ПЕРЕДМОВА 6 страница

1) установити правильність оформлення витратних документів та документальну обґрунтованість проведених підзвітною особою операцій;

2) визначити відповідність витрат призначенню виданого під­звітній особі авансу та операціям, відображеним у виправдуваль­них документах.

Рух підзвітних сум аналізується в послідовності записів у осо­бовому рахунку підзвітної особи.

Під час дослідження матеріалів про нестачі підзвітних сум або їх необгрунтоване витрачання експерти застосовують різні прийо­ми для вирішення поставлених слідчим питань. Доцільність засто­сування тих чи інших прийомів визначається експертом та зале­жить від обставин конкретної справи.

Відповідно до чинного законодавства підприємства, незалежно від форми власності, зобов’язані зберігати свої грошові кошти на відкритих у банку поточних рахунках у різних валютах. Банки кон­тролюють використання коштів, які зберігаються на рахунках, од­нак це не виключає можливості фінансових порушень під час здій­сненні розрахункових операцій.

Порядок здійснення розрахункових операцій на рахунках у банках та порядок оформлення відповідних банківських документів регламе­нтуються в Україні Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01. 2004 р. № 22, та Законом України «Про банки і банківську діяльність «, за­твердженим постановою ВР України від 07.12.2000 р. №2121-111 (зі змінами і доповненнями), та іншими нормативними актами.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розра­хункових документів: платіжними дорученнями, платіжними вимо- гами-дорученнями, чеками, акредитивами, векселями, інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Платіжні вимоги та інкасові дору­чення застосовуються у випадках, передбачених чинним законодав­ством та нормативними актами Національного банку України.

Основними напрямками використання грошей з рахунка, від­критого в банку, є платежі постачальника за сировину, матеріали, готову продукцію, внески до бюджету, погашення заборгованості за позиками тощо.

Для контролю за рухом грошових коштів на рахунках у банку, а також для відображення цих операцій в обліку підприємств (незале­жно від форм власності) установи банку періодично надсилають під­приємствам виписки з поточного та інших рахунків із зазначенням сум надходжень і платежів. У випадках, коли запис проведений не за наказом підприємства, до виписки додають усі виправдувальні до­кументи. Виписки з рахунків — це другий примірник відповідного особистого рахунка підприємства, що ведеться в установах банку.

Облік руху грошових коштів у бухгалтерії підприємства ведеть­ся на рахунку № 31 «Розрахунки в банках». За дебетом відобража­ється надходження коштів на розрахунковий рахунок у банку. За­лежно від джерел надходження грошей кореспондуючими рахунками можуть бути: рахунок «Каса», рахунки обліку розрахун­ків, рахунки обліку позик банку тощо.

Початковим етапом дослідження операцій щодо кожного раху­нка є перевірка тотожності залишків грошових коштів на кінець кварталу (року) за даними:

• виписок банків;

• бухгалтерських балансів і облікових регістрів підприємства (Головної книги, журналів-ордерів № 2 і № 3).

Потім за кожний звітний період звіряються записи у регістрах синтетичного (Головна книга) і аналітичного обліку (журнал-ордер № 2 і відомість № 2), робиться підрахунок щоденних, щомісячних і квартальних підсумків з постійним звірянням їх з виписками банку. Необхідно також установити, чи надані експерту всі виписки бан­ку. Якщо на підприємстві немає окремих виписок, то слід отримати з банку їх засвідчені копії. У разі розбіжностей між обліковими да­ними підприємства та виписками банку треба з’ясувати їх причини за матеріалами установи банку.

Перевіряючи тотожність облікових даних змісту виписок з роз­рахункового рахунка, необхідно з’ясувати, чи всі банківські випис­ки надані та наскільки вони достовірні. Повноту банківських випи­сок з’ясовують за їхньою посторінковою нумерацією та переносом посторінкових підсумків. Достовірність виписок визначають за зо­внішніми ознакам (реквізитами, підписами, штампами банку та ін.). При цьому експерт-бухгалтер не встановлює підроблень штампів та підписів.

Банк систематично контролює залишки грошових коштів на (розрахункових, поточних та інших рахунках, тому залишки кошів на початок та на кінець місяця, показані підприємством, зазвичай, відповідають залишкам виписок банку. Проте це не виключає мож­ливості здійснення протягом місяця різного роду зловживань.

