Тема 13. Зайнятість, відтворення робочої сили

Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, справді шукають роботу та здатні приступити до неї.

Вимушена неповна зайнятість – зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати або працювали в режимі неповного дня.

Добровільне безробіття – безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.

Економічно активне населення – населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів та послуг.

Ефективність зайнятості – повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально – економічний результат у певний час і за конкретних умов.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Людський капітал – запас у людини здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які сприяють зростанню продуктивності її праці і впливають на збільшення доходів.

Неповна зайнятість – певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Особистий чинник виробництва – робоча сила, яку розглядають у контексті її зв’язку із засобами виробництва, що за своїм характером є об’єктивними чинниками виробництва.

Повна зайнятість – використання всіх придатних для цього ресурсів; характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.

Рівень безробіття – виражене у відсотках відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили.

Розширене відтворення сукупної робочої сили – зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

Структурне безробіття – невідповідність між попитом та пропозицією на працівників.

Сукупна робоча сила – кооперація індивідуальних робочих сил у певній суспільно – комбінованій формі.

Форми зайнятості – конкретні способи включення працівників в систему суспільного виробництва.

Фрикційне безробіття – безробіття, що виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

Циклічне безробіття – безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Тема 14. Етапи розвитку капіталізму. Економічна система сучасного капіталізму.

Вільна конкуренція – такий вид змагання економічних суб’єктів, за якого кожен виробник, яких багато, не може впливати на ринкову ціну, а додатковий дохід, отриманий від кожної додаткової одиниці, є ринковою ціною.

Економічна рента – різниця між конкурентною заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили і заробітною платою, яка формується на монополістичному ринку праці.

Капіталізм вільної конкуренції – економічний лад, побудований на приватній власності на речові ресурси виробництва, використанні найманої праці, системи конкурентних ринків на ринку праці та мотивуючого стимулу прибутку.

Концентрація виробництва – зосередження все більшої кількості виробничих ресурсів випуску продукції на великих підприємствах.

Концентрація капіталу – збільшення розмірів капіталу за рахунок капіталізації прибутку.

Концерн – велика багатогалузева корпорація.

Монополістичний капіталізм – економічний лад із системою великих підприємств, що вступили один з одним у різного роду союзи чи угоди і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції.

Монополія – ринок, на якому кількість продавців така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування і ціну товару.

Недосконала конкуренція – ринкова ситуація, коли підприємство чи об’єднання підприємств виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Олігополія – така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в галузі контролюється невеликою кількістю виробників.

Синдикат – форма монополістичних об’єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів.

Трест – акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, а й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.

Фінансова олігархія – капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Фінансові групи – об’єднання фінансових і не фінансових монополій на основі системи участі, особистої унії та інших зв’язків, у тому числі родинних.

Централізація капіталу – збільшення розміру капіталу шляхом об’єднання капіталів декількох економічних суб’єктів у один.

Двостороння монополія – ринок, на якому єдиному продавцеві протистоїть єдиний покупець.

Державний сектор – сфера державної господарської діяльності на основі планування державної власності на засоби виробництва.

Змішана економіка – модель соціально – економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально – соціальних реформ для побудови прогресивного ладу.

Колективний договір – договір, що укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально – економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.

Сектор економіки – частина народного господарства, яка має певні економічні та соціальні ознаки і може базуватись на одному або декількох соціально – економічних укладах.

Суспільно – економічний уклад – система визначених економічних відносин, що базуються на певних формах, видах власності на засоби виробництва.

Тема 15. Світове господарство та форми міжнародних економічних відносин.

Економічна інтеграція – широке міждержавне об’єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру.

Інтернаціоналізація виробництва – економічна форма розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва.

Міжнародна кооперація – форма міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих процесів.

Міжнародна спеціалізація – форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами.

Міжнародний поділ праці – процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Світове господарство – сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Транснаціоналізація – формування внутрішньо корпоративних міжнародних ринків, що охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили.

Валютний курс – ціна грошової одиниці, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний паритет – співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

Вільна торгівля – зовнішньоторговельна політика, що не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами.

Конвертованість валюти – здатність резидентів нерезидентів вільно, без усіляких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Міжнародна валютна система – форма організації валютних відносин у межах світового господарства.

Міжнародна торгівля – форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.

Міжнародна трудова міграція – форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Міжнародний рух капіталу – переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.

Міжнародні валютні відносини – форма міжнародних економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових.

Платіжний баланс – статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться дані щодо зовнішньоекономічних операцій даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Портфельні інвестиції – капіталовкладення в підприємства інших країн, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Прямі інвестиції – капіталовкладення в підприємства інших країн, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

Світовий товарний ринок – частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі – продажу продуктів матеріального виробництва.

Тарифне обмеження – інструмент регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою мит і тарифних квот.

С п и с о к л і т е р а т у р и:

1. Адамик Б.П.Національний банк і грошово-кредитна політика.навч.пос. Тернопіль 2002

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономiка.Опорний конспект лекцiй.- К.: Четверта хвиля, 2002.

3. Башнянин Г.І. Основи економічної теорії. / Башнянин Г.І. (керівник), Лазур П.Ю., Медведєв В.С. —К.: Ніка-Центр Ельга, 2000.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономiка: тести, ситуаційні завдання, практикум розв’язання. Навчальний посібник.- К.: Четверта хвиля, 1997.

5. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І., Пахомова Т., Романюк О., Сніжко А., Сніжко О. Мікроекономіка і макроекономіка. Підручник.- К.: Основи, 1998

6. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: європейський контекст.- К.: Основи, 1998

7. Ватаманюк К.Н.Економічна теорія:Макро і мікроекономіка Альтернатива навч.пос. 2002

8. Дзюбик С.,Ривак О. Основи економiчної теорiї. - К.: Основи,1994.

9. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка.- К.: Основи, 1996

10. Крачило М.П. Основи економiчної теорiї. - К.,1997.

11. Основи економічної теорії: Навч. Посібник / К.Т.Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Криввенка.—К.: КНЕУ, 2001.

12. Моринець С.Я.Міжнародні фінанси. Київ.2002

13. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Навч.посіб.- К.: знання-Прес, 2002.с.596-601.

14. Грошово-кредитна система.Журнал "Економiка України" 8.2002, 5.2002р.

15. Грошово-кредитна система.Журнал "Економiка України" 5.1999р.

16. Данілов О.Д.Фліссак Н.П.Податкова система та шляхи її реформування київ 2001

17. Дзюбик С.,Ривак О. Основи економiчної теорiї. - К.: Основи,1994.

18. Ковальчук В.М. Макроекономiка.Теоретичний аспект. Пiдручник.- Тернопiль: Астон,1996.

19. Козюк В.В. Державний борг.Тернопіль 2002

20. Макконелл К.Р., Бpю С.Л.Экономикс:пpинципы,пpоблемы и пополитика. -М.:Республика, 1992.

21. Панчишин М.Т.Макроекономіка Київ. Навч.пос. 2001

22. Петюх В.М Ринок праці. Київ Навч пос 1999

23. Пересада А.А. Процес інвестування в Україні. Київ.1998

24. Попович В.М.Тіньова економіка Київ 1999

25. Радiонова I.Ф. Макроекономiка та економiчна полiтика: Пiдручник. - К.; Таксон, 1996.

26. Савченко А.,Пухтаєвич Г. Теорiя ринкової економiки i практика переходу України до ринку. (Державне регулювання ринкової економiки.). "Економiка України" 1,1993.

27. Самюельсон П. Економіка.- Львів: Світ, 1993.

28. Самюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Перекл з англ.- К.: Основи, 1995.

29. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. 0., Тітьонко О. М. Макроекономі­ка. — К.: Либідь, 1999.

30. Солодкий М.О.Біржовий ринок Навч пос 2001.

31. Сіваченко І.Ю.Вільні економічні зони.Київ.2002

32. Фiшер С., Дорнбуш Р., Шмалензi Р. Экономика. - М.: Дело, 1993.

33. Чухно А.А. Розвиток теорiї грошей та практики регулювання грошового обiгу: Спец.курс/ Мiн-во освiти України. КУ iм. Тараса Шевченка. - К.,1994

34. Ющенко В.А.Валютне регулювання.навч.пос.Київ Знання 1999.

35. Фiшер С., Дорнбуш Р., Шмалензi Р. Экономика. - М.: Дело, 1993.

Поиск по сайту: