Розділ V. Стаття 27. Компетенція третейського суду

ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД

Стаття 27. Компетенція третейського суду

Третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно
вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції
для розгляду конкретної справи.

Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду
компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку
розгляду справи по суті.

Сторона має право заявити про перевищення третейським судом
меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне
питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке
не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту
третейського суду чи цього Закону.

У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї
статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або
зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо
наявності у нього відповідної компетенції.

З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд
у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.

Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості
розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього
компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені
третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.

При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про
наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд
третейського суду.

У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність
або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді
справи.

Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала,
яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою
повертаються позовні матеріали.

Стаття 28. Визначення правил третейського розгляду

Правила третейського розгляду у третейському суді для
вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та
третейською угодою.

Правила третейського розгляду, визначені угодою сторін
відповідно до частини першої цієї статті, не можуть суперечити
обов'язковим положенням цього Закону, які не надають сторонам
права домовлятися з окремих питань.

Правила третейського розгляду постійно діючим третейським
судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен
суперечити цьому Закону.

З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або
третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного
спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд
застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила
третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить
принципам організації та діяльності третейського суду, які
визначені цим Законом.

Строки вчинення процесуальних дій, передбачені цим Законом,
можуть бути продовжені лише за спільною згодою сторін та складу
третейського суду, яким вирішується спір. Про продовження строку
третейського розгляду постановляється відповідна ухвала.

Стаття 29. Гласність третейського розгляду

У разі, коли проти відкритого розгляду справи третейським
судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів
додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи
забезпечення конфіденційності інформації, справа розглядається у
закритому засіданні.

Стаття 30. Місце проведення третейського розгляду

Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно
діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського
суду. { Частина перша статті 30 в редакції Закону N 1076-VI (1076-17)
від 05.03.2009 }

Місце проведення третейського розгляду справи у третейському
суді для вирішення конкретного спору визначається третейською
угодою. { Частина друга статті 30 в редакції Закону N 1076-VI (1076-17)
від 05.03.2009 }

Стаття 31. Мова третейського розгляду

Розгляд справ у третейському суді провадиться українською
мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи
угодою сторін.

Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою,
ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на
мову чи мови третейського розгляду.

Стаття 32. Конфіденційність

Третейський суд, суддя третейського суду не вправі
розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під
час третейського розгляду, без згоди сторін або їх
правонаступників. Забороняється вимагати від третейського судді
надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у
зв'язку з третейським розглядом справи, крім випадків,
передбачених законами України.

Стаття 33. Розгляд справ третейським судом та мирова угода

Розгляд справи третейським судом починається з винесення
відповідної ухвали та направлення її сторонам.

Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими
строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду
або третейською угодою.

При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися
строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по
справі та вчинення інших процесуальних дій.

Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у
сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому
сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх
стадіях процесу.

Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди
як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його
стадії, до прийняття рішення.

За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про
затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише
прав і обов'язків сторін щодо предмета спору.

Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні
третейського суду.

До рішень третейського суду, прийнятих відповідно до цієї
статті, застосовуються правила розділу VI цього Закону.

Стаття 34. Учасники третейського розгляду

Учасниками третейського розгляду є сторони та їх
представники.

Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у
третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до
регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді
для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у
третейському розгляді добровільно.

{ Частину третю статті 34 виключено на підставі Закону
N 1076-VI (1076-17) від 05.03.2009 }

Стаття 35. Форма та зміст позовної заяви

Позовна заява подається у письмовій формі.

У позовній заяві, що подається до третейського суду, повинні
зазначатися:

назва постійно діючого третейського суду або склад
третейського суду для вирішення конкретного спору;

дата подання позовної заяви;

найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними
особами, та/або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження,
місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

найменування і юридична адреса представника позивача, якщо
він є юридичною особою, або прізвище, ім'я, по батькові, дата
народження, місце проживання і місце роботи представника, який є
фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником;

зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх
підтверджують, розрахунок вимог;

посилання на наявність третейської угоди між сторонами та
докази її укладення;

перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної
заяви;

підпис позивача або його представника з посиланням на
документ, що засвідчує повноваження представника.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) наявність третейської угоди;

2) обґрунтованість позовних вимог;

3) повноваження представника;

4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис
вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру
поштових відправлень тощо).

Стаття 36. Відзив на позовну заяву

Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив
на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу
та третейському суду в порядку та строки, що передбачені
третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного
спору або регламентом третейського суду.

Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на
позовну заяву не визначений, а також у разі розгляду справи
третейським судом для вирішення конкретного спору відзив на
позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого
засідання третейського суду, який вирішує спір.

Неподання відповідачем відзиву у встановлені цією статтею
строки не звільняє його в подальшому від виконання вимог
третейського суду про надання відзиву на позов.

Наслідки невиконання вимог третейського суду можуть бути
передбачені третейською угодою сторін у третейському суді для
вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду чи
встановлені складом третейського суду.

Якщо сторони не домовилися про інше, до прийняття рішення
третейським судом сторона має право змінити, доповнити або
уточнити свої позовні вимоги.

Стаття 37. Зустрічний позов

Відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду
третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському
суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до
третейської угоди.

Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії
третейського розгляду до прийняття рішення по справі.

Третейський суд приймає зустрічний позов до спільного
розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов'язані
та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають
з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть
зараховуватися.

Зустрічний позов має відповідати вимогам статті 35 цього
Закону.

Сторона зобов'язана надати відзив на пред'явлений до неї
зустрічний позов у порядку та строки, що передбачені третейською
угодою в третейському суді для вирішення конкретного спору або
регламентом третейського суду.

Стаття 38. Докази

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких
третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що
обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що
мають значення для правильного вирішення спору.

Засоби доказування визначаються регламентом третейського
суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору засоби
доказування визначаються третейською угодою з урахуванням вимог
цього Закону.

У разі невизначеності цього питання у регламенті третейського
суду або третейській угоді у третейському суді для вирішення
конкретного спору засоби доказування визначаються третейським
судом, що розглядає відповідну справу.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими
іншими засобами доказування.

Кожна сторона третейського розгляду повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.

Третейський суд має право вимагати від сторін надання
доказів, необхідних для повного, всебічного і об'єктивного
вирішення спору.

Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати документи
від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками
третейського розгляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони або
одну із сторін одержати відповідні документи та надати їх
третейському суду.

Сторони повинні надавати третейському суду докази в
оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Всі зібрані
письмові докази разом з процесуальними документами сторін (позов,
відзив на позов тощо) та третейського суду повинні зберігатися у
справі в прошитому та пронумерованому вигляді.

Обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають
обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та
інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа,
стосовно якої встановлені ці обставини. { Статтю 38 доповнено частиною десятою згідно із Законом
N 1076-VI (1076-17) від 05.03.2009 }

Стаття 39. Участь та права сторін у засіданні третейського
суду

Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського
суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не
домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання
обов'язковою.

Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та
місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж
за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або
вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону.

Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити
додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та
свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед
третейським судом їх переконливості.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи,
робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях
третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні
доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення,
заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду,
заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до
третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного
спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

Стаття 40. Забезпечення позову

Якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за
заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких
забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає
необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського
процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від
будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з
такими заходами.

Стаття 41. Наслідки неподання сторонами документів, інших
письмових матеріалів або неявки сторін

Ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших
письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання
третейського суду сторін або їхніх представників, які належним
чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання
третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і
прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки
сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

Стаття 42. Невиконання чи неналежне виконання стороною
процесуальних дій

Невиконання або неналежне виконання однією із сторін вимог
щодо необхідності вчинення певних процесуальних дій, передбачених
третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного
спору чи регламентом третейського суду, не є підставою для надання
третейським судом переваг аргументам та доказам, наведеним та
поданим іншою стороною.

Наслідки невиконання чи неналежного виконання стороною вимог,
встановлених третейською угодою чи регламентом третейського суду,
можуть бути передбачені відповідно третейською угодою чи
регламентом третейського суду.

Стаття 43. Призначення експертизи

З метою правильного вирішення спору третейський суд має право
зобов'язати сторони чи одну із сторін замовити проведення
експертизи для роз'яснення питань, що потребують спеціальних
знань, про що третейський суд виносить відповідну ухвалу. Наслідки
невиконання стороною цих вимог визначаються регламентом
третейського суду чи третейським судом для вирішення конкретного
спору.

Підстави та порядок відводу експерта визначаються регламентом
третейського суду або угодою сторін третейського розгляду для
вирішення конкретного спору.

Стаття 44. Протокол засідання третейського суду

Протокол засідання третейського суду ведеться лише в разі
наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли
ведення протоколу передбачено регламентом третейського суду.

Для ведення протоколу за згодою третейських суддів
(третейського судді) сторонами може бути призначений секретар
третейського розгляду. За його відсутності третейські судді можуть
обрати секретаря із складу (крім голови) третейського суду, яким
вирішується спір.

У протоколі засідання третейського суду зазначаються:

дата та місце розгляду справи;

прізвища третейських суддів і секретаря;

суть спору;

найменування сторін, їхніх представників, свідків, експертів,
інших осіб, які беруть участь у розгляді справи;

заяви та клопотання сторін;

вказівки та вимоги до сторін по справі, висунуті третейським
судом;

розклад засідань третейського суду;

зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі;

подані під час третейського розгляду докази, відомості про їх
огляд;

узгодження сторонами питання про необхідність зберігання та
умови зберігання рішень третейського суду;

витрати, понесені сторонами.

Протокол підписується секретарем та всіма третейськими
суддями, які розглядали справу.

Підстави та порядок відводу секретаря визначаються
регламентом третейського суду або угодою сторін третейського
розгляду для вирішення конкретного спору.

Поиск по сайту: