слово вигадав - іменник?

Іменник! Він узяв собі на плечі

велике діло - визначати речі, -

ім'я, найменування і наймення:

робота. Біль. І радість. І натхнення.

Ну а візьмімо назву - дієслово,

само підказує, що діє слово!

Ще й прикладу на нього не навів,

а вже до півдесятка дієслів!

Прикметник дасть іменнику - предмету

якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника,

за кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

замінювать числівник і прикметник.)

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в інтересах мови

і так і ні де треба я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

у мові, мабуть, найщиріший він!

«Ура! - гукнеш ти друзям неодмінно. -

Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»

Частини мови! Назви наче й звичні,

полюбиш їх - красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти. Знав - чудово.

Це за любов найвища з нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

Назвали вчені.

Й підхопив народ!

Поиск по сайту: