Зміст та обсяг поняття кримінально-правової кваліфікації

Встановлення поняття кримінально-правової кваліфікації доцільно почати зі з'ясування значення слова, яке лежить в основі відповідного терміна. Слово «кваліфікація» походить від двох латинських слів — qualis (якість, який за якістю) та facio (роблю). Таким чином, в буквальному перекладі «кваліфікація» — це визначення якості, оцінка. У праві під кваліфікацією звичайно розуміють оцінку діяння з точки зору нормативно-правових актів, визначення того, під яку правову норму «підпадає» дане діяння.

Кримінально-правова кваліфікація характеризується тим, що:1) оцінці підлягають не будь-яка поведінка особи, а та, котра хоча чимось нагадує злочин — діяння, передбачене КК; 2) оцінка здійснюється на підставі норм, викладених у КК. У спеціальній літературі, звичайно, підкреслюється, що термін «кваліфікація» має два основних значення. По-перше, його використовують для позначення певного процесу, діяльності уповноважених на те державних органів щодо оцінки, встановлення юридичної природи вчинено­го посягання. По-друге, цим терміном позначають результат такої діяльності, який полягає у визначенні кримінально-правової норми (норм) — вказівку статті, її частини чи пункту кримінального закону, які передбачають відповідальність за скоєне. Однак наведеними (основними) зна­ченнями не вичерпується поняття кримінально-правової кваліфікації злочинів. Під нею також розуміють:

—оцінку скоєного, з точки зору держави, не лише юри­дичну, а й суспільно-політичну оцінку посягання як зло­чину, а не іншого правопорушення;

—логічну діяльність із встановлення відповідності (то­тожності) між фактичними і юридичними ознаками пося­гання, сукупність процесів, які здійснюються відповідно до законів формальної логіки;

—процес мислення, що відбувається у свідомості осо­би згідно із законами психології.

Зміст поняття кринально-правової кваліфікації -Поняття кримінально-правової кваліфікації, як і будь-яке інше,характеризується такими найважливішими ознаками, як зміст і обсяг. Зміст аналізованого поняття розкривається за допо­могою його визначення. При цьому розкриття змісту ви­магає виділення і проведення характеристики істотних, необхідних і достатніх ознак кримінально-правової ква­ліфікації. Лише на цій основі може бути сформульована дефініція поняття — проведена логічна операція розкрит­тя його змісту, завдяки якій вказана суть поняття кримі­нально-правової кваліфікації, показана його відмінність від інших предметів, процесів, явищ.

Кримінально-правова кваліфікація, як і будь-яка людська діяльність, характеризується специфічними учасниками (суб'єктами, котрі мають певний правовий статус), об'єктом та змістом. Тому ознаки кримінально-правової кваліфікації (детальний зміст яких буде охарактеризова­ний при розгляді наступних питань теми) такі:

1) кваліфікація — частина процесу застосування кри­мінального закону. А, отже:

—це офіційна діяльність, яка здійснюється уповнова­женими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

—вона проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються у актах вказаних вище органів (постановах, обвинувальному висновку, вироку);

—має обов'язкове значення, тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів.

У юридичній літературі часто кваліфікацію ділять на офіційну та неофіційну. Під останньою розуміють кримі­нально-правову оцінку діяння, яку роблять особи, не упов­новажені на те законом (потерпілі, науковці, студенти, журналісти). Вони дійсно можуть оцінювати ті чи інші діяння (реальні злочини, описані в умовах завдань, зобра­жені у художніх творах тощо) на предмет того, чи станов­лять вони злочин і який саме. Однак, враховуючи, що така діяльність не наділена жодною з вказаних вище рис, її не можна вважати кримінально-правовою кваліфікацією, хоча б і неофіційною. Разом з тим чинне законодавство передбачає немало випадків, коли на окремих громадян покладається обов'язок проводити кримінально-правову оцінку чи то своєї власної поведінки, чи то діянь інших осіб (на чому зупинимося далі).

2) у ході кримінально-правової кваліфікації оцінці підлягає суспільно небезпечна поведінка. Констатувати, що певні діяння потребують кримінально-правової кваліфі­кації можна лише, коли встановлена належність відповід­них суспільних відносин до предмета кримінально-право­вої регламентації. Про це свідчать наступні ознаки:

—заподіяння або загроза заподіяння істотної шкоди;

—кримінальна протиправність вчиненого діяння. Реально заподіяна чи можлива шкода головним чином

визначає суспільну небезпеку діяння — основний критерій для визнання його злочином, а, отже, і віднесення до предмета кримінального права. Проте як таке заподіяння істот­ної шкоди ще не обов'язково свідчить про те, що діяння є злочином. У ході кримінально-правової кваліфікації якраз і здійснюється оцінка факту заподіяння шкоди — ви­знання його: а) злочином; б) посяганням, яке не містить всіх ознак складу злочину; в) діянням, вчиненим за обста­вин, що усувають його злочинність.

Кримінальна протиправність є ознакою, яка завжди і однозначно свідчить про необхідність кримінально-право­вої кваліфікації діяння. Однак про її наявність може йти­ся лише тоді, коли кваліфікацію вже здійснено. Сама ж кваліфікація якраз і має підтвердити чи заперечити той факт, що діяння є кримінально-протиправним, становить злочин чи незлочинну поведінку.

3) зміст кримінально-правової кваліфікації полягає визначенні кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння. У свою чергу, це передбачає:

—оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення;

—«вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму;

обґрунтування необхідності застосування саме да­ної статті (статей, їх частин або пунктів) КК. Це здійснюється шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають озна­кам злочину, передбаченого КК;

— процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачене певною статтею КК та, відповідно, що воно є / не є злочином чи іншим діянням, передбаченим КК.

Обсяг поняття кримінально-правової кваліфікації -Обсяг поняття кримінально-правової кваліфікації визначаєтьсяшляхом поділу цього поняття. Визначення обсягу аналізованого поняття є передумовою розкриття його змісту, оскільки це дозволяє з'ясувати його, принаймні, зовнішнє співвідношення з деякими суміжними поняттями, до певної міри розкрити зміст розглядуваного поняття шляхом вказівки на те, які складові його утворюють.

Обсяг будь-якого поняття з'ясовується через його поділ. Шляхом поділу родового поняття кримінально-правової кваліфікації з'ясовуються види, з яких складається родо­ве поняття.

Найпростішим і, відповідно, найточнішим і логічно бездоганним є дихотомічний поділ поняття кримінально-правової кваліфікації — двочленний поділ на дві части­ни, коли обсяг поняття ділиться на два суперечливих по­няття (А та не-А). Такий поділ завжди співрозмірний (тобто сума обсягів видових понять рівна обсягу поділеного родового поняття), члени поділу виключають один одного (не мають спільних елементів, не перетинаються), поділ здійснюється лише за однією підставою і є безперервним. Тому при його здійсненні повністю дотримуються правила поділу понять. Провівши такий поділ поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо дві частини — «кваліфікація злочинів» і «кваліфікація не-злочинів». Користуючись термінологією, більш звичною для юристів, другу частину можна іменувати «кваліфікація суспільно небезпечних діянь, які не є злочинами».

Дихотомічний поділ, при всіх перевагах, має і очевидні недоліки. Адже він не досить конкретний і інформатив­ний, його недостатньо, щоб назвати види кримінально - правової кваліфікації, які мають практичне значення. Тому поділ кожної з названих вище частин слід продовжити. При цьому вирішальне значення має встановлення видостворюючих ознак чи підстав (критеріїв) поділу.

Види кваліфікації злочинів Здійснюючи поділ кваліфікації злочинів на види, доцільно керуватися класифікаціями видів злочинів, які містяться у кримінальному законі, враховувати особливості кваліфікації окремих видів злочинів, відображених у нормах чинного кримінального законодавства.

З врахуванням викладеного, доцільно враховувати такі критерії поділу кваліфікації злочину на види та виділяти наступні види кваліфікації злочинів.

За стадією, якої досягло посягання:

—кваліфікація закінченого злочину;

—кваліфікація готування до злочину;

—кваліфікація замаху на злочин.

Залежно від того, вчинений злочин «одноосібно» чи у співучасті:

—кваліфікація злочину, вчиненого однією особою;

—кваліфікація злочину, вчиненого у співучасті. Виходячи з кількості злочинів, які піддані кваліфікації:

—кваліфікація одиничного злочину;

—кваліфікація множинності злочинів.

Названі види кваліфікації злочинів, у свою чергу, мож­на об'єднати в групи чи, навпаки, поділити на підвиди. Наприклад, кваліфікація готування до злочину та квалі­фікація замаху на злочин охоплюються поняттям «кваліфікація попередньої злочинної діяльності»; кваліфікація множинності злочинів включає поняття «кваліфікація повторності злочинів», «кваліфікація сукупності зло­чинів», «кваліфікація рецидиву злочинів». Кількість ступенів поділу, дрібність у виділенні видів кваліфікації злочинів визначається, врешті-решт, метою дослідження. Видається, що у плані постановки питання про співвідношення родового поняття кримінально-правової кваліфікації і відповідних видових понять достатнім є виділення видів кваліфікації злочинів, вказаних вище.

Види кваліфікації З врахуванням підстав, відповідно до яких вчинення діянь, формально заборонених кримінальним законом, не визнається злочинами, можуть бути виділені такі види кваліфікації:

—кваліфікація суспільно небезпечних діянь неосудних;

—кваліфікація суспільно небезпечних діянь осіб, котрі не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

—кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність.

Види кваліфікації не-злочинів також можуть бути піддані подальшій класифікації. Зокрема, кваліфікація діянь, вчи­нених за обставин, що усувають їх злочинність, включає кваліфікацію діянь, скоєних у стані необхідної оборони, квалі­фікацію діянь, вчинених у стані крайньої необхідності, тощо.

Види кримінально-правової кваліфікації

—кваліфікація «за фактом»;

—кваліфікація діяння особи.

З врахуванням того, які учасники процесу кваліфкують скоєне, виділяється:

— кваліфікація, яка здійснюється органами досудового слідства;

— судова кваліфікація.

У свою чергу ці види кваліфікації можуть бути класи­фіковані більш детально.

Виходячи з того, на якій із стадій кримінального процесу проводиться відповідна діяльність, існує:

—кваліфікація до порушення кримінальної справи (кваліфікація при перевірці повідомлень і заяв про злочин);

—кваліфікація при порушенні кримінальної справи;

—кваліфікація при закінченні досудового слідства;

—кваліфікація при перевірці прокурором справи з об­винувальним висновком тощо.

Залежно від процесуального порядку внесення змін у проведену кваліфікацію буває:

—кваліфікація попередня;

—кваліфікація остаточна.

Враховуючи суть змін, які можуть бути внесені у кваліфікацію, виділяють:

—кваліфікацію, що змінює становище особи в сторо­ну погіршення;

—кваліфікацію, яка змінюється у сторону покращан­ня становища особи.

Перелік підстав поділу кримінально-правової кваліфі­кації на види і, відповідно, видів такої кваліфікації може бути продовжений майже до безкінечності. Навряд чи є потреба це робити.. Важливо, що й викладене вище пока­зує складність та багатоаспектність поняття кримінально-правової кваліфікації, те, що його об'єм ділиться як за матеріально-правовими, так і за процесуальними підста­вами. Це знову ж таки підтверджує, що проблема кримі­нально-правової кваліфікації є міждисциплінарною.

Можна зробити висновок, що «Кримінально-правова кваліфікація» — родове поняття, яке включає в себе ряд видових. Із співвідношення цих понять як родового і видових випливає, що: видові поняття — поняття кваліфікації окремих видів діянь входять у об'єм родового і становлять лише його частину. При цьому поняття кримінально-правової кваліфікації має ширший об'єм, включає певну кількість об'єктів (видових понять), але є вужчим за змістом — ха­рактеризується меншою кількістю істотних ознак, ніж поняття окремих видів кваліфікації (відповідно до логіч­ного закону оберненого співвідношення між об'ємом і змістом поняття);

—поняття «кримінально-правова кваліфікація» та видові поняття знаходяться у відношеннях підлеглості (субор­динації). Останні повністю включаються (входять) у понят­тя кримінально-правової кваліфікації і вичерпують його, тобто не існує кримінально-правової кваліфікації взагалі, такої, яка не полягала б у якомусь її конкретному виді;

—окремі видові поняття (види кримінально-правової кваліфікації) виключають одне одного. Наприклад, ква­ліфікація певного діяння як злочину унеможливлює ква­ліфікацію цього самого діяння, як вчиненого за ознак, що усувають злочинність;

—поняття «кваліфікація злочину» та всі інші види кримінально-правової кваліфікації знаходяться у відно­шеннях суперечності (контрадикторності). Тобто, будь-які види кваліфікації, крім кваліфікації злочину, означають, що скоєне кваліфіковане як не-злочин;

—родове поняття кримінально-правової кваліфікації формується за рахунок ознак, які є водночас і ознаками окремих видових понять. Кожне з видових понять харак­теризується такими ознаками, які виражають специфіку даного виду кримінально-правової кваліфікації. Вони ут­ворюються за рахунок уточнення, конкретизації, звужен­ня тих ознак, які є ознаками родового поняття криміналь­но-правової кваліфікації. При цьому істотним є те, що кож­не з даних видових понять не характеризується якимись додатковими ознаками. Адже у такому разі (при наділенні видового поняття додатковими ознаками) розширюється його зміст і звужується об'єм, тобто, маємо справу вже з іншим видовим поняттям кримінально-правової кваліфікації;

—правові феномени, які виступають підставами кри­мінально-правової кваліфікації, є водночас і підставами окремих видів кваліфікації;

—загальні принципи кримінально-правової кваліфі­кації повністю поширюються і на окремі види такої ква­ліфікації.

2. Кримінально-правова кваліфікація як з'ясування питань матеріального кримінального права — це розумо­ва діяльність, яка відбувається в свідомості особи, що зас­тосовує закон або просто оцінює певне діяння з точки зору кримінального права. У такому сенсі не має значення поділ кваліфікації на офіційну та неофіційну. Водночас кримі­нально-правова кваліфікація як процесуальна діяльність здійснюється у певних процесуальних формах, об'єкти­вується назовні, фіксується в процесуальних документах. При цьому процесуальна діяльність органічно пере­плітається з розумовою діяльністю протягом всього періо­ду доказування.

3. Кримінально-правова кваліфікація — процес, який перебігає у часі, складається з певних стадій та етапів. На початкових стадіях кваліфікації неможливо визначити, який саме вид кримінально-правової кваліфікації має місце. Така кваліфікація закінчується (має своїм резуль­татом) загальний висновок про злочинність чи не зло­чинність діяння, а результатами окремих видів кваліфікації є встановлення конкретного типу поведінки, перед­баченої кримінальним законом.

Поиск по сайту: