Б. Суспільний лад

Дотеперішній капіталістичний лад, опертий на визискові трудящих мас через те, що капіталісти-власники захопили на власність зем­лю, фабрики, мешкальні доми, а капіталісти-спе­кулянти забрали в свої руки торговлю продукта­ми і оборот грішми, скасується і наступає:

а) регуляція земельної власності;

б) соціалізація фабрик;

в) оппідація мешкальних домів;

г) централізація торгівлі;

д) новоорганізація суспільности і продукцій, фінансів, ощадності, податків і закордон­ної торговлі.

а) Регуляція земельної власности.

§1. Через регуляцію земельної власності всі правні і фізичні особи, що посідали досі на влас­ність більше як 50 десятин землі, коло котрої не працювали вони власними руками, тратять навсігди і безповоротньо своє дотеперішнє право влас­ности на землю без всякого відшкодування.

§2. Селяни-хлібороби, що посідали досі більше як 50 десятин землі, коло котрої вони пра­цювали власними руками, тратять своє право власности на землю без відшкодування тільки що­до звижки понад 50 десятин.

§3. Селяни-хлібороби, що у їх останеться по конфіскаті звижки ще 50 десятин землі, і такі се­ляни-хлібороби, що посідали досі на власність меньше як 50 десятин, але більше як 15 десятин землі, коло котрої працювали вони власними ру­ками — задержуюють на будуче на власність тіль­ки по 15 десятин; остаток землі звиж 15 десятин обов'язані вони позбути в протягу двох років, числячи від дня ухвалення державного законолоду, в руки малоземельних або безземельних селян хлі­боробів, — інакше і ця земля підпаде конфіскації.

§4. Особи, що дотепер посідали менше як 50 десятин землі, але не працювали коло неї власними руками, обов'язані позбути всю свою землю протягом двох років, числячи від дня прий­няття державного законоладу, в руки малозе­мельних або безземельних селян-хліборобів — інакше і ця земля підпаде конфіскації.

§5. Селянсько-хліборобські посілости, що своїм розміром не перевищують 15 десятин зем­лі — остають, як дотепер, приватною непорушимою власністю своїх власників.

§6. Вся державна і конфіскована земля пере­ходить в руки селян-хліборобів на їх приватну влас­ність. В першій мірі припадає ця земля малоземель­ним селянам-хліборобам таким, що посідають за­раз на власність менше як на 5 десятин землі. Во­ни мають право на безплатне доповнення своєї по­сілости до розміру 5 десятин. Остаток народньої землі припадає безземельним селянам-хліборобам в розмірі по 5 десятин для одного хазяйства.

§7. В посіданню держави замощується така кількість землі, яка скажеться потрібна для засну­вання і удержання хліборобських шкіл і взірцевих хазяйств; для заснування і удержання санаторій і лічиць, державних приютів для безпомічних дітей і для безробітних.

§8. Ліси і такі простори, котрі треба заліси­ти; копальняні простори, на котрих находяться ужиточні мінерали; стоячі і текучі води остають власністю держави.

§9. Осібні закони: земельний і громадян­ський, ухвалені Українською Республіканською Радою, опреділять докладно посідання землі і оборот землею.

Загально обов'язують до цього слідуючі постанови: а) хліборобська земля не може наново громадитися в більші посілости - не може також роздроблюватися в безконечність: вона розподі­ляється на поодинокі селянські хліборобські гос­подарства в розмірі від 5 до 15-ти десятин землі. Ніхто не може посідати менше як 5 ані більше як 15 десятин землі, чи то на власність чи під іншим виглядом; б) Оборот землею дозволений: можна землю набувати і позбувати даром і відплатно; можна землю наймати і віднаймати; можна пере­давати також в спадок — проте не може бути власником хліборобської землі той, хто не об­робляє землі сам власними руками і не може бу­ти порушений розмір селянсько-хліборобських господарств;...

б) Соціалізація фабрик.

§1. Всі продукційні підприємства в державі визначаються або робітнями або фабриками.

§2. До категорії робітень належать такі під­приємства, в котрих займається найбільше 20 ро­бітників, а дотеперішні власники цих підприємств трудяться самі або з членами своєї сім'ї з робіт­никами.

§3. Робітні залишаються власністю своїх дотеперішніх власників. Зайняті в робітнях робіт­ники працюють на загальних, робітничих умовах за зарплату, а коли вони забажають приймати участь в зисках підприємств, тоді обов'язані та­кож поносити страти підприємства.

§4. До категорії фабрик належать більші підприємства. Фабрики підпадають соціалізації і право власності дотеперішніх власників касуєть­ся, а фабрики стають власністю працюючих в цих фабриках робітників.

§5. Вартість фабрики розпадається на таку кількість акцій, скільки є занятих у фабриці робіт­ників, а кожний фабричний робітник є заразом власником одної акції.

...§7. Підприємства копальняні, лісові, рибо­ловні і всі комунікаційні підприємства: залізнодорожні, поштові, телефонні і телеграфні, належать до категорії фабричних підприємств і підпадають соціалізації, хоча й ця земля, на котрій ці підпри­ємства опираються є державно-народньою.

§8....Осьмигодинний час праці запоручений.

в) Оппідація мешкальних домів.

§1. Кожному вільно посідати на власність будівельну землю і мешкальний дім, в селі, містеч­ку або городі.

Нікому не вільно побирати комірного за відступлення мешкання для вжитку других осіб.

§2. Від мешкальні дома по селах, містечках і городах остають власністю своїх дотеперішніх власників і для їх власного ужитку — з тим засте­реженням, що власники живуть в цих домах самі з членами своєї сім'ї, рідні або з близькими сво­яками; не побирають від них комірного, а для вжитку одної дорослої 20-літньої або двох недо­рослих осіб не припадає більше як одна мешкальна кімната.

§3. Лишні кімнати в домах занятих власни­ками, а також доми замешкані виключно комірни­ками, підпадають оппідації, то значить, що ціле комірне іде не на користь власника дому, а на користь села, містечка або города, у якому дім находиться...

г) Централізація торгівлі.

§1. Спекулятивна торгівля, себто купівля і перепродування для осягнення зиску, виконувана заробково, як осібне джерело доходу, що було причиною дотеперішньої дорожнечі, визиску, спе­куляції — касується.

Пряма продана з рук продукція до рук консумента — дозволена.

§2. Місце спекулятивної торгівлі займає всенародня кооперативна торгівля.

е) Новоорганізація суспільности і народнього хазяйства.

Хто живе на території «Української Тру­дової Республіки», задовольняє свої життєві по­треби своїм власним трудом і через це безпосе­редньо або посередньо причинюється до задово­лення життєвих потреб Українського Народу то до піддержання українського загально-народного хазяйства — цей є членом Української Трудової Суспільности — українським трудовиком, без ог­ляду на своє громадянство, стать, стан, вік, на­родність або віроісповідання.

§1. Українські трудовики як приватні власни­ки селянсько-хліборобських хозяйств, ремісничих робітень і других одиничих підприємств, а також як співвласники фабричних чи інших спілкових підприємств користуються свобідно своїм правом приватноТ власності в межах обов'язуючих захо­дів і провадять свої продукційні господарства так, як вказує їм їх власний, приватний інтерес.

§2. Але подібно як загал українських гро­мадян організується у свойому нутрі і утворює від­повідні органи державної влади для осягнення певности, доцільности і успішности в задовольнюванню політичних, культурних і просвітних потреб Українського Народу — так загал українських трудовиків для осягнення певности, доцільности і успішности в задовольнюванню матеріальних по­треб Українського Народу організується в свойо­му нутрі і утворює відповідні загальносуспільні, економічні органи в державі.

§3. Найвищим суспільно-економічним орга­ном в «Українській Трудовій Республіці» є Україн­ський Трудовий Конгрес.

§4. Український Трудовий Конгрес склада­ється з відпоручників Українських Професійних Союзів в числі по 3 відпоручників від одної Сек­ції кожного Союза.

§5. Український Трудовий Конгрес є найви­щим ухвалюючим і регулюючим органом у всіх справах суспільно-економічних, а заразом вико­нуючим органом для своїх власних постанов і для доручень держави в справах податкових і в спра­вах постачання державних установ

§6. Рішення Українського Трудового Конг­ресу мають з правила силу закона; одначе на случай спротиву, поставленого відпоручниками будь котрої Секції одного з Професійних Союзів з огляду на нарушення інтересів дотичної галузи продукції або державно-службового званця — рі­шення Конгресу остає в завішенню, а справа пе­реходить під розгляд Української Республіканської Ради, котра будьте затвердить оспорене рішення - будьто знесе це рішення.

Українське Державне Правительство має право і обов'язок господарювати рішення Конгресу і спроваджувати їх під розгляд Україн­ської Республіканської Ради в цьому разі, коли б рішення Конгресу нарушовало державний законолад, обов'язуючі закони або інтереси держави.

§7. Як регулюючий і виконуючий орган суспільно-екомомічних справах утворює Український Трудовий Конгрес зі складу власних членів три де­партаменти: а) Фінансовий Департамент з приналежним до його інститутом «Українським Центральним Банком»; б) Торговельний Департамент з приналежним до його інститутом «Українським Трудоторговельним Кооперативом»; в) Департамент Праці з приналежним до його інститутом «Українською Трудовою Біржею».

...§11. Побіч Українського Трудового Конгресу утворюються загально-суспільні Професійні Союзи по одному для кожної категорії продукції зокрема і один Професійний Союз державних службовців.

...§13. Передбачаються слідуючи Професійні Союзи: “Український Хліборобський Союз”, ”Український Фабрично-заводський Союз”, ”Український Дрібно-промисловий Союз”, ”Український Копаленяний Союз”, ”Український Лісний Союз”, ”Український Ловчий Союз”, ”Український Будівельний Союз”, “Український Комунікаційний Союз”, “Український Державно-службовий Союз”...

е) 2. Народні фінанси.

Паперові гроші, що зараз находяться в обороті, не мають ніякого покриття, а через це і ніякої вартости. Вони тратять примусовий курс і виходять з обороту. Замість грошей впроваджу­ється для внутрішнього обороту трудові карби — один трудовий карб рівний вартістю одному пу­дові пшениці.

§1. Трудові карби емітує Український Цен­тральний Банк — в оборот пускають ці карби Український Трудоторговельний Кооператив і держава.

§4. Трудові карби підпадають частій девалюації — не можуть бути ані предметом ощадности, ані предметом капіталізації.

е) 3. Народня ощадність.

Місце дотеперішньої приватної ощадности занімає народня ощадність у формі обо­в'язкового творення запасних фондів всіми Про­фесійними Союзами.

§1. Предметом ощадности і капіталізації може бути тільки золото або срібло.

§4. Приватна ощадність допускаємо.

е) 4. Державні податки.

§1. Податок є троякий: а) заробковий, обчислюваний процентово і прогресивно; б) консумційний, вимірюваний у відво­ротній пропорції до степеня необходимости про­дуктів для життя; в) від капіталів, обчислюваний процентово і прогресивно.

§2. Податки стягають Професійні Союзи і вносять до Українського Центрального Банку на рахунок держави.

е) 5. Закордонна торгівля.

Закордонна торгівля одбувається голов­но в дорозі натурального обміну товарами. Понадто щадничі банкноти, золото, срібло і міжна­родні векслі будуть служити як средство обміну для закордонної торгівлі і обороту.

Поиск по сайту: