АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Додаток 2 2 страница

Читайте также:
  1. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 1 страница
  2. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 10 страница
  3. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 11 страница
  4. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 12 страница
  5. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 13 страница
  6. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 14 страница
  7. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 15 страница
  8. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 16 страница
  9. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 17 страница
  10. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 18 страница
  11. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 19 страница
  12. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 2 страница

4.12. Висновок експерта складається з трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

(пункт 4.12 у редакції наказу Міністерства юстиції України від

15.07.2008 р.№ 1198/5)

4.13. У вступній частині висновку експерта зазначаються:

— найменування документа («Висновок»), його номер, за наявності відповідних підстав — характер експертизи (чи є вона додатковою, повто­рною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною, господарською, номер справи) вона проводиться;

— дата складання висновку;

— дата надходження постанови (ухвали), об’єктів і матеріалів справи до експертної установи (її найменування), експерта (його ім’я, по ба­тькові);

— найменування і дата складання документа, на підставі якого вико­нується експертиза (постанова, ухвала), та найменування особи (посада, прізвище, ініціали) або органу, яка призначила експертизу;

— перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження);

— відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) ма­теріалів (документів) та кількість аркушів);

— спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об’єктів із зазна­ченням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упа­ковки на їх збереженість;

— перелік питань (дослівно у формулюванні постанови чи ухвали), які винесено на вирішення експертизи; якщо питання у постанові (ухвалі) сформульовано неясно або редакція питання в постанові (ухвалі) не відпо­відає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призна­чення судових експертиз, але зміст завдання експертові зрозумілий, то пі­сля наведення питання в редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи він може дати відповідні роз’яснення і викласти питання в ре­дакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка за­безпечує найбільш доцільний порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у постанові (ухвалі), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, — відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у поста­нові (ухвалі) про призначення експертизи, — указується, у якому порядку вирішуватимуть ці питання;

— питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціа­тиви;

— абзац одинадцятий пункту 4.13 виключено

(згідно з наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2009 р. № 965/5)

— дані про експерта (експертів): посада, клас судового експерта, нау­ковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я та по батькові, освіта, експе­ртна спеціальність, стаж експертної роботи, номер свідоцтва про присво­єння кваліфікації судового експерта;

— попередження експерта про кримінальну відповідальність за надан­ня завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України (в необхідних випадках — за відмову від надання висновку за ст. 385 Кримінального кодексу України);

— дату направлення клопотання експерта про надання додаткових ма­теріалів, дату надходження додаткових матеріалів або відомостей про нас­лідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для на­дання висновку, з обов’язковим зазначенням джерела їх отримання;

— при проведенні повторних експертиз указуються відомості про пер­винну (попередні) експертизу (прізвища, ініціали експертів, назва експер­тної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експерти­зи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи; зміст питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а та­кож мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені в постанові (ухвалі) про її призначення); у разі, якщо такі мотиви в постанові (ухвалі) відсутні, про це робиться відповідний запис;

— при проведенні комісійних та комплексних експертиз зазначається голова комісії (провідний експерт);

— відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присут­ні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус);

— нормативні акти та література, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, із зазначенням, відповідно, їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.

4.14. У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обгрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати:

— відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (мето­дики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання;

— посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз’яснення до них;

— експертну оцінку результатів дослідження.

Опис процесу застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових екс­пертних провадженнях і на вимогу осіб, які призначили експертизу (дослі­дження), можуть надаватись їм для ознайомлення.

За наявності в постанові (ухвалі) про призначення експертизи пи­тань, які не належать до предмета експертизи або не входять до компе­тенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не можуть бути вирішені.

(пункт 4.14 доповнено новим абзацом сьомим згідно з наказом Мініс­терства юстиції України від 01.06.2009 р. № 965/5, у зв’язку з цим абзаци сьомий та восьмий вважати відповідно абзацами восьмим та дев’ятим)

Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підста­вою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.

У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

4.15. У заключній частині викладаються висновки за результатами до­слідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.

(абзац перший пункту 4.15 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

У разі, якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викла­дених у дослідницькій частині.

4.16. Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експерт­ної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослі­дження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним ви­сновок своїм підписом і печаткою із зазначенням ідентифікаційного номе­ру. Якщо експерт працює у складі юридичної особи, його висновок також засвідчується підписом керівника та печаткою юридичної особи.

(абзац третій пункту 4.16 із змінами, внесеними згідно з наказом Міні­стерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

4.17. Висновок експертів при проведенні комплексної експертизи складається за правилами, викладеними в пунктах 4.11 — 4.15 цієї Інстру­кції, з урахуванням таких особливостей:

 

(абзац перший пункту 4.17 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

— у вступній частині додатково зазначаються дані про інші експерти­зи, якщо їх результати використовувались для вирішення питань, постав­лених перед комплексною експертизою;

— дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах дослідницької частини із зазначенням прізвищ екс­пертів;

— узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синте­зуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.

4.18. Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійш­ли згоди.

У разі, якщо згоди між ними не було досягнуто, складається декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна — окремими, під відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.

4.19. При проведенні первинної експертизи співробітниками однієї експертної установи висновок експерта (експертів) та додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких направляється особі або ор­гану, яка призначила експертизу, а другий оформлюється як наглядове провадження і зберігається в архіві експертної установи.

При проведенні повторної експертизи співробітниками однієї експерт­ної установи висновок і додатки до нього складаються:

— у двох примірниках — у разі, якщо висновки повторної експертизи повністю підтверджують висновки первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу або особі, яка призначила експе­ртизу, другий — оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експертизу;

— у чотирьох примірниках — у випадку непідтвердження (повністю або частково) повторною експертизою висновків первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу або особі, яка при­значила експертизу, другий — оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експер­тизу, третій — направляється до експертної установи, яка проводила пер­винну (попередню) експертизу, четвертий — направляється до Міністерс­тва юстиції України.

На повторні експертизи складаються контрольні картки, які надсила­ються у термін до 5 днів установі (службі), у якій виконувалась первинна (попередня) експертиза, та до Міністерства юстиції України. Один примі­рник картки залишається в експертній установі, що проводила повторну експертизу.

При проведенні експертиз експертами декількох експертних установ наглядові провадження оформлюються у кількості, яка відповідає числу установ, що були зайняті в її проведенні.

Висновки експерта (експертів) з додатками направляються особі або органу, яка призначила експертизу, керівником експертної установи (кері­вником провідної експертної установи).

4.20. Висновок експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду складається за правилами цього розділу Інструкції, з урахуван­ням таких винятків:

— у вступній частині висновку не вказується запис щодо попереджен­ня експерта про відповідальність за надання завідомо неправдивого висно­вку (такий запис робиться в протоколі судового засідання);

— якщо з питань, які вирішувались під час судового розгляду, експер­том проводилась експертиза на попередніх стадіях процесу, він має право послатись на її результати.

Другий примірник висновку експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду і копія ухвали суду (постанови судді) про її призна­чення подається експертом до експертної установи.

4.21. Повідомлення про неможливість подання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

У вступній частині викладаються відомості, указані в пункті 4.12 цієї Інструкції. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за ст. 385 Кримінально­го кодексу України.

(абзац другий пункту 4.21 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили немо­жливість надання висновку.

У заключній частині вказується про неможливість надання вис­новку.

 

Повідомлення про неможливість надання висновку оформлюється на бланку експертної установи, підписується експертом; підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи.

Повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає особі або органу, яка призначила експертизу, а другий — оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.

Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких по­дається до суду, а другий — керівникові експертної установи.

Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ — висновок експерта. У цьому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального ко­дексу України.

4.22. Предмети та документи, що були об’єктами експертного дослі­дження, підлягають поверненню особі або органу, яка призначила експер­тизу, разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.

4.23. Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладають­ся у висновку експертного дослідження із зазначенням спеціалізації.

Висновок експертного дослідження складається за структурою та зміс­том висновку експерта, за такими винятками:

у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;

опускається запис, який стосується відповідальності особи, що прово­дить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

(пункт 4.23 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2009 р. № 965/5)

Начальник управління експертного

забезпечення правосуддя Л. М. Головченко

 

 

Додаток до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень

Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними інсти­тутами судових експертиз Міністерства юстиції України

Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Дніпропетровська, Запорізька області

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз Донецька і Луганська області

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Тернопільська, Хмельни­цька, Черкаська і Чернігівська області

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз Автономна Республіка Крим

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Чернівецька області

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Кіровоградська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса

Полтавська, Сумська, Харківська області та м. Севастополь

Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності

Зона обслуговування поширюється на всі регіони.

(додаток із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

(Інструкція в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30,12,2004 р.№ 144/5)

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства юстиції України

від 8 жовтня 1998 року № 53/5

у редакції наказу Міністерства юстиції України

від 30 грудня 2004 року № 144/5)

 

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень

(назва у редакції наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2009 р. № 965/5)

Почеркознавча експертиза

1. Головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація ви­конавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміне­ним почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визна­чення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи виконано рукописний текст (рукописні записи) певною особою?

Чи виконані декілька рукописних текстів (рукописних записів) однією особою?

Чи виконано рукописний текст навмисно зміненим почерком?

Чи виконано рукописний текст у незвичних умовах під впливом зби­ваючих факторів (природних, штучних)?

Чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст, у незвичайному стані?

Чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками написання спеціа­льними шрифтами?

Аналогічні питання можуть вирішуватись і щодо виконавців підписів.

Особою якої статі виконано рукописний текст?

До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту?

 

 

Чи виконано підпис тією особою, від імені якої він зазначений, або ін­шою особою?

Чи виконано підпис в незвичних умовах під впливом збивальних фак­торів (природних, штучних)?

У виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. По­черкознавчі дослідження за копіями об’єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослі­дження документів питання про відсутність монтажу. У таких випадках можуть вирішуватися такі питання:

(абзац чотирнадцятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з

наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

Чи виконано певною особою рукописний текст (рукописні записи) у документах, електрофотографічні копії яких надані на дослідження?

Чи виконано підпис, зображення якого міститься в електрофотографі- чній копії документа, тією особою, від імені якої він зазначений?

2. Для проведення досліджень слідчий (суддя) 1 повинен надати експе­ртові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

1. Тут і далі, якщо не вказано інше, рекомендації, адресовані слід­чому (судді), стосуються й інших осіб або органів, які призначають експертизу.

2. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до порушення кримінальної (відкриття цивільної чи господарської) справи і не пов’язані з її обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до виникнення справи, але пов’язані з обставинами цієї справи, або виконані після виникнення справи, але не в зв’язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку — це такі, що виконані за завданням слідчого (судді) у зв’язку з призначенням даної експертизи.

3. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи слідчий (суддя) повинен пред’явити їх особі, яка підлягає іденти­фікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім’я, по бать­кові) та посвідчити це своїм підписом.

У разі неможливості пред’явити зазначені зразки (смерть виконавця, від’їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ста­виться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.).

4. Вільні зразки по змозі повинні відповідати об’єкту, який досліджу­ється, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості та ін.), за його змістом та цільовим призначенням.

Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літе­рами або спеціальним шрифтом, слід по змозі надати вільні зразки анало­гічного характеру.

5. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за те­матикою, близькою до досліджувального об’єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, сло­ва і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зра­зки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких ви­конувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи та ін.), таким самим приладдям письма та на папері того са­мого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й доку­мент, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагаєть­ся змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

6. У разі, коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи, викону­вались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості та ін.), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений у відповідності до бланка.

7. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається ха­рактером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Після нанесення 10—15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.

8. Якщо рукописний текст, що досліджується, виконано «друковани­ми» літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліо­течним та ін.), експериментальні зразки на другому етапі (див. п. 5) також повинні бути виконані «друкованими» літерами і цифрами або відповід­ним шрифтом.

Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.

9. Якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукопи­сного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чи­ном.

10. Експериментальні зразки посвідчуються слідчим (суддею). У по- свідчувальному написі зазначаються прізвище, ім’я та по батькові вико­навця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

11. Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експе­риментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) ві­льні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текс­тів (записів), так і у вигляді підписів.

12. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший до­сліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експе­риментальні — у кількості не менше 5—8 аркушів.

13. Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почер­ку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експеримен­тальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10—15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої вико­нано підпис.

14. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої вико­нано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом під­пису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчас­тіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.

При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосову­ваними нею варіантами підписів.

Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються від­бирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в по­станові (ухвалі) про призначення експертизи.

15. Якщо необхідно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізода­ми справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити окрему експертизу.

Документи кожної групи доцільно пронумерувати (у вільних від текс­ту місцях) і вказати один раз у постанові (ухвалі) про призначення експер­тизи як назву документа, так і його порядковий номер, і надалі посилатись тільки на порядковий номер документа.

Якщо виникають труднощі, пов’язані з призначенням багато об’єктних експертиз підписів, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста).

16. У постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід указати на встановлені слідчим (судом) особливі обставини виконання рукописного тексту, які могли вплинути на змінення ознак почерку (незвична поза або незвичний стан виконавця тощо). Якщо є дані, що виконавцем є особа, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У разі виконання рукописного тексту особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров’я на момент можливого виконання об’єкта почерку, що досліджується.

Авторознавча експертиза

17. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація ав­тора тексту.

Авторознавчою експертизою вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора тексту), а також неідентифікаційні за­вдання (діагностичні) про умови складання тексту, факт викривлення ознак писемного мовлення тощо, класифікаційні завдання про місце фор­мування мовленнєвих навичок, рідну мову, освіту автора документа.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є певна особа автором наданого на дослідження тексту?

Чи є певна особа автором декількох різних текстів?

Чи є автор та виконавець тексту однією або різними особами?

Чи складений даний текст кількома авторами?

Які риси соціально-демографічного портрету автора можна встановити за даним текстом?

Яка є основна мова спілкування (рідною мовою) певної особи — авто­ра даного тексту?

Чи спостерігаються в даному тексті ознаки, які можуть свідчити про незвичний психофізіологічний стан автора?

 

 

Чи створений текст документа під диктовку або шляхом перепису­вання?

Чи створений текст документа з навмисним перекручуванням писем­ного мовлення?

Чи містять висловлювання автора статті негативну або позитивну оці­нку конкретної особи та її діяльності?

Які значення мають слова, словосполучення, фрази у тексті?

Авторознавчою експертизою можуть вирішуватися також інші пи­тання.

Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не ме­нше 500 слів).

18. Готуючи матеріали для проведення авторознавчої експертизи з ме­тою встановлення авторства, слідчий (суддя) повинен зібрати вільні, умо- вно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка під­лягає ідентифікації.

Зразки писемного мовлення засвідчуються слідчим (суддею) за прави­лами посвідчення зразків почерку (див. п. З розділу «Почеркознавча екс­пертиза»).

19. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мо­вою, на якій його складено, і по змозі — за часом виконання; за характе­ром документа, виходячи з його призначення і сфери обігу (доповідна за­писка, особистий лист, скарга тощо); за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на формування ознак. Вільні зразки писемного мов­лення повинні надаватися не менш як на 25 аркушах.

20. Умовно-вільні зразки надаються як доповнення до вільних, експе­риментальних, якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

21. Експериментальні зразки повинні виконуватись мовою документа, що досліджується.

Під час відбирання експериментальних зразків спочатку особі, яка під­лягає ідентифікації, пропонують написати текст на вільно обрану нею те­му, аналогічну за своїм функціональним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному тексту за своїм функціональним призначенням та за те­мою тексту. Наприклад, пропонують написати скаргу на дії службової особи.

Мінімальний обсяг кожного зразка — 500 слів. Якщо текст зразка ви­явився меншим за мінімальний, слід відібрати зразки на інші близькі теми.

За клопотанням експерта можуть відбиратися експериментальні зраз­ки, які за стилем і деякими іншими характеристиками не відповідають до­кументу, що досліджується.

При визначенні характеру й обсягу експериментальних зразків слідчий (суддя) ураховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні зразки, і поповнює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.

Загальний обсяг експериментальних зразків повинен складати 25—30 сторінок тексту.

22. До постанови (ухвали) про призначення експертизи бажано додава­ти соціально-біографічну характеристику ймовірного автора тексту.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.019 сек.)