АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Податок у вузькому значенні має наступні ознаки

Читайте также:
  1. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
  2. Відзначимо наступні основні функції політичної соціології як навчальної дисципліни: світоглядну, пізнавальну, виховну, практично-політичну.
  3. Відображення в обліку витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку
  4. За перші п'ять днів тимчасової непрацездатності допомога сплачується за рахунок коштів роботодавця, а за наступні дні — за рахунок фонду.
  5. За рівнем ризику виділяють наступні види фінансових інструментів.
  6. Законом визначаються наступні засади організації та діяльності громадських формувань.
  7. Земельний податок
  8. Методичні вказівки призначенні для студентів технікуму за спеціалністю
  9. Можуть конкурувати як дві спеціальні норми, одна з яких містить пом'якшуючі ознаки, друга – кваліфікуючі ознаки.
  10. Ознаки.
  11. Перехід на єдиний податок
  12. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

1. Податок встановлюється нормативним актом вищої юридичної сили — законом. Відповідно до статті 92 Конституції України, податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України.

2. Обов'язковий характер податку, що ґрунтується на положеннях статті 67 Конституції України, де закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових Інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. За порушення встановлених правил справляння податку законодавством передбачена юридична відповідальність платника, застосування заходів державного примусу.

3. Безоплатність (безеквівалентність) податку, що виражається в односторонньому русі коштів від платника податків до держави, де держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платнику певного еквіваленту сплаченого податку.

4. Безумовний характер податку означає, що сплата податку не пов'язана з будь-якими умовами про зустрічні дії чи привілеї з боку держави.

5. Безповоротність стягнення податку полягає в тому, що законно сплачений до бюджету податок не підлягає зворотньому поверненню. Незважаючи на це, платник одержує віддачу від внесених ним податків, коли держава задовольняє суспільні потреби.

6. Грошова форма податку передбачає внесення податку до державного або місцевого бюджету лише в грошовій формі.

 

7. Адресність податку полягає в тому, що він надходить виключно до бюджету держави чи місцевого бюджету, на відміну від деяких інших обов'язкових платежів податкового характеру, які можуть надходити й до інших спеціальних цільових фондів.

8. Регулярність внесення податку проявляється в тому, що він вноситься періодично, у чітко встановлені законодавством строки, на відміну від інших податкових платежів, які характеризуються разовим внесенням при визначених умовах.

9. Нецільовий характер податку означає надходження його до фондів, які формуються державою Й територіальними громадами та використовуються для задоволення публічних потреб. Метою справляння податків, на відміну від інших податкових платежів, є забезпечення державних і місцевих видатків взагалі, а не якогось конкретного видатку.

10. Податок є формою відчуження власності юридичних і фізичних осіб на користь держави чи місцевого самоврядування! що випливає з економічного змісту податку як форми перерозподілу національного доходу.

Платників податків можна класифікувати за такими підставами:
I. Залежно від способу організації господарської діяльності:
1) фізичні особи;
2) юридичні особи;
3) іноземні юридичні особи; постійні представництва іноземних юридичних осіб;
4) юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи (іноземні і/чи національні юридичні та фізичні особи, що діють в Україні на правах партнерів у складі групи, яка не є юридичною особою, на підставі договору про спільну діяльність);
5) відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;
6) консолідована група платників податків.
II. Залежно від податкової юрисдикції держави:
1) резиденти — особи, які мають місце постійного проживання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);
2) нерезиденти — особи, які не мають місця постійного знаходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).
Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:
- постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій — в Україні це 183 календарних дні);
- джерела отриманих доходів;
- межі податкової відповідальності — повної чи обмеженої.
Принцип територіальності визначає національну належність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування в даній країні.
Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Велика Британія, США, Росія, Україна); інші — переважно критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Різне об’єднання цих критеріїв зумовлює неоднаковий податковий режим і часто є основною причиною подвійного оподаткування.
III. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:
1) великий платник податків — це особа (юридичний, відособлений підрозділ без статусу юридичної особи, постійне представництво іноземної юридичної особи), сукупний валовий доход якої становить від 4 до 20 млн. грн.;
2) середній платник податків — це особа (всі платники, перераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн. грн. У встановлених законодавством випадках ці суб’єкти можуть виступати малими платниками податків;
IV. Залежно від критерію юридичного та фактичного обов’язку сплати податку:
1) юридичний платник податків;
2) фактичний платник податків. Цей критерій має місце при непрямому оподатковуванні.
Наприклад, при податку на додану вартість кошти в бюджет перераховує суб’єкт, який реалізував товар (роботу, послугу), тобто юридичний платник податків, але за рахунок коштів, отриманих від покупця (користувача, кінцевого споживача), який є фактичним платником податків. Отже, юридичний платник податку — це суб’єкт, який формально зобов’язаний перерахувати податок у бюджет.
Фактичний платник податків — це суб’єкт, що реально зобов’язаний надати грошові кошти в процесі придбання товару (роботи, послуги). До моменту сплати непрямого податку фактичний платник податків виступає носієм податку.
Більше відповідає змісту визначення платника податків саме юридичний платник, оскільки відповідальність за неперерахування, несплату податку лежить тільки на ньому. Чинне законодавство в даному разі визначає платником тільки одного суб’єкта. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку — це особа, яка зобов’язана здійснювати утримання і внесення в бюджет податку, що сплачується покупцем.
Наведена класифікація платників податків є загальною, тобто поширюється на всі їх види. У свою чергу, кожну окрему групу платників податків можна класифікувати за своїми специфічними підставами.

Податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.

Пов'язана особа — особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

· юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

· фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти чи батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

· посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

великий платник податків — це особа (юридичний, відособлений підрозділ без статусу юридичної особи, постійне представництво іноземної юридичної особи), сукупний валовий доход якої становить від 4 до 20 млн грн.1


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)