Під час дослідження банківських операцій можуть бути встано­влені такі факти:

• розбіжності між записами по касі зданих до банку готівкових коштів та відображенням цих операцій у виписках банку;

• розбіжності між записами у виписках банку сум, виданих го­тівковими коштами, та записами тієї самої операції по касі, а також із записами на корінцях чеків;

• необґрунтованість перерахування грошей з рахунків у банку та інші недоліки в порядку оплати.

Розрахункові операції мають досліджуватись у нерозривному зв’язку з перевіркою інших операцій — касових, банківських, това­рних і виробничих. Це пояснюється тим, що перелічені операції прямо чи опосередковано впливають на розрахункові взаємовідно­сини господарських організацій. А тому експерт мусить упевнитись у відповідності кожної виписки банку. Особливу увагу слід зверну­ти на обґрунтованість записів за кредитом рахунків «Поточні раху­нки в національній валюті» і 312 «Поточні рахунки в іноземній ва­люті» в кореспонденції з рахунками витрат на виробництво, адміністративних витрат, витрат на збут та ін. Якщо внаслідок зві­ряння банківських виписок, які перебувають на підприємстві, і пла­тіжних документів зі справжніми записами і документами, що пе­ребувають в установі банку, буде виявлено розбіжності, то експерт зобов’язаний зазначити у своєму висновку справжні напрямки ви­трачання коштів.

Експерту-бухгалтеру треба також досліджувати банківські опе­рації за суттю й установити:

— наскільки правильно використовувались на підприємстві отримані позики та чи достовірні матеріали на їх отримання;

— чи правильно відображались в обліку і чи законно викорис­товувались отримані в банку розрахункові чеки;

— чи не допускалося неправильне перерахування авансів і пла­тежів за безтоварними рахунками, а також оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що переві­ряється;

— наскільки раціональні на підприємстві, що перевіряється, фо­рми застосовуваних розрахунків та чи сприяють вони прискоренню обігу коштів підприємства.

Облік заробітної плати є однією з найгроміздкіших та найваж­ливіших ділянок у бухгалтерському обліку підприємства і, відпо­відно, у судово-економічній експертизі. Як свідчить практика, ве­лика кількість порушень і корисливих зловживань допускається під час здійснення операцій, пов’язаних з розрахунками щодо оплати праці.

Завданням судово-економічної експертизи в дослідженні операцій з праці та заробітної плати є активізація господарського механізму на раціональне використання трудових ресурсів, стиму­лювання працівників за результатами їхньої праці, тобто правильне здійснення розподільних функцій за розміром трудових затрат у знову створений продукт. У процесі експертного дослідження встановлюється порушення трудового законодавства та інших нор­мативних актів з праці та її стимулювання, які негативно вплива­ють на результати праці, коли оплата праці випереджає зростання продуктивності праці робітників. Судово-економічна експертиза визначає розмір витрат від правопорушень в організації праці, у використанні трудових ресурсів і заробітної плати, а також розроб­ляє пропозиції щодо профілактики негативних явищ.

Основними завданнями, які вирішуються у процесі судово- економічної експертизи операцій, пов’язаних з розрахунками з оплати праці, є:

• перевірка правильності встановлення тарифних ставок та окладів робітникам підприємств, установ та організацій;

• перевірка стану розрахунків з оплати праці;

• контроль за правильністю визначення заробітку робітників, які перебувають на по годинній оплаті праці;

• перевірка законності та правильності нарахування виплат та утримань із заробітної плати, а також порядку нарахування праців­никами внесків до державних цільових фондів;

• перевірка та підтвердження достовірності розрахункових та платіжних відомостей із заробітної плати;

• установлення причин, що сприяли вчиненню корисливих зло­вживань.

Об ’єктами судово-економічної експертизи під час дослідження операцій з розрахунків з персоналом є:

• трудові ресурси та їх використання;

• система оплати праці та преміювання, їх застосування;

• стан трудової дисципліни і дотримання трудового законодав­ства;

• витрати на оплату праці;

• розрахунки з оплати праці;

• адміністративні витрати;

• розрахунки зі страхування;

• розрахунки з податків і платежів;

• розрахунки з різними дебіторами;

• розрахунки з іншими кредиторами;

• первинна документація з обліку розрахунків з персоналом;

• дані бухгалтерського обліку і звітності;

• нанесені збитки внаслідок правопорушень у оплаті праці, ви­явлені ревізією, їх обґрунтованість відповідальними особами тощо;

• регістри аналітичного та синтетичного обліку заробітної пла­ти (відомість № 12, журнал-ордер № 10, записи в Головній книзі за рахунками 64, 65, 66, 67 та ін.) тощо.

Основні об’єкти експертизи, що їх досліджує експерт- економіст.

Розрахунки з персоналом вивчаються в разі встановлення роз­міру збитків, завданих через порушення нормативних актів або на­вмисного зловживання посадовими особами з метою привласнення коштів. Навмисне перекручення коду працівника може створити умови для нарахування ЕОМ і переведення на особовий рахунок у банку коштів особам, яким вони не належать (бухгалтерам та ін.). Відсутність належного контролю за веденням документів із заробі­тної плати за умов комп’ютерних технологій дає можливість нече­сним працівникам бухгалтерії розкрадати грошові кошти.

Первинна документація з обліку розрахунків з персоналом до­сліджується з метою встановлення доброякісності для використан­ня в разі обґрунтування розміру нанесених збитків.

Бухгалтерський облік з розрахунків з персоналом і звітності ви­вчається з метою виявлення приписок невиконаних робіт, навмис­ного завищення заробітної плати окремим особам і виявлення ін­ших правопорушень. Нанесені збитки внаслідок правопорушень в оплаті праці, виявлені ревізією, їх обґрунтованість і відповідальні особи визначаються за результатами ревізії (перевірки) і встанов­люються розмір нанесених збитків і конкретні матеріально відпові­дальні особи.

Експерт-економіст також має ретельно перевірити правильність відображення в обліку розрахунків з персоналом на таких рахун­ках: 661 «Розрахунки по заробітній платі»; 81 «Витрати на оплату праці»; 23 «Виробництво»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 65 «Розрахунки по страхуванню» (рах. 651, 653); 641 «Розрахунки по податках»; 662 «Розрахунки з депо­нентами»; 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; ЗО «Каса» тощо.

Таким чином, об’єктами експертного дослідження поточних зо­бов’язань є:

• інтерпретація, достовірність оцінки і реальність відображення в балансі та фінансовій звітності;

• констатація юридичної сили поточного зобов’язання;

• форма погашення зобов’язання;

• термін погашення зобов’язання та його цільове призначення;

• оцінка стану погашення поточного зобов’язання;

• дотримання нормативно-правового забезпечення щодо поряд­ку відображення поточних зобов’язань у системі обліку та фінансо­вій звітності.

При дослідженні операцій по нарахуванню і виплаті заробітної плати і розрахункам з робітниками та службовцями основними об’єктами судово-економічної експертизи є первинні документи по обліку виробітки і відпрацьованого часу, розрахункові і платіжні відомості, особові рахунки, реєстри не виданої заробітної плати і книги обліку розрахунків з депонентами, журнали-ордери № 8, 10, Головна книга, баланс і надані довідки про нараховану і видану за­робітну плату. Крім основних об’єктів експертизи, джерелами ін­формації, зазвичай, є також дані оперативного і статистичного об­ліку, розпорядчі (адміністративні) і планові документи, наприклад, списки робітників підприємства і документи про їх прийом і звіль­нення, відпустки, відомості про невиходи і прогули, накази про по­рушення трудової дисципліни, звіти про виконання норм виробіт­ки, а також інші матеріали карної (або цивільної) справи, що дозволяють з’ясувати обставини, які стосуються предмета судово- економічної експертизи (протоколи допитів свідків та обвинуваче­них, висновки експертів інших фахів і т.п.).

Визначаючи обґрунтованість виплати заробітної плати і премій робітникам та службовцям, експерт досліджує дані про дотримання на підприємстві систем оплати праці, порядку документального оформлення і обліку операцій по розрахунках з робітниками та службовцями, а також перевіряє правильність нарахування і випла­ти заробітної плати (преміальних сум) відповідно до діючої на під­приємстві тарифної системи, встановленими посадових окладах, ставок, розцінок і норм виробітку, показників і умов преміювання.

Нерідко перед експертом-економістом ставлять питання про стан обліку і контролю витрати коштів на оплату праці на цьому підприємстві.

Експерт-економіст може охарактеризувати у висновку стан кон­тролю і обліку і за власною ініціативою, якщо вважає, що це може мати значення для з’ясовування умов і обставин, які сприяли при­ховуванню необгрунтованих виплат. При цьому експерт повинен керуватися Положеннями по обліку праці і нарахуванні заробітної плати на підприємстві.

Коло питань, пов’язаних з дотриманням установленого порядку ведення обліку з оплати праці, дуже велике і різноманітне. Це пи­тання нарахування і виплати заробітної плати відповідно до вико­наних обсягів робіт і відпрацьованого часу, а також преміальних винагород, доплат за понаднормовані і нічні роботи, оплати за час відпустки, простоїв або у випадку випуску браку; стягнення подат­ків і утримань із заробітної плати; розрахунків з робітниками та службовцями, депонентами, органами соціального страхування, Пенсійним фондом, Фондом зайнятості і державним бюджетом; оформлення операцій по нарахуванню і виплаті заробітної плати, розрахункам з робітниками та службовцями, а також їх відобра­ження в бухгалтерському обліку і звітності.

Інформаційно-методичне забезпечення експертного досліджен­ня операцій з оплати праці поділяють на норматнвно-правове і фа­ктографічне.

Досліджуючи операції з розрахунків з персоналом, судово- економічна експертиза використовує нормативно-правову інфор­мацію, загальнодержавні нормативні акти, затверджені органами державного управління, а також нормативно-довідкову інформа­цію, затверджену органами управління і відомчими нормативними документами, які регулюють операції з виплати, нарахування та утримання із заробітної плати.

Нормативно-правове забезпечення:

1. Конституція України, ухвалена Верховною Радою України 28.06.1996 р. № 254 К96ВР.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради Украї­ни від 16.07.1999 р. № 996ХІУ.

3. Закон України «Про оплату праці». Затверджений постано­вою Верховної Ради України від 19.10.2000 р. № 2056ІІІ (зі змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про відпустки». Затверджений постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 р. № 504/96 (уведений у дію з 01.01.1997 р.).

5. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми». Затверджений постановою Верховної Ради України від

21.12.2000 р. №2181-111.

6. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Затверджений постановою Верховної Ради України від 02.03.2000 р. № 1533- III.

7. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із втратою працездатності і витратами, обу­мовленими народженням і похованням». Затверджений постановою Верховної Ради України від 18.01.2001 р. № 2240-ТТТ.

8. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов’язковому соціальному страху­ванню. Затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

9. Інструкція зі статистики заробітної плати. Затверджена нака­зом Міністерства статистики України від 13.01.04 р. № 5 та зареєс­трована в Міністерстві юстиції України 27.01.04 р. за № 114/8713.

10. Інструкція про призначення та проведення судових експер­тиз. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від

08.10.1998 р. №53/5.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерсько­го обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 30.11.1999 р. № 291.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерст­ва фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповнен­нями).

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправ­лення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зо­бов’язання». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20.

16. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­терського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

До фактографічної інформації належать:

• накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення і надання відпусток робітникам;

• договори, контракти;

• документи обліку персоналу, особові картки робітників;

• табель (відомість) явки на роботу та використання робочого часу;

• наряд на виконання робіт;

• маршрутна карта, змінний рапорт;

• документи, що дають право на додаткову оплату праці, нара­хування премій, надання допомоги, субсидій та компенсацій;

• розрахункові та платіжні відомості;

• комп’ютерна інформація;

• регістри аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати (відомість № 12, журнал-ордер № 10);

• рахунки Головної книги (64, 65, 66, 67 та ін.);

• звітність із праці і розрахунків із цільовими фондами;

• акт ревізій та інші.

(У цьому переліку законодавчо-нормативної та фактографічної інформації наведено лише основну базу даних).

Експерт може досліджувати лише ті документи, які є в справі і надані йому слідчим або судом за його клопотанням. Якщо в ос­нову дослідження покладена лише ксерокопія документа, то екс­перт має зазначити це у своєму висновку. Документ, наданий на дослідження експерту, має бути перевірений ним як з формально­го боку, так і за суттю відображених у ньому операцій. Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку (затверджене наказом Мінфіну України від

24.05.1995 р. № 88), для того щоб документ мав юридичну силу і доказовість, він має містити всі передбачені обов’язкові реквізи­ти. Усі документи, з якими працює експерт, можна класифікувати як доброякісні та недоброякісні. Експерт не вправі втручатися у вирішення питання про справжність документів, це виходить за межі його компетенції.

Доброякісніш документ — це документ, який за формою і зміс­том відповідає вимогам чинного законодавства й точно відображає проведену господарську операцію. Недоброякісний документ — це документ, який не відповідає вимогам чинного законодавства, не­правильно оформлений, не відображає справді виконану господар­ську операцію або показує її в перекрученому вигляді.

Первинна документація, регістри бухгалтерського обліку та зві­тність, акти ревізій і перевірок, в яких знайшли відображення опе­рації, пов’язані з розрахунками з оплати праці, сприймаються судо- во-економічною експертизою як об’єкти дослідження, з одного боку, і джерела інформації — з іншого.

Застосування експертом-економістом прийомів дослідження операцій із заробітної плати залежить від характеру та способів вчинення необгрунтованих виплат зарплати, їхнього приховування та обумовлюється особливостями документації й обліку праці та заробітної плати на окремих підприємствах, в установах і організа­ціях.

Етапи проведення судових експертиз оплати праці:

1. Аналіз штатної дисципліни.

2. Перевірка законності оплати праці працівників, що працюють за сумісництвом.

Такі працівники отримують заробітну плату за фактично вико­нану роботу. Необхідно зазначити, що робота за сумісництвом та­кож здійснюється на підставі трудового договору. При цьому екс­перту варто пам’ятати, що згідно з Положенням про умови праці за сумісництвом, затвердженим постановою КМ України від 03.04.1993 р. №245, забороняється робота за сумісництвом керів­никам державних підприємств, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, лабораторій) і їхнім заступникам, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Слід зазначити, що всі правові відносини, пов’язані з укладан­ням і виконанням трудового договору, регулюються Кодексом за­конів про працю України.

Певні види робіт можуть виконуватися на підставі угод (дого­ворів) цивільно-правового характеру, які часто плутають із трудо­вими договорами (особливо з трудовим договором, що укладається на час виконання певної роботи). До таких угод цивільно-право­вого характеру, умови яких дуже схожі з обов’язками, покладеними на сторони за трудовими договорами, належать договори підряду, комісії, доручення та ін.

У випадках укладання угод цивільно-правового характеру пра­вовідносини регулюються Цивільним кодексом України і цивіль­ним законодавством. Усі ці особливості трудових відносин мають ураховуватись експертом економістом під час перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати (винагороди) працівникам підприємства.

3. Перевірка правильності встановлення тарифних ставок і окладів працівникам підприємств, організацій та установ України. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система опла­ти праці використовується для розподілу робіт залежно від їх скла­дності, а працівників — залежно від їхньої кваліфікації та за розря­дами тарифної сітки. Вона є базою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Експерту потрібно керува­тися рекомендаціями постанови КМ України «Про єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців за загальними (на­скрізними) професіями та посадами» від 02.02.1993 р. № 74 і відпо­відними додатками до неї, де наводиться єдина тарифна сітка опла­ти праці працівників масових професій і переліки професій з віднесенням їх до розрядів тарифної сітки.

4. Перевірка стану розрахунків з оплати праці починається із зі­ставлення показників поточної і річної звітності з даними аналіти­чного і синтетичного обліку заробітної плати. Так, аналітичні дані про структуру заробітної плати за окремими видами виплат і роз­поділу її між дільницями, цехами і відділами підприємства мають відповідати записам у відомості № 12 і журналі-ордері № 10. Саль­до за рахунками 65 і 66 Головної книги на кінець кожного кварталу мають відповідати даним бухгалтерських балансів. Для контролю за правильністю визначення заробітку працівників, що перебува­ють на погодинній оплаті праці, використовують показники табе­льного обліку.

5. Обсяги виконаних ремонтних і будівельних робіт. Перевірка з метою встановлення приписок за цими видами робіт вимагає спеці­альних знань як у галузі технології, так і в проектно-кошторисній справі. Тому для проведення експертної оцінки правильності скла­дання кошторисів і визначення фактичних обсягів будівельних і ремонтних робіт експерт-економіст може скористатися послугами експертів інших галузей знань. Після експертного визначення фак­тичних обсягів робіт і зіставлення їх з обсягами, зазначеними в до­говорі, експерт-економіст за допомогою слідчого повинен устано­вити, чи справді ці роботи виконувалися сторонніми особами. У договорі підряду обов’язково мають бути зазначені всі дані про виконавців: прізвище та ініціали, серія і номер паспорта, ідентифі­каційний код, домашня адреса і номер телефону.

6. Перевірка правильності нарахування виплат. Для перевірки правильності нарахування виплат за невідпрацьований час, перед­бачений трудовим законодавством, експерт повинен перевірити відповідність розрахунків «Порядку обчислення середньої заробіт­ної плати», затвердженому постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266. Склад виплат, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, визначається Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 13.01.04 р. №5.

Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) за­галом по підприємству, установі, організації обчислюється ділен­ням сум, нарахованих з фонду оплати праці працівників у грошовій формі, на середньоспискову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати, та інших середніх пока­зників (середньоспискову чисельність усього персоналу в еквівале­нті повної зайнятості) за відповідний період.

Середню заробітну плату для оплати тарифних, додаткових від­пусток і відпусток на навчання (у разі навчання без відриву від ви­робництва), а також розмір компенсації за невикористану відпустку розраховують, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців перед місяцем надання відпустки. У всіх інших випадках збере­ження середньої заробітної плати та розрахунку допомоги з тимча­сової непрацездатності середньомісячна заробітна плата має розра­ховуватися за останні два календарних місяці роботи. Якщо працівник проробив менше двох місяців, то середня заробітна пла­та розраховується за фактично відпрацьований час. При цьому екс­перт має пам’ятати, що у випадках законодавчого підвищення та­рифних ставок і посадових окладів заробітна плата й інші виплати, що беруться до уваги для розрахунку середнього заробітку, мають коригуватися на коефіцієнт їхнього підвищення.

7. Порядок надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки», затвердженим постановою ВР України від

15.11.1996 р. № 504/96 ВР. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому під­приємстві. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для пра­цівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календар­них днів. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачу­ється не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додатко­вих відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невико­ристані відпустки встановлюється КМ України.

Експерт-економіст має перевірити порядок оплати відпусток у межах їхньої тривалості, а також законність і правильність ство­рення резерву на оплату відпусток робітників, яка включається до собівартості продукції, що випускається, і наданих послуг.

Експерт-економіст, керуючись законодавчими актами та інши­ми нормативними документами, повинен перевірити обґрунтова­ність нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, роди­нам з дітьми, громадянам, що постраждали від Чорнобильської ка­тастрофи, та ін.

8. Законність і правильність утримань із заробітної плати.

Відповідно до чинного законодавства бухгалтерія підприємства (організації, установи) має здійснювати такі види утримань:

• податок з доходів фізичних осіб;

• страхові внески до Пенсійного фонду;

• збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

• збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

• профспілкові внески (на підставі заяв працівників);

• аліменти (за виконавчими листками судових органів);

• за виданий підприємством кредит;

• за брак та заподіяні підприємству матеріальні збитки;

• різні види добровільних утримань за заявою громадян.

З 01.01.2001 р. набув чинності Закон України «Про компенса­цію громадянам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням те­рмінів їхньої виплати». Тому за затримання виплати заробітної плати працівникам експерту необхідно перевірити, чи діє на під­приємстві, що перевіряється, механізм компенсації доходів.

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати експерт має перевірити і порядок нарахування роботодавця­ми внесків до державних цільових фондів, базою для визначення яких є фактичні витрати на оплату праці найманих робітників, а саме:

— до Пенсійного фонду;

—до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

— до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

— до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Поиск по сайту: