АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 5. РИТОРИКА І МИСТЕЦТВО ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Читайте также:
  1. АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО
  2. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
  3. Архітектура й образотворче мистецтво
  4. АРХІТЕКТУРА Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.
  5. АРХІТЕКТУРА, ОБРАЗОТВОРЧЕ, ДЕКОРАТИВНЕ ТА УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО
  6. До програми навчання Академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я.
  7. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості
  8. ЛІТЕРАТУРА, ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО І МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
  9. Мистецтво
  10. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
  11. МИСТЕЦТВО ВІДРОДЖЕННЯ (XIV-XVI ст.)
  12. Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності

Мета самостійної роботи: поглибити знання про ораторську компетенцію та основні закони риторики; ознайомити з мовними засобами переконування; систематизувати знання про презентацію як різновид публічного мовлення; вивчити поняття судової промови, особливості її підготовки та виголошення.

Студент повинен знати:

– визначення понять «риторика», «риторична компетенція», «риторична компетентність»;

– основні закони риторики;

– правила переконування;

– визначення поняття «презентація»;

– види презентацій;

– структурні компоненти презентацій;

– визначення понять «судова риторика», «судова аудиторія»;

– основні етапи підготовки судової промови.

Студент повинен уміти:

– будувати усний виступ з урахуванням основних законів риторики;

– переконувати опонентів;

– готувати матеріал для презентацій, оформлювати його належним чином;

– пояснювати роль та місце судової промови в судовому процесі.

 

Терміни до теми: риторика, риторична компетенція, риторична компетентність, презентація, судова промова, судова аудиторія.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Основні закони риторики.

2. Мовні засоби переконування.

3. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

4. Судова промова. Спілкування із судовою аудиторією. Джерела інформації для підготовки судової промови.

Рекомендована література:

1. Молдован В. В. Риторика: загальна та судова: [навч. посіб.] / В. В. Молдован. – К.: Кондор, 2006. – 328 с.

2. Олійник О. Ораторське мистецтво юриста: теорія та практика: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів] / О. Олійник. – К.: Кондор, 2009. – 210 с.

3. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування: підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор‑Видавництво, 2012. – С. 136–145.

4. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. – С. 190–194.

 

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

 

1. Перше питання присвячене загальним аспектам риторики. Риторика – це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторична компетенція вважається невід’ємною частиною комунікативної компетенції і є сукупністю взаємопов’язаних якостей особистості, які визначають здатність до ефективного спілкування. Риторична компетентність – володіння людиною цими якостями, особистісним ціннісним ставленням до спілкування та досвідом спілкування, спрямованого на здійснення особистісно- й соціально-значущої продуктивної діяльності (О. Симакова). Серед її складових виокремлюють: комплекс знань, умінь і навичок, спрямованих на досягнення запланованого прагматичного результату; експресивно-емоційні та логічні засоби мови.

Закони риторики – прийоми, які використовуються в мові для досягнення загальнориторичного ідеалу. Усього виокремлюють 7 таких законів:

1) концептуальний дозволяє сформувати та розвивати уміння всебічно, ґрунтовно аналізувати предмет дослідження та вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію);

2) закон моделювання аудиторії спрямований на розвиток уміння складати «портрет» аудиторії у результаті дослідження трьох груп її ознак: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні;

3) стратегічний передбачає розвиток уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії: визначення цільової установки діяльності (навіщо?); виявлення і дослідження суперечностей у досліджуваних проблемах; формування тези (головної думки, власної позиції);

4) тактичний формує та розвиває уміння працювати з фактами, аргументами, активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості

5) мовленнєвий спрямований на розвиток уміння володіти мовленням;

6) закон ефективної комунікації формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності;

7) системно-аналітичний передбачає уміння виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і накопичувати цінний життєвий досвід, а також оцінювати діяльність інших.

2. У другому питанні особливу увагу зверніть на поняття переконання та основні правила переконування. Переконання – вплив на особистість з використанням логічних доводів і психологічних прийомів. Вміння переконувати – важлива якість особистості. Досвідчені оратори рекомендують використовувати кілька відомих правил переконання.

Перше правило (правило Гомера) – черговість аргументів, які наводяться, впливає на їхню переконливість. Найбільш переконливим є такий порядок аргументів: сильні - середні – один найсильніший.

Друге правило (правило Сократа) – для отримання позитивного результату з важливого для вас питання поставте його на третє місце, а перед ним поставте співрозмовнику два короткі, прості для нього запитання, на які він без труднощів дасть позитивну відповідь.

Правило третє (правило Паскаля) – не заганяйте співрозмовника в кут, дайте йому можливість зберегти свою гідність, адже ніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції.

3. Останнє питання містить інформацію про презентацію, її види, структурні компоненти. Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали вербальний, вокальний, невербальний. План презентації має складатися з: 1) мета і завдання презентації; 2) тема і предмет презентації; 3) аудиторія, на яку спрямована презентація; 4) початок і тривалість виступу; 5) місце проведення презентації. Сучасному фахівцеві часто доводиться готувати і виголошувати публічні виступи як у межах своєї установи, так і поза нею. Ефективній підготовці сприяють засоби PowerPoint, що є складовою пакета Microsoft Office. Вони дають змогу за допомоги комп’ютера досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презентацією.

Розрізняють такі види презентацій: 1) презентація за сценарієм; 2) інтерактивна презентація; 3) автоматична презентація; 4) навчальна презентація.

Структурні компоненти презентації: 1) експозиція (встановлення миттєвого контакту з аудиторією); 2) вступ (встановлення чи закріплення контакту з аудиторією, виклад лаконічних зауважень стосовно теми презентації); 3) основна частина (ключові положення, переходи-зв’язки); 4) висновок (фінальна спроба переконати аудиторію, тобто досягти мети презентації).

4. Про поняття судової промови, особливості її підготовки та виголошення перед судовою аудиторією йдеться в четвертому питанні. Судова промова – це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи. Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не тільки судового розгляду справи, а й усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали.

Судові промови впливають на формування внутрішнього переконання судді, допомагають суду глибше розібратися в усіх обставинах справи, всебічно, повно й об’єктивно дослідити ці обставини, установити істину у справі й прийняти правильне рішення. Уважно вислуховуючи судові промови, судді подумки простежують пройдений шлях шукання істини, усвідомлюють і порівнюють доводи й аргументи звинувача і захисника, порівнюють їх. Це дозволяє їм побачити сильні та слабкі сторони в аргументації учасників судових дебатів, внести свої корективи в їх оцінку, зробити правильні висновки, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Підготовка судової промови розділяється на кілька етапів: збір матеріалів, аналіз матеріалів, систематизація матеріалів, письмова підготовка промови. Найкраща форма – це складання детальних тез промови.

Судова аудиторія – певна кількість людей у залі судового засідання, які беруть участь при розгляді справи або цікавляться нею. Умовно її можна розподілити на чотири групи:

1) професійні учасники процесу (суддя, прокурор, адвокат, секретар судового засідання);

2) представники громадськості (громадський захисник, громадський обвинувач, представники громадських організацій і трудових колективів), які виконують в судовому засіданні свої громадські, моральні обов'язки;

3) учасники процесу, зацікавлені у вирішенні справи (підсудний, потерпілий, позивач, відповідач та їх представники), а також ті, Що з'явилися для виконання покладених на них законом обов’язків (свідки, експерти, перекладачі тощо);

4) публіка, яка прийшла з різних мотивів і спонукань, але всіх їх об’єднує інтерес до процесу у даній справі.

Для досягнення завдань, які стоять перед судовими риторами, їм необхідно впливати на всю судову аудиторію. Для цього варто добре знати аудиторію, її мотиви, інтереси, переконання. З одного боку, судовим риторам легше від інших риторів, оскільки вони мають час для вивчення аудиторії під час судового слідства. Але з іншого, – склад слухачів вельми неоднорідний і в цьому полягають труднощі в установленні контакту з аудиторією. Слід також враховувати вік, емоційний стан, рівень уваги, готовність вступити в контакт, зацікавленість слухачів, щоб досягти взаєморозуміння з судовою аудиторією, спонукати слухати себе (За В. Молдованом).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)