|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Питне лікуванняОсновні методи бальнеологічного лікування У залежності відскладу (вмісту солей та мікроелементів) мінеральна вода класифікується на види, кожен з яких мас різне призначення, показаний (або навпаки - протипоказаний) при певних захворюваннях. Тому лікування мінеральною водою слід проводити обережно, у відповідності та за призначенням лікаря [4]. Мінеральні води використовують на курортах для внутрішнього використання - питне лікування; а також зовнішньо - у виглядіванн, купання в лікувальних басейнах, різноманітних душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошувань. Питне лікування Серед методів внутрішнього застосування питне лікування найпоширеніше. При вживанні мінеральної води, відбувається подразнення рецепторів слизових оболонок верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ротової порожнини, шлунку, дванадцятипалої кишки). Численними експериментальними дослідженнями та клінічними спостереженнями встановлено, що подразнення мінеральною водою рецепторів слизової шлунку, стимулює шлункову секрецію з виділенням великої кількості шлункового соку, який мас велику перетравлюючу здатність. При подразненні рецепторів, закладених на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, спостерігається зворотній ефект - кількість шлункового соку, його кислотність і перетравлююча сила зменшується. Встановлено, що прийом води за 1-1,5 години до їжі досить швидко переходить у дванадцятипалу кишку і, подразнюючи її рецептори, гальмує шлункову секрецію. Якщо мінеральну воду випивати разом із їжею чи через 10-15 хвилин після їжі, то вона не встигає перейти у незмінному вигляді у дванадцятипалу кишку і надовго затримується у шлунку, подразнюючи вже його, стимулюючи тим самим шлункову секрецію [5]. Ці властивості мінеральної води враховуються при питному лікуванні захворювань шлунка. При цьому час прийому води призначається в залежності від того, стимулюючого чи гальмівного ефекту необхідно досягти у хворого. Слід зазначити, що такі властивості притаманні мінеральній воді різного хімічного складу. Гідрокарбонатні натрієві води (лужні) добре розчиняють слиз, який в значних кількостях покриває слизову оболонку шлунка при деяких захворюваннях. А води, що містять у значних кількостях сульфатні іони, навпаки - сприяють накопиченню цього слизу і міцно фіксують його на слизовій оболонці. Наприклад, відомо, що кальцій має протизапальну дію і тому води, що містять значні концентрації кальцію, сприятливо впливають при запальних захворюваннях. Сульфат магнію викликає так званий бульбашковий рефлекс - виділення у дванадцятипалу кишку жовчі із жовчного міхура. Таким чином хімічний склад мінеральної води значною мірою визначає її вплив на організм при питному лікуванні. При питному лікуванні значення має також температура води. Пиття холодної води посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту, а при підвищеній подразливості мускулатури шлунка, кишківника чи жовчних шляхів може призвести до спазму. Тому, звичайно, призначають підігріту воду. Холодну воду призначають лише при необхідності посилення перистальтики кишківника. Ванни З бальнеологічних процедур, що впливають на шкіру, найбільш широко використовуються різного роду ванни. В основі дії ванн лежить вплив води різної температури на численні нервові закінчення (рецептори), розміщені в шкірі. В результаті подразнення шкірних терморецепторів відбуваються рефлекторні зміни в системі кровообігу, в інтенсивності процесів обміну речовин в організмі. При прийомі гарячих ванн посилюється кровопостачання шкіри і хронічних запальних вогнищ. В результаті посилення кровообігу в шкірі в організм надходять з ванни значні кількості тепла, що веде до підвищення інтенсивності окислювальних процесів і, зокрема, до окислення патологічних продуктів, що утворюються в запальних вогнищах, їх виведенню з організму, а також до прискорення відновних процесів в патологічних осередках. Поліпшення кровопостачання шкіри сприяє і поліпшенню її фізіологічних функцій, зокрема, функції імуногенезу. При прийомі холодних ванн спочатку відбувається швидке звуження шкірних судин, яке незабаром змінюється їх розширенням. Під впливом холодних процедур відбувається підвищення тонусу нервової системи і тонусу м'язів. Ці процедури мають тонізуючу дію, ведуть до тренування механізмів терморегуляції організму. Ванни так званих індиферентних температур (температур, близьких до температури шкіри) не мають подразливої дії на терморецептори шкіри, не викликають пов'язаного з цим перерозподілу крові в організмі, а отже, не пред'являють підвищених вимог серцево-судинній системі. Вони знижують підвищену збудливість нервової системи, викликають гальмування в корі головного мозку. Тому такі ванни широко використовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби, при схильності до судинних і м'язових спазмів, при дискінезіях (розладах рухової функції) внутрішніх органів, при гіперстенічних формах неврозів. При прийомі різних мінеральних ванн, охарактеризовані вище закономірності впливу, залежні від їх температури, повністю зберігаються. Проте в їх дії виділяється цілий ряд особливостей, обумовлених їх фізико-хімічним складом і властивостями. В деяких мінеральних ваннах, що містять біологічно активні компоненти, ці особливості вельми істотні, але вони ніколи не знімають основної реакції організму на температуру ванни. На даний час не можна вважати остаточно з'ясованим питання про те, проникають чи ні через нерухому шкіру у внутрішнє середовище організму різні речовини, які містяться в мінеральних ваннах. Якщо можна визнавати точно, що розчинені у воді гази (вуглекислота, сірководень, радон і ін.) проникають в організм при прийомі відповідних ванн і справляють там властиву їм дію, то відносно мінеральних речовин (різних солей), що містяться в лікувальних водах, дотепер не одержано переконливих доказів їх проникнення в організм через непошкоджену шкіру. Більшістьбальнеологів в даний час заперечу, таку можливість. Є підстави припускати, що через непошкоджену шкіру можуть проникати в організм деякі органічні речовини, що містяться в мінеральних водах, правда, в мінімальних кількостях. Хоча під час прийому мінеральних ванн розчинені в них солі й не проникають всередину організму, вони подразнюють нервові закінчення, закладені в шкірі; шкіра одержує при цьому не тільки температурні, але й хімічні роздратування. Тому мінеральні ванни звичайно діють активніше, ніж прісні ванни тієї ж температури, і причому тим активніше, чим вища мінералізація води. Крім того, під час прийому мінеральної ванни деяка частина розчинених солей адсорбується шкірою, утворюючи на ній так званий "сольовий плащ", який спричиняє подразнення шкіри після виходу хворого з ванни. При дуже високій мінералізації води (солянки) це подразнення таке значне, що може викликати патологічні зміни шкіри. При використанні таких вод їх або розводять прісною водою, або призначають після ванни прісний душ. Деякі мінеральні води володіють різко вираженою лужною реакцією. Особливістю дії ванн з такої води є їх пом'якшувальна дія на шкіру, що особливо важливо при деяких шкірних захворюваннях. Навпаки, води з кислою реакцією, діють на шкіру і слизисті оболонки "дубильним" чином, знижуючи інтенсивність запальних процесів в них. Тому кислі води з успіхом використовуються для вагінальних зрошень. Найбільш вираженими особливостями відрізняється дія мінеральних ванн, що містять значні кількості розчинених газів (вуглекислота, азот, метан) або хоча б порівняно невеликі кількості особливо активних у біологічному відношенні газів - сірководню і радону. На тілі людини, яка приймає ванну, що містить велику кількість газу, осідають численні дрібні бульбашки, що створює своєрідні умови для шкіри. Як відомо, індиферентна температура у води і газів різна - у води вона близька до температури шкіри (34-35°С), а у газів дорівнює приблизно 20-23°С. При прийомі такої газової ванни рецептори шкіри відчувають різні подразнення залежно від того, чи прилягає до даної ділянки шкіри вода, чи пухирець газу. При прийомі такихванн постійно відбувається рух пухирців газу: одні з них відриваються від шкіри і до цієїділянки знов прилягає вода, а на інших ділянкахпухирці утворюються знов. Спостерігаючи за цим явищем, можна помітити, в яких своєрідних умовах знаходяться в таких ваннах терморецепторний апарат шкіриітісно пов'язані з ним судини. При тепловому подразненні в газових ваннах відбувається своєрідна гімнастика судин шкіри і, як її наслідок, їх тренування. Тому газові і, в першу чергу вуглекислі ванни з успіхом застосовуються у випадках, коли необхідне тренування нервово-судинного апарату. Вуглекислота, проникаючи в шкіру, викликає загальне розширення судин, так що гімнастика судин, що відбувається у вуглекислій ванні, не висуває підвищених вимог до роботи серця, чим і пояснюється широке їх застосування при багатьох захворюваннях серцево-судинної системи. Крім того, вуглекислота, що надходить в організм через шкіру, викликає рефлекторне підвищення дихальної функції, що також корисне при захворюваннях дихальних шляхів. Сірководневі ванни сприяють різкому розширенню судин шкіри, (реакція почервоніннях що значно полегшує роботу серця. Дія сірководню різко покращує функції шкіри і перебіг регенеративних процесів в ній, живить її. Ці ванни сприятливо впливають на процеси обміну речовин, посилюють виведення з організму продуктів розпаду білків і нормалізують жировий обмін, а інколи посилюють процеси імуногенезу. В результаті посилення обміну речовин стимулюється виведення з організму різних токсичних продуктів, як тих, що утворюються в організмі, так і тих, що надходять із-зовні. Сірководневі ванни є дуже цінними при лікуванні низки захворювань серцево-судинної системи, пов'язаних із порушеннями обміну речовин, при хронічних запальних та обмінних захворюваннях кісток, суглобів, м'язів та периферійних нервових закінчень, при хронічних професійних отруєннях, при шкірних та інших захворюваннях. Радіоактивні радонові ванни діють своїм випромінюванням як на поверхню шкіри, так і на внутрішні органи. Радонові ванни застосовують як знеболюючий засіб при захворюваннях суглобів, гіпертонічній хворобі, неврозах із серцево-судинними проявами. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |