Вексельна форма розрахунків

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки з від­строчкою платежу між кредитором (отримувачем коштів) і бор­жником (платником коштів), які оформлюються векселем.

Вексель — це письмове безумовне зобов'язання, боргова роз­писка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати зазначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з викорис­танням векселів включає чотири етапи:

— оформлення та облік платіжних документів;

— проведення заліку взаємної заборгованості;

— вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

— наступні операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язан­ням.

Отже, вексель — це грошове зобов'язання, тобто грошовий документ з точно визначеним обов'язковим набором реквізитів, визначених положенням про переказний і простий векселі.

Схему обліку простого векселя банківською установою наве­дено на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Схема обліку простого векселя:

1 —відвантаження товару (надання послуг); 2 — надання простого векселя за отриманий товар; 3 — облік векселя банківською установою; 4 — отримання від банків­ської установи грошових коштів за умов обліку векселя (за вирахуванням суми дисконту); 5 — пред'явлення банком простого векселя до сплати боржникові; 6 — оплата векселя

Розрахунковий вексель — це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторсь­кої заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної су­ми.

Перевага простого векселя — у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і безумовно зобов'язаний сплатити вексельну суму. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.

Переказний вексель (тратта) — це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржни­ка (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель ви­писує та підписує кредитор (трасант).

Трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель.

Трасат (платник), особа, яка зобов'язана за наказом сплати­ти за векселем. Ремітент — перший отримувач, або перший векселедержа­тель, на користь якого виставляється вексель. Ремітентом може бути підприємство або банк, що відраховує на свою користь відповід­ний відсоток від суми платежу як комісійну винагороду за надану банком послугу — перерахування зазначеної у векселі суми в установлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітен­тові у відповідному місці у відповідний строк.

Підприємство А отримує кредит в установі банку для виробництва відповідної продукції. Споживачем цієї продукції є підприємство Б. Від­носини трьох сторін (банк, підприємство А і підприємство Б) можуть бу­ти оформлені переказним векселем за схемою, зображеною на рис. 2.7.

1 — банк надає підприємству кредит; 2 — підприємство А виписує переказний век­сель на користь банку як забезпечення кредиту (оформлення векселем заборгованості підприємства перед банком); 3 — підприємство А відвантажує товар підприємству Б; 4 — банк пред'являє підприємству Б вексель для акцепту, яке з цього часу стає прямим боржником за векселем, оскільки акцептант за переказним векселем несе всі зо­бов'язання за ним; 5 — трасат сплачує гроші банку за векселем. У разі сплати грошей кредит, наданий підприємству А, вважається погашеним

Розглянемо схему переказного векселя.

Підприємство А отримало від банку кредит. У порядку розра­хунку заборгованості за кредитом підприємство А виписує банку переказний вексель. За згоди банком прийняти такий вексель кре­дит уважатиметься погашеним. Водночас підприємство А відван­тажує товар підприємству Б. Для прискорення розрахунку перед банком підприємство А трасує переказний вексель з наказом під­приємству Б сплатити банку відповідну суму кредиту, яку було взято на відповідний строк. Банк пред'являє вексель підприємст­ву Б до оплати. Підприємство Б акцептує пред'явлений вексель, тобто сплачує зазначену у векселі суму заборгованості.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, то­варні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.8.

Рис. 2.8. Класифікація векселів

Векселі казначейські — один з видів державних цінних папе­рів, які випускаються для покриття видатків державного бюдже­ту. Вони можуть бути використані:

— для здійснення розрахунків;

— для зарахування сплати податків до державного бюджету;

— як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року і можуть бути тільки простими, бо держава не може перевести свій борг іншому боржникові.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Гарантією їхньої надійності є рейтинг векселе­давця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Фінансовий вексель має у своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий здебільшого використовується для мобілізації гро­шових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кре­дитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов'язань перед постачальни- ком-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, вико­нані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кре­дитору вказану суму в установлений час.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.9.

Рис. 2.9. Простий вексельний обіг:

1 — векселедавець (покупець) передає вексель; 2 — власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту; 3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремі­тентові; 4 — власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві

Векселі на пред'явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилян- том у визначеному місці.

Існують ситуації, коли підприємства мають певні проблеми з рухом грошових коштів за рахунками. Розв'язання подібних про­блем можливе через доміциляцію векселя. Найпростішу схему доміциляції подано на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Схема доміциляції векселя:

1 — підприємство А є засновником підприємства Б; 2 — підприємство Б укладає договір доміциляції з банківською установою і відкриває рахунок, перераховуючи на нього певну суму грошових коштів; 3 — банк бронює грошові кошти підприємства Б на спеціальному транзитному рахунку; 4 — підприємство А відвантажує продукцію під­приємству Б; 5 — підприємство Б розраховується векселем з підприємством А за отри­ману продукцію; 6 — підприємство А розраховується векселем підприємства Б з поста­чальниками за поставлену продукцію; 7 — постачальники пред'являють векселі банку для погашення; 8 — банк оплачує векселі

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі — як записи на електронних рахунках.

Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням посередника здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням посередника для задоволення претензій власника векселя:

1 — видача векселя; 2, 3 — передавання права за векселем (індосація); 4 — перепо­ручительство за векселем (перепоручительний індосамент); 5 — пред'явлення векселя до акцепту (презентація); 6 — підтвердження акцепту; 7 — пред'явлення векселя до платежу; 8 — відмова від платежу за векселем; 9 — опротестування векселя; 10 — нота­ріальна вимога щодо сплати за векселем; 11 — відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем; 12 — повторне опротестування; 13, 14 — повернення опротестова­ного векселя; 16 — призначення посередника; 17 — здійснення платежу за векселем; 18 — вручення оплаченого векселя (з розпискою в отриманні платежу)

4.7. Розрахунки заліку взаємної заборгованості

До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної за­боргованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнознач­них сумах, і лише на їхню різницю здійснюється платіж на зага­льних підставах. Такі розрахунки можуть провадитися між двома або кількома платниками всіх форм власності однієї або різних галузей господарства. Ті підприємства, котрі мають господарські зв'язки щодо поставок товарів (виконаних робіт, наданих по­слуг), можуть здійснювати розрахунки періодично відповідно до сальдо зустрічних вимог.

Підприємства, котрі здійснюють розрахунки як залік взаємної заборгованості, укладають договір, де обумовлюють періодич­ність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідно­го акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після звіряння взаємної заборго­ваності та сторона, що має кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу- доручення) або оформляє вексель.

Поиск по сайту: