ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ». Здоров'я людини визначається комплексом біололгічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів

Здоров'я людини визначається комплексом біололгічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано:

«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке ви­значення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охопоює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми. В системі «людина — здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я — суспільний, групо­вий та індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий — групове здоров 'я, зумовлене специфі­кою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій — індивідуальний рівень здоров 'я, який сформовано як в умовах всього сус­пільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархіч­ної шкали цінностей, а також у системі таких філо­софських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, ) програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здо-^ ров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення сус­пільного здоров'я, з іншого.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовніш­нього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу висловлю­вання: здоров 'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену ре­альність. Адаптація створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при пору­шеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 117

Виділяють три рівні опису цінності «здоров 'я»:

"& Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморе­гуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок макси­муму адаптації.

■Аг Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.

■А- Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).

Поняття «здоров 'я» містить біологічні ознаки і розглядається як при­родний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров'я. Біо­логічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за якого поточність фор­мотворчих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпорядко­вується доцільним біологічним процесам.

Усі механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:

Ч> генетичний рівень — генетичний природний вибір, що забезпечує збе­реження популяції;

*Ь фенотиповий рівень — індивідуальне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:

+ зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутріш­нього середовища організму (гомеостазу);

+ імунітету, тобто несприйняття організму до інфекційних та не-інфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;

+ регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);

+ адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адап­тивна поведінка).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось неза­лежне, автономне. Воно є результатом впливу природ-/них, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соц- Щ) іальних умов можуть призвести до порушення екологі­чної рівноваги і викликати деградацію не тільки сере­довища, а й здоров'я людей.

нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних струкп. нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню

здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільнокорисній праці

динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища

здатність організму пристосовуватися до умов існування в навко­лишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність п зберігати живу основу в організмі

відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення

повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів

Що ж може служити показниками здоров'я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я населення такі демографічні показники, як * смертність, * дитяча смертність і * середня очікувана тривалість життя, тому що демо­графічні показники — це ще і дуже місткі інтегратори, що характеризу­ють процес розвитку.

Виробляючи критерії оцінки здоров'я населення і визначаючи спряму­вання дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і ме-дико-соціальних чинників, слід враховувати, що всі вони склалися в кон­кретних умовах суспільно-історичного розвитку.

Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але немає такого досвіду стосовно зміцнення здоров 'я здорових. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової лю­дини. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здоров 'я. Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров 'я, кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного конт­ролю за здоров'ям здорових.

У світі сучасних наукових уявлень здоров'я як соціальне явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною проблемою і визна­чається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених.

Поиск по сайту: