Словник термінів

Аденін - похідна пурину, одна з двох пуринових основ, які використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК.

Адипінова кислота – двохосновна карбонова кислота, один з найважливіших продуктів хімічної промисловості. Вона є полупродуктом для промислового отримання синтетичного волокна найлон-66.

Акрилова кислота — найпростіша ненасичена карбонова кислота.

Акролеї́н або акриловий альдегід. Безбарвна летка рідина з неприємним різким запахом пригорілих жирів, дуже отруйна, подразна.

Алкало́їди — складні органічні азотовмісні сполуки лужної реакції переважно рослинного походження, також є продуктом життєдіяльності грибів та деяких Алкани - насичені вуглеводні (рос. алканы; англ. alkanes; нім. Alkane) — насичені ациклічні вуглеводні, що мають загальну формулу CnH2n+2, їх також називають парафінами. нижчих тварин.

Алкадієни – вуглеводні, молекули яких мають відкритий карбований ланцюг із двома подвійними зв’язками.

Альдегіди — похідні вуглеводнів, у молекулах яких карбо­нільна група сполучена з вуглеводневим залишком і атомом Гідрогену.

Альдегідна група — група атомів СОН.

Аміни — продукти заміщення атомів Гідрогену в молекулі амоніаку на вуглеводневі залишки.

Аміногрупа — група атомів -NН₂.

Амінокислоти — 1) похідні вуглеводнів, у молекулах яких містяться аміно- і карбоксильні групи; 2) похідні карбонових кислот, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену вуглеводневого залишку заміщені на аміногрупи.

а-Амінокислоти — амінокислоти, в молекулах яких аміно­група сполучена з найближчим до карбоксильної групи атомом Карбону.

Арени, або ароматичні вуглеводні — вуглеводні, в молеку­лах яких є одне або кілька бензенових кілець.

Алкеноксиди - епоксиди, циклічні прості ефіри.

Алкени - ненасичені ациклічні вуглеводні, називані також олефінами, що мають загальну формулу CnH2n.

Алкілгалогеніди -галогенопохідні вуглеводнів сполуки, які можна розглядати як продукти заміщення одного або декількох атомів водню в молекулі вуглеводню атомами галогенів.

Алкіни - ацетиле́нові вуглево́дні, члени групи вуглеводнів із загальною формулою CnH2n-2, називаються також ацетиленами, за тривіальною назвою першого предстаника гомологічного ряду, ненасичені сполуки; характеризуються одним чи більше потрійними зв'язками між атомами вуглецю.

Алкоголяти – продукти заміщення йону водню гідроксильної групи спиртів на інший катіон (металу).

Багатоатомний спирт — спирт, у молекулі якого містить­ся кілька гідроксильних груп.

Бензил — вуглеводневий залишок С₆Н₅-СН₂-.

Білки — поліпептиди, які складаються із фрагментів мо.т^ кул а-амінокислот і виконують специфічні функції в живгі організмах.

Біотехнологія — технологія, яка ґрунтується на перетз:- ренні речовин за участю мікроорганізмів або продуктів їх жит­тєдіяльності.

Біполярний йон — йон, який має на двох атомах однакові протилежні заряди.

Біуретова реакція — якісна реакція на пептидні групи.

Високомолекулярні сполуки — сполуки, молекули яких складаються з великої кількості сполучених груп атомів.

Вищі карбонові кислоти — карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.

Вищі спирти — спирти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону.

Вініл — вуглеводневий залишок СН₂=СН-.

Вітаміни — органічні сполуки, які потрібні організму в не­значних кількостях для перебігу важливих біохімічних про­цесів.

Внутрішньомолекулярна дегідратація — відщеплення молекули води від молекули сполуки.

Водневий зв'язок — електростатична взаємодія між молеку­лами за участю атомів Гідрогену, сполучених з атомами най­більш електронегативних елементів (Флуору, Оксигену, Нітро­гену).

Волокна — довгі гнучкі нитки із природних або синтетичних полімерів.

Вторинна структура білка — певна просторова форма (зде­більшого спіраль), якої набуває поліпептидний ланцюг.

Вторинна структура молекули ДНК — подвійна спіраль, утворена двома однаковими полінуклеотидними ланцюгами, протилежно направленими і скрученими навколо спільної осі.

Вуглеводи — органічні сполуки із загальною формулою Сn(Н₂0)_n.

Вуглеводневий залишок — замісник або частина молекули органічної сполуки, що складається з атомів Карбону і Гідрогену.

Вуглеводні — сполуки Карбону з Гідрогеном.

Газифікаці я — перетворення вугілля або іншого твердого палива на горючі гази за допомогою хімічних реакцій.

Геометрична, або цис-транс-ізомерія — ізомерія, зумовлена різним розміщенням у молекулах деяких атомів і груп атомів щодо карбонового циклу або подвійного зв'язку.

Гібридизація — процес вирівнювання електронів атома за енергією, а їхніх орбіталей — за формою і розміщенням у про­сторі.

Гібридні орбіталі — орбіталі атома, змінені внаслідок гібри­дизації.

Гідроксильна група — група атомів -ОН.

Гідроліз — реакція обміну між сполукою і водою.

Гомологи — органічні сполуки, які належать до певного гомологічного ряду.

Гомологічна різниця — група атомів СН₂.

Гомологічний ряд — ряд органічних сполук, молекули яких подібні за будовою і різняться за складом на одну чи кілька груп атомів СН₂.

Декстрини — продукти часткового розщеплення крохмалю.

Денатурація білка — втрата білком біологічних функцій унаслідок руйнування його просторової структури (четвертин­ної, третинної та вторинної).

Дисахариди — вуглеводи, молекули яких складаються із двох залишків молекул одного або різних моносахаридів.

Довжина зв'язку — відстань між центрами сполучених атомів.

Еластичність — здатність матеріалу після деформації від­новлювати свою форму.

Електронегативність — властивість атома елемента зміщу­вати у свій бік електронну густину від атома іншого елемента.

Елементарна ланка — група сполучених атомів, яка багато­разово повторюється в макромолекулі полімеру.

Енергія ковалентного зв'язку — енергія, яку потрібно витратити, щоб розірвати 6 • 10²³ (тобто 1 моль) відповідних зв'язків.

Естери — похідні карбонових кислот, у молекулах яких атом Гідрогену карбоксильної групи заміщений на вуглеводне­вий залишок.

Етери — органічні сполуки, в молекулах яких атом Оксиге- ну сполучений із двома вуглеводневими залишками.

Жири — естери гліцеролу і вищих карбонових кислот.

Загальмована конформація — форма молекули з наймен­шою енергією.

Замісник — атом або група атомів, що є відгалуженням у карбоновому ланцюзі.

Затінена конформація — форма молекули з найбільшою енергією.

Збудження атома — процес переходу електрона з однієї орбіталі в іншу в межах одного енергетичного рівня, що супро­воджується поглинанням енергії.

п-Зв'язок — ковалентний зв'язок, утворений унаслідок пере­кривання орбіталей із неспареними електронами двох атомів на двох ділянках, розміщених поза лінією, що з'єднує центри атомів.

а-Зв'язок — ковалентний зв'язок, утворений унаслідок пере­кривання орбіталей із неспареними електронами двох атомів на ділянці, розміщеній на лінії, що з'єднує центри атомів.

Ізомери — сполуки, які мають однаковий склад, але різну будову молекул.

Ізомерія — явище існування сполук з однаковим складом, але різною будовою молекул.

Істинна формула — формула, яка відповідає реальному складу молекули.

Карбоксильна група — група атомів -СOOH.

Карбонільна група — група атомів)С=0.

Карбонові кислоти — похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп.

Каучуки — еластичні полімери рослинного або синтетичного походження, з яких виготовляють гуму.

Конформація — просторова форма, якої набуває молекула при обертанні групи атомів навколо ст-зв'язку.

Кратність ковалентного зв'язку — величина, яка визнача­ється кількістю спільних електронних пар між атомами.

Ксантопротеїнова реакція — якісна реакція на фрагменти молекул ароматичних амінокислот у молекулі білка.

Ланцюгова реакція — реакція, у якій виникнення активної частинки (радикала) спричиняє велику кількість послідовних перетворень частинок вихідної речовини.

Мила — солі лужних елементів і карбонових кислот із кіль­кістю атомів Карбону в аніоні від 10 до 20.

Міжкласова ізомерія — явище існування ізомерів, які нале­жать до різних класів сполук.

Міжмолекулярна дегідратація — відщеплення молекули води від двох молекул сполуки.

Мономер — 1) вихідна речовина в реакції полімеризації; 2) сполука, від молекули якої походить елементарна ланка полімеру.

Найпростіша формула — формула, яка відповідає співвід­ношенню кількостей атомів елементів у молекулі.

Незамінні а-амінокислоти — необхідні для синтезу білків амінокислоти, які не утворюються в організмах людини і тва­рин та надходять із їжею.

Низькомолекулярні органічні сполуки — органічні сполуки з невеликими молекулярними масами.

Номенклатура — система назв речовин.

Нуклеїнові кислоти — високомолекулярні природні орга­нічні сполуки, які зберігають і відтворюють в організмах спад­кову (генетичну) інформацію, а також беруть участь у синтезі білків.

Нуклеотид — частина молекули нуклеїнової кислоти, яка складається зі сполучених залишків молекул ортофосфатної кислоти, моносахариду і нітрогеновмісної сполуки.

Одноатомний спирт — спирт, молекула якого містить одну гідроксильну групу.

Органічна хімія — 1) галузь хімії, яка вивчає органічні спо­луки та їх перетворення; 2) хімія вуглеводнів та їх похідних.

Органічні основи — органічні сполуки, молекули яких здат­ні приєднувати катіони Н⁺.

Органічні речовини — сполуки Карбону (за деякими винят­ками).

Пептид — 1) продукт взаємодії молекул амінокислот; 2) сполука, молекули якої складаються із фрагментів молекул амінокислот, сполучених пептидними групами.

Пептидна група — група атомів -СО-ЇШ-.

Первинна структура білка — поліпептидний ланцюг із чіт­кою послідовністю амінокислотних залишків.

Первинна структура нуклеїнової кислоти — полінуклео- тидний ланцюг із чіткою послідовністю нуклеотидів.

Полімер — сполука, молекули якої складаються з великої кількості сполучених груп атомів.

Полісахариди — вуглеводи, молекули яких складаються із багатьох залишків молекул моносахаридів.

Похідні вуглеводнів — продукти заміщення атомів Гідроге­ну в молекулах вуглеводнів на атоми інших елементів або групи атомів.

Просторова ізомерія — ізомерія, зумовлена різним розмі­щенням у просторі атомів або груп атомів, що входять до скла­ду молекул.

Радикал — частинка, що має неспарений електрон і здатна до самостійного існування.

Реакція галогенування — реакція приєднання галогену до органічної сполуки або заміщення атомів у її молекулі на атоми галогену.

Реакція гідратації — реакція приєднання води до сполуки.

Реакція гідрування — реакція приєднання водню до сполуки.

Реакція дегідратації — реакція відщеплення води від сполуки.

Реакція дегідрування — реакція відщеплення водню від спо­луки.

Реакція естерифікації — реакція між спиртом і кислотою з утворенням естеру і води.

Реакція заміщення (в органічній хімії) — реакція, у якій атоми в молекулах органічної сполуки заміщуються на інші атоми або групи атомів.

Реакція ізомеризації — реакція, під час якої утворюється ізомер вихідної сполуки внаслідок перегрупування атомів або кратних зв'язків у молекулах.

Реакція нітрування — реакція заміщення атомів Гідрогену в молекулі органічної сполуки на нітрогрупи -М0₂.

Реакція поліконденсації — реакція утворення полімеру в результаті взаємодії функціональних груп молекул мономера, яка відбувається з виділенням води, амоніаку або інших низь­комолекулярних сполук.

Реакція полімеризації — реакція утворення полімеру в результаті послідовного сполучення молекул мономера за рахунок розриву л-зв'язків.

Реакція приєднання — те саме, що й реакція сполучення (в неорганічній хімії).

Реакція хлорування — реакція приєднання хлору до органіч­ної сполуки або заміщення атомів у її молекулі на атоми Хлору.

Систематична номенклатура — система назв речовин, які вказують на їхній склад і будову.

Спирти — похідні вуглеводнів, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на гідроксильні групи.

Співполімер — речовина, яка утворюється в реакції поліме­ризації за участю двох сполук (мономерів).

Структурна ізомерія — ізомерія, зумовлена різною послі­довністю сполучення атомів у молекулах, а також різним поло­женням у них кратних зв'язків, функціональних груп.

Ступінь полімеризації — кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру.

Теорія — сукупність узагальнювальних положень у науці, які відображають відношення і зв'язки між фактами, об'єкта­ми, явищами.

Термопластичні полімери — полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження зберігають свої властивості.

Термореактивні полімери — полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження втрачають пластичність та деякі інші властивості.

Транс-ізомер — сполука, в молекулі якої два замісники або дві певні групи атомів перебувають по різні боки від подвійно­го зв'язку або поверхні циклу.

Третинна структура білка — форма молекули білка, яка утворюється внаслідок згортання або закручування спіралі поліпептидного ланцюга в клубок (глобулу).

Феніл — вуглеводневий залишок С₆Н₅-.

Ферменти — білки, які є каталізаторами хімічних реакцій.

Функціональна (характеристична) група — група атомів у молекулах сполук певного класу, яка зумовлює їхні характер­ні хімічні властивості.

Цикл — замкнений ланцюг зі сполучених атомів.

Циклоалкани — насичені вуглеводні, молекули яких мають циклічну будову.

Цис-ізомер — сполука, в молекулі якої два замісники або дві певні групи атомів перебувають по один бік від подвійного зв'язку або поверхні циклу.

Четвертинна структура білка — єдиний комплекс із кіль­кох глобул молекул білка, який виконує певну функцію в живому організмі.

Поиск по сайту: