СЛОВНИК 3

1. Природна екологічна система – об’єктивно існуюча цілісна частина природного середовища, яка має просторово територіальні межі, де живі (тварини, рослини, ін. організми) й неживі її складові взаємо­діють як єдине функціональне ціле, пов’язані між собою обміном речовин, енергією, інформацією.

2. Природно-ресурсний потенціал – 1. Загальна продуктивність природних ресурсів території, виражена в їх сукупній споживчій вартості. 2. Сукупність природних ресурсів території, які можуть бути використані для задоволення матеріальних потреб суспільства з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу.

3. Природні процеси – про­цеси, які безперервно розвива­ються у природному середови­щі за дії екзогенних (в ос­новному сонячної енергії) і ен­догенних (енергії надр Землі) чинників П.п. належать до фіз. і хімічних. Вони вини­кають в літосфері, атмосфері й біосфері і є взаємо­пов’я­заними, такими що взаємодіють у про­сторі та часі й забезпечують динаміку, розвиток і відтворення природ­ного середовища.

4. Природне середовище – природа, клімат, атмосферне повітря, гідросфера, ґрунти, мінеральні ресурси, а також вся сукуп­ність об’єктів живої та неживої природи, які ото­чують людину, антропогенно змінених і тих, які не зазнали впливу людської діяльності.

5. Еколого-економічний кадастр – систематизовний аналітично-нормативний документ, який містить кількісні та якісні показники фізичних обсягів природних ресурсів та їх використання.

6. Екологічний ефект – зміни умов природного середовища, кількості та якості природних ресурсів.

7. Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти ін. типів, що визначаються законодавством України, і є частиною територіальних елементів екологічної мережі – природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

8. Дендрарій (грец. dendron – дерево) – частина території ботанічного саду, парку, де вирощують деревні і кущові рослини.

9. дендропарк – парк ландшафтного типу, який створюють на базі природних ділянок лісу і штучного дендрарію. Зазвичай, має у своєму складі систему мальовничих водойм (ставків, озер), печер, гротів і споруд садово-паркової архітектури (павіль­йонів, альтанок та ін.).

10. Пам'ятка природи – унікальне та цінне природне утворення, що охороняється державою з метою збереження його у природному стані в контексті наукового, культурно-освітнього, рекреаційного та естетичного значення.

11. Заказник – територія (акваторія), яка охороняється з метою відтворення рослинного і тваринного світу, збереження ландшафтів, мальовничих краєвидів, об’єктів неживої природи (печер тощо). У З. організовано охорону об’єктів природи, підгодівлю тварин і птахів, створено умови для розведення тварин і риб. Можна вирощувати с.-г. культури, видобувати торф та проводити ін. господарська діяльність, враховуючи біологічні особливості об’єкта природи і не завдаючи йому шкоди.

12. Заповідник – окремі лісові, земельні та водні простори, природні багатства, які мають особливу наукову, іс­то­ричну чи господарську цінність з погляду збереження на них первісної фауни й флори, або які мають водоохоронне, оздо­ровче, геологічне, наукове, культурне зна­чен­ня. З. вносять до спеціального реєстру і бе­руть під охорону держави. Територія З. вилу­чається з господарського користування, вона належить державному заповідному фонду.

13. Заповідник природний – спеціально визначений (створений) на окремій території заповідник з метою охорони і забезпечення недоторканості й відтворення флори і фауни цієї території. Є її основним власником і землекористувачем. На відміну від національних парків територія З. п. не поділяється на окремі зони.

14. Заповідна справа – теорія та практика організації та збереження заповідних територій різних рангів.

15. Природно-заповідний фонд – сукупність природних об'єктів та комплексів, вилучених із господарського або рекреаційного використання.

16. Природний ландшафт – природно-територіальний комплекс, який сформувався внаслідок взаємодії компонентів геологічного середовища, рельєфу, гідрологічного режиму, ґрунтів і біоценозів.

17. Природно-промисловий комплекс – відокремлена самостійна виробничо-промислова система, до структури якої входять промислові, природні, комунально-побутові та аграрні об’єкти відносно стійкі й самодостатні, які функціонують як єдине ціле на основі певного типу обміну речовиною, енергією, та інформацією.

18. Резерват – загальна назва територій усіх типів, що охороняється.

19. Техногенез – процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності.

20. Геліоенергетика – галузь енергетики, що вивчає методи отримання та використання сонячної енергії для промислових і побутових потреб.

21. Біоенергетика (від грец. bios – життя і енергетика) – наука, що досліджує шляхи, способи і механізм одержання й перетворення енергії в біоло­гічних системах.

22. Зелена зона – територія за межами міста, покрита лісами й лісопарками, які виконують захисні й санітарно-гігієнічні функції та слугують місцем відпочинку населення.

23. Зелене будівництво – система планових заходів зі створення, збереження й збільшення площ зелених насаджень у містах і населених пунктах.

24. Екодизайн (від еко... і дизайн)– найбільш сприятливе (оптимальне) з огляду екології і естетики середовище для життєдіяльності людини.

25. Екологічний туризм – спе­ціальні туристичні подорожі по екологічно чистих те­ри­торіях або акваторіях з пізнавально-екологічною метою або для оздоровлення.

26. Ландшафтно-екологічний туризм – туризм, який орієнтований на пізнання природи як сукупності генетично та історично зумовлених природних комплексів.

27. Еколого-географічний туризм – туризм, який спрямований на пізнання закономірностей розвитку природного середовища, особливостей антропогеннного впливу цивілізації та зворотних природних реакцій.

28. Еколого-краєзнавчий туризм – туризм, який спрямований на пізнання сучасної історії взаємодії людини і природного середовища.

29. Екополіс – міське поселення, яке заплановане з урахуванням комплексу екологічних потреб людини.

30. Рекреаційні ресурси – сукупність ресурсів (клімат, ландшафти, пам'ятники культури), що визначає умови та можливості для відпочинку людей.

31. Рекреаційна територія – територія, що використовується для оздоровлення, масового відпочинку людей, туризму та екскурсій.

32. Екологічна карта (мапа) – карта (мапа), на якій нанесені природоохоронні об’єкти, ареали забруднення атмосфери, води, суші, використання земель та стан рослинного світу, оцінка антропогенних порушень природних умов тощо.

Поиск по сайту: