АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Міжнародне співробітництво в сфері регулювання фінансових ринків

Читайте также:
  1. Аналіз інших нормативно-правовими актів в сфері інформатизації та шляхи для її удосконалення.
  2. Аналіз ризику та ефективності управління портфелем фінансових інвестицій.
  3. Аналіз фінансових інвестицій у системі прийняття управлінських рішень.
  4. Аналіз фінансових результатів діяльності та рентабельності
  5. Біологічний та геологічний кругообіг речовин у біосфері
  6. Валютне регулювання
  7. Взаємопов’язаність ринків
  8. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків
  9. Види іпотечних ринків
  10. Види регулювання заробітної плати
  11. Види ринків.
  12. Види трудових відносин та їх правове регулювання

 

a. Регулювання ринку цінних паперів

Інтеграція фінансових ринків змушує національні регулюючі органи здійснювати роботу по встановленню зв'язків з органами нагляду й контролю інших держав.

Створюється система міжнародного співробітництва у сфері регулювання відносин на фінансовому ринку, яка спрямовується на уніфікацію та стандартизацію законодавства, форм і методів регулювання.

Загально-визнаними орієнтирами для розвитку законодавства на ринку цінних паперів є такі документи:

1. рекомендації "Групи 30-ти";

2. резолюції Міжнародної організації комісії з цінних паперів;

3. директиви ЄС з питань регулювання відносин на ринку цінних паперів (для членів ЄС).

Група 30-ти - це група, яка об'єднує незалежних експертів фінансового ринку.

Ця недержавна некомерційна організація була створена для вирішення питань стандартизації операцій з цінними паперами, усунення бар'єрів в міжнародній торгівлі цінними паперами.

Група провела аналіз провідних фінансових ринків, на базі чого в 1989 році був підготовлений звіт і 9 рекомендацій.

Всі рекомендації були спрямовані на уніфікацію діяльності розрахунково-клірингових операцій і зменшення ризиків невиконання операцій на ринку цінних паперів.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів виконує функції наднаціонального органу регулювання ринку цінних паперів. Об'єднує понад 120 комісій.

Завдання організації:

1. Розробка стандартів регулювання відносин на ринку цінних паперів;

2. Обмін інформацією між національними регуляторами;

3. Розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами.

Стандарти регулювання базуються на принципах:

1. забезпечення захисту інтересів інвесторів;

2. забезпечення функціонування прозорого та ефективного ринку цінних паперів;

3. забезпечення зменшення ризиків на ринку (перш за все від невиконання зобов'язань по угодах).

Резолюції мають характер рекомендацій і визначають основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері регулювання ринку ЦП.

Україна є членом Міжнародна організація комісій з цінних паперів в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) з 1996 р.

Директиви ЄС висвітлюють наступні питання:

1) умови лістингу цінних паперів (процес допуску до котирування);

2) питання розкриття інформації на первинному ринку;

3) вимоги до фінансової звітності компаній, цінні папери яких обертаються на вторинному ринку;

4) обмеження операцій на ринку цінних паперів для осіб, які володіють службовою інформацією (інсайдерів);

5) регламентація діяльності інститутів спільного інвестування;

6) встановлення стандартів обліку й аудиту на ринку цінних паперів.

 

b. Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

Загальновизнаними організаторами регулювання відносин на банківському ринку є:

  • директиви Базельського комітету з банківського нагляду;
  • директиви ЄС.

Базельський комітет був створений у 1974-75 рр керівниками центральних банків країн західної Європи: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Італія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Франція, а також Канади, США, Японії.

Директиви не мають сили закону і не розглядаються як міжнародні договори, але в країнах-членах Базельського комітету дотримуються встановлених вимог.

 

Основні напрямки регулювання, що передбачають директиви:

1) визначення правових основ банківського нагляду;

2) визначення терміну "банк" і вимог до інституту, що може називатися банком;

3) визначення повноваженнь органів нагляду за банківською діяльністю, критеріїв допуску до банківської справи;

4) встановлення мінімального розміру власного капіталу банків;

5) заходи зниження ризиків у банківській діяльності;

6) питання спільного контролю й координації дій національних органів, що здійснюють банківський нагляд.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)