Загальна характеристика доби Середньовіччя (V – XV ст.)

Тема 3. ФІЛОСОФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

1. Загальна характеристика доби Середньовіччя.

2. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.

3. Філософія Відродження. Проблеми людської особистості.

Загальна характеристика доби Середньовіччя (V – XV ст.)

На зламі IV ст. нашої ери Римська імперія почала втрачати свою колишню могутність через загострення соціальної напруги і класову боротьбу. Повстання рабів, а також навала варварів призвели до того, що в V столітті Римська імперія остаточно розпадається. Цей процес характеризувався заколотами, війнами, занепадом моралі і господарської розрухи.

Філософська думка і культура цього періоду визначались такими силами:

- традиції греко-римської культури, філософії, що занепадали. Серед прибічників цих традицій були високоосвічені люди, представники школи елінізу, - які разом з тим, не змогли виробити нових ідей.

- варварство. Войовничі народи, які намагались знищитиримську державу, а духовний світ яких був примітивним, бідним і відповідно вони не могли протистояти Риму. Франки, англи, готи, вандали, нормани, гали хвилями насувалися на європейські землі, але завойовуючи їх, змішувались із місцевим населенням, переймаючи від них звичаї і віру, ніж поширювали свої.

Величезна держава, яка майже весь час перебувала у стані війни, перемішувала людей, культури, релігії, зробивши врешті решт окрему людину безпорадною та беззахисною. Ні влада, ні заможність, ні високі посади не були надійною основою для людського життя. (дані процеси хорошо відображені в таких художніх фільмах як: «Хрестоносці», «Хоробре серце», «Меч і хрест», «Гладіатор»).

Зневірившись в усьому матеріальному, люди звертали свої погляди та надії до духовного. Тут уже було не достатньо містицизму (віри в життя таємних сил), культу різних богів.

- християнство - це третя і сама могутня сила. Що визначала розвиток Європи. Від іудаїзму воно успадкувало не тільки ідею Єдиного Бога (монотеїзм) і Старий Заповіт, але і елементи стародавніх східних культів. Разом з тим вчення Ісуса Христа формувало у свідомості людей принципово нові гуманістичні установи.

Відбувся розпад рабовласницького ладу, на розвалинах якого виникло нове, феодальне суспільство, що призвело до змін греко-римської культури – феодальною культурою, а світоглядною основою якого стало християнство. Все це знайшло відображення і в суспільній свідомості, зокрема у філософії. Остання стає служанкою богослів’я, а філософи стають, як правило, апологетами (захисниками) християнства.
Провідним напрямком в розвитку філософії феодального суспільства було схоластика (від грец. – школа) – тип середньовічної філософії, цілком підпорядкованої релігії. Це філософське вчення, котре було відірване від життя, від реальних проблем, мало єдину мету – обґрунтування і захист теології, релігійного світогляду. Тому основними проблемами, на які звертали увагу схоласти, були: примат віри над розумом, віри над знанням, наукою; бог як абсолютна сила і абсолютна влада; бог як буття, істина і благо тощо. Філософською основою схоластичних вчень були ідеї античної філософії, особливо Платона і Арістотеля про вічність “ідей”, про бога як рушійну силу, “форму усіх форм” і т.п.
Важливе місце в середньовіковій філософії займала боротьба номіналістів і реалістів з приводу природи загальних понять, так званих универсалій.
Реалісти (Ансельм Кентерберійський, Іоанн Скот), у відповідності з вченням Платона, вважали, що реально існують лише загальні поняття, які є вічними. Вони існують до речей, до природи; нібито, поняття “будинок взагалі”, “людина взагалі” і т.п. існують до появи конкретного будинку, людини тощо.
Номіналісти (Іоанн Росцелін, Пьер Абеляр, Вільям Оккам) дотримувалися інших поглядів. Вони стверджували, що реально існують лише окремі речі, котрі передують поняттям про них. Поняття є лише іменами, назвами речей (лат nomina – назва, ім’я). поняття утворюються в процесі пізнання окремих речей і окремо від них не існують.
За цією здавалось би абстрактною суперечкою таїлася суттєва філософська проблема, а саме, що чому передує: об’єктивно існуючі речі поняттям про них, чи, навпаки, поняття, котрі є продуктами мислення, передують самим речам; наше пізнання йде від речі до поняття, чи від поняття до речі. Слід відзначити, що тут, в зародку, вже містилися елементи емпіризму і раціоналізму, матеріалізму і ідеалізму, котрі отримали свій розвиток пізніше.

Поиск по сайту: