АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Термінологічний словник з психології

Читайте также:
  1. Вимоги до визначення поняття у словнику
  2. Він може перекласти цей текст без словника.
  3. Дубравська Д.М. Основи психології. Навч. Посібник — Львів; Світ, 2001. — 548 с.
  4. Економічний словник
  5. Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та проф. діяльності.
  6. Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО активного словника
  7. За спеціальністю «Основи психології. Основи педагогіки»
  8. За спеціальністю «Основи психології. Основи педагогіки»
  9. Завдання 4. Запишіть десять словників з Вашого фаху. Якими з них вам доводилося користуватися?
  10. Завдання, принципи та зміст словникової роботи
  11. КОРОТКИЙ ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  12. КОРОТКИЙ словник ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

з нормативних навчальних дисциплін

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

ПСИХОЛОГІЯ

ПЕДАГОГІКА

Для студентів галузі знань: 0201 «Культура»,

Галузі знань: 0202 «Мистецтво»

 

 

2014

 

 

Укладач методичних матеріалів: Термінологічний словник з психології та педагогіки Медведєва Л.Й., викладач комунального закладу «Мелітопольське училище культури» Запорізької обласної ради, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії»

 

Мета даних методичних матеріалів – допомогти студентам в самостійній роботі з підручником, підготуватись до поточного, модульного та підсумкового контролю з навчальних дисциплін «Основи педагогіки та психології», «Психологія», «Педагогіка».

 

 


Термінологічний словник з психології

Абстрагування – уявне відволікання одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.

Адаптація – зміна чуттєвості органів чуття під впливом дії подразника.

Аглютинація – об’єднання в створюваному образі властивостей і елементів образів інших предметів.

Активна уява – процес довільного створення індивідом наочних образів, який спрямований на виконання творчого або логічного завдання. Він має відтворювальний і творчий характер.

Активність – міра енергійності, напору, із яким людина прагне впливати на довкілля, підкоряти його своєму впливові, перетворювати, долати окремі перешкоди.

Активність особистості – здатність людини до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатств матеріальної і духовної культури.

Акцентуації характеру – це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому спостерігається відхилення психіки й поведінки, що межують із патологією.

Аналіз – це розумовий розподіл предметів і явищ на частини або властивості.

Аперцепція (від лат. ap – до і perception – сприймання) – властивість сприймання, яка відображає залежність сприймання від минулого досвіду, від загального змісту психічної діяльності та індивідуальних особливостей особистості; існує на рівні свідомості.

Астенічні почуття – гнітючі почуття, що знижують життєдіяльність, зменшують силу та енергію людини.

Афект – бурхливий та швидкоплинний емоційний стан, що оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості та порушенням вольового контролю за поведінкою.

Бажання – усвідомлене і конкретизоване прагнення певної мети. Бажання як мотив діяльності характеризується виразною усвідомленістю потреби, яка йому передувала та шляхів і способів її задоволення.

Безумовний рефлекс – спадково закріплена стереотипна форма реагування на біологічно значущі впливи зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму.

Боротьба мотивів – мотиваційний стан, пов’язаний з ухваленням рішення.

Відраза – переживання, які викликаються певними обставинами, діями (у т.ч. сексуальними), предметами, людьми, смаками, запахами взаємодія з якими викликає різке протиріччя з ідеологічними, моральними або естетичними принципами і настановами суб’єкта.

Відтворення – процес пам’яті, у результаті якого відбувається пожвавлення або повторне збудження раніше утворених у мозку нервових зв’язків.

Відчуття – 1. Пізнавальний психічний процес безпосереднього чуттєвого відображення (пізнання) окремих властивостей явищ та предметів об’єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття i збудженні нервових центрів кори головного мозку.

Відчуття – 2. Відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів та явищ довколишнього світу, які впливають у цей момент на аналізатори людини.

Верхній абсолютний поріг чутливості – максимальна величина подразника, при якій ще зберігається відчуття.

Внутрішнє мовлення – це вся та мовна діяльність, що виконує психологічно внутрішні функції.

Внутрішньособистісний конфлікт – конфлікт, який виникає у результаті внутрішнього зіткнення протилежних ролей, мотивів, потреб, інтересів, бажань, уявлень однієї людини.

Вольове зусилля – стан емоційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам’ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії.

Вольові дії – дії, скеровані на досягнення свідомо поставленої мети, пов’язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.

Вольові якості – відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.

Воля – психічний процес, що полягає у здатності активно домагатись свідомо поставленої мети, шляхом подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод.

Галузі психології – сфери науково-психологічних досліджень та практичного застосування психологічних знань, що відносно самостійно розвиваються.

Гіперболізація – збільшення образу реального об’єкта або кількісна зміна його частин.

Гнів – негативне переживання, причинами виникнення якого є відчуття фізичної або психологічної неволі, що перешкоджає досягненню бажаної мети.

Гуманістична психологія – психологія, насамперед сконцентрована на вивченні здорових і творчих людей. Гуманістичні психологи підкреслюють унікальність людської особистості, пошук цінностей і сенсу існування, а також волю, що виражається в самовдосконаленні.

Дедукція – умовисновок від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких.

Діалог – це безпосереднє спілкування двох і більшої кількості

людей у формі розмови чи обміну репліками.

Довільна увага – вид уваги, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю.

Екстравертованість – спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні на інших.

Екстеріоризація мовлення – це процес переходу внутрішнього мовлення у зовнішнє.

Емоційна пам’ять – пам’ять людини на пережиті нею в минулому почуття.

Емоція – психічний процес, що перебігає у формі переживань і відображає суб’єктивну значущість і оцінку зовнішніх та внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини.

Емоційність – чутливість до впливів зовнішнього середовища, емоційне реагування на події, що відбуваються, включення емоцій у контур саморегуляції, швидкість зміни одних емоцій і станів іншими.

Естетичні почуття – це відчуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм.

Забування – процес протилежний запам’ятовуванню, виявляється у тому, що втрачається чіткість збереженого в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнання.

Загострення – акцентування якоїсь частини образу або певної якості, внаслідок чого новий образ набуває особливої виразності.

Запам’ятовування – процес пам’яті, завдяки якому відбувається закріплення нової інформації через поєднання її з набутою раніше.

Заперечення – психологічний захист, який виявляється в тому, що людина не помічає неприємних для неї фактів і подій. Це прагнення уникнути нової інформації, що не співпадає з існуючими уявленнями про себе.

Здивування – емоційна реакція, яка не має чіткого позитивного чи негативного знаку і гальмує всі попередні емоції, скеровуючи увагу на раптовий об’єкт або обставини. Може переходити у зацікавленість.

Ієрархія потреб – розташування потреб людини від нижчих до

вищих у змісті їхньої переваги або необхідності.

Ілюзія – неадекватне (викривлене, помилкове) відображення

предмета чи явища, що сприймається.

Індивід – 1. Поняття, яке втілює родову належність людини.

Індивід – 2. Людина як одинична природна істота, представник виду Homo Sapiens.

Індивідуальність – це сукупність психічних, фізіологічних ісоціальних особливостей конкретної людини з точки зору її унікальності, своєрідності й еповторності.

Індивідуальна психологія - теорія особистості А. Адлера, у якій підкреслюється унікальність кожного індивіда й тих процесів, за допомогою яких люди переборюють свої недоліки й прагнуть до досягнення життєвих цілей.

Індукція – умовисновок від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень;

Інтелектуальні почуття – емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні; виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або ж сумніві.

Інтелектуальні форми поведінки – найпростіші форми мисленнєвої діяльності, що ґрунтуються на встановленні зв’язків між предметами.

Інтерес – позитивне переживання, яке відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні і розвиткові навичок, умінь та інтелекту, забезпечує працездатність людини.

Інтеріоризація мовлення – це процес переходу зовнішнього мовлення у внутрішнє.

Інтровертованість – спрямованість реакцій та діяльності особистості на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення.

Ідентифікація – психологічний захист, який проявляється у злитті з групою, коли людина у висловлюваннях і поведінці ототожнює себе з іншими, використовує займенник “ми” замість “я”.

Інтелектуалізація – психологічний захист, який виявляється в здогадуванні суб’єкта про наявність придушених імпульсів, але поведінково вони витісняються.

Інстинкти – це вроджені видові форми поведінки, які виробились в ході природного відбору як результат відбору і закріплення біологічно доцільних дій.

Інстинкт життя – ідея З. Фройда про те, що люди прагнуть до самозбереження.

Інстинкт смерті – ідея З. Фрейда про те, що людям притаманне прагнення саморуйнування та смерті часто виражається зовні як агресія.

Класифікація – структурування інформації, віднесення предметів та явищ до груп, класів, видів, родів.

Когнітивна теорія особистості – надає особливого значення когнітивним процесам (мисленню, усвідомленню, судженню) у розумінні поведінки людини.

Колективне несвідоме – найглибший рівень особистості, що містить спогади й образи, передані в спадщину від наших предків.

Конвенційний рівень спілкування – високий рівень культури спілкування партнерів.

Конкретизація – це розумовий перехід від узагальненого до одиничного, окремого, що відповідає певному поняттю або загальному положенню.

Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів, тощо) осіб на підґрунті суперництва; відсутність взаєморозуміння між людьми з різних питань, пов’язане з гострими емоційними переживаннями.

Конфліктна ситуація – виникнення протилежних позицій з будь-якого приводу: неузгодження інтересів, бажань, поглядів на одні й ті ж ситуації.

Конфліктогени – слова, дії або бездіяльність, які провокують конфліктні ситуації; ті дії людини, які не відповідають потребам інших; те, що розцінюється як негатив, недоброзичливість або неповага і породжує напруженість у стосунках.

Лабільність – швидкість виникнення і проходження процесів збудження й гальмування.

Лібідо – частина психічної енергії, яка шукає задоволення винятково у статевій поведінці (сексуальна енергія).

Літота – зменшенням образу реального об'єкта або кількісна зміна його частин.

Локус контролю – схильність людини приписувати відповідальність за результати своїх дій зовнішнім силам і обставинам, або навпаки – власним зусиллям та здібностям.

Мандала – символічне вираження цілісності «Я», самості в теорії К. Юнга.

Меланхолік – слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту, який характеризується високим рівнем чутливості і малої реактивності, уповільненістю реакцій на діючі стимули, а також мовленнєвих, розумових і рухових процесів.

Метапатологія – термін, який використав А. Маслоу для позначення психічних розладів (наприклад, апатії, депресії, цинізму), що розвиваються в результаті фрустрації метапотреб.

Міжособистісний конфлікт – конфлікт, який виникає в результаті взаємодії людей, мета, інтереси, цінності, погляди, норми поведінки і взаємодії, методи роботи яких не співпадають і є конфронтаційними у даній ситуації.

Міркування – це низка суджень, спрямованих на ствердження, заперечення чи доведення певної думки.

Мимовільна увага – вид уваги, що складається в ході взаємин людини із середовищем без її свідомого наміру.

Мислення – пізнавальний психічний процес, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності і дозволяє встановлювати зв’язки й відношення між предметами та явищами.

Мнемоніка – наука про пам’ять.

Мнемотехніка – сукупність способів або прийомів, які полегшують запам’ятовування необхідної кількості інформації, і ґрунтуються на законах асоціації.

Модальність – одна з основних властивостей відчуттів, їхня якісна характеристика (колір – у зорі, тон і тембр – у слуху, характер запаху – у нюху тощо).

Мова – це система словесних знаків, що охоплює слова з їх значенням і граматику – набір правил, за якими будується речення.

Мовленнєва діяльність – активний, цілеспрямований, опосередкований мовою й зумовлений ситуацією спілкування процес взаємодії людей.

Монологічне мовлення (монолог) – зв’язне мовлення однієї особи, комунікативна мета якої – повідомлення про які-небудь факти, явища реальної дійсності.

Морфема – це поєднання звуків (фонем), що характеризується певним граматичним значенням, яке може проявлятися тільки в складі слова.

Мотиви – спонукання до діяльності, пов’язані із задоволенням певних потреб.

Мотиви росту – потреби вищого рівня (метапотреби), пов’язані з вродженим спонуканням актуалізувати свій потенціал.

Мрія – внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього.

Навички – це індивідуально набута форма поведінки, яка закріплюється в результаті повторень.

Настанова – це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.

Настрій – загальний емоційний стан, що забарвлює протягом тривалого часу окремі психічні прояви та поведінку особистості вцілому, характеризується слабкою вираженістю та усвідомленням причин і факторів, які їх викликають.

Наочно-дійове мислення – мислення, пов’язане із практичними діями над предметами.

Наочно-образне мислення – мислення, яке полягає у практичній перетворювальній діяльності, що здійснюється по відношення до реальних предметів.

Несвідоме – сукупність психічних процесів, актів і станів, що обумовлюються явищами дійсності, впливу яких суб’єкт не усвідомлює.

Нижній абсолютний поріг чутливості – мінімальна величина подразника, при якій виникає ледь помітне відчуття.

Особистість – 1. Індивід як суб’єкт соціальних стосунків та свідомої діяльності, людина як соціальна істота.

Особистість – 2. Діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль.

Пам’ять – це психічний процес, сутність якого полягає в закріпленні, зберіганні та подальшому відтворенні людиною її попереднього досвіду.

Пасивна уява – мимовільне або довільне створення образів, не призначених для втілення в дійсність.

Переконання – система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.

Післядовільна увага – вид уваги, яка спочатку викликається докладанням вольових зусиль, метою, але надалі підтримується інтересом до об’єкта (наприклад, змісту завдання).

Пластичність – здатність швидко пристосовуватись до обставин, що постійно змінюються.

Поведінка – це складний комплекс реакцій живого організму на впливи зовнішнього середовища.

Подразливість – властивість живих організмів (тварин, рослин) реагувати змінами свого стану або рухами на різні зовнішні подразники.

Поняття – одиниця мислення і його найелементарніша форма, яка відображає суттєві загальні або відміні ознаки предметів і явищ дійсності, їх властивості, зв’язки й відношення.

Порівняння – це розумове встановлення схожості і відмінності між предметами і явищами дійсності.

Поріг відчуття – це рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття.

Потяг – це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь.

Почуття – форма переживання людиною свого ставлення до об’єктів та явищ дійсності, які виникають при задоволенні або незадоволенні вищих потреб, і характеризується мотиваційною значущістю, стійкістю, глибиною, тривалістю.

Правила мовного етикету – особлива група стереотипних, стійких формул спілкування, що реалізуються в основному в одиницях лексичного, фразеологічного, морфологічного рівнів.

Прагнення – система усвідомлюваних потреб, у яких виявлена потреба в чомусь, яка може бути досягнуто вольовими зусиллями.

Праксичні почуття – це переживання людиною свого ставлення до діяльності: ігрової, трудової, навчальної, спортивної тощо.

Презирство – негативне переживання, яке виникає в міжособистісних стосунках і супроводжується почуттям власної могутності, цінності і значущості власного “Я” у порівняні з “Я” іншої людини, демонструється пихатість і зверхність у ставленні та спілкуванні.

Придушення – психологічний захист, який проявляється в блокуванні неприємної, небажаної інформації, вступає в дію лише тоді, коли небажані дії досягають певної сили.

Проекція – психологічний захист, який виявляється в тому, що людина виокремлює й локалізує в інших якості, почуття, бажання, дії тощо, які сама не визнає і заперечує у собі.

Пристрасть – емоційний стан, який виявляється у сильному, глибокому і стійкому переживанні, з яскраво вираженою спрямованістю на досягнення мети, предмета чи об’єкта потягу.

Психіка – властивість головного мозку людини створювати суб’єктивні образи об’єктивної реальності, за допомогою яких відбувається керування діяльністю і поведінкою людини.

Психічні властивості – це найбільш істотні особливості особистості, що забезпечують певний кількісний і якісний рівень діяльності й поведінки людини.

Психологічний захист – реакції, які людина використовує не усвідомлено з метою захисту внутрішніх психічних структур, власного “Я” від переживання тривоги, сорому, провини, гніву, а також конфліктів, фрустрацій та інших особистісно небезпечних ситуацій.

Психічні процеси – первинні регулятори поведінки людини, володіють динамічними характеристиками: тривалістю, стійкістю, на їх основі формуються певні стани, знання, уміння й навички людини.

Психічні стани – характеризують стан психіки в цілому; мають свою динаміку: тривалість, стійкість, інтенсивність; впливають на протікання і результат психічних процесів і можуть сприяти чи гальмувати діяльність.

Психологія – наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки.

Психоаналіз – теорія особистості - особистісної структури розвитку, динаміки й змін, — створена З. Фрейдом. У психоаналізі робиться акцент на роль біологічних і неусвідомлюваних факторів у регуляції поведінки. Також стверджується, що поведінка людини у своїй основі ірраціональна і є результатом взаємодії між Ід, Его й Суперего.

Психодинамічна теорія – теорія або точка зору, що підкреслює неусвідомлювані психічні або емоційні мотиви як основу людського поведінки.

Психосексуальний розвиток – теорія, сформульована З. Фрейдом, що пояснює розвиток особистості мовою змін у біологічному функціонуванні індивіда. Соціальний досвід на кожній стадії залишає свій внесок у вигляді настанов, рис особистості й цінностей, набутих на даній стадії.

Радість – позитивне переживання, яке пов’язане з можливістю задоволення актуальної потреби.

Раціоналізація – псевдовиправдовування власної поведінки; психологічний захист, який пов’язаний із усвідомленням і використанням у мисленні лише тієї частини інформації, завдячуючи якій власна поведінка постає як добре контрольована і така, що не суперечить об’єктивним обставинам.

Реактивність – показник, який відображає силу й енергію, з якою людина реагує на той чи інший вплив, проявляє емоційну вразливість, ставлення до навколишньої дійсності та самої себе.

Регресія – виявляється в тому, що людина поведінково “повертається” на більш ранні стадії психосексуального розвитку.

Рефлекс – реакція організму у відповідь на подразнення зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Репродуктивна уява – процес створення людиною образів нових речей на підставі їх усного опису або графічного зображення.

Рецептори – кінцеві утворення доцентрових нервових волокон у тілі тварин і людини.

Ригідність – це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього вимагають обставини.

Риси характеру – це психічні властивості людини, які визначають її поведінку у типових обставинах та ситуаціях.

Розвиток – специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Самоактуалізація – прагнення людини до найвищої реалізації свого потенціалу.

Самосвідомість людини – система поглядів людини щодо себе.

Сангвінік – сильний, урівноважений, рухливий тип темпераменту, який характеризується енергійністю, підвищеною працездатністю і швидкістю реакцій.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення об’єктивної реальності, регуляції й саморегуляції, властивий лише людині як соціальній істоті.

Сензитивність – міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості.

Сенсибілізація – це підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також систематичних вправ.

Синестезія (одночасне відчуття) – додаткове відчуття, яке виникає під впливом подразника, наприклад, кольоровий слух, коли звук викликає не тільки слухові відчуття, а й кольорові.

Синтез – це розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.

Скерованість особистості – компонент особистості, що охоплює вибіркове (селективне) ставлення людини до дійсності.

Словесно-логічне мислення – мислення, яке перебігає у формі логічних розмірковувань і дозволяє розкрити, зрозуміти внутрішню сутність речей, які неможливо безпосередньо сприймати через фізичний контакт із ними; узагальнювати множинність конкретних об’єктів, абстраговано виходити за межі життєвих ситуацій; розуміти загальні принципи і закони існування та розвитку природних і соціальних об’єктів; прогнозувати зміни і розвиток процесів, явищ, подій і станів; пізнавати події минулого тощо.

Смуток – негативне переживання, причинами виникнення якого є різноманітні проблемні ситуації, такі як незадоволення первинних потреб, інші емоції, уявлення, розчарування, спогади, втрати.

Сновидіння – суб’єктивно пережиті уявлення переважно зорової модальності, що мимовільно виникають під час сну.

Сором – негативне переживання, що виражається в усвідомленні невідповідності власних думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку або зовнішній вигляд.

Соціальна перцепція – сприймання людини людиною або її дій, рухів, вчинків, діяльності.

Сприймання – це пізнавальний психічний процес, який виявляється у цілісному відображенні предметів, ситуацій і явищ, що виникають при безпосередньому впливові подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів.

Спрямованість – система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активності особистості.

Стенічні почуття – почуття, що активізують людину, підвищують її життєдіяльність, збільшують силу та енергію людини.

Страх – негативне переживання, яке відчувається і сприймається людьми як загроза особистій безпеці.

Стрес – стан нервово-психічного перенапруження, що викликається значним за силою подразником, адекватна реакція, яка раніше не була сформована.

Суб’єкт діяльності – це індивід як носій свідомості, який володіє здатністю до діяльності.

Сублімація – це психологічний захист шляхом переведення сексуальної або агресивної енергії людини, надлишкової з точки зору особистісних або соціальних норм в інше русло, прийнятне для суспільства, – творчість.

Судження – форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами і явищами дійсності або їх властивостями й ознаками, це ствердження або заперечення чого-небудь; це висловлювання, яке містить певну думку.

Творча уява – створення нових наочних образів, які несуть в собі індивідуальність їхнього суб'єкта та можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.

Темперамент – характеристика індивіда щодо динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів).

Типізація – уявне виокремлення істотного в однорідних явищах і втілення його у новому образі, завдяки чому цей образ поєднує в собі риси, притаманні різним об’єктам.

Увага – це психічний пізнавальний процес, сутність якого полягає у спрямованості й зосередженні свідомості на певному об’єкті.

Узагальнення – розумове об’єднання предметів та явищ за їх спільними істотними ознаками.

Умовний рефлекс – рефлекс, що утворюється при зближенні у часі будь-якого первинно індиферентного подразника з наступною дією подразника, що викликає безумовний рефлекс.

Умовисновок – форма мисленням, коли на основі ланцюжка логічно пов’язаних висловлювань робиться певний висновок і виводяться нові знання.

Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Фантазування – довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу, на шляху реального задоволення якої є перешкоди.

Фізіогномічна редукція – судження про внутрішні, психологічні особливості на основі зовнішнього вигляду (виразу обличчя, статури, ходи, постави тощо).

Флегматик – сильний, урівноважений, малорухливий тип темпераменту, який характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення уваги, уповільненістю та виваженістю дій, міміки й мовлення, рівністю, постійністю почуттів і настроїв.

Фонема – це звук мовлення, що виконує смислорозрізнювальну функцію, сутність якої полягає в можливості відрізняти одне слово від інших.

Формування – це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку й виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю (можна говорити лише умовно).

Фрустрація – емоційний стан людини, який викликається об’єктивно нездоланними перешкодами або труднощами на шляху досягнення бажаної мети.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і проявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

Холерик – сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту, який характеризується переважанням реактивності над активністю, неврівноваженістю, схильністю до емоційних спалахів, енергійністю.

Чутливість – подразнюваність щодо впливів середовища, які співвідносять організм з іншими впливами, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію.

«Я-концепція» – сукупність уявлень людини про саму себе, оточуючу дійсність та своє місце у ній.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.022 сек.)