Запоріжжя - 2010

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загальноправових дисціплін

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Теорія держави і права»

Тема № 3 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВИ

(2 години)

Для юридичного

Факультету

Запоріжжя - 2010

Лекцію підготував Грушанський А. О. викладач кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні навчально-наукового комплексу

________________________

“____”_____________ 200__р., протокол № ____

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

І. Поняття та основні ознаки держави

ІІ. Сутність держави

ІІІ. Типологія держав

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов.— М.: Новый Юрист, 1998.— С. 85-118.

2. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. В.В. Копєйчикова.— К: Юрінком, 1997.— С. 19-22, 27-28.

3. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд.— СПб.: Питер, 2004.— С. 31-38, 107-130.

4. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций.— 2-е изд.— М., 1996.— С. 24-31, 83-106.

5. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко.— Т.1.— М.: Изд-во "Зерцало", 1998.— С. 86-158.

6. Погребной И.М., Шульга А.М. Государственный (выпускной) экзамен по теории государства и права. Пособие по подготовке.— Харьков: "Рубикон".— 1997.— С. 25-29, 30-31.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. / Пер. з рос.— Харків: Консум, 2005.— С. 38-57.

8. Сурілов А.В. Основи загальної теорії держави і права.— Одеса: Одеський ун-т, 1995.— С. 37-41.

9. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко.— М.: ЗЕРЦАЛО, 1999.— С. 40-80.

10. Теория государства и права. Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д.Перевалова.— 2-е изд.— М., 2002.— С. 114-129, 168-181.

11. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова.— М.: ИПП “Отечество”, 1995.— С. 53-71, 89-100.

Мета лекції: розкрити поняття, сутність та типологію держави

ВСТУП

Держава - один з найскладніших соціальних феноменів, сутність якого розкривається через його визначення та ознаки. Водночас, державА розвивається разом із суспільством, через це протягом існування людства з’являлись та з’являються нові типи держав. Саме визначенню поняття держави ті типології держав і присвячено цю лекцію.

.

І. Поняття та основні ознаки держави

З давніх давен мислителі намагалися відповісти на питання, що таке держава. Ще давньоримський оратор, філософ й політичний діяч Марк Туллій Цицерон питав й одночасно відповідав: «Та й що таке держава, якщо не загальний правопорядок?». Дещо іншої позиції дотримувався визначний правознавець Н. М. Коркунов. Він стверджував, що «держава є суспільний союз вільних людей зі встановленим мирним порядком шляхом надання виключного права примусу тільки органам держави». Словом, багато вчених характеризували державу як організацію правопорядку (порядку), вбачали в тому її суть і головне призначення. Але це тільки одна з ознак цього феномену.

Держава є особливою політичною реальністю. Розкриваючи зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політичну організацію панівного класу (Ф. Енгельс: «Держава є не що інше, аніж машина для придушення одного класу іншим»), то пізніша, й особливо сучасна, держава — це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

На сьогодняшній день немає єдино вірного та узгодженого визначення поняття „держава”, проте, найбільш повно, на мій погляд, її суть розкриває наступна дефініція:

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.

Загальні ознаки держави.

1.) Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство — юридичний зв 'язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває: а) обов'язок підкорятися державно-владним велінням; б) право на заступництво і захист держави;

2.) Всеохоплюючий характер - охоплює усе населення країни в просторових межах. Тільки державна влада поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), які знаходяться на территории держави.

3) має спеціальний апарат управління — систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;

3) має у своєму розпорядженні апарат легального примусу: збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи). Державі належить монопольне право застосовувати примус на своїй території;

4) в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава організує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

5) має єдину грошову систему;

6) має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю. Держава - це организація влади, фінансову основу діяльності якої формують, в першу чергу, податки. Оподаткування є монопольным правом держави. Інші надходження до бюджету дають позики (зовнішні та внутрішні), доходи від діяльності державних підприємств, різні збори;

7) має суверенітет. Суверенітет - це органічна властивість влади самостійно і незалежно від будь - якої іншої влади (церковної, корпоративної тощо) здійснювати свої функції як в країні, так і за її межами;

8) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ: Таким чином, поняття держави досі є одним з найбільш дискусійних в юридичній науці, бо тісно пов’язане з політикою. Проте, на сьогодні є можливість визначити та проаналізувати ознаки, які притаманні переважній більшості сучасних держав.

ІІ. Сутність держави

Сутність держави — це зміст, головне, в ній, те, що визначає її призначення та функціонування. Таким головним в державі є влада, її належність, призначення та функціонування в суспільстві. Іншими словами, питання про сутність держави — це питання про те, кому належить державна влада, хто її здійснює і в чиїх інтерресах. Ось чому ця проблема є гостодискусійною.

Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:

- класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу;

- загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Загальносоціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з громадянським суспільством.

Марксистська теорія доводить, що політична влада належить економично пануючому класу та використовується в його інтересах. Отже, с держава за своєю сутністю є машина (знаряддя), за допомогою якої економічно пануючий клас стає політично пануючим, здійснюючи свою диктатуру, тобто владу, не обмежену законом та таку, що спирається на силу, на примус.

Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, твердження прав і свобод особи. У сучасних цивілізованих державах не стало чітко виражених класів, соціальні суперечності втратили антагоністичний характер, зріс загальний життєвий рівень населення.

Зміст діяльності держави набув нових якостей:

— держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства;

— держава у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та інститути, як поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін.;

- держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян;

- на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всіх верств суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Сутність й цієї держави не позбавлена класового аспекту, проте він не настільки виражений, як в експлуататорських державах — рабовласницьких, феодальних, буржуазних.

На державу та її сутність, поруч з загальносоціальним та класовим аспектами нерідко сильно впливають національні и навіть націоналістичні фактори. Іноди державна влада потрапляє до рук вузької групи, клану чи окремих осіб, виражає їх інтереси, але така влада зазвичай приховує свої інтереси, видає їх за загальносоціальні та загальнонаціональні.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ: питання сутності держави є ключовим в теорії держави, адже висвітлює проиналежність державної влади. На різних етапах розвитку держави і суспільства сутність держави послідовно змінюється. В більшості розвинених країн світу така трансформація відбувається в загальносоціальному напрямку.

ІІІ. Типологія держав

Типологія — це теорія про типи тих чи інших явищ. Коли ми говоримо про типологію держав, то це значить, що йдеться про «поділ» усіх держав, що існували у минулому і існують натепер, на групи, класи — типи. Поділ держав на типи покликаний допомогти з'ясувати, чиї інтереси виражали і обслуговували держави, об'єднані в даний тип.

Тип держави характеризується:

-елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;

- системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;

- системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;

- реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справжньою роллю у суспільстві;

- рівнем культурно-духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

Є два підходи до типології держав:

1.) формаційний (марксистський);

2.) цивілізаційний

Відповідно до марксистської типології чотирьом типам суспільно-економічної формації (рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної), відповідають чотири типа держави:

- рабовласницька;

- феодальна;

- буржуазна;

- соціалістична,— кожна зі своїм переліком ознак. Зміна одного історичного типу іншим — процес об’єктивний, природньо-історичний, що реалізується в результаті революції. В цьому процесі кожен насупний тип держави має бути історично більш прогресивним, аніж попередній.

Цивілізаційний підхід при визначення типу держави було запропоновано англійським істориком Тойнбі. Перевага цього підходу в тому, що він враховує не тільки соціально-економічні умови, але й релігійні, психологічні, культурні засади життя суспільства. Вся світова історія, на його думку, нараховує 26 цивілізацій — єгипетську, китайську, західну, православну, арабську, мексиканську, іранську, сирійську тощо.

Кожний з двох підходів має свої достоїнства і хиби. Хибою цивілізаційного підходу є нерідка недооцінка соціально-економічного чинника, звеличування культурного елемента як «душі, крові, лімфи, сутності цивілізації» (А. Тойнбі). До хиб формаційного підходу належить переоцінка класово-економічного чинника. Поза полем його зору залишається величезний пласт культурно-ціннісних ідей і уявлень, котрі не можна схарактеризувати як класові. Не можна прийняти й існуючу в рамках формаційного підходу невиправдану апологетику соціалістичної держави як вищого і останнього історичного типу

Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини:

- правові: держави з режимом конституційної законності;

- неправові: або держави з режимом беззаконня, або держави з режимом революційної законності.

Типи держав за способом набуття влади:

— легітимні (набуття влади визнано законним із боку населення країни і міжнародного співтовариства);

— нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: надбанням науки на сьогодні є 2 основних підходи до визначення типології держав: формаційний та цивілізаційний. Проте, використання лише одного з циз підходів може не дати наукових результатів. Тож, при визначенні типу держави вказіні підходи слід комбінувати.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Поняття держави, її ознак та сутності є одним з найбільш дискусійних у сучасній юридичнії науці, адже зачіпає інтереси практично всіх соціальних груп, бо тісно пов’язане з питанням походження влади, її приналежності та суспільного призначення. Стосовно типології держав, сучасної наукою вироблено 2 основних підходи до дослідження цього питання, проте лише вдале комбінування цих підходів та їх одночасне застосування здатне принести бажаний науковий результат.

Поиск по сайту: