ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

Одним з основних видів власного капіталу є статутний капітал. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства. Статутний капітал є сумою внесків, які засновники передають в повне господарське ві­дання (володіння, використання, розпорядження) при створенні підприємства у вигляді грошових коштів або майна.

Статутний капітал підприємства створюється за рахунок внесків засновників або учасників. Внески можуть бути представлені:

— грошовими коштами;

— основними засобами;

— запасами та іншими матеріальними цінностями;

— цінними паперами;

— нематеріальними активами (майновими правами, правами користування природними ресурсами та ін.).

Внески оцінюються в грошовому вимірнику.

Забороняється використовувати для формування власного капі­талу векселі; бюджетні кошти; кошти, що отримані в кредит; акти­ви, що знаходяться під заставою.

Сума статутного капіталу підприємства обов'язково фіксується у статуті та засновницькому договорі, реєструється в органах дер­жавної влади.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реоргані­зації та ліквідації суб'єктів підприємництва різних організацій­них форм визначається Господарським Кодексом України від 16.01.2003 р. №436-ІУ, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. №435-ІУ, Законом «Про акціонерні товариства» № 514-УІ та іншими законодавчими документами.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня ре­єстрації підприємства в державному реєстрі господарюючих суб'єктів України та закінчується в день вибуття підприємства з державного реєстру у зв'язку з припиненням діяльності, банкрутст­вом, реорганізацією.

Основним завданням організації обліку статутного капіталу є забезпечення правильного обліку і узагальнення інформації про стан і зміни статутного капіталу підприємства, контроль за законні­стю його формування.

Відображення в обліку операцій по формуванню, збільшенню, зменшенню, ліквідації статутного капіталу відбувається на основі первинних документів:

— статуту;

— засновницького договору;

— прибуткових і видаткових касових ордерів;

— засновницького опису майна;

— банківських документів;

— наказів;

— довідок і розрахунків бухгалтерії.

Відповідно до Інструкції № 291 про застосування Плану рахун­ків бухгалтерського обліку на рахунку 401 «Статутний капітал» відображається інформація про формування, стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, що зафіксовано в засновницьких до­кументах і зареєстровано у державному реєстрі господарюючих суб'єктів. За рішенням власників, також зафіксованому в установчих документах і зареєстрованому у встановленому порядку, роз­мір статутного капіталу може змінюватися. Записи на рахунку 40 здійснюють тільки у випадку збільшення або зменшення статутно­го капіталу у встановленому законодавством порядку, після вне­сення відповідних змін у засновницькі документи та їхньої перере­єстрації. Формування Статутного капіталу і збільшення його розміру відображають за кредитом рахунку 401, за дебетом — зме­ншення розміру і вилучення частини статутного капіталу.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в розмірі внесків засновників, що передбачені засновницькими до­кументами, відображається за кредитом рахунку 401 «Статутний ка­пітал» в кореспонденції з рахунком 46 «Неоплачений капітал».

Фактичні внески засновників повинні відображатись за креди­том рахунку 46 «Неоплачений капітал» в кореспонденції з рахун­ками грошових коштів або інших активів.

Згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків аналітич­ний облік статутного капіталу необхідно вести за видами капіталу. Але слід враховувати, що статутний капітал складається з внесків засновників (фізичних або юридичних осіб), тому аналітичний об­лік доцільно вести не тільки за видами внесків, але й по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.

Побудова регістрів аналітичного обліку повинна забезпечити отримання якісної інформації, яка необхідна для проведення аналі­зу структури та змін власного капіталу підприємства та прийняття управлінських рішень.

На підставі регістрів аналітичного обліку складається журнал-ордер за рахунком 40 або зведений журнал-ордер, що відображає всі операції з видами власного капіталу.

Методичними рекомендаціями щодо застосування регістрів бу­хгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. №356, для ведення обліку власного капіталу передбачено Журнал 7, а також Відомості 7.1, 7.2 для ана­літичного обліку за рахунками 42,44 відповідно.

Сальдо рахунку 401 «Статутний капітал» відображається у пер­шому розділі пасиву балансу. Інформація про розмір і зміни стату­тного капіталу наводиться у Звіті про власний капітал.

Порядок формування статутного капіталу залежить від форми власності та організаційно-правової форми створеного підприємст­ва. Статутний капітал підприємств різних форм власності (держав­ної, колективної, приватної та ін.) має свої особливості.

Найбільш розповсюдженими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності є господарські товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відпові­дальністю, повні товариства, акціонерні товариства), які створю­ються і діють на основі Закону України «Про господарські товарис­тва» № 1577-12 від 19.09.1991 р. зі змінами та доповненнями. Розглянемо деякі з них.

Особливості формування і змін статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю обумовлені тим, що учасники та­кого товариства несуть обмежену відповідальність за діяльність підприємства, у межах свого вкладу.

Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповіда­льністю, що складається з часток засновників (учасників), повинен бути не менш 625 мінімальних заробітних плат. Кожному з учасни­ків необхідно внести 30 відсотків свого внеску до моменту реєст­рації підприємства, решта — на протязі року. За порушення даного порядку засновники сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми, що не була внесена своєчасно.

Внески засновників можуть бути представлені грошовими кош­тами, основними засобами, запасами та іншими матеріальними і нематеріальними активами.

Внески оцінюються в грошовому вимірнику. Відображення в обліку майна, що отримано в натуральній формі як вклад в статут­ний капітал, здійснюється за вартістю, яка визначається за домов­леністю між учасниками або за результатами експертної оцінки.

Надходження внесків учасників оформлюється прибутковими касовими ордерами, квитанціями банківських установ. У випадку надходження майна складаються опис майна, що вноситься учас­никами, та акти приймання-передачі.

На суму зафіксованого в засновницьких документах і зареєстро­ваного статутного капіталу здійснюється запис за кредитом рахун­ку 40 «Статутний капітал» та дебетом рахунку 46 «Неоплачений капітал».

За кредитом рахунку 46 «Неоплачений капітал» записують над­ходження внесків у вигляді грошових коштів, основних засобів, нематеріальних активів, запасів і інших активів у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків.

За дебетом рахунку 401 «Статутний капітал» у товариствах з об­меженою відповідальністю відображають повернення внесків у ви­падку виходу учасника з товариства або припинення діяльності підприємства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю може збільшуватись за рахунок:

— розширення чисельності засновників;

— додаткових внесків засновників;

— збільшення капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства та інших видів власного капіталу.

Зменшення статутного капіталу може здійснюватись у випадку:

— виходу одного чи кількох засновників;

— покриття збитків товариства за рахунок внесків засновників. Всі зміни розміру статутного капіталу обов'язково вносяться до

засновницьких документів та підлягають державної реєстрації. Тільки після цього вони мають бути відображені у бухгалтерському обліку.

У випадку збільшення або зменшення статутного капіталу това­риства з обмеженою відповідальністю до органу державної реєст­рації надаються:

— нотаріально завірені зміни до засновницьких документів;

— протокол загальних зборів учасників;

— реєстраційна картка;

— документ про оплату державної реєстрації;

— нотаріально завірена заява учасника або рішення засновників (у випадку, якщо один чи кілька учасників виходять з товариства).

Крім того, учаснику, який вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, виплачується вартість або видається частина майна товариства, пропорційна його частині у статутному капіталі.

Організація і ведення бухгалтерського обліку статутного капі­талу товариств з додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств здійснюється аналогічно обліку товариств з обмеже­ною відповідальністю.

Згідно зі ст. З Закону «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вар­тості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом засну­вання або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів— простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привіле­йованих акцій, що надають їх власникам різні права. Частина при­вілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного това­риства не може перевищувати 25 відсотків.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціо­нерні товариства та приватні акціонерні товариства; Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може пе­ревищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товарист­ва — з приватного на публічне.

Публічне акціонерне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публі­чного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на біржі.

Акції приватного акціонерного товариства не можуть купувати­ся та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, тери­торіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти ко­мунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. Засновниками може укладатися засновницький до­говір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяль­ності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вар­тості акцій, строк дії договору.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збо­ри та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. За­сновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщен­ня акцій.

Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів. Акціонерним товариствам дозволяється емісія акцій та облігацій для переведення зобов'язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Державною комісією з цін­них паперів та фондового ринку.

У разі розміщення акціонерним товариством цінних паперів їх оплата здійснюється грошовими коштами або за згодою між това­риством та інвестором— майновими правами, немайновими пра­вами, що мають грошову вартість, цінними паперами (крім борго­вих емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів), іншим майном.

Установчі збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом трьох місяців з дати повної оплати акцій засновниками. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товарис­тва становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєст­рації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства ви­значає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтере­си його кредиторів.

Для реєстрації і випуску акцій акціонерне товариство повинно надати заяву, протокол зборів засновників, на якому було прийнято рішення про випуск акцій, нотаріально завірені копії засновниць­ких документів та свідоцтва про державну реєстрацію акціонерного товариства.

Після державної реєстрації акціонерного товариства його стату­тний капітал в розмірі об'явленого капіталу відображається за кре­дитом рахунку 40 «Статутний капітал» і дебетом рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Для контролю за процесом підписки та сплати акцій в акціонер­них товариствах слід розмежувати інформацію про статутний капі­тал за видами акцій, що передбачено установчими документами. Для цього необхідно до рахунку 40 відкрити рахунки другого по­рядку залежно від типу товариства та видів акцій.

У випадку створення акціонерного товариства на базі державно­го підприємства статутний капітал формується на основі акту оцінки майна, що складений за результатами інвентаризації. Майно оцінюється за його балансовою вартістю.

Зміни розміру статутного капіталу товариства обговорюються на зборах акціонерів. Рішення про зміни обов'язково вносяться в засновницькі документи, реєструються і відображаються в бухгал­терському обліку.

Збільшення статутного капіталу товариства здійснюється шля­хом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додат­кових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановле­ному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного това­риства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій. '

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства здійс­нюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шля­хом анулювання раніше викуплених товариством акцій та змен­шення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства виконавчий орган протягом 30 днів має пись­мово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про та­ке рішення.

Для перереєстрації статутного капіталу акціонерних товариств необхідно документально підтвердити, що попередньо оголошений капітал було повністю сформовано. Також надаються зміни до за­сновницьких документів, протокол зборів учасників про зміни роз­міру статутного капіталу, реєстраційна картка та документ про оплату державної реєстрації.

При внесенні змін до статутного капіталу основними докумен­тами є статут підприємства, рішення зборів акціонерів, накази, роз­рахунки бухгалтерії, банківські документи, касові ордери та ін. До­кументування реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства наведено на рис. 13.4.

Акціонерні товариства можуть викупати акції у акціонерів для їх перепродажу, розповсюдження серед учасників або ану­лювання.

Акціонерне товариство в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право анулюва­ти викуплені ним акції та зменшити статутний капітал або підви­щити номінальну вартість решти акцій, залишивши без зміни ста­тутний капітал.

Облік викуплених акцій ведеться на рахунку 45 «Вилучений ка­пітал». Анулювання викуплених акцій відображається за дебетом рахунку 401 «Статутний капітал» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал». Різниця між номінальною вартістю і ціною придбання ак­цій відноситься на збільшення або зменшення додаткового капіталу (субрахунок 421 «Емісійний дохід»).

Акції, що були викуплені та повторно випущені у обіг, відобра­жаються в обліку записами:

— за дебетом рахунків 30 «Готівка», 31 «Рахунки у банках» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал» на суму номінальної вартості акцій;

— за дебетом рахунків 30 «Готівка» і 31 «Рахунки у банках» і кре­дитом рахунку 421 «Емісійний дохід» на суму перевищення ціни продажу акцій над їхньою номінальною вартістю.

На державних підприємствах статутний капітал формується державою в момент створення підприємства за рахунок державних коштів. Засновницькі документи повинні містити інформацію про суму коштів, що виділені підприємству для здійснення його діяль­ності.

Зміни статутного капіталу державного підприємства проводять­ся тільки за рішенням відповідного державного органу та перереєс­труються.

За кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» на державних під­приємствах відображаються кошти, що виділені державою в розпоря­дження підприємства з бюджету або отримані від інших підприємств, а також в результаті об'єднання кількох державних підприємств.

Зміни статутного капіталу показуються за дебетом рахунку 401 як вилучення коштів після перереєстрації у випадку ліквідації під­приємства, передачі коштів чи майна іншому підприємству.

Приватні підприємства формують майно у відповідності до засновницьких документів. При цьому законодавство не встанов­лює розмір статутного капіталу — власник визначає його самостій­но. Джерелом формування статутного капіталу є грошові кошти і майно, що знаходиться у власності засновника.

Облік статутного капіталу приватних підприємств також слід вести на рахунку 401 «Статутний капітал». Кошти, що надходять від засновника, відображаються за кредитом рахунку 401 і дебетом ра­хунків грошових коштів або матеріальних цінностей, але рахунок 46 «Неоплачений капітал» приватними підприємствами може не використовуватись.

Внесення грошових коштів чи майна у статутний капітал прива­тного підприємства підтверджується прибутковими касовими ор­дерами; накладними; актами приймання-передачі тощо.

Зміни у статутному капіталі приватних підприємств здійсню­ються за рахунок відрахувань від прибутку у статутний капітал, що відображається за кредитом рахунку 401 «Статутний капітал» і де­бетом рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», або додаткових внесків засновника.

Поиск по сайту: