АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Питне лікування

Читайте также:
  1. Амбулаторне лікування
  2. Б. Лікування на стадії формування жовчних каменів : за схемою А, літолітики призначаються протягом 12-24 місяців.
  3. Відновне лікування.
  4. ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ МЕНІНГІТІВ У ДІТЕЙ
  5. Ефективне лікування
  6. ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЙОГО ЛІКУВАННЯ
  7. Загальна характеристика програм відновного санаторно-курортного лікування
  8. ЗАГАЛЬНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ЩОДО НАПРАВЛЕНЯ ХВОРИХ (ДОРОСЛИХ) НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ
  9. Зразки вправ для профілактики й лікування початкових форм плоскостопості
  10. Інші методи хірургічного лікування
  11. Категорії та схеми лікування
  12. Консервативне лікування.

Основні методи бальнеологічного лікування

У залежності відскладу (вмісту солей та мікроелементів) мінеральна вода класифікується на види, кожен з яких мас різ­не призначення, показаний (або навпаки - протипоказаний) при певних захворюваннях. Тому лікування мінеральною водою слід проводити обережно, у відповідності та за призначенням лікаря [4].

Мінеральні води використовують на курортах для внутрі­шнього використання - питне лікування; а також зовнішньо - у виглядіванн, купання в лікувальних басейнах, різноманітних душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошувань.

Питне лікування

Серед методів внутрішнього застосування питне лікуван­ня найпоширеніше. При вживанні мінеральної води, відбуваєть­ся подразнення рецепторів слизових оболонок верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ротової порожнини, шлунку, два­надцятипалої кишки). Численними експериментальними дослі­дженнями та клінічними спостереженнями встановлено, що по­дразнення мінеральною водою рецепторів слизової шлунку, стимулює шлункову секрецію з виділенням великої кількості шлункового соку, який мас велику перетравлюючу здатність. При подразненні рецепторів, закладених на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, спостерігається зворотній ефект - кіль­кість шлункового соку, його кислотність і перетравлююча сила зменшується.

Встановлено, що прийом води за 1-1,5 години до їжі до­сить швидко переходить у дванадцятипалу кишку і, подразнюючи її рецептори, гальмує шлункову секрецію. Якщо мінеральну воду випивати разом із їжею чи через 10-15 хвилин після їжі, то вона не встигає перейти у незмінному вигляді у дванадцятипалу кишку і надовго затримується у шлунку, подразнюючи вже його, стимулюючи тим самим шлункову секрецію [5].

Ці властивості мінеральної води враховуються при питно­му лікуванні захворювань шлунка. При цьому час прийому води призначається в залежності від того, стимулюючого чи гальмів­ного ефекту необхідно досягти у хворого. Слід зазначити, що такі властивості притаманні мінеральній воді різного хімічного складу. Гідрокарбонатні натрієві води (лужні) добре розчиняють слиз, який в значних кількостях покриває слизову оболонку шлунка при деяких захворюваннях. А води, що містять у знач­них кількостях сульфатні іони, навпаки - сприяють накопичен­ню цього слизу і міцно фіксують його на слизовій оболонці.

Наприклад, відомо, що кальцій має протизапальну дію і тому води, що містять значні концентрації кальцію, сприятливо впливають при запальних захворюваннях. Сульфат магнію ви­кликає так званий бульбашковий рефлекс - виділення у двана­дцятипалу кишку жовчі із жовчного міхура.

Таким чином хімічний склад мінеральної води значною мірою визначає її вплив на організм при питному лікуванні.

При питному лікуванні значення має також температура води. Пиття холодної води посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту, а при підвищеній подразливості мускулатури шлунка, кишківника чи жовчних шляхів може призвести до спа­зму. Тому, звичайно, призначають підігріту воду. Холодну воду призначають лише при необхідності посилення перистальтики кишківника.

Ванни

З бальнеологічних процедур, що впливають на шкіру, найбільш широко використовуються різного роду ванни. В ос­нові дії ванн лежить вплив води різної температури на численні нервові закінчення (рецептори), розміщені в шкірі. В результаті подразнення шкірних терморецепторів відбуваються рефлекторні зміни в системі кровообігу, в інтенсивності процесів обміну речовин в організмі. При прийомі гарячих ванн посилюється кровопостачання шкіри і хронічних запальних вогнищ. В результаті посилення кровообігу в шкірі в організм надходять з ванни значні кількості тепла, що веде до підвищення інтенсив­ності окислювальних процесів і, зокрема, до окислення патоло­гічних продуктів, що утворюються в запальних вогнищах, їх виведенню з організму, а також до прискорення відновних процесів в патологічних осередках. Поліпшення кровопостачання шкіри сприяє і поліпшенню її фізіологічних функцій, зокрема, функції імуногенезу.

При прийомі холодних ванн спочатку відбувається швид­ке звуження шкірних судин, яке незабаром змінюється їх роз­ширенням. Під впливом холодних процедур відбувається під­вищення тонусу нервової системи і тонусу м'язів. Ці процедури мають тонізуючу дію, ведуть до тренування механізмів термо­регуляції організму.

Ванни так званих індиферентних температур (температур, близьких до температури шкіри) не мають подразливої дії на терморецептори шкіри, не викликають пов'язаного з цим пере­розподілу крові в організмі, а отже, не пред'являють підвищених вимог серцево-судинній системі. Вони знижують підвищену збудливість нервової системи, викликають гальмування в корі головного мозку. Тому такі ванни широко використовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби, при схильності до судин­них і м'язових спазмів, при дискінезіях (розладах рухової функ­ції) внутрішніх органів, при гіперстенічних формах неврозів.

При прийомі різних мінеральних ванн, охарактеризовані вище закономірності впливу, залежні від їх температури, повні­стю зберігаються. Проте в їх дії виділяється цілий ряд особливо­стей, обумовлених їх фізико-хімічним складом і властивостями. В деяких мінеральних ваннах, що містять біологічно активні компоненти, ці особливості вельми істотні, але вони ніколи не знімають основної реакції організму на температуру ванни.

На даний час не можна вважати остаточно з'ясованим пи­тання про те, проникають чи ні через нерухому шкіру у внутрі­шнє середовище організму різні речовини, які містяться в міне­ральних ваннах. Якщо можна визнавати точно, що розчинені у воді гази (вуглекислота, сірководень, радон і ін.) проникають в організм при прийомі відповідних ванн і справляють там влас­тиву їм дію, то відносно мінеральних речовин (різних солей), що містяться в лікувальних водах, дотепер не одержано переконливих доказів їх проникнення в організм через непошкоджену шкіру. Більшістьбальнеологів в даний час заперечу, таку можливість. Є підстави припускати, що через непошкоджену шкіру можуть проникати в організм деякі органічні речовини, що міс­тяться в мінеральних водах, правда, в мінімальних кількостях.

Хоча під час прийому мінеральних ванн розчинені в них солі й не проникають всередину організму, вони подразнюють нервові закінчення, закладені в шкірі; шкіра одержує при цьому не тільки температурні, але й хімічні роздратування. Тому міне­ральні ванни звичайно діють активніше, ніж прісні ванни тієї ж температури, і причому тим активніше, чим вища мінералізація води. Крім того, під час прийому мінеральної ванни деяка части­на розчинених солей адсорбується шкірою, утворюючи на ній так званий "сольовий плащ", який спричиняє подразнення шкіри піс­ля виходу хворого з ванни. При дуже високій мінералізації води (солянки) це подразнення таке значне, що може викликати пато­логічні зміни шкіри. При використанні таких вод їх або розводять прісною водою, або призначають після ванни прісний душ.

Деякі мінеральні води володіють різко вираженою луж­ною реакцією. Особливістю дії ванн з такої води є їх пом'якшу­вальна дія на шкіру, що особливо важливо при деяких шкірних захворюваннях. Навпаки, води з кислою реакцією, діють на шкі­ру і слизисті оболонки "дубильним" чином, знижуючи інтенсив­ність запальних процесів в них. Тому кислі води з успіхом вико­ристовуються для вагінальних зрошень.

Найбільш вираженими особливостями відрізняється дія мінеральних ванн, що містять значні кількості розчинених газів (вуглекислота, азот, метан) або хоча б порівняно невеликі кіль­кості особливо активних у біологічному відношенні газів - сір­ководню і радону. На тілі людини, яка приймає ванну, що містить велику кількість газу, осідають численні дрібні бульбашки, що створює своєрідні умови для шкіри.

Як відомо, індиферентна температура у води і газів різна - у води вона близька до температури шкіри (34-35°С), а у газів дорівнює приблизно 20-23°С. При прийомі такої газової ванни рецептори шкіри відчувають різні подразнення залежно від того, чи прилягає до даної ділянки шкіри вода, чи пухирець газу. При прийомі такихванн постійно відбувається рух пухирців газу: одні з них відриваються від шкіри і до цієїділянки знов приля­гає вода, а на інших ділянкахпухирці утворюються знов. Спо­стерігаючи за цим явищем, можна помітити, в яких своєрідних умовах знаходяться в таких ваннах терморецепторний апарат шкіриітісно пов'язані з ним судини. При тепловому подразнен­ні в газових ваннах відбувається своєрідна гімнастика судин шкіри і, як її наслідок, їх тренування. Тому газові і, в першу чер­гу вуглекислі ванни з успіхом застосовуються у випадках, коли необхідне тренування нервово-судинного апарату.

Вуглекислота, проникаючи в шкіру, викликає загальне розширення судин, так що гімнастика судин, що відбувається у вуглекислій ванні, не висуває підвищених вимог до роботи сер­ця, чим і пояснюється широке їх застосування при багатьох за­хворюваннях серцево-судинної системи.

Крім того, вуглекислота, що надходить в організм через шкіру, викликає рефлекторне підвищення дихальної функції, що також корисне при захворюваннях дихальних шляхів. Сірковод­неві ванни сприяють різкому розширенню судин шкіри, (реакція почервоніннях що значно полегшує роботу серця.

Дія сірководню різко покращує функції шкіри і перебіг регенеративних процесів в ній, живить її. Ці ванни сприятливо впливають на процеси обміну речовин, посилюють виведення з організму продуктів розпаду білків і нормалізують жировий об­мін, а інколи посилюють процеси імуногенезу. В результаті по­силення обміну речовин стимулюється виведення з організму різних токсичних продуктів, як тих, що утворюються в організ­мі, так і тих, що надходять із-зовні. Сірководневі ванни є дуже цінними при лікуванні низки захворювань серцево-судинної си­стеми, пов'язаних із порушеннями обміну речовин, при хроніч­них запальних та обмінних захворюваннях кісток, суглобів, м'я­зів та периферійних нервових закінчень, при хронічних профе­сійних отруєннях, при шкірних та інших захворюваннях.

Радіоактивні радонові ванни діють своїм випромінюван­ням як на поверхню шкіри, так і на внутрішні органи. Радонові ванни застосовують як знеболюючий засіб при захворюваннях суглобів, гіпертонічній хворобі, неврозах із серцево-судинними проявами.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)