АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Самостійна робота № 20

Читайте также:
  1. Архітектура та робота ОС Windows Linux
  2. АУДИТОРНА РОБОТА
  3. АУДИТОРНА РОБОТА
  4. В який історичний період соціологія оформилась як самостійна наукова дисципліна?
  5. В який історичний період соціологія оформилась як самостійна наукова дисципліна?
  6. Геодезичний контроль за будівельними роботами
  7. Енергія та робота річок
  8. Завдання 3 Робота в середовищі текстового процесора WordPad
  9. Завдання 5. Робота з електронною поштою у поштовому клієнті Opera Mail
  10. І. Робота над поняттями (дефініціями).
  11. ІІ. Робота з класом.
  12. Індивідуальна робота

Тема: Ненасичені карбоксильні сполуки. Акролеїн, хінони їх застосування. Антрахінон.

 

Мета: розвивати розуміння класифікації органічних речовин на прикладі ненасичених карбоксильних сполук, зокрема акролеїну, хінону, анта хінону; вивчити їх властивості і використання.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Будова ненасичених карбоксильних сполук.

2 Акролеїн, будова і властивості.

3 Хінон будова і властивості.

4 Використання антрахінону.

 

Література:

1 Потапов В.М., Татаринчик С.Н. Органическая химия, учебник для учащихся химических и химико-технологических специальностей техникумов.- Москва: «Химия», 1989.

 

Питання для самоконтролю:

1 Яку будову мають ненасичені карбоксильні сполуки?

2 Де використовують акролеїн?

3 Де використовують хінони?

4 Де використовують антрахінон?

 

Ненасичені карбоксильні сполуки якщо з карбонільною групою зв’язані ненасичені радикали. Найбільше значення з них мають у першу чергу акролеїн.

Акролеї́н або акриловий альдегід (від лат. acer, acris — «гострий» і oleum — «олія», рос. акролеин, англ. acrolein, нім. Akrolein, Propenal) — С3Н4О або СН2=СН-СНО, органічна сполука з їдким запахом, найпростіший ненасичений альдегід, що має дуже високу реакційну здатність завдяки наявності альдегідної групи і подвійного зв'язку. Це безбарвна летка рідина з жовтуватим відтінком, неприємним різким їдким запахом пригорілих жирів, дуже отруйна, сильно подразнює слизову оболонку очей. У повітрі присутня у вигляді парів, які в 1,9 разів важчі за неї і добре розчиняються у воді. Легкозаймиста; добре розчиняється в органічних розчинниках; розчинність у воді 40 г в 100 мл. Акролеїн класифікують як отруйну речовину. При зберіганні він полімеризується в тверду склоподібну масу — діакрил. Для стабілізації акролеїну додають гідрохінон. На повітрі акролеїн окиснюється в пропенову кислоту.

У період між 1980 та початком 1990-х років промислове виробництво акролеїну в різних країнах світу становило: США — від 27 до 35 тисяч тонн/рік, Японія (діє кілька виробництв) — близько 20 тисяч тонн/рік, Європейський союз (виробляється у Франції і Німеччині) — від 60 тисяч тонн/рік, Росія — 10,5 тисяч тонн/рік (станом на 1994 рік).

В атмосферу акролеїн надходить у вигляді вихлопних газів дизельних двигунів; утворюється при термічному розкладі жирів. Гранично допустима концентрація акролеїну — 0,2 мг/м3. Десятихвилинне перебування в атмосфері, яка містить 0,014% акролеїну, для людини смертельне.

Акролеїн застосовують переважно у виготовленні фармацевтичних препаратів та парфумерії для виготовлення ароматизаторів.

Відкриття хинонов було наслідком досліджень складу та властивостей речовин, що виділяються з кори хінного дерева, що використовувалася як антималярійні засіб. Перший представник хинонов був описаний А. А. Воскресенським в його докторської роботі "Міркування про хінну кислоту та відкритому в ній новому тілі хіноіле" (1839 р.), виконаної в лабораторії Юстуса Лібіха під назвою "ХІНО" як продукт окислення хінної кислоти діоксидом марганцю в присутності сірчаної кислоти:

 

Берцеліус встановив, що "ХІНО" має властивості, схожі з властивостями кетонів і дав йому використовуване понині назва хинон (від "хін-" - хінна кислота і "-він" - кетон).

Ядро хинонов не є ароматичним.

Хінони - кристалічні речовини з високими температурами плавлення.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)