АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПЕРЕДМОВА 5 страница

Читайте также:
  1. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 1 страница
  2. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 10 страница
  3. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 11 страница
  4. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 12 страница
  5. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 13 страница
  6. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 14 страница
  7. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 15 страница
  8. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 16 страница
  9. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 17 страница
  10. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 18 страница
  11. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 19 страница
  12. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 2 страница

• для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;

• для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо це немає відповідних документів і немож­ливо їх одержати.

Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передбачений законом документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Інші дослідження проводяться за письмовою заявою замовника з обов’язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

Слідчий надає в експертну установу чи експерту копію поста­нови про призначення експертизи, роз’яснює його права і обов’язки, попереджує про кримінальну відповідальність, уточнює чи немає у експерта заяв щодо призначення експертизи. Зазначені процесуальні процедури слідчий оформлює відповідним прото­колом.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі дані: місце і дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухва­лу); назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призначення експертизи; прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експер­тизи; запитання, поставлені експертові; перелік об’єктів, що підля­гають дослідженню, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах про­водяться співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли від­повідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціаль­ності.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах можуть проводитися також позаштатними працівниками цих установ.

За необхідності проведення експертизи слідчий (суддя) складає мотивовану постанову (ухвалу), в якій вказує підстави для прове­дення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експер­там якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об’єкти, які мають бути досліджені, а та­кож перелічує матеріали, що пред’являються експертові для озна­йомлення.

Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт за­значає у вступній частині висновку, що він попереджений про кри­мінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і затверджує це своїм підписом.

Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їх проведенням та за дотриман­ня законів та інших нормативно-правових актів з питань експерти­зи покладаються на керівника установи.

Одержавши постанову (ухвалу) про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи од­ному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

 

4.2. Попереднє вивчення матеріалів експертом-економістом

Від правильного та повного надання слідством (судом) на до­слідження об’єктів судово-економічної експертизи залежать термі­ни виконання експертизи, якість та доказовість експертного висно­вку. Особливо ретельно підбираються первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій. Докумен­ти мають бути систематизованими (за епізодами, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.

На дослідження експертам надаються, завичай, оригінали доку­ментів, вилучених на підприємствах, організаціях і закладах, але можливе надання і ксерокопій документів, про що зазначається у висновку.

У багатьох випадках постанова слідчого на проведення судово- економічної експертизи виноситься передчасно, ще до того, як зі­брані необхідні документи, з’ясовані обставини справи, які потре­бують проведення додаткових перевірок, в тому числі зустрічних.

Визначення матеріалів, які слід направляти експерту для прове­дення дослідження, є важливим аспектом підготовки до призначен­ня судово-економічної експертизи. Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли слідчі направляють на експертизу всі матеріали кримінальної справи. При цьому більшість документів не мають жодного відношення до предмета цієї експертизи.

За таких обставин експерту необхідно подавати клопотання про представлення додаткових документів, яке інколи задовольняється протягом декількох місяців.

Експертна практика свідчить про те, що суттєву допомогу слід­чим при визначенні повноти ревізійних матеріалів і обсягу докуме­нтів, необхідних для проведення експертизи, надає залучення екс­пертів для вирішення цих питань як спеціаліста-економіста.

За результатами дослідження спеціаліста слідчим органам може бути рекомендовано: яку додаткову перевірку слід провести, які до­даткові документи залучити до справи; за необхідності, до призна­чення судово-економічної експертизи, призначити інші види дослі­джень, що можуть мати вплив на висновки економічної експертизи.

Практика свідчить, що участь спеціаліста в проведенні слідчих дій та надання письмових консультацій допомагають визначити:

• чи всі ревізійні дії проведено;

• чи всі необхідні документи були використані ревізією, подат­ковою, аудиторською перевірками;

• які додаткові документи містять необхідні для слідства дані, і які з них слід вилучити і залучити до справи;

• правильність обґрунтування висновків перевірок та в зв’язку з цим необхідність у проведенні експертизи;

• які запитання можуть бути поставлені на вирішення судово- економічної експертизи, якщо виникне необхідність в її проведенні.

Результати такої роботи оформляються письмовими консульта­ціями згідно з листом слідчого, у якому вказуються конкретні пи­тання.

Слід додати, що при проведенні ревізій та перевірок за завдан­ням правоохоронних органів, ревізорами до акту перевірки обов’язково повинні бути підібрані всі необхідні документи по ко­жному факту порушень; надані додатки до актів, в яких системати­зуються однорідні факти порушень, наводяться розрахунки дона- рахувань тощо. Практика свідчить, що досить часто це не виконується.

Проведення експертизи доцільно доручати тому спеціалісту, який залучався слідчим для вирішення зазначених вище питань.

За необхідності врахування висновків (про таку необхідність за­значається в постановочній частині постанови чи ухвали) інших видів експертиз, наприклад, будівельно-технічної, товарознавчої, почеркознавчої, ці експертизи повинні бути проведені до призна­чення судово-економічної експертизи. Слід зазначити, що висновки експертом по таких питаннях надаються в умовно-категоричній формі.

Оцінка обґрунтованості висновків актів документальних переві­рок, ревізій чи аудиторських висновків полягає у визначенні їх юридичної вмотивованості, тобто посилання на нормативно- довідкову інформацію, нормативно-правові акти. Висновки пови­нні складалися на підставі перевірених фактів, підтверджених до­кументальними даними. Кожен факт, відображений в акті ревізії (перевірки) або у аудиторському висновку, повинен бути докумен­тально обґрунтований з посиланням на номер, дату документа, ма­ти підписи осіб, що його склали.

Одночасно перевіряється, чи факти, виявлені під час перевірки, відповідають змісту виявлених недоліків і чи вони підтверджені пер­винними документами і даними регістрів бухгалтерського обліку.

Це особливо важливо в тому випадку, коли за фактами розслі­дування проводилося декілька перевірок, у тому числі перевірки державними податковими службами, висновки яких суперечливі.

Строки проведення експертиз встановлюються у межах:

—10 днів— щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не складних за характером досліджень експертиз;

—1-го місяця— щодо матеріалів з середньою кількістю об’єктів і середньої складності;

— 2 місяців — щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень;

— більше 2 місяців — щодо матеріалів з особливо великою кі­лькістю об’єктів або найскладніших за характером досліджень, при цьому термін виконання не повинен перевищувати 3 місяців.

Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, бі­льший строк встановлюється за домовленістю з органом чи осо­бою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення екс­пертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів при нескладних та середньої складності дослідженнях не може переви­щувати 5-ти днів; при складних та найскладніших дослідженнях — десяти днів.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня на­ступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначи­ли експертизу. Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконан­ня клопотань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових ма­теріалів або усунення інших недоліків, допущених особою або ор­ганом, які призначили експертизу.

Питання для обговорення та самоперевірки

1. Що є підставою для проведення судово-економічної експертизи?

2. В яких випадках виникає необхідність у призначенні судової експертизи?

3. Назвіть випадки доцільності призначення судової експертизи?

4. В яких випадках виноситься Постанова про призначення су­дової експертизи?

5. Якими законодавчими актами встановлюється порядок при­значення і проведення експертиз?

6. Назвіть випадки, коли експертиза призначається обов’язково.

7. Назвіть порядок проведення судово-економічної експертизи.

8. Які документи надаються на дослідження експертам?

9. В яких випадках на суттєву допомогу слідчим залучаються спеціалісти-економісти?

10. Що допомагає визначити участь спеціаліста в проведенні слі­дчих дій та надання письмових консультацій?

11. Назвіть строки проведення експертиз.

12. В яких випадках збільшується строк проведення судової експертизи?

 

РОЗДІЛ 5

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ НА ДОСЛІДНІЙ СТАДІЇ СУДОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОКРЕМИХ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

5.1. Економічна експертиза та експертне дослідження до­кументів бухгалтерського, податкового обліку та звіт­ності

5.1.1. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з коштами та за розрахунками

5.1.2. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з основними засобами

5.1.3. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з товарно-матеріальними цінностями

5.1.4. Економічна експертиза та експертне дослідження нарахування та сплати податків та зборів

5.1.5. Економічна експертиза та експертне дослідження достовірності фінансової звітності

5.2. Економічна експертиза та експертне дослідження фі­нансово-кредитних операцій

5.3. Економічна експертиза та експертне дослідження ін­формації про економічну діяльність підприємств та орга­нізацій

5.1. Економічна експертиза та експертне дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності

5.1.1. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з коштами та за розрахунками

Дослідження операцій з коштами в касі та на рахунках у банку здійснюється судово-бухгалтерською експертизою окремо від ін­ших господарських операцій, коли поставлені перед експертизою питання стосуються нестачі коштів, порушення нормативних доку­ментів, що регулюють облік коштів у касі підприємства та на його банківських рахунках, з метою привласнення їх окремими праців­никами (касирами, бухгалтерами).

Цей розділ судово-бухгалтерської експертизи належить до най­складніших і дуже трудомістких. Дослідження операцій із грошо­вими коштами є найбільш характерною ділянкою експертно- бухгалтерської роботи.

Метою судово-бухгалтерської експертизи готівково-розраху­нкових операцій є встановлення об’єктивної істини щодо достовір­ності та об’єктивності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності готівково-розрахункових операцій.

Основними завданнями судово-бухгалтерської експертизи щодо стану та операцій із грошовими коштами в касі та на рахунках у банку є:

• установлення правильності документального оформлення операцій з руху грошових коштів;

• визначення документальної обґрунтованості нестач (лишків) грошових коштів;

• визначення і підтвердження розміру матеріального збитку, за­вданого матеріально відповідальною особою внаслідок навмисних корисливих правопорушень;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій з грошовими коштами чинним нормативним актам з бухгалтерського обліку;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерсь­кого обліку грошових коштів і контролі фінансово-господарської діяльності підприємства, які сприяли утворенню матеріальних зби­тків;

• установлення причин, які сприяли навмисним зловживанням;

• установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку підприємства і розрахунку розмірів податків;

• установлення правильності методики проведення документа­льної ревізії грошових коштів у касі й на рахунках у банку і досто­вірності її результатів.

Основним завданням судово-бухгалтерської експертизи опера­цій із грошовими коштами незалежно від обсягу досліджуваних операцій є установлення розміру заподіяної шкоди, відповідальних за неї конкретних осіб та виявлення причин, що зумовили правопо­рушення, з метою їх профілактики.

Об ’єктами судово-бухгалтерської експертизи грошових коштів у касі та на рахунках у банку є:

• касові книги і звіти касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами та іншими грошовими докумен­тами;

• виписки установ банку з розрахункового, валютного та інших рахунків;

• платіжні доручення, вимоги-доручення, рахунки-фактури та інші документи, що додаються до виписок банків;

• чекові книжки та корінці використаних і анульованих чеків;

• платіжні відомості на виплату заробітної плати;

• журнали-ордери і відомості № 1, № 2, а також журнали- ордери № 3 і № 7;

• акти внутрішніх ревізій каси та попередніх перевірок;

• листування з установами банків та іншими фінансовими орга­нами.

Об ’єктами судово-бухгалтерської експертизи грошових коштів у касі та на рахунках у банку мають бути також такі операції:

• збереження коштів у касі, закріплення матеріальної відповіда­льності;

• операції, що здійснюються готівкою;

• перекази грошових сум з розрахункового рахунка на рахунки в банках (інколи вони пов’язані з передаванням грошей підставним особам або розкраданням грошових коштів);

• повнота відображення виручки, що надійшла на поточний ра­хунок;

• використання грошових коштів у особистих цілях, наприклад, для оплати з поточного рахунка підприємства штрафів, які мають персональний характер, а також оплата послуг неслужбового хара­ктеру, одержаних окремими працівниками;

• нестача коштів та збитки, виявлені ревізією, обґрунтованість їх, відповідальні особи.

Таким чином, об’єктами експертного дослідження операцій із коштами є:

— достовірність оцінки та реальність відображення в балансі та фінансовій звітності;

— повнота оприбуткування;

— обґрунтованість (законність) вибуття;

— дотримання вимог законодавчо-нормативного забезпечення щодо їх обліку;

— стан збереження грошових коштів;

— сума заподіяної шкоди за наслідками виявлених нестач, роз­крадань та особи, причетні до цих порушень.

Методичні прийоми експертного дослідження операцій з коштами у касі та на рахунках у банку включають розрахунково-аналітичні, до­кументальні, прийоми узагальнення й реалізації результатів експерти­зи, аналітичного групування доказів правопорушень та ін.

Інформаційно-методичне забезпечення експертного досліджен­ня операцій з грошовими коштами у касі та на рахунках у банку поділяють на нормативно-правове і фактографічне.

Досліджуючи операції з коштами, судово-бухгалтерська експер­тиза використовує нормативно-правову інформацію, загальнодер­жавні нормативні акти, затверджені органами державного управ­ління, а також нормативно-довідкову інформацію, затверджену органами управління і відомчими нормативними документами, які регулюють операції з коштами підприємств.

Нормативно-правове забезпечення:

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджене Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена Постановою НБУ від 21.01. 2004 р. № 22.

Інструкція Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах. Затверджена поста­новою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і доку­ментів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юсти­ції України 26.08.1994 р. за№ 202/412 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (зі змінами і доповнен­нями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». За­тверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку. Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.06.1995 р. № 88.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтер­ського обліку. — Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

(У цьому переліку наведено не всю нормативну базу, а лише основну).

До фактографічної інформації належать:

1. Первинні документи:

■ прибутковий касовий ордер ПКО-1;

■ видатковий касовий ордер ПКО-2;

■ квитанція на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

■ корінець чекової книжки;

■ розрахунково-платіжна відомість на виплату заробітної пла­ти, відпускних, матеріальної допомоги, компенсацій, відрядних, стипендій та інших виплат;

■ акт про результати інвентаризації наявних коштів;

■ податкові накладні та інші підтверджувальні документи;

■ трудові угоди на виконання і оплату певних робіт;

■ договір про матеріальну відповідальність;

■ чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою та накладні на отримання цінностей і надання послуг та ін.

2. Облікові регістри:

■ касова книга;

■ журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

■ звіт касира;

■ відомість депонованої заробітної плати;

■ журнал обліку грошових коштів та грошових документів;

■ облікові записи на позабалансовому рахунку 08 «Бланки су­ворого обліку»; відомості за дебетом рахунків 30, 31, 33;

■ Головна книга та інші.

3. Звітні документи:

■ книга обліку розрахункових операцій (КОРО);

■ розрахункова книжка (РК);

■ авансові звіти;

■ баланс підприємства (установи) та ін.

Щодо операцій на рахунках банку, це можуть бути:

• виписки банку за відповідними рахунками (субрахунками) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових операцій;

• копії платіжних доручень, заяв на виставлення акредитива;

• облікові регістри за рахунками: 31 — «Рахунки у банках», 33 — «Інші кошти»;

• Головна книга;

• баланс та ін.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті підприємств, організацій, установ можуть перебувати у вигляді готівки в касі, зберігатися в установах банків, у підзвітних осіб, а також викорис­товуватися у вигляді акредитивів, чеків тощо.

Порядок приймання, видачі й обліку готівкових грошей, а також оформлення касових документів регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвер­дженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р.

Відповідно до згаданого Положення на підприємствах усіх форм власності у строки, установлені керівником, має проводитись раптова інвентаризація готівкових коштів, які перебувають у касі (у т. ч. валютних), цінних паперів, чеків, бланків суворої звітності та інших цінностей. Тому експерт-бухгалтер, ознайомившись з мате­ріалами проведених інвентаризацій, повинен оцінити правильність оформлення актів відповідно до вимог, визначених у додатку 1 По­ложення про проведення касових операцій.

Усі операції щодо приймання та видачі грошей з каси виконує матеріально відповідальна особа — касир. Оформляючись на робо­ту, касир дає зобов’язання (відображене в договорі про матеріальну відповідальність), за яким бере на себе повну матеріальну відпові­дальність за прийняті грошові кошти та інші цінності в касі. Якщо через необережність, недбалість касира підприємству будуть запо­діяні збитки, касир зобов’язаний їх відшкодувати.

Адміністрація підприємства зобов’язана створювати необхідні умови для забезпечення збереження грошових коштів у касі. Під­приємство може мати у своїй касі мінімальні суми готівки на задо­волення невідкладних господарських потреб. Ліміт залишку готів­ки в касі самостійно визначається підприємством. Перевищення ліміту можливе лише в дні видачі заробітної плати протягом трьох робочих днів. Зберігання в касі цінностей, які не належать цьому підприємству, забороняється.

Основними джерелами поновлення готівки в касі є надходження з розрахункового рахунка в банку, виручка від реалізації продукції чи послуг, надходження невикористаних залишків підзвітних сум тощо.

Для одержання грошових коштів з розрахункового рахунка установи банку на підставі спеціальних заяв видають підприємст­вам чекові книжки.

Надходження готівки в касу оформлюється прибутковим касо­вим ордером. У ньому вказується, від кого надійшли гроші, на які цілі або за що вони вносяться, сума і дата. Видача готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером. У ньому зазначається кому, на які цілі або за що видані гроші, сума і дата. У разі видачі грошей готівкою за видатковим касовим ордером касир ретельно перевіряє правильність його оформлення, наявність підписів керів­ника підприємства та головного бухгалтера.

Облік руху грошових коштів підприємства здійснюється в касо­вій книзі, записи в якій ведуть у двох примірниках. Після виведен­ня результатів за день касир надсилає другий примірник у бухгал­терію як звіт про касові операції. До нього додаються всі доку­менти, що надійшли до каси за день. Відповідальність за додер­жання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб та касирів.

Облік руху грошових коштів по касі здійснюється на активному рахунку № ЗО «Каса». За дебетом цього рахунка відображається надходження грошей до каси.

У разі виявлення в касі нестач або лишків готівкових грошей експертне дослідження касових операцій проводиться, зазвичай, у такій послідовності:

• порівнюються записи в касовій книзі з прибутковими та вида­тковими касовими документами. Визначається повнота і правиль­ність оформлення документації. При цьому необхідно зіставити да­ні, вказані у прибуткових касових ордерах, з даними записів на контрольній стрічці регістрів розрахункових операцій (якщо вони є на підприємстві) або з даними розрахункових книжок;

• перевіряється арифметична достовірність підрахунків у касо­вій книзі сум операцій за кожний день і правильність переносу сум залишків на наступну сторінку книги;

• установлюється тотожність записів у касовій книзі записам у звітах касира за кожний операційний день;

• аналізуються по суті операції в документах, які додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів.

Найбільш характерними видами зловживань у здійсненні касо­вих операцій є:

• оформлення видаткових операцій по касі за недоброякісними та підробленими документами;

• підробки в касових книгах і касових звітах;

• привласнення готівкових грошей, отриманих за чековою кни­жкою у банку, через підробку банківських виписок;

• незаконна видача готівкових грошей з каси після підробки авансових звітів з відряджень;

• розкрадання грошових коштів через привласнення депонова­них сум;

• розкрадання грошових коштів, призначених для заробітної плати, за допомогою підроблення розрахунково-платіжної відо­мості.

Особливу увагу під час проведення експертного дослідження необхідно приділити повноті оприбуткування готівкових грошей та цільовому їх використанню.

Аналіз експертної практики показує, що можливі випадки утво­рення в касі нестачі готівкових коштів без відображення в обліку. Але частіше вилучення грошових коштів із каси відбувається через не оприбуткування грошей та необгрунтоване їх списання у видат­ки, а саме:

• не оприбуткування виручки від реалізації товарно- матеріальних цінностей та за надані послуги;

• не оприбуткування коштів, отриманих із банку на виплату за­робітної плати та на адміністративно-господарські та виробничі по­треби;

• списання грошових коштів без виправдувальних документів, за підробленими документами та в більших розмірах, ніж це потрі­бно за документами;

• повторне списання грошових коштів за тими самими виправ­дувальними документами. Зазвичай, це відбувається, коли витратні документи не були погашені в установленому порядку.

Під час дослідження матеріалів кримінальних справ, пов’язаних з установленням фактів лишків та нестач у касі, експерту в усіх ви­падках необхідно мати всі регістри бухгалтерського обліку кута ка­сові звіти з доданими до них документами.

Для висновків експерта особливе значення мають акти зняття фактичної наявності грошових коштів, оскільки без них неможливо вирішити, чи мають місце нестачі або лишки грошових коштів у касі.

За відсутності актів зняття залишків каси на початок досліджу­ваного періоду збільшується обсяг матеріалів, оскільки в таких ви­падках належить досліджувати рух грошових коштів, починаючи з дати попереднього зняття залишків каси, підтвердженого актом. У цьому разі, а також за відсутності приймально-передаточних актів у період заміни касирів розмежувати період утворення нестач або лишків не завжди можливо.

У разі не оприбуткування грошових коштів у касі аналіз та встановлення нестач слід здійснювати порівнянням записів про надходження грошових коштів:

• із банку — за даними виписок та корінців чеків про отриман­ня готівкових коштів;

• із виручки від реалізації товарно-матеріальних цінностей — за даними товарних звітів про здавання виручки в касу;

• від окремих осіб за різні послуги — за документами, що є під­ставою для одержання та утримання грошей.

За необхідності поглибленої перевірки повного оприбуткування в касу готівкових коштів, отриманих із різних джерел, експерт- бухгалтер повинен проаналізувати також обороти відомості № 1 за дебетом рахунка 301 «Каса», порівняно з оборотами за кредитом кожного з кореспондуючих рахунків (311 «Поточні рахунки в наці­ональній валюті «, 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядни­ками», 661 «Розрахунки з оплати праці «, 681 «Розрахунки за аван­сами одержаними «та ін.) з подальшим зіставленням їх з відповідними записами в касовій книзі і даними документів, які підтверджують отримання підприємством певних сум готівки у пе­вні строки.

На відміну від касових операцій, які в кожному конкретному випадку здійснюються з письмового дозволу розпорядника креди­тів, підзвітні суми витрачаються авансодержателем самостійно на ті потреби, на які видані гроші.

Відповідно до нормативних актів аванси у підзвіт можуть вида­ватись обмеженому колу осіб з числа штатного складу підприємст­ва. Видача нового авансу забороняється, поки підзвітна особа не відзвітується за раніше отриманий. Не дозволяється видача авансів у рахунок заробітної плати, а також передання їх однією особою іншій.

У разі видачі авансів працівникам, відправленим у відрядження, вони мають право на одержання авансів, що залежать від терміну відрядження.

Практика свідчить, що вилучення підзвітних сум відбувається частіше за все внаслідок порушення перелічених правил і після не­обгрунтованого списання витрат грошових коштів з підзвітної особи.

Для вирішення питань, пов’язаних з необгрунтованим витра­чанням або з нестачею підзвітних сум, експерту мають бути надані звіти про витрачання авансів з доданими до них документами.

Для підтвердження обґрунтованості витрат, здійснених підзвіт­ною особою, і визначення розміру нестачі необхідно:


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.02 сек.)