ПЕРЕДМОВА 3 страница

1. Дайте визначення правоохоронних органів.

2. За якими групами класифікуються економічні злочини?

3. Розкрийте поняття судових експертиз.

4. Який існує зв’язок судових експертиз із правоохоронною дія­льністю?

5. Система доказів, що застосовуються в правоохоронній діяль­ності?

6. Яка роль висновку експерта у формуванні системи доказів?

7. Дайте визначення поняття «Судово-бухгалтерська експерти­за» відповідно до чинного законодавства.

8. За якими ознаками класифікуються судові експертизи?

9. Як поділяються експертизи за процесуальними ознаками?

10. Назвіть види експертиз.

11. Охарактеризуйте криміналістичну експертизу та її підвиди.

12. Охарактеризуйте технічну експертизу документів.

13. Охарактеризуйте оціночну експертизу.

14. У чому полягає процесуально-правовий зміст судово- бухгалтерської експертизи?

15. Назвіть підстави призначення судово-бухгалтерської експер­тизи.

16. Визначте етапи розвитку судово-бухгалтерської експертизи.

17. У чому полягає відмінність судово-бухгалтерської експертизи від ревізії?

18. У чому полягає відмінність судово-бухгалтерської експертизи від аудиту?

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Загальна організація судової експертизи в Україні

2.2. Порядок атестації судових експертів та основні ква­ліфікаційні вимоги до них

2.3. Права, обов’язки та відповідальність судового експерта

2.4. Процес судово-економічної експертизи та його стадії

2.1. Загальна організація судової експертизи в Україні

Відповідно до Закону України від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність в Україні здійсню­ється державними спеціалізованими установами та відомчими слу­жбами, до яких належать:

— науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мініс­терства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України;

— експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Держа­вної прикордонної служби України.

Винятково державними спеціалізованими установами здійсню­ється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням кримі­налістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються винятково державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залу­чатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних га­лузей знань.

Судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприєм­ницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а та­кож громадянами за разовими договорами. Видача ліцензій та атес­тація судових експертів серед працівників підприємницьких структур та громадян здійснюється Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров’я України відповідно до їх пов­новажень тау встановленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Суб ’єкт — це особа або організація, що є носієм певних прав і обов’язків, якій надано право на здійснення певного виду дія­льності. Суб’єкт у будь-якому процесі є активною особою, при­значеною створювати умови, регулювати перебіг цього процесу, взаємовідносини у його межах, тобто, вчиняти активні дії для реалізації цього процесу. Судова експертиза є процесом, завдан­ням якого є з’ясування істини в певному моменті справи за до­помогою використання знань фахівців з різних галузей науки. Тому в судовій експертизі під суб’єктом розуміють орган або особу, яка уповноважена призначати судову експертизу та орган або особу, яка безпосередньо проводить дослідження. Тобто, розрізняють:

• суб’єктів призначення судової експертизи, до повноважень яких належить визначення необхідності її призначення та докумен­тального оформлення цього рішення шляхом винесення постанови або ухвали про призначення експертизи;

• суб’єктів проведення судової експертизи, які уповноважені проводити експертне дослідження та надавати висновок з постав­лених слідчим або судом запитань.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та підпункту 20 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, з метою підвищення результа­тивності наукових розробок і удосконалення експертної діяльності науково-дослідних установ судових експертиз створено науково- консультативну та методичну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України. Відповідний нормативний доку­мент затверджено наказом Міністерства юстиції України від 13 жо­втня 2000 року № 49/5 і зареєстровано у Міністерстві юстиції 13 жовтня 2000 року за№ 708/4929.

Науково-консультативна та методична рада з проблем судової експертизи (далі — НКМР) є консультативно-дорадчим органом, що створений Міністерством юстиції України з метою удоскона­лення наукової роботи, сприяння підвищенню результативності на­укових розробок та якості експертної діяльності науково-дослідних установ судових експертиз (далі — судово-експертні установи), що належать до сфери управління Міністерства юстиції.

НКМР здійснює свою діяльність на громадських засадах.

Робота НКМР здійснюється за такими основними напрямами діяльності судово-експертних установ:

• наукові дослідження в галузі судової експертизи;

• експертна практика;

• підготовка експертних кадрів.

Основними завданнями НКМР є:

• визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень су- дово-експертних установ у галузі судової експертизи та надання пропозицій щодо форм і методів їх здійснення та впровадження в експертну практику;

• оцінка перспектив розвитку наукових досліджень у галузі су­дової експертизи, їх актуальності та новизни;

• забезпечення єдиного методологічного підходу у вирішенні питань теорії та практики судової експертизи;

• удосконалення наукових робіт;

• розгляд спірних питань експертної практики;

• сприяння підвищенню кваліфікації наукових і експертних ка­дрів судово-експертних установ.

НКМР відповідно до покладених на неї завдань:

• здійснює розгляд нових наукових робіт, запропонованих су- дово-експертними установами, з метою вирішення питання доціль­ності їх включення до тематичного плану наукових робіт науково- дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції;

• здійснює приймання результатів наукових робіт та вирішує питання доцільності апробації, публікації та впровадження їх в експертну практику;

• розглядає за клопотанням вчених рад судово-експертних установ хід виконання довгострокових наукових робіт та надає ви­конавцям методичну й консультаційну допомогу;

• здійснює з метою уникнення дублювання координацію науко­вих робіт, що виконуються за планами інститутів;

• сприяє здійсненню пошукових наукових досліджень та впро­вадженню нововведень у галузі судової експертизи;

• організовує обмін науково-інформаційними матеріалами між судово-експертними установами;

• здійснює методичну допомогу в організації наукової та експе­ртної роботи;

• вносить пропозиції керівництву судово-експертних установ і Мін’юсту щодо усунення недоліків в організації та проведенні наукової, методичної роботи; узагальнення експертної практики, підготовки експертних кадрів та вдосконалення цих форм діяль­ності;

• сприяє встановленню та підтриманню зв’язків з судово- експертними установами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

• здійснює аналіз міжнародного й вітчизняного досвіду в галузі судової експертизи;

• бере участь в організації та підготовці семінарів, науково- практичних конференцій з актуальних проблем судової експертизи, організовує обмін досвідом;

• бере участь у розробці програм підготовки експертних кадрів та розгляді пропозицій до планів стажування працівників судово- експертних установ Міністерства юстиції;

• сприяє міжнародному співробітництву в галузі криміналісти­ки й судової експертизи;

• надає за своєю ініціативою, за дорученням Міністерства юс­тиції або за клопотанням вченої ради судово-експертної установи консультаційну, інформаційну та іншу допомогу з питань, що на­лежать до її компетенції.

2.2. Порядок атестації судових експертів та основні кваліфікаційні вимоги до них

В Україні застосовується атестація судових експертів узагалі та експертів-економістів зокрема. Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присво­юють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення пев­ного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи. Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів (№ 1163/5 від 09.07.2008 р.), Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та гро­мадян (149/7 від 15.04.1997 р.) і Положення про експертно- кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів (№ 882/11162 від 11.08.2005 р.).

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створюються:

• експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних ін­ститутів судових експертиз;

• Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерств юстиції України (ЦЕКК).

ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

• розглядає подання, складене безпосереднім керівником експе­рта, який підлягає атестації, та документи, що додаються (характе­ристика, копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);

• організує попереднє рецензування поданих рефератів та прое­ктів висновків експертів;

• допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації;

• приймає кваліфікаційний іспит.

Кандидати на одержання кваліфікації експерта-бухгалтера склада­ють письмовий (реферат і проекти висновків експерта) та усний (спів­бесіда) іспити з питань бухгалтерського, податкового обліку, економі­чного аналізу, контролю й аудиту, судово-бухгалтерської експертизи, кримінального, цивільного, трудового та інших галузей права.

За наслідками іспиту та перегляду відповідних документів за­лежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду експерта ЕКК ухвалює одне з таких рішень:

• про присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та квалі­фікації судового експерта;

• про підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного кла­су та кваліфікації;

• про пониження кваліфікаційного класу судового експерта;

• про позбавлення кваліфікаційного класу та кваліфікації судо­вого експерта;

• про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.

Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу

судового експерта заносять до атестаційного аркуша, що підпису­ється головуючим на засіданні ЕКК, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні, і повідомляються працівнику, який атестувався, одразу ж після проведення засідання.

Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності експертно-кваліфікаційних комісій покладається на ін­ститути, в яких працюють комісії. ЕКК користується штампом і пе­чаткою інституту, в якому працює.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції є:

• проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судово­го експерта фахівцям підприємницьких структур і громадянам;

• розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових екс­пертів, що працюють у державних, підприємницьких структурах або одноособово;

• визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судових експертів.

Для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

На підставі рішення комісії фахівцю видається, відповідно, Сві­доцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Свідоцтво підписується головою комісії і секретарем, засвідчується печаткою ЦЕКК, реєструється в журналі, який веде секретар комісії.

Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта дійс­не протягом п’яти років для працівників інститутів та інших дер­жавних експертних структур і трьох років — для громадян, що працюють у підприємницьких структурах або проводять судові експертизи за разовими договорами. Термін дії свідоцтва подовжу­ється після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що ставиться відповідна позначка у свідоцтві.

Кандидати на одержання кваліфікації за спеціальністю економі­чної експертизи можуть атестуватися за такими експертними спеці­альностями:

1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

2. Дослідження документів про економічну діяльність підпри­ємств і організацій.

3. Дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вно­сяться до Реєстру атестованих судових експертів державних та під­приємницьких структур і громадян відповідно до чинного законо­давства України.

Цей Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку спе­ціалістів, яким органи дізнання, досудового слідства чи суду пови­нні переважно доручати проведення судових експертиз.

До Реєстру атестованих судових експертів державних та підпри­ємницьких структур і громадян вносять такі дані про спеціалістів:

• реєстраційний номер;

• прізвище, ім’я та по батькові судового експерта;

• дата включення до Реєстру;

• вид експертизи, експертна спеціальність;

• адреса, телефон, факс судового експерта державної, підпри­ємницької структури або судового експерта-громадянина;

• назва експертно-кваліфікаційної комісії, дата та номер її рі­шення;

• номер та термін дії свідоцтва;

• кваліфікаційний клас судового експерта.

Кожному судовому експерту в Реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер, що складається з:

• букви Д — для судових експертів державних структур; П — для судових експертів підприємницьких структур; Г — для судових експертів-громадян;

• порядкового номера державної реєстрації; року реєстрації.

Підставою для виключення з Реєстру є рішення експертно-

кваліфікаційної комісії державної структури:

• про позбавлення кваліфікації судового експерта та кваліфіка­ційного класу;

• про скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судово­го експерта через визнання судового експерта недієздатним або йо­го засудження.

Центральна експертно-кваліфікаційна комісія виступає як апе­ляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково-дослідних інсти­тутів судових експертиз на рішення експертно-кваліфікаційних ко­місій інститутів.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України є:

• проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судово­го експерта фахівцям підприємницьких структур та громадянам;

• розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових екс­пертів;

• визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судових експертів.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів визна­чає порядок присвоєння кваліфікаційних класів судових експертів працівникам науково-дослідних установ судових експертиз Мініс­терства юстиції України (далі — НДУСЕ).

Присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта пра­цівнику НДУСЕ є підставою для присвоєння йому рангу держа­вного службовця та виплати доплат за ранг згідно з чинним за­конодавством.

Кваліфікаційні класи судових експертів присвоюються праців­никам НДУСЕ залежно від посади, стажу, досвіду роботи, науково­го ступеня та рівня професійних знань за наявності кваліфікації су­дового експерта.

Ранги державних службовців у межах відповідної категорії по­сад державних службовців працівникам НДУСЕ присвоюються згі­дно з установленими кваліфікаційними класами судових експертів та відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.96 р. № 658 «Про затвердження Положення про ранги державних службовців».

Працівникам, які вперше прийняті на роботу або переведені на вищу посаду, присвоюється найнижчий кваліфікаційний клас, пе­редбачений для відповідних посад працівників НДУСЕ.

Черговий кваліфікаційний клас судового експерта в межах за­йманої посади може бути присвоєний працівникові, який успішно відпрацював у раніше присвоєному кваліфікаційному класі не ме­нше ніж 4 роки.

Питання про присвоєння чергового кваліфікаційного класу роз­глядається за поданням безпосереднього керівника.

Строки перебування у присвоєних кваліфікаційних класах пра­цівників НДУСЕ не обмежуються.

Атестацію з метою присвоєння кваліфікаційних класів судових екс­пертів проводять експертно-кваліфікаційні комісії відповідних НДУСЕ (далі— ЕКК), які діють відповідно до Положення про експертно- кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 № 86/5, зареєстро­ваного в Мністерстві юстиції України 11.08.2005 за№ 882/11162.

На підставі всебічної оцінки професійного рівня працівників, які атестуються, ЕКК приймає одне з таких рішень:

• присвоїти працівнику відповідний кваліфікаційний клас;

• залишити раніше присвоєний кваліфікаційний клас без змін.

Якщо ЕКК прийнято рішення залишити раніше присвоєний ква­ліфікаційний клас без змін, повторно питання про присвоєння чер­гового кваліфікаційного класу може бути розглянуто не раніше ніж через шість місяців.

Результати атестації заносяться до протоколу засідання ЕКК та атестаційного листа. Результати атестації повідомляються праців­нику, який атестувався, протягом 10 днів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі заяв ад­вокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватись дослідження, резуль­тати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів. При­чому експертизи та висновки спеціалістів проводяться експертними закладами відповідно до регіональних зон їх обслуговування.

Основою для проведення експертиз в експертному закладі є пе­редбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). Інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замов­ника з обов’язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

2.3. Права, обов’язки та відповідальність судового експерта

Незалежно від виду судочинства відповідно до ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» і ст. 77 КПК України експерт, який призначений постановою слідчого, зобов’язаний:

• з’явитися за викликом до органу, який призначив експертизу;

• провести повне дослідження і скласти обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

• на вимогу органів дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо змісту висновку;

• заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавст­вом підстав, які унеможливлюють його участь у справі;

• у письмовій формі повідомити слідчого про неможливість зробити висновки за недостатності наданих йому матеріалів, а та­кож якщо поставлені слідчим запитання виходять за межі його спе­ціальних знань;

• не розголошувати даних попереднього розслідування під за­грозою кримінальної відповідальності.

Повнота експертного дослідження та об’єктивність висновку забезпечується застосуванням у процесі експертизи наукових мето­дів дослідження та неупередженістю експерта.

Наукові методи дослідження викладаються експертом детально, що надає слідчому можливість правильно оцінити матеріали, хід, результати дослідження і його доказову силу.

У слідчій та судовій практиці мають місце ситуації, коли при ознайомленні з висновком експерта слідчий або суд встановлює, що висновок потребує уточнення або доповнення, наприклад, при виявленні редакційних неточностей, неповних відповідей на поста­влені запитання, арифметичних помилок, ужитих без пояснень спе­ціальних термінів та формулювань тощо. Висновок може доповню­ватись або уточнюватись шляхом допиту експерта відповідно до ст. 201 та ст. 311 КПК України. При цьому, необхідно мати на увазі, що роз’яснення і доповнення не повинні мати принципового харак­теру, оскільки вони пов’язані з запитаннями, поставленими слідчим перед експертом раніше. Протокол допиту експерта заповнюється слідчим, але експерту може бути надано право написати його влас­норуч.

За наявності підстав, які виключають участь експерта у справі, він зобов’язаний заявити самовідвід від проведення експертизи. У ст. 54, 62 та 75⁷ КПК України, ст. 22 та 23 ЦПК України наведений перелік таких обставин (родинні стосунки, наявність прямої заціка­вленості у результатах справи, якщо особа перебуває у службовій або іншій залежності від звинуваченого, потерпілого тощо). Вико­нання цього положення забезпечує вибір неупередженого та компе­тентного експерта.

Питання про самовідвід експерта оформлюється мотивованою постановою слідчого, особою, яка проводить дізнання, або проку­рором.

Експерт не повинен давати висновок з питань, що виходять за межі його компетенції, про свою відмову він повинен повідомити орган, який призначив судову експертизу. Так само експерт зо­бов’язаний діяти у випадках, коли на підставі наданих документів він не може дати обґрунтований висновок, а його клопотання про доповнення матеріалів залишено без задоволення.

Незалежно від виду судочинства експерт при проведенні судо­вої експертизи користується правами, наданими йому ст. 77 КПК України та ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» і які створюють реальні можливості для виконання ним процесуальних обов’язків.

Відповідно до чинного законодавства експерт має право:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред­мета судової експертизи;

• подавати клопотання про надання додаткових документів;

• вказувати у висновку судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, що мають значення для справи та з приводу яких не були поставлені запитання;

• з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу бути присутнім під час проведення слідчих дій, ставити допитува­ним особам запитання, що стосуються предмета судової експертизи;

• подавати скарги на дії особи, у проваджені якої перебуває справа, якщо ці дії порушують його права;

• одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим обов’язком.

Норми права дають експерту можливість вивчати матеріали справи, які стосуються предмета експертизи.

За недостатності наданих слідчим матеріалів експерт має право подавати клопотання про надання йому додаткових документів, не­обхідних для надання висновку.

Необхідно пам’ятати, що за законом збір і надання матеріалів для експертизи покладено на особу, яка призначила експертизу, а проведення дослідження їх належить до компетенції експерта.

При недостатності матеріалів для проведення судової експертизи експерт не має права звертатися за ними до підприємств, організацій, окремих громадян, тобто брати на себе функції збору доказів. У та­ких випадках він звертається до особи або органу, що призначили експертизу, про надання йому необхідних додаткових матеріалів.

У разі відхилення клопотання експерт зобов’язаний повідомити слідчого у письмовій формі про неможливість проведення експер­тизи.

Керуючись своїми правами, та відповідно до ст. 200 КПК екс­перт у висновку експертизи може вказувати ті факти, з приводу яких йому запитання не ставилися, але які можуть мати значення для справи. Норми чинного законодавства виходять з того, що ор­ган розслідування при визначенні кола питань, що потребують до­слідження, не завжди може враховувати можливості експертизи, і тому експерту надано право викладати у висновку відомості про факти, з’ясування яких не було передбачено завданням. Ці факти мають відповідати таким вимогам:

а) не виходити за межі спеціальних знань експерта;

б) мати значення для тієї справи, з якої проводиться експертиза.

З дозволу особи або органу, які призначили судову експерти­зу експерт може брати участь у проведенні слідчих дій, а також ставити допитуваним особам запитання, що стосуються предме­та судової експертизи. При проведенні слідчих дій експерт має право клопотатися про те, щоб до протоколу слідчих дій або су­дового розгляду були внесені істотні для експертизи обставини справи. Запитання експерта і відповіді допитуваних осіб фіксу­ють у протоколі допиту або протоколі судового засідання, що дає можливість експерту, за потреби, уточняти свої висновки з окремих питань.

Згідно із законом експерт має право оскаржити дії особи, у про­вадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують його права. Скаргу на рішення та дії органу дізнання або слідчого експерт над­силає прокурору особисто, або через особу, чиї дії оскаржуються. В останньому випадку скарга протягом 24 годин підлягає переданні прокурору з поясненнями органу дізнання або слідчого. Закон дає прокурору три доби для розгляду скарги і відповіді експерту. У разі відхилення скарги у відповіді викладаються причини, за якими її визнано безпідставною. Скарга на рішення і дії прокурора може бу­ти подана вищому органу прокуратури.

Експерту, що проводить судову експертизу, забезпечується:

• збереження середньої заробітної плати за місцем роботи за весь час, витрачений на експертне дослідження;

• оплата витрат на проїзд та наймання житла;

• виплата винагороди за роботу, якщо її виконання не є службо­вим обов’язком.

Експерт може бути притягнутий до кримінальної відповідаль­ності:

• за відмову дати висновок, за неявку за викликом слідчого або суду. (ст. 385 КК України);

• за подання свідомо помилкового висновку (ст. 384 КК України);

• за розголошення даних попереднього слідства (ст. 387 КК України);

Експерт може бути притягнутий до адміністративної відповіда­льності:

• за злісне ухилення від явки до органів дізнання та попере­днього слідства (ст. 185-3, 185-4 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення).

Експерту забороняється:

■ самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони неодно­значно відображені у наданих йому матеріалах;

■ зберігати речові та інші докази поза встановленим порядком;

■ вирішувати питання, які не належать до його компетенції;

■ розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, данні попереднього слідства чи дізнання;

■ вирішувати правові питання;

■ використовувати для обґрунтування своїх висновків відомості оперативно-пошукового характеру або інформацію, отриману з не процесуальних джерел;

■ проводити дослідження, які можуть призвести до повного знищення речових доказів або основних їх властивостей, не пого­дивши це питання з особою, що призначала експертизу.

При вирішенні питання про оплату праці експертів судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експер­тизу», наказу Міністра юстиції України №35/5 від 17 вересня 1996 року та постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів ді­знання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопо­рушення, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спе­ціалістів», проведення судових експертиз спеціалізованими науково- дослідними установами Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України здійснюється на підставі договору між ци­ми установами та органами дізнання, попереднього слідства чи судом за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети з державного та міс­цевих бюджетів. Остаточний розрахунок провадиться після виконання замовлення на проведення експертизи.

Поиск по сайту: