АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Структура платіжного балансу. Платіжний баланс країни складається з таких розділів:

Читайте также:
  1. APQC структура классификации процессов SM
  2. III. Диалектика: ее суть структура и альтернативы.
  3. III. Социальная структура и стратификация
  4. IV.Структура, порядок изложения и оформления работы
  5. VI. Взаимодействие Церкви с государственными структурами и обществом в деятельности по реабилитации
  6. Административная структура ММЦ «Валко. Новая звезда»
  7. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  8. Акцентная структура слова в русском языке. Система акцентных противопоставлений. Функции словесного ударения.
  9. Акцентная структура слова в русском языке. Функции словесного ударения.
  10. Архитектурой компьютера называется ее логическая организация, структура и ресурсы, которые может использовать программист.
  11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
  12. Базовая структура таблицы

 

Платіжний баланс країни складається з таких розділів:

- торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням (експортом) та ввезенням (імпортом) товарів;

- баланс послуг та некомерційних платежів, його ще називають балансом “невидимих” операцій;

- баланс руху капіталів і кредитів.

Визначення торговельного балансу країни має велике практичне значення, оскільки зовнішня торгівля історично є висхідною формою міжнародних економічних відносин, які пов’язують національні господарства зі світовою економікою. Торговельним балансом називають співвідношення вартості експорту й імпорту.

Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, то існують певні розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, які фактично здійснені за відповідний період. Саме завдяки цим розбіжностям, у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відміну від загального торговельного балансу, який відображає відповідні вимоги і зобов’язання з різними термінами погашення.

Економічний зміст активу (префіциту) або пасиву (дефіциту) торговельного балансу певної країни залежить від таких чинників:

- положення країни в світовому господарстві;

- характер її зв’язків з партнерами;

- економічна політика держави.

Для відсталих в економічному плані країн активний торговельний баланс потрібний як джерело валютних коштів для оплати міжнародних зобов’язань по інших статтях платіжного балансу.

Промислово розвинуті країни активне сальдо торговельного балансу використовують для створення “другої економіки” за кордоном.

Взагалі пасивний торговельний баланс вважається небажаним і оцінюється як ознака слабкості позицій країни у світовій економіці. Це є вірним для країн, що розвиваються, та більшості країн з перехідною економікою, які гостро відчувають нестачу валютних надходжень.

Для промислово розвинутих країн цей показник має дещо інше значення. Так, дефіцит торговельного балансу США, починаючи з 1971 року, пояснюється активним просуванням на ринок цієї країни міжнародних конкурентів з виробництва товарів підвищеної складності (Японія, Західна Європа, Нові індустріальні країни).

Торговельний баланс України (товари, послуги) мав позитивне сальдо у 1997 році – 424,0, у 1998 році – 546, 5 млн., у 1999 – 997 млн. доларів США, а від’ємне сальдо у 1994 – 1200,0 млн., у 1995 – 1200,0, у 1996 – 893,5 млн. доларів США.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає платежі і надходження за транспортні перевезення, страхування, різні види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, наукові та культурні обміни, різноманітні комісійні збори, рекламу, організацію ярмарків, виставок тощо.

На сьогоднішній день послуги є найбільш динамічним сектором міжнародних економічних зв’язків і їх значення та вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Сюди відносяться торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру.

Також у розділ “Послуги”, за прийнятими у світовій статистиці правилами, входять виплати доходів по інвестиціях за кордоном і процентів по міжнародних кредитах, хоча за економічним змістом вони ближчі до руху капіталів.

За методикою МВФ у платіжному балансі особливою позицією показуються так звані односторонні перекази:

- державні операції, тобто субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески до міжнародних організацій;

- приватні перекази, тобто перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Означені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають “ невидимими операціями ” на противагу експорту та імпорту реальних цінностей товарів.

Платіжний баланс по поточних операціях складається з торговельного балансу та “невидимих” операцій. Ці операції називають поточними з метою відокремлення світової торгівлі товарами і послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі інвестицій і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів показує співвідношення вивезення і ввезення державних і приватних капіталів та наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції можна поділити на дві категорії:

- міжнародний рух підприємницького капіталу;

- міжнародний рух позичкового капіталу.

Підприємницький капітал складається з прямих закордонних інвестицій (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельних інвестицій (купівля цінних паперів закордонних компаній).

Останнім часом вивезення підприємницького капіталу відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі. Це свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Слід відмітити, що понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій становлять взаємні капіталовкладення розвинутих країн, тобто господарські зв’язки між цими країнами зміцнюються у більшій мірі, ніж між іншими країнами світу.

Міжнародний рух позичкового капіталу звичайно класифікують за ознакою терміновості. Так, виділяють довго-, середньо- і короткострокові кредитні операції.

Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік.

Отримують державні запозичення і кредити в основному країни, що розвиваються та з перехідною економікою, а головними кредиторами виступають розвинуті країни.

Приватні довгострокові запозичення і кредити, поряд з країнами, що розвиваються, та з перехідною економікою, отримують також корпорації розвинутих країн, які активно використовують залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

Короткострокові операції включають міжнародні кредити, терміном до одного року, поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошей між банками.

В останні десятиріччя міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку значно поширились. Але якщо в 60-70-ті роки переважало стихійне переміщення “гарячих” грошей, що посилювало інфляцію і призвело до кризи Бреттон-Вудської валютної системи, то з 80-х років основний потік короткострокових грошових капіталів направляється у США. Цьому сприяли високі процентні ставки і курс долара. Якщо у 80-х роках щорічний приплив цих капіталів сягав 100-150 млрд. доларів США, то у 90-х він зменшився до 70 млрд. доларів.

Також у платіжному балансі виділяється спеціальна стаття “Помилки і пропуски”, до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій. На думку фахівців, найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в періоди криз. Тому стаття “Помилки і пропуски” розташовується безпосередньо за розділом платіжного балансу, який фіксує рух капіталів і кредитів.

Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи. В результаті цих операцій відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

Сучасна методика МВФ пропонує такі класифікацію статей платіжного балансу:


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)