ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК. Абсолютизм– абсолютна монархія, необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління

Абсолютизм – абсолютна монархія, необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади (Франція, Японія).

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загально державним законом (Конституцією).

Авторитаризм – самовладдя, антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження у руках однієї людини або ж невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади. Заміна демократії диктатурою реакційних сил.

Аграрне перенаселення – наявність значного безробіття серед населення, зайнятого у сфері сільськогосподарського виробництва, а отже, і відсутність можливості для певної частини цього населення забезпечити необхідний мінімум достатку для своєї родини. Характерним його проявом є, зокрема, істотні міграції населення, частина якого назавжди покидає історичну батьківщину.

В Україні виникло в умовах утвердження індустріального суспільства – капіталізму. Наприкінці 19 ст. з 20 376,9 тис. осіб, зайнятих в аграрному секторі економіки України, 13 066, 7 тис. (64,1 %) не мали достатніх засобів для існування.

Аграрне суспільство – поняття, що характеризує до індустріальну стадію розвитку суспільства (від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції)

Агресія – у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).

Акт проголошення української держави – 30.06.1941 р. прийнято революційною фракцією ОУН (р) у Львові. Тоді ж було створено уряд – Українське державне правління (УДП) на чолі з заступником С.Бандери по проводу Я. Стецьком. Після категоричної відмови С.Бандери розпустити уряд і ОУН німецькі власті заарештували С.Банд еру, 200 провідних діячів ОУН (р), близько 2000 інших націоналістів.

Акт проголошення незалежності України – документ, який 24 серпня 1991 р. Верховна Рада проголосила Україну незалежною демократичною державою.

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез – процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

«Березневі статті» 1654 р. – договірні умови, що визначали політичне і правове становище України після приєднання до Росії. Складалися з 23 пунктів, остаточно оформлені в царських грамотах 1654 р. За Березневими статтями Україна одержувала автономію, зберігала права і волості Війська Запорозького та окремих станів, свій адміністративно-територіальний устрій, фінанси, право зносин з зарубіжними країнами, самостійність православної церкви.

Берестейська унія 1596 р. – об’єднання православної церкви на території Речі Посполитої з католицькою. Православна церква України і Білорусії визнавала своїм главою римського папу, але зберігала богослужіння слов’янською мово і православну обрядовість.

Бояри – шляхта – родове спадкове боярство, яке фіксується в латиномовних документах на українських землях у 14-15 ст. Найвищий прошарок боярського стану, який у процесі еволюції злився з іншими привілейованими станами і отримав повноправне шляхетство. В Галичині це було зафіксовано Єдлинським привілеєм 1434 р. На українських землях у складі Великого князівства Литовського процес консолідації панівних верств відбувався протягом 15-16 ст. Підсумком стали Статути Великого князівства Литовського та земські реформи 1564-66 рр., які юридично узаконили станові права української шляхти, за своїм обсягом ці права фактично дорівнювали сумі прав привілейованих станів Польщі.

Боярська дума – за часів Київської Русі – неформальна рада при князеві без чітко окреслених функцій. Склад „думців” – „княжих мужів” – залежав виключно від княжої волі. Виникає як наслідок інституалізації патріархальної традиції, що змушувала володаря радитись із підданими при прийнятті рішень. З часом цей первісно неформальний орган урядування усталився, професіоналізувався, стало обмеженим коло осіб, з яких могли рекрутуватися „думці”. Перетворилася на конкурента та обмежувача князівської влади. Останнє особливо помітне, наприклад, у Галицькій землі. Вищі дорадчі органи влади еволюціонували по-різному у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) та Великому князівстві Московському (ВКМ), які наслідували давньоруську політичну спадщину. У ВКЛ рада панів (пани-рада) стала оплотом аристократичного конституціоналізму. У ВКМ боярська рада після підриву позицій російської родової аристократії за опричнини (1564-72 рр.) та „смутного часу” (1605-13 рр.) бюрократизувалася. До складу останньої протягом 16-17 ст. крім родової аристократії (бояри та окольничі) вводять представників дворянства (думні дворяни) та чиновництва (думні дяки). Політичне значення боярської ради в Російській державі було обмежене і залежало від особистих якостей монарха. Наприкінці 17 ст. самодержавство вдається до створення паралельних боярській раді органів влади, а 1711 р. Петро І остаточно замінив її Сенатом.

Братства – громадські організації створені у ХVІ-ХVП ст. для захисту національно-релігійних інтересів українського народу.

Велике князівство Литовське – феодальна держава, виникла на початку XIII ст. і проіснувала до 1569 року на території сучасних Литви, Білорусії та України. Внаслідок Люблінської унії 1569 р. Велике князівство Литовське об’єдналося з Польщею в Річ Посполиту.

«Вічний мир» 1686 р. – договір між Росією і Річчю Посполитою у Москві. Підтвердив Андрусівське перемир’я 1667 р. Закріпив за Росією Лівобережну Україну, Київ з околицями Запоріжжя, Чернігівщину, Брацлавщину.

Волюнтаризм – позиція об’єкта політики, згідно з якою головними факторами досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.

Гадяцький договір 1658 р. – угода гетьмана Виговського з Польщею за якою Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства входили до складу Речі Посполитої. Договір не був реалізований. За договором мало бути створене Велике князівство Руське, зберігаючи повне самоврядування.

Гайдамацький рух – народно-визвольна боротьба проти кріпосницького і національно-релігійного гніту у ХVШ ст. на Правобережній Україні (від тюркського «гайде» – гнати, турбувати). Люди які боролися з польською адміністрацією. Народ вживав слова «колії», «левенці», «опришки». Повстання відбулися в 1734, 1750 і 1768 рр.

Гайдамаки – особливий склад різних українських військових формувань, що з’явилися в 1917 р., як правило проти волі військового командування. Окремі гайдамацькі частини в Катеринославі, Україні, Одесі брали участь в боях із більшовицькими військами.

Генеральна Рада – політичний орган в Україні протягом 1648-1750 рр.

Генеральна старшина – вища центральна військова і цивільна адміністрація на Лівобережній Україні. В неї входили генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій.

Герб – уставлене відповідно до законів геральдики зображення, що належить державі, місту або домові (родині) і передається у спадщину.

Гетьман – в Україні в ХVІ першій половині ХVІІ ст. воєначальник козацького війська Запорозької Січі. З ХVІІ ст. до 1764 р. – воєначальник козацького війська та верховний правитель України. Гетьманські столиці – Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.

Гімн – урочиста пісня, бувають державні, партійні, революційні, релігійні.

Гімн державний – разом з гербом державним і прапором символізує державу. Український Гімн державний, – «Ще не вмерла України» музика М. Вербицького.

Гривна – шийна прикраса у вигляді металевого обруча, була знаком гідності вождя, нагорода. Виготовлялася з бронзи, срібла, золота, заліза.

Гривня – злиток срібла, що був грошовою і ваговою одиницею в Київській Русі (Х-ХІУ ст.), назва грошових знаків періоду УНР, Гетьманщини та Директорії.

Гуни – давні кочові племена, в 375 р. відбулося масове вторгнення гунів у Північне Причорномор’я. За правління Аттіли (з 445 р.) займало територію від Рейну до Волги.

Громадянське суспільство – суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Данина – в Київські Русі найдавніша форма оподаткування залежного населення. Спочатку у формі полюддя, пізніше вона набула значення продуктової ренти.

Демократія – форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава – базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загально соціальних потреб.

Децентралізація – управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Дике поле – історична назва території українських і південноросійських степів між Дністром і Доном. Освоєння Дикого поля в ХVІ ст. і проходило в умовах безперервної боротьби проти татар і турків.

Дисиденство – морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація – часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і регіональними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора – розширення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Домінувати – переважати, панувати, відноситися.

Древляни – одне із східнослов’янських племен.

Дуумвірат – спільне правління двох найвищих службових осіб.

Еволюція – процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ж ускладненні розвитку чого- або кого-небудь.

Екзогамія – звичай, який за часів первіснообщинного ладу забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Експансія – активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

Еміграція – добровільне або вимушене переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни.

Ендогамія – звичай, який за часів первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Епоха – певний проміжок часу, що його ознакою є визначні події або процеси в розвитку природи, суспільства, науки, мистецтва.

Ера – 1) початок літочислення; 2) період, докорінно відмінний від попереднього; 3) один з найбільших періодів часу в історії геологічного розвитку Землі.

Етногенез – походження народів.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, свідомістю та етнонімом (назвою).

Євангеліє – головна частина Нового завіту, який є складовою частиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про земне життя Ісуса Христа. Єзуїти – члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса». Заснував у 1534 р. І.Лойола з метою боротьби проти реформації. Єзуїтські школи діяли у Львові, Луцьку, Києві (1690 р.).

Жванецька битва 1653 р. – облога військами Б.Хмельницького у вересні – грудні 1653 р. війська Яна II Казимира у м. Жванець. Після зради татар, які перейшли на бік поляків, військо Б.Хмельницького відійшло від Жванця.

Жовтоводська битва 5.05.1648 р. – перша воєнна перемога Б. Хмельницького над польськими військами (неподалік від м. Жовті Води Дніпропетровської обл.).

Задунайська Січ – існувала у 1775-1828 рр. на території Османської імперії, у гирлі Дунаю.

Залізний шлях – один із торгових шляхів (VПІ-ХП ст.). Єднав Київ з Тмутараканню, Малою Азією та Країнами Сходу.

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – 13.11.1918-1923 рр. – утворилася після розпаду Австро-Угорщини. Уряд очолювали Є. Петрушевич, К. Левицький, С. Голубович. У листопаді 1918 р. обрано Українську народну Раду (законодавчий орган), створено Галицьку армію (100 тис), розпочато земельну реформу. Уряд ЗУНР з квітня 1920 р. знаходився у Відні, а Директорії в Польщі. Рада послів Антанти оголосила уряд ЗУНР в еміграції незаконним.

Земство – земські установи – виборні органи місцевого самоврядування в Росії, засновані в 1864 р на Лівобережній Україні, Правобережної – в 1911 р. ліквідовані після 1917 р.

Золота Орда – монголо-татарська феодальна держава. Заснована на початку 40-х років XIII ст. ханом Батиєм. До її складу входили Західний Сибір, Північний Хорезм, Волзька Булгарія, Північний Кавказ, Крим. Руські князівства залежали від Золотої орди і сплачували данину. У XV ст. розпалося на Казанське, Кримське і Сибірське ханства.

Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм загарбання територій, колонізації, експансії, розширення впливу наддержави.

Інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

Католицизм — один з головних напрямків у християнстві. Сформувався внаслідок поділу християнської церкви на східну та західну (1054). У ХІІІ-ХVІІ ст. активно проникав до України, використовувався польськими феодалами для поневолення українського народу. Нині маг центр у Ватикані на чолі з римським папою. В Україні існують римо-католицькі громади і греко-католицькі (уніатські), об’єднані в українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).

Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад. Заснований у 1692 р. після об’єднання Київської братської школи (заснована в 1615 р.) та школи Києво-Печерської лаври (засновано П. Могилою в 1631 р.). До 1701 р. польський уряд не давав статусу академії (називався колегіумом). У 1817 р. перетворена в духовну академію. У 1991-1992 рр. почалося відродження Києво-Могилянської академії. Готує спеціалістів з гуманітарних, суспільних та природничих наук.

Кіш – військове товариство (громада) козаків, орган управління Запорозької Січі. Тимчасовий табір козацького війська під час походу.

Князь – у давніх слов’ян воєначальник племені або союзу племені, у період феодалізму – глава феодальної держави.

Колонізація – заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація – зміцнення, згуртування, об’єднання.

Конституція – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принцип організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов’язки громадян.

Конфедерація – союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об’єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон’юнктура – сукупність мов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або ж процесу (наприклад, економічна кон’юнктура).

Криза політична – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Культ особи – єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність – визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягти суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Люблінська унія 1569 р. – угода про об’єднання Великого князівства Литовського з Польщею – в Річ Посполиту. До Польщі відійшли Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Руське воєводства.

Магдебурзьке право – феодальне міське право. Міста частково звільнялися від центральної адміністрації та влади феодалів. Виникло в XIII ст. в Магдебурзі. Поширилось на Польщу, Чехію, Литву, Білорусію, Україну. Надано Києву у 1494 р.

Малоросійська колегія – орган державного управління Російської держави у справах Лівобережної України з 1722 р. Скасована у 1727 р., поповнена у 1764 р., остаточно ліквідована у 1786 р.

Маніфест – урочисте письмове звернення верховної влади до населення з приводу важливих політичних подій.

Матріархат – одна з форм суспільного устрою за раннього періоду первіснообщинного ладу. Характеризується переважним становищем жінки у суспільстві.

«Москвофіли» – мовно-літературна, суспільно-політична течія. Виникла в XIX ст. на землях Галичини, Буковини, Закарпаття. До неї входила частина консервативної інтелігенції, духівництва і орієнтувалася на Реакційні сили царського самодержавства. Вистпали за цілковиту єдність України і Росії.

Модернізація – оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія – форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влади обмежується парламентом.

Нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Нормани – назва народів Скандинавії в період VIII – середини IX ст. У Скандинавії їх називали вікінгами, в Київській русі – варягами.

Норманська теорія – теорія, яка відстоює положення, що варяги відігравали вирішальну роль у створенні держави Київська русь. Питання про роль варягів саме дискусійне в українській історіографії.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція – протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Організація українських націоналістів (ОУН) – заснована у Відні в 1929 р. Організатор і керівник ОУН протягом 1929-1938 рр. – Є.Коновалець. Мета діяльності організації – досягти незалежності України. Методи боротьби – пропагандистські, агітаційні, організаційні, диверсійні, терористичні, саботаж. 30.06.1941 р. в окупованому фашистами Львові проголосила відновлення Української держави. Після проголошення актив ОУН заарештований німцями. Створила УПА, яка вела боротьбу проти більшовизму і фашизму. У березні 1950 р. ОУН-УПА були розгромлені.

Османська імперія – назва Туреччини до 1922 року (заснував Осман І ).

Отаман — виборний або призначений ватажок, керівник козацького війська.

Охлократія – домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Паланка – адміністративно-територіальна одиниця в Новій Січі (1734-1775). Очолював полковник, якого призначав кіш Запорозької Січі. До 1764 р. було сформовано 5 паланок: на правому березі Дніпра Бугогардівгька, Інгулецька, Кодацька, на лівому – Самарська, Кальміуська. Після 1764 р. – Орельська, Протовчанська і Прогноївська.

Парламент – вищий представницький виборний законодавчий орган держави.

Патріархат – останній період первіснообщинного ладу. Характеризувався пануванням чоловіка в господарстві і в суспільних відносинах.

«Повість временних літ» – пам’ятка літератури XII ст. в Київській Русі. Містить відомості про розселення слов’ян, утворення держави, перших князів.

Політична система – сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами, націями, державними та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм – схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава – тип держави, в основі якої лежить верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Приватизація – процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Революція — докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка – держава, у якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реєстрові козаки – козаки, яких польська шляхта брала собі на службу в 70-х роках XVI ст. Козаки заносилися в реєстр (список). Мали певні привілеї. Звільнялися від податків і повинностей, мали право власності на землю, займатися торгівлею і промислами, отримували держплатню. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. більшість реєстрових козаків приєдналися до Б.Хмельницького.

Рід – форма спільності людей за первіснообщинного ладу. Родове суспільство пройшло матріархат і патріархат. З появою приватної власності на засоби виробництва розпався.

Річ Посполита – феодально-кріпосницьке об’єднання Литви і Польщі. Почала існувати після Люблінської унії (1569 р.). До третього поділу Польщі (1795 р.) в її склад входили українські землі: Східна Галичина, Західне Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина, де панував кріпосницький гніт.

Руїна – період в історії України після смерті Б.Хмельницького (1663-1687 рр.), коли рушилися устої української державності, посилювався тиск з боку Москви, Польщі і Туреччини. В цей період розкололося Запорозьке козацтво, точилася громадянська війна.

«Руська правда» – норми давньоруського права ХІ-ХП ст., одне з основних джерел вивчення державності та права Київської держави, містить велику кількість історичних фактів.

«Руська трійця» – гурток, створений в 30-х роках XIX ст. в Західній Україні. Очолили М.Шашкевич, Я.Головацький, І.Вагилевич. Займався літературно-художньою творчістю, видавався альманах «Русалка Дністрова» (1837 р.).

Рюриковичі – нащадки великого князя Ігоря, що стояли на чолі давньоруської держави. Від них пішли Мономаховичі і Ольговичі.

Реформа – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Селянська реформа 1848 р. – проведена в Галичині, на Буковині і Закарпатті. Скасовано кріпосне право. Селяни звільнені від кріпосного права, отримали невеликі земельні наділи. Це стало в результаті революції в Австро-Угорщині в 1848-1849 рр.

Селянська реформа 1861 р. – скасування кріпосного права в Російській імперії. Селяни отримували особисту свободу, за виділені польові наділи і за садибу сплачували викуп.

Скіфи – племена, які проживали на території Причорномор’я (VII ст. до н.е. – III ст. н.е.). Скіфи були царські, кочовики, скотарі і землероби. Основні заняття – землеробство, скотарство, обробка металів.

Слобідська Україна – територія сучасної Харківської, частини Сумської, Донецької, Луганської областей України. Поселення становили українські козаки і селяни. Перші поселення – слободи з’явилися в 30-х роках XVII ст. Це також частина Курської, Білгородської та Воронезької областей Росії.

«Спілка визволення України» – сфальсифікована органами ДПУ міфічна «контрреволюційна організація». Процес над СВУ відбувся в 1930 р. Засуджено 45 діячів культури, серед них С.Єфремов.

Статут Володимира Мономаха – Закон, в якому вміщено 69 статей, розширена редакція «Руської правди». Входили норми кримінального, цивільного і судового права.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Українізація – державна політика в галузі культури та мови, яка здійснювалась на Україні в 20-х роках XX ст. Вона передбачала широке впровадження української мови в школах, пресі, державних і культурних установах. Згорнуто на початку 30-х років, а ініціаторів репресовано (М.О.Скрипник, О.Я.Шумський та ін.).

Українська повстанська армія – в 1942 р. було сформоване як військове формування ОУН. Воювало проти німецько-фашистських загарбників і проти сталінського режиму. Через неї пройшло більше як 500 тис. чол. До 1953 р. вела боротьбу проти загонів МДБ. НКВС, Радянської Армії.

Унітарна держава – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм – крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Федерація – форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загально-федеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Поиск по сайту: