СЕЗ «Курортополіс Трускавець»

Зона створюється на 20 років. Початок функціонування – 1 січня 2000 року. На території зони можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком заборонених законами України.

Суб’єктом зони можна стати за умови внесення інвестиції у розмірі, еквівалентному 500 тис. доларів США.

Затвердження виконавчим комітетом Трускавецької міської ради інвестиційного проекту та укладення договору щодо умов його реалізації є підставою для реєстрації суб’єкта підприєм­ницької діяльності органом господарського розвитку і управ­ління як суб’єкта СЕЗ «Курортополіс Трускавець», укладення договорів оренди землі, приміщень тощо. Порядок укладення договору (контракту) визначається Трускавецькою міською радою.

На території СЕЗ «Курортополіс Трускавець» державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється у встановленому законодавством порядку. Орган господарського розвитку видає суб’єктам СЕЗ «Курортополіс Трускавець» сві­доцтво про реєстрацію (при цьому справляється плата, розмір якої встановлюється Трускавецькою міською радою), що під­тверджує право на отримання пільг, визначених законодавством про зону. Спеціальний правовий режим підприємницької діяль­ності поширюється на суб’єктів виключно під час здійснення ними підприємницької діяльності на території зони.

Протягом перших 3-х років суб’єкти зони не сплачуватимуть податок на прибуток, а наступні 3 роки – у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування. Плата за землю не вноситься про­тягом визначеного в інвестиційному проекті періоді освоєння земельної ділянки (планування території, будівництва об’єктів інфраструктури) та вноситься у розмірі 50 % у наступні 10 років.

Звільнено від обов’язкового продажу надходження в інозем­ній валюті від продажу продукції, робіт, послуг, вироблених або наданих на території СЕЗ.

Податок на додану вартість та мито не справляється при ввезенні на територію зони зареєстрованих в Україні лікарських засобів, перелік яких визначається Кабміном, а також з устат­кування, обладнання, комплектуючих до них, програмного забезпечення об’єктів інтелектуальної власності для потреб власного виробництва, пов’язаного з реалізацією інвестиційного проекту.

Створення на території СЕЗ «Курортополіс Трускавець» ко­мерційних банків, їх філій, аудиторських фірм, страхових, ін­ших фінансових організацій, учасників фондового ринку, діяль­ність яких підлягає ліцензуванню, здійснюється у встанов­леному законодавством порядку після попереднього погодження з виконавчим комітетом Трускавецької міської ради. Суб’єкти зони, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи (філії, відділення, відокремлені підрозділи тощо), за ре­зультатами роботи складають відокремлений фінансово-госпо­дарський баланс у порядку, встановленому Державною подат­ковою адміністрацією України.

Надання дозволів на спеціальне використання мінеральних вод у позакурортній практиці здійснюється виконавчим комі­тетом Трускавецької міської ради на конкурсній основі.

На території СЕЗ «Курортополіс Трускавець» справляється курортний збір з осіб, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати та інші санаторно-курортні установи, в розмірах, встановлених законодавчими актами України.

2. Особливості організації та ведення бухгалтерського
обліку зовнішньоекономічних операцій з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах

Офшорні зони стали з’являтися в другій половині нашого століття. У першу чергу вони залучають клієнтів тим, що це вкрай сприятливий валютно-фінансовий режим, низький рівень оподатковування або його повна заміна на фіксований платіж. Ще одна обставина: високий рівень таємності будь-якої банків­ської і комерційної діяльності. А це – анонімність реальних власників компанії, можливість довірчого керування акціями офшорної компанії за допомогою місцевих номінальних власників.

Офшорні зони (юрисдикції) – країни або відокремлені тери­торії єдиних держав, де на державному рівні для певного типу компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподаткуванні, знижено або скасовано вимоги до бухгалтер­ського обліку й аудиту, частково або повністю знято митні й торговельні обмеження.

Офшорні компанії – це компанії, зареєстровані в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування або звільненням від оподатку­вання за умови здійснення невеликої фінансової плати. Відсут­ність оподаткування або його низький рівень приваблюють комерційні структури, а також фізичних осіб створювати власні підприємства, товариства, банки й страхові компанії в офшор­них зонах.

В офшорних зонах існує ряд особливостей, що вигідно від­різняє їх від інших груп країн з пільговим оподатковуванням, і створює інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів:

1. Тут максимально спрощена процедура реєстрації компа­нії, що утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми. Розкриття їхніх імен може вимагатися лише у випадку початку розслідування по факту здійснення карного злочину (шахрайство, незаконна торгівля зброєю, наркотиками і т. п.). Однак і в цьому випадку є певні гарантії. У деяких офшорних зонах можуть випускатися акції на пред’явника заре­єстрованої компанії. Це забезпечує анонімність справжніх хазяїнів офшорної компанії.

2. В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.

3. Більшість країн «податкового раю» не вважають карним злочином порушення податкового, валютного і митного законо­давства. Від фірм, розташованих в офшорних зонах, не потрібно подання бухгалтерських звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний фінансовий звіт. Зовнішні ауди­тори діють далеко не у всіх офшорних зонах. Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.

4. Засновуючи офшорну компанію в одній із численних юрисдикцій, комерційні компанії реалізовують своє право плат­ника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобов’язань, звільнення від митних тарифів, валютного контролю, експортних та імпортних квот.

5. В офшорних зонах пільговий режим визначається також відсутністю валютних обмежень і митних зборів і зборів для інвесторів, а також низьким рівнем статутного капіталу. Най­частіше він просто декларується, а мінімальний розмір, як правило, не встановлюється.

6. Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна – управління в цьому випадку здійснюється секре­тарською фірмою за дорученням власника.

Контроль за діяльністю офшорної компанії здійснюється тією юрисдикцією, де вона зареєстрована. При цьому офшорні компанії повинні здійснювати діяльність за межами офшорної зони i таким чином не обтяжувати територію додатковими витратами, а навпаки – забезпечувати приплив фінансових кош­тів в економіку за рахунок внесення реєстраційних зборів, опла­ти послуг секретарських компаній, офісних службовців, прид­бання майна та нерухомості.

Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоцію­ється з відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочір­ніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефек­тивним механізмом залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що сприяє розвитку націо­нальної економіки.

Число офшорних зон у світі можна визначити лише умовно, оскільки щороку одні з них зникають або перестають функціо­нувати, а інші з’являються. Найбільш повний список офшорних зон, що визнає наша держава, приведений у «Переліку офшор­них зон», утвердженому розпорядженням Кабінету Мiнiстрiв України від 24 лютого 2003 р. № 77-р:

Британські залежні території: Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні.

Близький Схід: Бахрейн.

Центральна Америка: Беліз.

Європа: Андорра, Гібралтар, Монако.

Карибський регіон: Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кай­манові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Остро­ви, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос.

Африка: Ліберія, Сейшельські Острови.

Тихоокеанський регіон: Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа.

Південна Азія: Мальдівська Республіка.

Механізм створення ОК українськими резидентами, як пра­вило, здійснюється через спеціалізовані посередницькі устано­ви. Реєстрацію і керування фірмою з доручення клієнта вико­нують так звані секретарські компанії (СК) або трастові ком­панії.

Трастові компанії – це компанії, що можуть держати акції в дорученні від імені справжніх власників компанії.

Секретарські фірми надають повний спектр послуг, які включають:

- підготовку та реєстрацію установчих документів;

- надання юридичної адреси, номера телефону, факсу;

- ведення бухгалтерської звітності та подання її до відпо­відних органів;

- організацію та проведення аудиту.

Вони мають підготовлені комплекти документів, що необ­хідні для реєстрації компанії в офшорних зонах, а також можуть запропонувати клієнту готову офшорну компанію, що може бути практично негайно передана замовнику.

Багато великих американських і західноєвропейських фірм, що займаються офшорним бізнесом із середини 90-х років, поспішили відкрити свої офіси і представництва і Україні. Сьогодні в Києві та інших містах України їх діє величезна безліч. Географія їхньої діяльності охоплює майже всі існуючі сьогодні офшорні зони.

Умовно секретарські компанії, що діють у Києві, можна згрупувати в такий спосіб:

- у першу групу входять компанії, що пропонують своїм клієнтам весь комплекс послуг по реєстрації офшорної компанії практично в будь-якій офшорній зоні світу, підтримці її діяль­ності надалі, наданню консультаційної допомоги щодо мініміза­ції податків, податкового планування. Вартість послуг таких компаній коливається біля $ 4–5 тис. за одну офшорну компа­нію, і за неофіційними даними, щодня вони реєструють як міні­мум 1–2 компанії;

- іншу групу складають секретарські компанії, що узагалі про себе ніякої реклами не дають. У своїй діяльності вони використовують принцип «від клієнта до клієнта»;

- рангом нижче на цьому ринку знаходяться фірми (зазви­чай туристичні), для яких офшорний бізнес – лише один з напрямків їх діяльності. Як правило, вони працюють із двома-трьома країнами, виконуючи за комісійні роль посередника між місцевою адвокатською конторою й українським клієнтом. Зазвичай їхня комісія складає 10–15 % від загальної вартості послуг.

Фактичне управління номінальною організацією та прове­дення фінансово-господарських операцій за межами офшорних зон здійснюють її справжні власники.

Обмеження в отриманні інформації про справжніх власників офшорної компанії не дає можливості визначити коло зв’язаних осіб відповідно до вимог Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Класифікація офшорних компаній зображена на рис. 8.1:

Рис. 8.1. Класифікація офшорних компаній

Витрати на стадії реєстрації офшорної компанії включають: витрати на підготовку документів, що вимагаються законом; оплата послуг адвоката та секретарської фірми; збір за реєст­рацію фірми, держмито та податки на капіталізацію; додаткові витрати на виготовлення комплекту візитних карток, фірмових бланків, печатку та посвідчення особи.

Витрати на стадії експлуатації офшорної компанії вклю­чають: річний комісійний збір; оплата разових послуг (відкриття рахунку, зміна назви офшорної фірми, зміна директорів); оплата додаткових послуг спеціалістів, що епізодично залучаються офшорною фірмою (погодинна оплата складає 100–200 доларів за годину); плата за послуги посередників (фінансові компанії, секретарські компанії).

Слід також звернути увагу на те, що поряд з так званими чистими офшорами у світі існують території, на яких з тих чи інших причин протягом деякого часу не сплачуються податки, наприклад, новостворені підприємства в Естонії – 1,5 року, ком­панії з обмеженим партнерством у США до моменту розподілу активів між партнерами (зазвичай 30 років). До таких підпри­ємств, відносяться також підприємства з іноземними інвести­ціями, створені в Україні, які не сплачували податки.

Пунктом 18.3 ст. 18 Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі укладення угод, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, розташованих у офшорних зонах, або при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, здійснювалась така оплата (в грошовій чи іншій формі) безпо­середньо чи через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, пос­луг) відносяться до складу валових витрат у сумі, яка становить 85 % від сплаченої вартості таких товарів (робіт, послуг).

У випадку сплати за товари (роботи, послуги) або у випадку укладання договорів, що передбачають таку оплату на користь нерезидентів, розташованих в офшорних зонах, або при здійс­ненні розрахунків через банківські рахунки витрати платників податку на оплату таких товарів (робіт, послуг) включаються у валові витрати в сумі, що складає 85 % від сплаченої вартості (таблиця 8.1).

Таблиця 8.1

Поиск по сайту: