АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Український алфавіт

Читайте также:
  1. Алфавіт, слова, ідентифікатори, роздільники, лексеми
  2. Алфавітний список
  3. Вопрос 14.Український мовленнєвий етноетикет як складова професійного мовлення лікаря
  4. ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ
  5. Заняття 7. Модернізм. Український авангард. Українське «розстріляне відродження» (1923 – 1937/1938 рр.)
  6. По-перше, це дасть змогу перешкоджати намаганням проімперських сил розколоти український народ за етнічною, мовною та ідеологічною ознаками.
  7. РОЗВИТКОМ ВІЛ-ШФЕКЦгі 1 Український центр профілактики та боротьби зі СНІДом, його філія, Кримський Республіканський центр боротьби зі СНІДом, обласні та міські центри
  8. Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини
  9. Сьомий Всеукраїнський хореографічний фестиваль
  10. Український державний архів 17 ст.
  11. Український комплекс
А Б В Г Ґ Д Е
Є Ж З И І Ї Й
К Л М Н О П Р
С Т У Ф Х Ц Ч
Ш Щ Ь Ю Я    

 


Абориген – корінний мешканець країни або певної місцевості (як синонім можна вживати термін «автохтон»).

Абсентеїзм – масова неявка населення на виборчі дільниці, ігнорування результатів виборів.

Аванпорт – 1) зовнішня частина акваторії порту, яка забезпечує судам надійну, спокійну стоянку та нормальну роботу завдяки природним (мис, коса) або штучним (мол, хвилелом, причальні пристрої тощо) укриттям; 2) допоміжний порт у місця впадіння судноплавної річки в море, тісно пов’язаний з основним портом, розташованим вище по течії річки. Наприклад, Бремерхафен як аванпорт Бремена більш доступний для суден з більшими осадкою і дедвейтом, ніж основний порт.

Автаркія – замкненість, самодостатність, намагання відмовитися від участі в міжнародному поділі праці та виробляти весь спектр товарів і послуг самостійно. В чистому вигляді автаркія проявлялася лише в умовах натурального господарства в докапіталістичних формаціях.

Автономія (від грецького autos – сам та nomos – закон) – самоврядування, право самостійного здійснення управління, надане за Конституцією певній частині держави.

Автоматизація – здійснення виробничих, управлінських та інших суспільних функцій за допомогою машин і механізмів без прямої участі людини, а лише під її контролем. Комплексна автоматизація – складова частина науково-технічної революції (НТР), яка інтенсивно розгорнулася з появою електронно-обчислювальних машин (ЕОМ).

Авторитаризм – суспільна система з режимом сильної центральної влади, характерними ознаками якої є відсутність демократичних інститутів, диктаторські методи правління. В цих умовах велику роль відіграє суб’єктивний фактор, службова та соціальна ієрархія. Традиційні авторитарні системи склалися в багатьох країнах Азії.

Авуари – різні активи (гроші, чеки, векселі, інші цінні папери), за рахунок яких можуть здійснюватися платежі.

Агломерат – подрібнена збагачена залізна руда, що пройшла випалювання для видалення сірки, вуглекислоти і води.

Агресія – незаконне використання сили однією державою проти суверенітету і територіальної цілісності іншої.

Агробізнес – багатогалузева та багатофункціональна складна виробнича система, що базується на встановленні тісних зв’язків між сільським господарством та галузями, які постачають йому техніку, хімікати, паливо – з одного боку, та галузями, які переробляють, транспортують, зберігають та реалізують його продукцію – з іншого. Термін вживається переважно західними географами, за науковим змістом він фактично тотожний поняттю АПК.

Агрокліматичні ресурси – комплекс природних факторів, що визначає зональні особливості розміщення й спеціалізації сільського господарства.

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей і сфер діяльності, які на основі міжгалузевих зв’язків беруть участь у виробництві, заготівлі, переробці, зберіганні, транспортуванні та оптовій реалізації готової сільськогосподарської продукції.

Адаптація – процес пристосування організму до умов зовнішнього середовища. Соціальна адаптація – процес взаємодії особистості або групи людей із соціальним середовищем, внаслідок якого засвоюються пануючі норми і цінності певного суспільства (соціуму).

Адміністративний центр – населений пункт, який визначений з врахуванням місцевих історичних традицій та наявної інфраструктури як місце, де може бути розміщена управлінська адміністрація (органи влади) певного регіону країни визначеного адміністративного рангу.

Також цей термін застосовується щодо тих поселень, з яких здійснюється управління колоніальними (залежними, несамоуправними) країнами або де розміщується тимчасова адміністрація певний територій (окупованих чи виділених в особливі зони).

Адміністративно-територіальний поділ (устрій) – спосіб територіальної організації країни, який характеризується наявністю мережі адміністративно-територіальних одиниць (країв, регіонів, областей, штатів, провінцій, департаментів, округів, повітів тощо), на основі яких створюються і діють органи державної влади й управління на місцях.

Цей поділ визначається історико-географічними умовами й традиціями, соціально-економічними факторами, етнічними чинниками, врешті-решт – політичним режимом країни. Головна мета адміністративно-територіального устрою – оптимізація процесу управління країною, раціоналізація системи економічних відносин, забезпечення найліпшого вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави.

Аероторія – будь-яка частина повітряної оболонки Землі, відповідним чином співвіднесена із територією або акваторією.

Азимут – кут між напрямком на північ та напрямком на місцевий предмет.

Аквакультура – система заходів по регулюванню природних процесів відтворення прісноводних організмів (на відміну від марікультури). Включає в себе переселення і акліматизацію риби, створення «підводних ферм» та інше.

Акваторія – обмежена частина водної поверхні Землі з властивим їй набором природних та антропогенних властивостей і ресурсів, що характеризується географічним положенням, протяжністю, глибиною тощо.

Акліматизація – пристосування організму до нових або змінених географічних (переважно кліматичних) умов існування.

Акреція – процес природного збільшення площі держави за рахунок суходільних ділянок, що утворилися внаслідок акумуляції річкового алювію й утворення нових островів у дельтах річок або територіальних водах, а також як результат штучного або природного осушення акваторій (прибережних морських чи озерних).

Акціонер – власник акцій, співвласник акціонерного підприємства.

Акціонерне товариство – форма централізації капіталу та основна організаційна форма підприємств, капітал яких утворюється внаслідок продажу акцій.

Акціяцінний папір, який засвідчує внесок певного паю у підприємство та дає право його власнику на участь у прибутках (дивідендах).

Альпінізм – вид спорту, пов’язаний із сходженням на важкодоступні гірські вершини. Аматорський альпінізм – різновид активного відпочинку, популярна форма рекреаційної діяльності.

Альтернатива – необхідність єдино можливого вибору між двома взаємовиключними можливостями.

Амортизація – поступове перенесення вартості виробничих основних фондів на кінцевий продукт, за рахунок якого відбувається цільове накопичення грошових засобів для їх подальшого використання на відновлення зношених основних фондів.

Анаморфоз – навмисне спотворення масштабу, в результаті якого площа зображуваного об’єкта на карті відповідає рівню розвитку явища, яке вивчається (чисельності населення, валовим обсягам промислового чи сільськогосподарського виробництва та ін.). Карти-анаморфози є дуже ефективними засобами наочності при роботі із нефаховою або шкільною аудиторією.

Анексія – насильне приєднання (захоплення) території іншої держави. Як анексія розглядається і захоплення просторів, що знаходяться у спільному користуванні світового співтовариства (відкрите море, Антарктика).

Анклав – країна, оточена з усіх боків територією іншої країни (приклади: Лесото, Сан-Марино, Ватикан). У випадку Монако або Гамбії краще використовувати термін напіванклав, оскільки ці країни мають вихід до моря. Стосовно ангольської провінції Кабінда, Калінінградської області Росії та інших подібних випадків краще використовувати термін ексклав – частина державної території, що відділена від основної території іншими державами.

Антисемітизм – форма шовінізму, що знаходить вираз у ворожому ставленні до осіб єврейського походження.

Антропогенний ландшафт – такий ландшафт, що зазнав значних змін внаслідок діяльності людини.

Антропологія – наука, що вивчає походження, еволюцію і закономірності мінливості фізичної організації людини та людських рас.

Антропоніміка – наука про власні імена (прізвища, прізвиська) людей. Ці імена певною мірою відображають етнічні, соціальні і культурні особливості тієї чи іншої спільності людей (приклади: Бойко, Литвин, Козаченко, Кличко, Чумаченко, Москаленко та інші). Багато прізвищ пов’язано з певною місцевістю (Іскоростенський, Коломийський, Сумський, Черкаський тощо). Їх вивчення дає змогу простежити цікаві історичні події, міграційні процеси, що відбуваються у суспільстві, дослідити родовід людини.

Антропосфера – земна сфера, в межах якої мешкає людство. Антропосфера являє собою граничний (максимальний) об’єкт дослідження соціально-еконо­мічної географії. Структурними елементами антропосфери є географічне середовище, техносфера і суспільство в його різних територіальних формах.

Апартеїд (мовою африкаанс – окреме життя, розмежування) – паралельний, не пересічний розвиток культур етносів, які мешкають на території однієї держави; заборона змішаних шлюбів; встановлення системи жорсткої прописки тощо. В розселенні населення апартеїд веде до сегрегації.

Апатрид – особа, що не має громадянства жодної держави світу.

Апологія – тенденційне схвалення чогось (когось) та упереджений захист своєї точки зору від інших поглядів.

Апроксимаціяметод приблизного оцінювання якихось величин через інші, більш прості та доступні.

Ареалгеоторія, в межах якої спостерігаються явища, яких немає на сусідніх геоторіях.

Артефакт (від латинського arte – штучно й factus – зроблений) – річ або предмет, який є продуктом спрямованої людської діяльності (на відміну від природних об’єктів).

Археологічна культура – 1) сукупність археологічних артефактів та їх комплексів на певній території у певний час; 2) матеріальні залишки окремого етносу або етнічної спільності.

Схожість речових знахідок та інших ознак конкретної археологічної культури полегшує дослідження етногенезу різних народів.

Археологія – наука, яка вивчає побут і культуру давніх народів за речовими пам’ятками, що збереглися до сьогодення, а також займається пошуком самих цих пам’яток (артефактів).

Асиміляція – процес поглинання одного етносу іншим.

Асортимент – склад продукції за видами, типами, сортами, розмірами, марками, артикулами та іншими ознаками.

Асоціація (від латинського associatio – приєднання, залучення) – об’єднан­ня осіб або установ одного виду діяльності.

Атеїзм – заперечення існування Бога, відмова від релігійних вірувань.

Атлас – систематизоване цілісне зібрання карт, складених за однією програмою.

Аятола (з перської мови – знак аллаха) – найвищий духовний титул вченого-богослова у мусульман-шиїтів.

Багатоукладність – риса світового господарства, пов’язана з різним ступенем розвитку ринкових відносин, міжнародного поділу праці тощо. Навіть в межах однієї країни можуть співіснувати різні економічні уклади (інколи від натурального господарства до державного капіталізму). Своєрідною структурою світового господарства є «неформальна економіка» («тіньова економіка», «чорний ринок»), через яку за оцінками експертів проходить до 20% світового валового внутрішнього продукту.

Баланс – порівняльний результат приходу і витрат.

Балансовий метод – метод зіставлення показників наявності трудових і матеріальних ресурсів або певних видів продукції і потреб у них по окремих адміністративних одиницях, економічних районах, країнах (баланс трудових ре­сурсів, паливно-енергетичний баланс, водний баланс та інші).

Балкер (від англійського bulk – насипати, навалювати) – спеціалізоване судно для перевезення вантажів насипом і навалом.

Бальнеологія – розділ медицини, який вивчає лікувальне застосування мінеральних вод.

Банк – кредитно-фінансова установа, яка здійснює операції, пов’язані із накопиченням грошових засобів та посередництвом у платежах (пасивні операції), а також здійснює емісію цінних паперів та надання різного роду позик (активні операції).

Бантустанрезервація з елементами самоврядування для корінного населення (банту) у Південно-Африканській Республіці.

Баржа – несамохідне вантажне судно, яке переміщується буксиром.

Бартер (від англійського barter – товарообмін) – пряма товарообмінна операція, яка по суті являє собою натуральний обмін.

Баштан – земельна ділянка, відведена для вирощування культурних рослин сімейства гарбузових (кавун, диня, гарбуз).

Бедуїнкочовий араб-скотар.

Безперервна освіта – цілеспрямований, спеціально організований процес систематичного оновлення професійної компетентності працівників, зумовлений динамікою розвитку науки та суспільства. Головними завданнями цього процесу є приведення фахової підготовки у відповідність із визнаними світовими стандартами, розвиток творчого потенціалу, вдосконалення професійної майстерності, підвищення інтелектуального та загальнокультурного рівнів.

Безробіття – стан ринку праці, при якому пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Безробіття інституційне – це безробіття-очікування, яке пов’язано із запровадженням системи соціального захисту безробітних та наданням їм значної матеріальної допомоги протягом досить тривалого часу, в результаті чого певна кількість шукачів не погоджується на будь-яке місце роботи; іншою причиною може бути відсутність інформації про вакантні робочі місця.

Безробіття приховане – зайнятість протягом неповного робочого дня або неповного тижня. Прихованим безробіттям є й аграрне перенаселення.

Безробіття структурне – ситуація, при якій потреба в робочих руках може навіть перевищувати кількість зареєстрованих безробітних, але останні не бажають чи не можуть працювати за запропонованими професіями.

Безробіття технологічне – зменшення зайнятості населення внаслідок запровадження нових технологій, особливо на тих операціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна.

Безробіття фрикційне – цілком природна ситуація, яка пов’язана з тим, що частина працездатного населення в кожний конкретний проміжок часу не працює в зв’язку з переходом з одного місця роботи на інше. Зазвичай становить 3-4% від загальної кількості трудових ресурсів.

Безробіття циклічне – зменшення зайнятості населення, яке виникає через несприятливу ділову кон’юнктуру під час спаду в економіці. У фазі спаду скорочується попит на товари і послуги, що зумовлює скорочення попиту на працю. У періоди циклічного підйому економіки таке безробіття відсутнє.

Бізнес (англійське business – справа) – підприємницька економічна діяльність, яка приносить доход, прибуток. Людина, що займається бізнесом (має власну справу) – бізнесмен (комерсант, підприємець, ділок).

Біогаз – суміш газів, що утворюється внаслідок бродіння різноманітних органічних відходів сільського господарства, лісової та деревообробної, харчової промисловості, комунального господарства тощо. На 30-75% складається з метану. Використовується як паливо.

Біоіндустрія – сукупність галузей харчової та хімічної промисловості, що здатні виробляти харчові продукти з нехарчової сировини і, навпаки – хімічну продукцію із сільськогосподарської та іншої біологічної сировини.

Біржа – установа, в якій здійснюються фінансові та інші комерційні операції із цінними паперами, валютою чи масовими товарами, котрі продаються за певними стандартами або зразками.

Бліцкриг (німецьке Blitzkrieg – блискавична війна) – теорія і заснована на ній стратегія ведення війни, розрахована на досягнення повної перемоги над ворогом у найкоротші терміни.

Богара (богарні землі) – неполивні землі в районах зрошуваного землеробства. Поширені переважно у передгір’ях та на окраїнах оазисів. На богарі вирощують найбільш посухостійкі культури.

Бонітет – кількісна (бальна) оцінка якості природних ресурсів (ґрунтів, лісів, водойм та іншого).

Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Сукупність всіх місцевих та відомчих бюджетів становить зведений державний бюджет.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами.

Бюрократія (від французького bureau – канцелярія і грецького kratos – влада, панування) – 1) система управління, наділена владними повноваженнями; 2) група людей, пов’язаних з цією системою і здійсненням її функцій.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макропоказник економіки, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей виробничої сфери і сфери послуг, вироблена на території країни, у т.ч. і тих підприємств, які належать іноземним власникам.

Валовий національний продукт (ВНП) – вартість товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами підприємництва (заводами, фабриками, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їх територіального місцезнаходження. Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна (1-2%).

Валюта – 1) грошова система країни, а також грошові одиниці цієї системи; 2) іноземні гроші.

Вантажообіг – сума добутків ваги перевезених вантажів на відстань їх перевезення; вимірюється в тонно-кілометрах.

Велика держава – термін, що з’явився у політико-географічному лексиконі й міжнародному праві після Віденського конгресу (1814-15) для позначення держав, що грають провідну роль у світовій політиці. Сьогодні згідно Статуту ООН офіційно юридичним статусом великої держави володіють США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, які є постійними членами Ради Безпеки.

Вето (латинське veto – забороняю) – 1) право голови держави або верхньої палати парламенту призупинити введення в дію закону, прийнятого законодавчим органом або його нижньою палатою; 2) принцип одноголосності прийняття рішень постійними членами Ради Безпеки ООН: жодне рішення з питань міжнародної політики не може бути прийнято, якщо проти нього проголосує хоча б один постійний член Ради Безпеки.

Виробництво – процес створення матеріальних благ для існування і розвитку суспільства.

Відкрита система – така система, що має інтенсивні зв’язки (обмін речовиною, енергією, інформацією) із середовищем та іншими системами.

Відкрите море – частина акваторії Світового океану, яка перебуває у спільному користуванні всіх держав і народів, у тому числі й континентальних.

Відпочинок – будь-яка людська діяльність, яка не спрямована на задоволення насущних потреб.

Відтворення населення – безперервний процес самооновлення населення за рахунок зміни людських поколінь. Відтворення поділяється на природне і механічне (міграції); залежно від співвідношення цих двох складових виділяють три основних режими відтворення: розширений (кожне наступне покоління є чисельно більшим за попереднє), простий (наступне покоління чисельно дорівнює попередньому, тобто відбувається просте заміщення поколінь) і звужений (кожне наступне покоління є чисельно меншим за попереднє).

Військова географія – наука, яка вивчає політичні, економічні, природні умови країн та окремих територій з врахуванням їх впливу на підготовку і ведення військових дій.

Вільна торгівля – відсутність тарифів і обмежень, спрямованих на скорочення або унеможливлення міждержавної торгівлі.

Вільний час – час протягом доби (або якогось іншого періоду життя), який не пов’язаний із виконанням професійних обов’язків та задоволенням фізіологічних потреб людини.

Вірча грамота – документ, який засвідчує, що дана особа є дипломатичним представником тієї чи іншої держави.

Внутрішні води – розташовані в межах державної території озера, річки, канали, внутрішні моря, затоки, бухти та лимани, які мають ширину проходу меншу за 24 морських милі, або частини морських вод з більшою шириною проходів, якщо вони історично належать даній державі (наприклад, затока Петра Великого в Росії або Гудзонова затока у Канаді).

Внутрішній ринок – сфера товарного обміну, обмежена державними кордонами країни.

Водопостачання – система інженерних заходів щодо забезпечення водою населених пунктів, промислових підприємств, сільського господарства, транспорту. Включає комплекс споруд та устаткування, призначених для забору води з джерела водопостачання, а також для очищення, знешкодження, зберігання, транспортування і розподілу її між споживачами.

Всесвітній час – середній сонячний час початкового (нульового) меридіану, який проходить через місце розташування Гринвіцької обсерваторії (у Лондоні). Відрізняється від київського на 2 години (12 годин київського часу відповідають 10 годинам всесвітнього часу).

Всесвітня Рада Церков – міжнародна релігійна організація, створена 1948 року з метою координування руху за об’єднання християнських церков та досягнення порозуміння у питаннях віри (див. також екуменізм). До ВРЦ входить близько 300 протестантських і православних церков, різноманітних християнських сект тощо з більш ніж 100 країн світу. Штаб-квартира організації знаходиться у Женеві (Швейцарія).

Вторинні ресурси – матеріали та вироби, які після початкового використання можуть застосовуватися повторно як вихідна сировина. Використання вторинних ресурсів знижує собівартість виробленої продукції.

Газовий конденсат – суміш рідких вуглеводнів, яка виділяється із природного газу під час експлуатації родовищ при зниженні пластового тиску і температури. Використовується в якості моторного палива, є цінною сировиною для хімічної промисловості.

Галузь – сукупність підприємств, схожих за призначенням виробленої продукції, сировиною, технікою і технологією виробництва, професійним складом кадрів і умовами праці.

Гендер – соціальна стать людини, що проявляється через її рольовий статус і особливості поведінки, можливості доступу до владних політичних та управлінських структур, професійної освіти й діяльності тощо.

Гендерна географія – галузь соціально-економічної географії, яка вивчає регіональні відмінності гендерних співвідношень в суспільно-географічних процесах, регіональні особливості гендерної ідентифікації та сприйняття гендерних ролей тощо.

Гендерна політика – сукупність заходів з боку держави, спрямованих на досягнення рівності між чоловіками і жінками з метою забезпечення сталого розвитку суспільства.

Гендерні стереотипи – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються суспільних ролей чоловіків і жінок, стандартів їхньої поведінки, мотивів і потреб. Гендерні ролі і норми значно відрізняються в різних соціумах. Зміни гендерних стереотипів відбуваються під впливом соціально-економічних та політичних трансформацій в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів сучасного світу.

Геноцид – винищення окремих груп населення за расовими, етнічними або релігійними мотивами. Конвенцією ООН (1948 р.) геноцид проголошено злочином.

Геоглобалістика – міждисциплінарний науковий підхід, спрямований на комплексний розгляд глобальних проблем людства та пошук можливих шляхів їх вирішення.

Географічне положення – геопросторове відношення певного об’єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього суттєвий вплив.

Географічне середовище – частина географічної оболонки, що освоєна людиною і втягнута у суспільне виробництво. Географічне середовище становить природну передумову матеріального виробництва.

Географічна інформаційна система (ГІС) – це апаратно-програмний людино-машинний комплекс, що забезпечує збирання, зберігання, обробку, відображення і поширення просторово-координованих даних, інтеграцію знань про територію для їх ефективного використання при вирішенні наукових і прикладних задач, пов’язаних з інвентаризацією, аналізом, моделюванням та управлін­ням довкіллям і територіальною організацією суспільства.

Географічний поділ праці – просторовий прояв суспільного поділу праці. Виявляється в закріпленні окремих галузей за відповідними територіями, в спеціалізації окремих країн (регіонів) на виробництві якогось одного продукту чи послуги з метою подальшого обміну. Різновидами географічного поділу праці є міжнародний поділ праці (між країнами) і територіальний поділ праці (всередині країни між економічними районами). Суспільний і географічний поділ праці – фундаментальні, стрижневі категорії економічної географії, які становлять теоретичну і методологічну основу географічних досліджень суспільної організації виробництва та розміщення продуктивних сил.

Географічний простір – це сукупність географічних об’єктів у тривимірному відображенні, розташованих на певній конкретній території, що постійно розвиваються у часі та пов’язані між собою щільними зв’язками. Географічний простір «пронизує» всі сфери географічної оболонки (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу, антропосферу тощо).

Географія культури – стикова наука на межі географії і культурології, що вивчає територіальну диференціацію культури та окремих її компонентів – образу життя і традицій населення, елементів матеріальної і духовної культури.

Географія населення – галузь соціально-економічної (суспільної) географії, яка вивчає склад і розміщення населення та населених пунктів.

Геоінформатика – гілка інформатики, що вивчає інформаційні процеси, які протікають у природі, суспільстві і свідомості людини. Головна особливість геоінформатики – її яскраво виражений міждисциплінарний характер. Геоінформатика виступає фактором єднання різних наук про Землю.

Геополе (географічне поле) – це сукупність географічних місць точок, що піддані впливу з боку визначених об’єктів.

Геополітика – мистецтво управління державами та їх практичною політикою з врахуванням географічних факторів.

Геополітичне (політико-географічне) положення – геопросторове відношення країни до політичних даностей світосистеми, які мають на неї вплив (іншими словами – це місце країн на політичній карті світу, віддаленість від економічних центрів і транспортних осей інтеграційних угруповань, участь у військово-політичних і політико-економічних організаціях, у міжнародних потоках товарів, капіталів, людей, інформації. Важливе значення має розташування зовнішніх джерел сировини і продовольства, їх віддаленість та різноманітність тощо).

Геополітична концепція – конкретна модель організації геополітичного простору.

Геополітичний код – це сукупність стратегічних уявлень, які формує уряд про інші держави при розробці своєї зовнішньої політики.

Геополітичний потенціал – це інтегральне наукове поняття, що включає в себе геополітичне положення країни у поєднанні з основними параметрами її розвитку – соціально-політичними, економіко-технологічними, військово-стра­тегічними, демографічними, природно-екологічними, які в сукупності визначають роль (вагу) країни на світовій арені, її здатність впливати на процеси світовлаштування та здійснювати стратегію розвитку у власних інтересах.

Геополітичний простір – територія здійснення геостратегії.

Геопсихологія – це розділ геополітики про «захоплення» нових територій та контроль над ними за допомогою маніпуляційних технологій впливу на свідомість (підсвідомість) громадян.

Геосистема – географічна система, тобто така, що має територіальну впорядкованість.

Геосистема інтегральна – складне територіальне утворення, що включає в себе такі підсистеми як природа, населення (суспільство), господарство (виробництво).

Геосистема природна – це ділянка земної поверхні, де окремі компоненти природи знаходяться у тісному зв’язку; вона як цілісне утворення взаємодіє із сусідніми ділянками, космічною сферою та людським суспільством.

Геостатистика – це розділ статистики, що вивчає закономірності територіального розподілу явищ, виконуючи змістовні операції над координатами з урахуванням кількісних значень обраних ознак. Предметом геостатистики є кількісні закономірності геопросторового розміщення масових явищ.

Геостратегія – зумовленість зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної стратегії держави географічними факторами, передусім географічним положенням.

Геоторія – узагальнююче родове поняття, в якому об’єднується зміст термінів територія, акваторія, аероторія.

Геофілософія (філософія географічного простору) – це наука про міжцивілізаційні стосунки і трансформацію світового порядку.

Гербіцид – хімічна речовина, яка використовується для знищення рослинності (наприклад, для боротьби із бур’янами).

Гетто (від італійського ghetto) – частина населеного пункту (квартал), відведена для примусового проживання людей, дискримінованих за расовими, релігійними, етнічними або іншими ознаками.

Гіпотеза (від грецького hypothesis) – припущення, передбачення, інтуїтивний здогад, що висувається у процесі наукового пошуку. Щоби гіпотеза перетворилася в теорію, вона має бути підтверджена додатковими дослідженнями, достовірними фактами, практичним досвідом.

Глобалізація – об’єктивний процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Наслідком цього процесу стає поступове перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами. Глобалізація проявляється через створення світових ринків усіх видів товарів, конвертованих валют, цінних паперів, інтелектуальної власності (патенти, «ноу-хау»), трудових ресурсів, реклами, банківських послуг тощо.

Глобальні проблеми – це такі проблеми, які охоплюють весь світ, створюють загрозу для сучасного і майбутнього існування людства та вимагають для свого вирішення об’єднаних зусиль та спільних дій всіх країн та народів.

Громадянство – формально зафіксований правовий зв’язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав та обов’язків.

Громадянське суспільство – незалежне від держави співтовариство громадян країни, об’єднане багатоманітними економічними, культурними, правовими і політичними стосунками між його членами.

Гуманізм (від латинського humanus – людяний) – сукупність поглядів, що визнають високе суспільне покликання людини та повагу до її особистої свободи. Виник у середньовічній Західній Європі як громадський і літературний рух під гаслом «Свобода, рівність, братерство».

Густота (щільність) населення – чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (1 км2).

Девальвація – зменшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці або зниження її курсу по відношенню до валют інших держав (протилежний процес – ревальвація).

Дедвейт – повна вантажопідйомність судна; маса вантажу, що приймає корабель (включаючи корисний вантаж, паливо, судові запаси та екіпаж).

Деколонізація – процес звільнення від політичної залежності колоніальних (несамоуправних) країн та набуття ними суверенітету. Може відбуватися поступово (еволюційним шляхом) або внаслідок збройної боротьби (революційним шляхом).

Генеральна Асамблея ООН у 1960 р. прийняла резолюцію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам», у якій визнано право націй на самовизначення як найважливіший принцип міжнародного права.

Делімітація – це договірне визначення напрямку та положення державних кордонів (з додаванням відповідної топографічної карти).

Демаркація – це безпосереднє встановлення положення державних, адміністративних чи інших кордонів на місцевості.

Демарш – дипломатичний виступ урядових органів однієї держави перед урядом іншої, в якому міститься протест або попередження.

Демографічна криза – глибоке порушення відтворення населення. При досягненні певної межі криза переростає в демографічну катастрофу, що загрожує самому існуванню населення.

Демографічна поведінка – система взаємопов’язаних дій та вчинків людей, що проявляється у певній соціально-психологічній установці по відношенню до генеративної (відтворювальної) функції. Формується демографічна поведінка в ході реальної соціальної практики населення; проявлятися може в установці на малодітну або, навпаки, багатодітну сім’ю.

Демографічна політика – сукупність заходів з боку держави, спрямованих на регулювання режиму відтворення населення.

Демографічна формула – математичний запис чисельного співвідношення між народжуваністю, смертністю та природним приростом.

Демографічний вибух – особливий вид розширеного відтворення населення, за якого народжуваність значно перевищує смертність.

Демографічний перехід – зміна генетичного типу природного відтворення населення.

Демократія – форма політичної організації суспільства, яка характеризується участю народу в управлінні державними справами.

Демпінг – «бросовий експорт», продаж товарів за дуже низькими цінами з метою розорення конкурентів. Збитки продавця при цьому покриваються або з надприбутків на власному ринку, або з державних фондів. Демпінг – це своєрідна економічна війна.

Денонсація – у міжнародному праві повідомлення однієї держави іншій про відмову від укладеного між ними договору. Право на денонсацію зазвичай передбачається у самому договорі.

Депопуляція – звужене відтворення населення, що призводить до зменшення його абсолютної чисельності.

Депортація – примусова міграція, виселення.

Депресія – стан економічного об’єкту, що характеризується падінням обсягів виробництва.

Держава – суверенне політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є головним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах.

Дерегуляція – зняття державного контролю над певним видом діяльності.

Держава в складі Британської Співдружності націй – форма правління, за якої символом верховної влади є британська королева, що призначає в країну генерал-губернатора, який має функції, близькі до президентських в парламентських республіках. Як державні символи в таких країнах часто використовуються британські прапор і гімн. В англомовних джерелах такі держави називають «Королівствами Співдружності».

Державний кордон – позначені на земній поверхні чи уявні, але позначені на карті лінії, які визначають межі сухопутної або водної території держави.

Дефініція – коротке визначення основного змісту якогось поняття через ключове слово або словосполучення. Дефініція повинна містити найбільш суттєву ознаку предмета чи явища.

Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, надрукованої під час інфляції.

Джамахирія (з арабської – народовладдя, влада мас) – форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади (зокрема замість парламенту вищим законодавчим органом є Всенародне Зібрання); вважається, що всі політичні рішення приймаються усім народом.

Дженерик – медичний препарат, який є повним аналогом оригінальних ліків, на випуск та поширення яких закінчився термін дії патенту. Виробляються дженерики за тими ж технологіями та з тих же компонентів. Перевага дженериків полягає у доступній для масового споживача ціні.

Джентльменська угода – назва домовленості, досягнутої в усній формі. Міжнародне право не вимагає для міжнародних угод обов’язкової письмової форми. Як до письмових, так і до усних домовленостей діє загальновизнаний принцип міжнародного права – договори повинні виконуватися.

Джентрифікація – дослівно з англійської – поліпшення, реконструкція. Результатом джентрифікації стає суттєве збільшення привабливості центральних частин міст для розміщення бізнесових структур і зростання вартості землі.

Диверсифікація – процес ускладнення галузевої структури виробничого комплексу, збільшення номенклатури (різноманітності) продукції і кількості окремих спеціалізованих економічних об’єктів (підприємств, галузей тощо).

Дивіденд – прибуток, який отримують акціонери пропорційно вкладеному капіталу.

Дипломатія – офіційна діяльність глав держав, урядів і спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої політики та захисту прав й інтересів своєї держави за кордоном.

Дисидент – 1) особа, що не дотримується панівного віросповідання; віровідступник; 2) людина, не згодна з панівною ідеологією; інакомислячий.

Дискримінація – 1) політика обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян на основі расових, етнічних, релігійних, політичних, статевих чи інших ознак; 2) у міжнародних відносинах дискримінація виявляється у створенні спеціальних умов, за яких певна країна або група країн знаходяться у гіршому становищі порівняно з іншими.

Дисперсне розселення – сукупність однодворових поселень у вигляді хуторів, ферм, ранчо та іншого.

Дизель – поршневий двигун внутрішнього згоряння, який працює на рідкому паливі із запалюванням від стискування. Дизелі характеризуються високою економічністю. Німецький інженер Р. Дизель отримав патент на цей винахід у 1892 році.

Діалект – місцевий різновид загальнонаціональної мови.

Діаспора (від грецького «розсіяння») – розселення значної частини народу поза межами своєї країни чи етнічної території.

Ділова граметод імітації вироблення управлінських рішень по заданим правилам в різних ситуаціях. Ділові ігри проводяться з навчальною або дослідницькою метою, а також для підбору управлінських кадрів.

Добробут – ступінь забезпечення людини життєвими матеріальними благами та засобами для існування. Сьогодні розвиток категорії «добробут населення» трансформувався в такі поняття як «рівень», «якість» та «спосіб» життя.

Док – споруда для огляду й ремонту підводної частини судна.

Доктрина – політичне (наукове, філософське) вчення (теорія, система поглядів); провідний теоретичний або політичний принцип.

Доктрина геополітична – це вчення, що складається з чітко узгодженої системи панівних поглядів та керівних принципів щодо місця держави в її політико-географічному оточенні різних ієрархічних рівнів.

Дотація – виплата з державного бюджету окремим підприємствам, організаціям, установам або місцевим бюджетам, доходи яких не покривають планових витрат.

Драга – плавуча землечерпальна споруда зі збагачувальним устаткуванням для видобування розсипних родовищ золота, платини, алмазів тощо.

Екістика – наука про форми розселення населення.

Еклектика – безпринципне, хаотичне поєднання різнорідний понять, ідей, стилів, поглядів, теорій тощо. Такий підхід не може забезпечити органічну цілісність наукового дослідження.

Екологічний менеджмент – управління екосистемами і природними угіддями, яке має на меті узгодження задоволення різноманітних потреб людини, що базуються на використанні природних ресурсів, з необхідністю зберегти при цьому багатство форм життя і функціональну різноманітність екосистем.

Екологічні проблеми – зниження середовищеутворюючих, ресурсовідтворюючих та природоохоронних функцій ландшафтних комплексів внаслідок впливу антропогенної діяльності, що погіршує умови існування самої людини.

Еколого-географічне положення – сукупність просторових зв’язків певного географічного об’єкту в системі екологічно активно діючих компонентів довкілля (як природних, наприклад, напрямок пануючих вітрів, так і антропогенних), близькість чи віддаленість від зон екологічного лиха.

Економіко-географічне положення – сукупність просторових зв’язків певного економічного об’єкта (країни, району, міста, підприємства) з іншими об’єктами, що знаходяться поза його межами (транспортними шляхами, родовищами корисних копалин, промисловими базами тощо), взаємодія з якими для нього істотна нині чи буде такою у майбутньому.

Економічна зона – 200-мильна морська смуга, яка прилягає до територіальних вод держави, відкрита для вільного судноплавання, але заборонена для будь-якої господарської діяльності з боку інших країн без спеціального дозволу (ліцензії). Нині на морські економічні зони припадає 40% площі Світового океану, в тому числі акваторії, які дають 96% морського вилову риби.

Економічне районування – процедура виділення системи економічних районів країни або крупного регіону на підставі об’єктивних відмінностей, що склалися в процесі розвитку територіального поділу праці. Провідна мета економічного районування – створення оптимальних умов для територіального планування та здійснення зваженої регіональної політики.

Економічний район – територіально цілісна частина господарського комплексу країни, яка має спеціалізацію, комплексність, керованість. Тобто економічний район являє собою унікальну територію, яка чітко відрізняється своєю господарською спеціалізацією від інших. Утворення економічних районів є наслідком територіального поділу праці.

Економічний уклад – сектор національної економіки країни, особливий тип господарства, в основі якого знаходиться певна форма власності на засоби виробництва та відповідні їй виробничі відносини людей.

Економічно активне населення – сукупність людей, які реально працюють або шукають роботу (офіційно зареєстровані безробітні). У деяких джерелах як синонім вживається термін трудоактивне населення.

Екополіс – науково-виробничо-освітній комплекс, що функціонує для створення і реалізації товарів екологічного спрямування. Під останніми розуміють вироби і послуги, продукування і споживання яких сприяє зменшенню антропогенного тиску на довкілля та поліпшенню екологічної ситуації.

Екотехніка – сукупність технологічного обладнання, апаратів, машин та інженерних споруд, які використовуються для регенерації води, повітря, ґрунту або інших ресурсів, підтримання їх фізико-хімічних та інших властивостей в нормі, що забезпечує їх багаторазове використання та високу якість природного середовища.

Екоцид (або екологічна війна) – навмисне забруднення і зараження повітря, води, ґрунтів, знищення флори і фауни та інший подібний вплив на довкілля з метою нанесення збитків чи іншої шкоди. Екоцид засуджується міжнародним правом (Конвенція ООН 1977 року «Про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище»).

Експансія – розширення сфери впливу великих держав, що здійснюється економічними, військовими та дипломатичними методами.

Експедиція – це вивчення групою науковців або туристів з певною метою маршруту, території, полігону, одного чи декількох об’єктів з використанням будь-яких засобів пересування. Залежно від мети та напряму роботи експедиції можуть бути спортивні, краєзнавчі, наукові тощо.

Експорт – вивіз із країни товарів, технологій, капіталу, надання іноземному партнеру послуг виробничого і споживчого характеру.

Екстенсивний шлях розвитку – спосіб збільшення обсягів виробництва, який ґрунтується на кількісних факторах економічного зростання за рахунок залучення додаткової робочої сили, збільшення видобутку сировини, обсягів інвестицій, будівництва нових підприємств (попередньо досягнутого технічного рівня), розширення посівних площ і т.д. При цьому ефективність виробництва лишається незмінною. Протилежний спосіб – інтенсифікація.

Екстер’єр (від латинського exterior – зовнішній) – зовнішній вигляд (будівлі, тварини тощо).

Екстрагування (від латинського extrahere – вилучення) – розділення суміші твердих або рідких речовин на складові частини за допомогою обробки їх різноманітними розчинниками.

Екстрадиція – передавання іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави.

Екстраполяція (від французького extrapolation – опорядження, впорядкування) – 1) метод знаходження за рядом значень функції інших її значень, розташованих за межами ряду; 2) метод наукових досліджень, що полягає у поширенні висновків, отриманих від спостережень за частиною явища, на інші його частини. Протилежний за змістом термін – інтерполяція.

Екстремізм – схильність до крайніх політичних поглядів і вчинків.

Екуменізм – співробітництво церков різних віросповідань, метою якого є зближення та в перспективі об’єднання всіх гілок християнства (за деякими поглядами – взагалі всіх релігій).

Елеватор – споруда для зберігання великих обсягів зерна, відповідним чином обладнана для його приймання, зважування, просушки, очистки та відвантаження.

Електорат – сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах органів державної і місцевої влади.

Електоральна географія – це складова частина політичної географії, що вивчає територіальні особливості поведінки населення в зв’язку з виборами до органів державної влади і місцевого самоврядування. Предметом дослідження електоральної географії є електоральна поведінка населення.

Електоральна поведінка – реакція населення на стан і зміни соціально-економічного середовища проживання. Проявляється через виборчу активність, характер політичних симпатій, а також стабільність електоральних переваг.

Електрометалургія – галузь металургії, яка охоплює процеси отримання і рафінування металів та їх сплавів за допомогою електричного струму.

Еліта – 1) найкращі екземпляри, сорти, породи певних рослин чи тварин, відібрані шляхом селекції; 2) найкращі представники суспільства або його певної частини.

Ембарго – заборона на вивезення або ввезення певних товарів або валюти.

Еміграція – виїзд за межі країни на постійне проживання.

Енвайронменталізм – теорія управління суспільством та його соціально-економічним розвитком, що виходить з уяви про людину як частину біосфери.

Енерговиробничий цикл (ЕВЦ) – типова стійка сукупність виробничих процесів, яка виникає взаємообумовлено навколо основного процесу для даного виду енергії та сировини. Поняття введено М.М. Колосовським (1947).

Етнічна дисперсизація – процес відшарування від первинного етносу окремих груп переважно шляхом міграцій.

Етнічна парціація – процес поділу раніше єдиного етносу на кілька нових частин, жодна з яких не ототожнює себе із старим етносом.

Етнічна самосвідомість – усвідомлення суб’єктом сукупності своїх етнічних зв’язків і свого ставлення до них. Вона є складовою частиною самосвідомості особистості в цілому.

Етнічна сепарація – процес відокремлення від етносу його певної частини, яка з часом перетворюється на новий самостійний етнос.

Етнічний процес – низка послідовних переходів етносу від початкового типу етнічної спільності (племені) до найвищого (нації).

Етнічні процеси бувають еволюційні і трансформаційні. Еволюційні знаходять вираз у значних змінах котроїсь з етнічних ознак (найчастіше – мови). До них відносяться також зміни соціальної структури етносу (наприклад, внаслідок процесу індустріалізації), його статево-вікового складу («старіння нації») та інше. Трансформаційні процеси – це такі зміни етнічних ознак, що ведуть до переміни самої етнічної належності. Трансформаційні процеси бувають об’єднувальними (консолідація, асиміляція, міжетнічна інтеграція) і роз’єдну­вальними (етнічна парціація, етнічна сепарація, етнічна дисперсизація).

Етнічні ознаки – це такі ознаки, що мають традиційність та всеохоплюваність в межах етносу, специфічні лише для нього, а також чітко відокремлюють даний етнос від інших. До провідних етнічних ознак прийнято відносити характер території, мову, етнічну самосвідомість, етнічну ментальність (менталітет), спільність економічного життя, певну чисельність населення.

Етногенез – процес становлення і розвитку етносу з часу виникнення до його зникнення. Індивідуальність етногенезу визначає самобутність, оригінальність та несхожість одних етносів на інші.

Етногеографія – наука, що вивчає особливості розселення (в минулому і сучасні) народів світу, окремих країн і районів для визначення їх етнічних кордонів, динаміки і чисельності населення.

Етнонім – самоназва мовної спільності людей, яка визнається кожним її представником.

Етнос – це усталена спільність людей, що історично склалася на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, психічного складу, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованій у самоназві. Етнос здатний до стійкого, тривалого існування за рахунок самовідтворення. Основні типи етнічних спільностей: плем’я, народність, нація.

Етносфера – сукупність етносів Землі з їх етнічними (національними) територіями.

Ефемери та ефемероїди – рослини з дуже коротким періодом вегетації.

Жом – подрібнені коренеплоди цукрового буряку після екстрагування з них цукру. Свіжий, силосований та висушений жом використовують у тваринництві для відгодівлі худоби.

Завод – промислове підприємство з механізованими процесами виробництва.

Закрита система – така система, що практично не має зв’язків із середовищем; всі процеси в ній відбуваються по замкненому колу.

Залізничний транспорт – вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів по коліях у вагонах за допомогою дизельної, електричної або парової тяги (тепловози, мотовози, електровози, паровози). Перша в світі залізниця з паровою тягою була збудована у Великобританії (1825 рік). На території України перша залізниця Львів – Перемисль (на той час це була Австро-Угор­щина) почала функціонувати у 1861 р.

Засоби масової інформації (ЗМІ) або «mass-media» – складний організаційно-технічний комплекс, що забезпечує виробництво, періодичну передачу і масове тиражування словесної, образної і музичної інформації з метою масової комунікації.

Зелена революція – інтенсифікація сільськогосподарського виробництва шляхом впровадження новітніх досягнень селекції, а також підвищення рівня механізації, хімізації, енергоозброєності праці.

Зовнішня торгівля – це торгівля між країнами, що включає в себе вивіз (експорт) та ввіз (імпорт). Базується на географічному поділі праці.

Золотий запас – централізований резерв золота у злитках і монетах, зосереджений у центральному емісійному банку або державній скарбниці. Виконує функції резерву для здійснення міжнародних платежів та є важливою умовою стабільності національної валюти.

Золотий паритет – 1) зафіксований законом країни ваговий вміст чистого золота в національній грошовій одиниці; 2) співвідношення двох грошових одиниць, обчислене на основі їх золотого вмісту.

Зона – це таксон, що виділяється за ознакою однорідної інтенсивності якогось явища.

Ідеологія – вчення, що дає громадянську ціннісну мотивацію для діяльності держави, суспільства, окремих класів і соціальних верств, а також громадян.

Ієрархія – 1) структурні відносини всередині складних геосистем, за яких підсистеми нижчого рівня (порядку) утворюють певну цілісність в межах систем вищого рівня; 2) послідовне розташування суспільних прошарків або службових звань від нижчих до вищих, у напрямку їх підпорядкування.

Ізолінії – лінії на географічних картах, розрізах і графіках, що сполучають точки з однаковим значенням певного параметру, наприклад, температури повітря, води або ґрунту (ізотерми), атмосферного тиску (ізобари), глибини морів (ізобати), сили землетрусу (ізосейсти) і т.д.

Імміграція – в’їзд до країни на постійне проживання.

Імпорт – ввезення в країну товарів, технологій, капіталів, отримання виробничих або споживчих послуг з-за кордону.

Інаугурація – урочистий акт вступу певної особи на посаду.

Інвестиційна політика – сукупність господарських рішень, які визначають основні напрямки капітальних вкладень (інвестицій) та заходи щодо їх концентрації на вирішальних ділянках.

Інвестиція – довготривале вкладення капіталу у підприємство або справу, а також сам цей капітал.

Індекс Доу Джонса – узагальнений показник біржових цін, сформований на основі інформації, отриманої від 30 провідних бірж, який є індикатором загальних тенденцій у цінах на акції та облігації у США.

Індивідуалізм – історичний тип поведінки, що має соціально-психологіч­ну та ідейно-світоглядну мотивацію. Акцент робиться на самоцінність індивіду, його свободу, автономію, право самому визначати напрямок своєї діяльності.

Індустрія туризму – це сукупність виробничих та невиробничих видів господарської діяльності, спрямованих на створення і реалізацію туристичного продукту.

Інжиніринг – це інженерно-консультативні послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу та забезпеченням його нормального перебігу включно з реалізацією кінцевої продукції. Прикладами інжинірингу слугують техніко-економічні обґрунтування проектів, розробки рекомендацій в галузі організації виробництва та управління, шляхів та прийомів реалізації готової продукції тощо.

Інновація – процес, орієнтований на створення, розвиток і якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм.

Інсектицид – різновид пестицидів, хімічний засіб боротьби із шкідливими комахами.

Інтеграція – процес зростання тісноти зв’язків між географічними утвореннями, що супроводжується збільшенням числа спільних ознак. Зворотній процес – дезінтеграція – веде до послаблення зв’язків аж до повної ізоляції.

Інтелігенція – соціальний прошарок, що об’єднує людей, котрі професійно займаються творчою інтелектуальною працею.

Інтенсифікація суспільного виробництва – такий розвиток суспільного виробництва, при якому національний доход зростає не завдяки збільшенню кількості працюючих, а за рахунок підвищення продуктивності праці в умовах науково-технічного прогресу, з максимальним використанням сучасних форм суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування) і географічного поділу праці.

Інтер’єр (від латинського interior – внутрішній) – внутрішні приміщення споруди.

Інтерлінгвістика – лінгвістична дисципліна, яка займається побудовою штучних мов для міжнародного спілкування (волап’юк, есперанто, ідо та інші).

Інтернаціоналізація виробництва – встановлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається в міжнародному або навіть світовому масштабі.

Інтернування – позбавлення свободи пересування та можливості залишити межі країни (окремих громадян, морських чи повітряних суден, військових загонів, що потрапили на територію нейтральної держави) на визначений час (наприклад, до закінчення військових дій).

Інтерполяція (від французького interpolation – зміна, переробка, спотворення) – метод знаходження відсутніх проміжних значень за відомими даними. Протилежний за змістом термін – екстраполяція.

Інтерпретація (від французького interpretation – роз’яснення, переклад) – пояснення сенсу, значення чого-небудь.

Інфляція – переповнення сфери обігу паперовими грошима понад реальні потреби господарства, що веде до їх швидкого знецінення.

Інформаційний ринок (медіа-ринок) – сфера товарно-грошового обміну, в якій виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів.

Інформаційні ресурси – частина наявних у суспільстві знань, матеріалізованих у вигляді документів, комп’ютерних баз даних, а також творів науки і культури.

Інфраструктура – сукупність галузей економіки, що обслуговують виробництво, сферу послуг, безпосередньо людей. До виробничої інфраструктури належать транспорт, зв’язок, матеріально-технічне постачання, інженерні комунікації (електро-, водо-, тепло- і газопостачання), іригаційні споруди. До соціальної належать заклади освіти, охорони здоров’я, культури, торгівлі та інше.

Іпотека – спосіб отримання кредиту під заставу нерухомого майна (землі, будівель). Існують особливі іпотечні банки.

Іредентизм – громадський рух за повернення певній країні втрачених колись територій.

Каботаж – судноплавство між портами однієї країни. Розрізняють великий каботаж – перевезення вантажів і пасажирів між портами різних морів і малий каботаж – перевезення між портами одного і того ж моря.

Кадастр – систематизоване зібрання відомостей про ті чи інші природні об’єкти (наприклад, земельний або водний кадастри).

Калорія – одиниця виміру енергії, що еквівалентна теплоті, необхідній для нагрівання 1 грама води на 1˚С.

Капітал – засоби (будівлі, устаткування, людські вміння), що їх застосовують для виробництва товарів і послуг. Цей термін вживають і стосовно корпоративних акцій, боргових зобов’язань і готівки.

Капіталізм – економічний лад, який передбачає приватну власність на засоби виробництва і приватний контроль над ними, а також конкуренцію й отримання прибутку як мети виробництва.

Карта – зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення Землі, інших планет або небесної сфери, побудоване за певними математичними законами (масштаб і картографічна проекція). Вислів «читати карту» означає вміти бачити зображену територію (місцевість) такою, якою вона є насправді, адже карта слугує моделлю реальної дійсності.

Картограмакарта, яка показує середню інтенсивність якогось явища по окремих територіальних одиницях. Наприклад, картограма може характеризувати середню густоту населення (осіб/км2) чи розораність території (у %).

Картографічна генералізація – відбір та узагальнення зображених на карті об’єктів.

Картографічна проекція – спосіб переходу від реальної, геометрично складної земної поверхні до площини карти.

Картографічний метод дослідження – з’ясування закономірностей просторового поширення явищ, їх взаємозв’язків, залежностей і розвитку за допомогою картографічних матеріалів.

Картографія – наука, яка вивчає методи створення і використання карт. Основними картографічними творами є план і карта.

Картодіаграмакарта, що показує сумарну величину якогось явища у вигляді діаграми в межах кожної територіальної одиниці. Наприклад, картодіаграма може показувати чисельність населення, площу лісів, ріллі, сіножатей, пасовищ, валову продукцію окремих галузей промисловості тощо.

Картометрія – дисципліна, яка вивчає способи вимірювання за картами різних географічних об’єктів для визначення їх площ, довжини, об’ємів та інших кількісних характеристик.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.067 сек.)