Розрахунок повітрообміну за вологовиділенням

У повітря виробничих приміщень може надходити волога внаслідок виробничих процесів від технологічного обладнання та від працюючих людей (випаровування поту, видихання повітря). За гігієнічними нормами вологість не повинна перевищувати 75% в холодний період року, а в теплий – залежно від температури повітря (див. табл. 7).

Під час виділення у приміщенні надлишкової вологи кількість припливного повітря визначають за формулою:

, де (3)

L – об’єм повітря, необхідний для зниження відносної вологості до вимог ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99, м ³/ год;

∑ m – сумарна кількість надлишкової вологи вприміщенні, г/год, причому:

∑ m = n ∙ W,

n – кількість працюючих; W – кількість вологи, яку виділяє організм людини протягом години, г/год (див. табл.);

r – густина повітря при температурі приміщення, кг / м ³ (див. табл.);

d_вн, d_зовн – вміст вологи відповідно у внутрішньому та зовнішньому повітрі при заданій температурі (абсолютна вологість), у грамах на 1 кг сухого повітря г/кг, причому:

,

, де

j_вн і j_зовн – відносна вологість відповідно внутрішнього та зовнішнього повітря, %;

р_нас (або d_макс) – максимальний вміст вологи у повітрі при заданій температурі, г/кг (див. табл.)

Визначення ефективності вентиляційної установки

Для визначення ефективності, для найбільшого із отриманих значень L розраховують кратність повітрообміну К=L/V, де V – об’єм приміщення, м³. Кратність повинна знаходитись в межах 1<K<10.

Поиск по сайту: