АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Ринок: сутність, функції, форми та структура

Читайте также:
  1. A) способом формирования банковских ресурсов из недепозитных источников
  2. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  3. A. формируется фотохимический туман
  4. APQC структура классификации процессов SM
  5. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  6. E) формирование правительства из членов партии, располагающих большинством мест в Парламенте
  7. III. Диалектика: ее суть структура и альтернативы.
  8. III. Социальная структура и стратификация
  9. IV.Структура, порядок изложения и оформления работы
  10. VI. Взаимодействие Церкви с государственными структурами и обществом в деятельности по реабилитации
  11. Административная структура ММЦ «Валко. Новая звезда»
  12. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.

ТЕМА 6: РИНОК І ПРОДУКЦІЯ

Ринок — це сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (про­давцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Окрім спеціальної функції із забезпечення руху товарів від виробника до споживача ринок виконує регулятивно-контрольну й стимулюючу функції. Сві­товий досвід визнає, що ринок є найдосконалішим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередницт­во визначається, що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Уна­слідок дії закону вартості і закону попиту та пропонування вста­новлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва, забезпечується ді­йовий економічний контроль за раціональним суспільно-допустимим рівнем виробничих витрат.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що він ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам. Через механізм конкуренції ринкові відносини активно впливають на розширення асортименту й поліпшення якості продукції, зни­ження витрат виробництва та обігу, вилучення з виробництва і споживання застарілих видів продукції, які не мають перспекти­ви розширення збуту.

Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння но­вих видів продукції і послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної праці.

 

Найбільше охоплення суб'єктів ринку, групування їх з ураху­ванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягаєть­ся виділенням п'яти основних типів ринків:

ринку споживачів — окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого спо­живання;

ринку виробників — сукупності осіб і підприємств, що заку­повують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

ринку проміжних продавців (посередників) — сукупності
осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепро­дажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

ринку громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для за­безпечення діяльності різних некомерційних організацій;

міжнародного ринку — зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Укрупнений поділ ринку за суб'єктним складом, а також бі­льша його структуризація з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності, яка охоплює ринки продовольчих і непродово­льчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призна­чення, ринки житла, землі, природних багатств тощо мають важ­ливе аналітичне і практичне значення для забезпечення структур­ної збалансованості ринку, а також розроблення суб'єктами гос­подарювання своєї маркетингової стратегії.

Відповідно до ступеня монополізації розрізняють монополь­ний, олігополістичний, досконалої (чистої) та монополістичної конкуренції ринки.

Досконала (чиста) монополія має місце тоді, коли одне під­приємство є єдиним постачальником конкретного продукту, для якого нема близьких замінників. Виходячи з цього у покупця не­має вибору, а монополіст може не витрачати кошти на рекламу, диктуючи ціни, тому що входження на ринок заблоковано еко­номічними, технічними, юридичними та іншими бар'єрами. Від­повідно, підприємство за умов монополії називається монополіс­том, а ринок, на якому діє монополіст, — монопольним ринком.

Олігополістичний тип ринку посідає проміжне місце між моно­полією та монополістичною конкуренцією.

Олігополістичний ри­нок — економічні відносини між кількома наймогутнішими компаніями галузі в умовах боротьби за обсяг продажу, частку ринку, рі­вень цін, впровадження передових досягнень науки й техніки у ви­робництво тощо з метою привласнення максимального прибутку. Інакше кажучи, олігополія — це колективна форма монополій.

Ринок досконалої (чистої) конкуренції — сукупність великої кількості малих і середніх підприємств, торгівля між якими, а та­кож між фізичними особами здійснюється без значного впливу на рівень цін.

Досконалій конкуренції притаманні такі риси: велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну част­ку в загальному обсязі продажу чи споживання продукції; всі підприємства виробляють однорідну продукцію, використовуючи аналогічні виробничі процеси; кожна фірма має достовірну інфор­мацію; наявність свободи входу на ринок і виходу з нього (тобто відсутність вхідних і вихідних бар'єрів до ринку).

Ринок монополістичної конкуренції — економічні відносини між різними формами і типами монополій в умовах боротьби за монополізацію факторів виробництва, сфер вкладення капіталу, ринки збуту тощо, спрямовані на привласнення монопольно ви­соких прибутків.

Ключові характеристики ринку монополістич­ної конкуренції, що відрізняють його від інших типів ринку такі: диференціація продукції; наявність великої кількості продавців; конкуренція за ціною; конкуренція за неціновими факторами; відносно невисокі вхідні та вихідні бар'єри.

Сьогодні розвиток економіки досить складно уявити без існу­вання конкуренції, що забезпечує формування нормального рин­кового середовища. У зв'язку з цим запровадження і захист кон­курентних відносин є одним із пріоритетних завдань держави.

Безперебійне функціонування такої складної і багаторівневої системи, як ринок, потребує високорозвиненої і широко розгалуженої загальної та спе­ціальної інфраструктури, що враховує ринкові особливості.

Ін­фраструктуру ринку становить сукупність організацій (установ), які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, що здій­снюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробниц­тва у сферу споживання.

До найважливіших елементів ринкової інфраструктури нале­жать: комерційні інформаційні центри; сировинно-товарні, фон­дові, валютні біржі; комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні та інші банки; транспортні і складські мережі; комунікаційні сис­теми тощо.

У забезпеченні безперервного руху товарів визначальну роль відіграють постачально-збутові організації-посередники, дилер­ська мережа підприємств оптової і роздрібної торгівлі, пункти прокату та лізингу, ремонтні й сервісні центри з обслуговування виробів у споживачів, страхові, аудиторські, холдингові, брокер­ські компанії, торгові доми, аукціони, рекламні агентства, виста­вки, система зовнішньоторговельних організацій. Є також відповідно спрямована інфраструктура кожного із розглянутих вище конкретних видів ринків. Вона враховує специфіку їхньої органі­зації, формування та функціонування, особливості зв'язків і вза­ємодії ринкових агентів.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)