АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Захист від недобросовісної конкуренції

Читайте также:
  1. IV. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ
  2. Адміністративний порядок захисту прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  3. Аналіз захисту дипломних робіт студентів ФМТЗ 2011-2012 р. р. День 2(24.05.2012)
  4. Вибір і перевірка комплексних розподільчих пристроїв та установок захисту.
  5. Види економічної конкуренції.
  6. Визначення зон захисту блискавковідводів методами зихисного кута, фіктивної сфери і у разі застосування захисної сітки
  7. ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ НА ТОВАР ІЗ ВРАХУВАННЯМ РИНКОВОЇ СИЛИ ТОВАРУ (В УМОВАХ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ)
  8. Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції
  9. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
  10. Г ояитії захисту пряв учасників виконавчого провадження
  11. Гарантії захисту прав учасників виконавчого провадження
  12. Гарантії захисту прав учасників виконавчого провадження

1. Конкурентна боротьба на ринку ведеться з використанням самих різних методів і засобів здійснення підприємницької діяльності. Захищаючи підвалини капіталістичної економіки, буржуазна держава вже на рубежі XIX і XX століть стала на шлях розмежування конкуренції на два види - законну та незаконну - і встановлення правових засобів боротьби з деякими прийомами і методами діяльності на ринку, які отримали найменування недобросовісної конкуренції (concurrence deloyale, unlautern Wettbrewerb, unfair competition). Саме право на захист проти такої незаконної конкуренції розглядається в Паризькій конвенції та національному законодавстві країн як одне з прав промислової власності.

Призначення інституту боротьби проти недобросовісної конкуренції двояке: з одного боку, господарсько-економічние - впорядкувати конкуренцію, ввести її в певні рамки, виключити окремі форми і методи підприємництва, які надають негативний вплив на функціонування механізму економіки в цілому, з іншого боку, соціально-класове - показати турботу держави про захист інтересів дрібних і середніх підприємців, а також масового споживача, впровадити у свідомість публіки уявлення про переслідування недобросовісних і аморальних методів господарювання.

2. У юридико-технічному відношенні інститут боротьби з недобросовісною конкуренцією займає в правовій системі різне становище. В одних державах, наприклад США, Японії і Канаді, норми про боротьбу з недобросовісною конкуренцією складають частину антимонопольного законодавства, оскільки сама нечесна конкуренція розглядається як один з елементів монопольної практики. У рамках законодавства по боротьбі з монопольною практикою виділяються конкретні склади правопорушень, що характеризуються як недобросовісна конкуренція. В інших державах, зокрема в країнах Спільного ринку, цей правовий інститут є самостійною гілкою громадянсько- та адміністративно-правового регулювання, існуючого поряд зі спеціальним антимонопольним законодавством, що має назву тут законодавства по боротьбі з обмежувальною господарською практикою. Нормативна основа представлена, отже, різними актами.

Що стосується цієї другої групи країн, то в деяких з них, зокрема у Франції, Італії, Нідерландах та низці інших, в якості юридичної основи боротьби з недобросовісною конкуренцією використовуються загальні положення цивільного права про відповідальність за громадянський делікт (у Франції - ст. 1382 та 1383 ФГК; Італії - ст. 2598-2601 ЦК і т. д.). Недобросовісна конкуренція розглядається як неправомірна дія, що заподіює шкоду, підлягає відшкодуванню за загальними нормами делікатної відповідальності. Судова практика цих країн виробила поняття і визначила окремі види дій як недобросовісну конкуренцію.

В інших же країнах є спеціальне законодавство, початок якому поклав німецький закон про недобросовісну конкуренцію від 7 червня 1909 р., чинний нині в ФРН в редакції законів 1970 і 1975 років. У спеціальних законах ФРН та деяких інших країн, зокрема Швейцарії, Австрії, Іспанії, Скандинавських країн (єдиний Закон), Греції та ін., висувається загальне визначення недобросовісної конкуренції, відповідно до якого і здійснюють кваліфікацію відповідних актів. При цьому в деяких законах також вказуються й окремі конкретні її види.

І нарешті, у ряді країн, до числа яких відносяться, наприклад, Англія і Бельгія, боротьба з недозволеною конкуренцією спирається на загальні норми цивільного та кримінального законодавства, але є одночасно і спеціальні положення про недобросовісну конкуренцію у різних актах, що регулюють цивільний оборот. Так, в Англії використовуються позови про наклепи, порушення довіри і ін., але, крім того, у ряді нормативних актів - законі про конкуренцію 1980 року, законі про купівлю-продаж товарів 1979 року, законі про торгівлю на виставках і ярмарках 1973 року, законі про товарні знаки 1887 та ін. - висувається загальне визначення недобросовісної конкуренції і вказується ряд її конкретних проявів.

Юридичні та фізичні особи з країн - учасниць Паризької конвенції можуть вимагати захисту проти недобросовісної конкуренції за положеннями ст. 10, в якій крім загального її визначення наводиться приблизний перелік забороняються дії, які кваліфікуються як такого роду конкуренція.

Спеціальні правила містяться в актах Європейського економічного співтовариства, зокрема в Римському договорі про заснування ЄЕС (ст. 36 і 91).

Право конкуренції і, як його частина, боротьба з недобросовісною конкуренцією регулюються комплексом цивільних, адміністративних і кримінальних норм, які застосовуються в різних країнах в тих чи інших поєднаннях.

3. Недобросовісна конкуренція відноситься до вельми широких і юридично точно неохарактеризованих понять.

Відсутність докладної законодавчої регламентації відкриває можливість для різних тлумачень самого поняття делікту і конкретних складів правопорушень, що відносяться до недозволеної конкуренції. Все це різко розширює межі розсуду судів у кваліфікації актів недобросовісної конкурентної практики і служить підставою визнання ними все нових видів такої конкуренції, все більш розширювального її тлумачення.

Основним оцінним критерієм у визначенні недобросовісної конкуренції служить використання в діловій практиці таких форм і методів підприємницької діяльності, які суперечать «добрій совісті», «добрим звичаям» або «чесним звичаям», сформованим в обороті. Основоположним для такого критерію оцінки є положення ст. 10 Паризької конвенції, згідно з яким «недобросовісною конкуренцією вважається всякий акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах». З аналогічного оціночного критерію виходять і національні законодавства. Так, у ФРН за ст. 1 закону про недобросовісну конкуренцію від 7 червня 1909 р. «особа, яка в ході ділової практики здійснить з метою конкурентної боротьби дії, що суперечать добрим звичаям, може бути через суд примушена до припинення цих дій і відшкодування збитків».

4. Деякі конкурентні дії, що характеризуються як недобросовісні, визначаються в зразковому переліку ст. 10 Паризької конвенції, але в основному зміст різних форм (видів) недобросовісної конкуренції розкривається у рішеннях судів і узагальненнях цивільно-правової доктрини. Виділяється кілька категорій актів конкурентної діяльності, найбільш часто визнаних у різних країнах правопорушеннями.

Недобросовісною конкуренцією вважається насамперед певне коло прийомів і недозволених способів використання промислових прав інших осіб з метою просування товарів або послуг на ринку. Мається на увазі діяльність, яка здатна ввести контрагента за договором або масового споживача в оману, викликати у них змішання з самим підприємством конкурента або з його виробами або послугами, позбавивши такого конкурента вигод монопольного використання об'єкта промислової власності. Несумлінність проявляється тут у прагненні нечесно, обманно використовувати завойовану іншим підприємцем репутацію на ринку.

Така діяльність може проявлятися, зокрема, у застосуванні товарного знака, ідентичного або схожого з охоронюваним позначенням іншого підприємця, або у використанні фірмового найменування, тотожного або схожого з фірмою іншого учасника обороту, або в неправдивій вказівці позначення походження виробу, право на застосування якого належить певному колу продуцентів або торговців, і т. д. Дія, здатна ввести в оману, може прийняти форму «рабського копіювання» технічної сутності або зовнішнього вигляду відомих на ринку виробів, якщо навіть формально-юридично підприємець вже не користується захистом копійованого винаходу чи промислового зразка.

До недобросовісної конкуренції відносять, по-друге, здійснення договірної чи господарської практики, що вважається одночасно монопольною і штучно обмежує конкурентну діяльність інших осіб (йдеться про нав'язування контрагенту договірних умов, що пов'язують його в подальшій господарській діяльності), або ж таку практику, як проведення демпінгу, організація бойкоту, здійснення дискримінації в торгівлі, дезорганізація виробництва конкурента і т. д.

Як недобросовісна конкуренція розглядаються, по-третє, дії, що порушують особисті права підприємця на ім'я, честь і репутацію. Мається на увазі дискредитація, або дифамація, тобто поширення неправдивих відомостей про конкурента, що ганьблять самого підприємця або його товар або роботу.

І нарешті, до недозволеної конкуренції відносять дії, які мають на меті нечесне отримання вигод різними комерційними або некомерційними засобами, наприклад передачу третій особі конфіденційно отриманої інформації («ноу-хау»), зманювання і підкуп персоналу конкурента для отримання від нього секретної інформації, недобросовісну рекламу - порівняльну або облудну, - що має мету створити сприятливі умови для реалізації товарів або послуг, проведення торгівлі з порушенням встановлених правил, зокрема несанкціонований розпродаж товарів, продаж з оголошеними знижками і преміями, що не представляють, по суті, майнової цінності, торгівлю по неділях і т. д., і т. п.

5. Засобом захисту проти недобросовісної конкуренції служить позов про недобросовісну конкуренцію, що подається зазвичай до суду спільно з іншим позовом або позовами - про захист прав на той чи інший об'єкт промислової власності, про застосування загальних цивільних санкцій за делікт і т.ін.

При розгляді спорів суди виходять з передбачених законом спеціальних складів протиправних дій як недобросовісної конкуренції та / або із загальних положень закону про відповідальність за шкоду, заподіяну супротивною «добрим звичаям» конкурентною практикою. При цьому недостатньо певний, «каучуковий» характер зазначених норм відкриває широкі можливості у визнанні фактів правопорушень.

До санкцій за недобросовісну конкуренцію відносяться заборона протиправних дій, відшкодування збитків, визнання недійсності укладених договорів, а також адміністративні штрафи і заходи кримінального покарання.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)