Бухгалтерія - це самостійний структурний підрозділю апарату управління (служба, відділ), який веде бухгалтерський облік діяльності бюджетної установи

Вона тісно пов'язана зі всіма службами, відділами та виробничими підрозділами, отримує від них необхідну для обліку і контролю документацію та подає їм відповідну інформацію.

Структуру та штатну чисельність бухгалтерії, як і усієї бюджетної установи, затверджує вища установа. Основними обов'язками бухгалтерії бюджетної установи є:

• забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку згідно з чинним законодавством;

• забезпечення правильної організації обліку з широким використанням обчислювальної техніки;

• нарахування і виплати в строк заробітної плати та інших виплат працівникам;

• своєчасне нарахування податків внесків і перерахування цих сум за призначенням;

• своєчасні розрахунки за постачання матеріальних цінностей та за надані послуги з установами, підприємствами та окремими особами з дотриманням установлених правил їхнього придбання;

• складання і погодження з керівником кошторисів доходів і витрат за загальним та спеціальним фондами;

• інструктаж з матеріально відповідальними особами з питань обліку збереження та використання матеріальних гро­шових цінностей, що перебувають на їхньому відповідальному збереженні;

• контроль за своєчасним і правильним оформленням документів та законністю виконаних операцій, ефективним та економічним використанням матеріальних засобів і коштів згідно з цільовим призначенням;

• участь працівників фінансового органу в інвентаризації коштів, розрахунків і матеріальних цінностей, своєчасне і правильне визначення результатів інвентаризації і відобра­ження їх в обліку;

• зберігання бухгалтерських документів, реєстрів обліку, кошторисів доходів і витрат, розрахунків до них, інших доку­ментів, а також здавання їх до архіву в установленому порядку;

• складання і подання в установлені терміни фінансової, статистичної та податкової звітності, що грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильний розподіл обов'язків працівників бухгал­терії, ефективне використання технічних засобів ведення обліку, спеціалізація функцій окремих працівників бухгалтерії.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом бюджетної установи та передбачає визначення прав і обов'язків головного бухгалтера, підлеглих йому обліко­вих працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами бюджетної установи.

Бухгалтерська служба бюджетної установи є окремим її структурним підрозділом. Розподіл функцій закріплюється в Положенні про бухгалтерію, яка визначає порядок створення, права, обов'язки та організацію роботи бухгалтерії. Виходячи з цього, в бюджетних установах розробляють посадові інструкції на кожну посаду, передбачену штатним розписом, які затверджує керівник бюджетної установи.

Правильно складені посадові інструкції працівників дають змогу:

• встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;

• визначити та закріпити обов'язки кожної особи, а також її права та персональну відповідальність;

• контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати.

У порядку, встановленому законами України, бухгалтер несе дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відпові­дальність.

Дисциплінарна відповідальність бухгалтера така, як і будь-якого громадянина. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі - КзпПУ), ст. 147, за порушення трудової дисцип­ліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів покарання:

1) догана;

2) звільнення.

КзпПУ передбачено (ст. 148), що дисциплінарне стягнен­ня застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення пра­цівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Кодексом України про адміністративні правопорушення у ст. 9 визначено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяль­ність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 24 передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) платне вилучення предмета, який став знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного право­порушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен­ня; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність передбачена за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке має характер злочи­ну. Вона визначена Кримінальним кодексом України (далі - ККУ). Підставою для порушення кримінальної справи, пов'я­заною з діяльністю бухгалтера, є:

а) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

б) зловживання владою як службовим становищем, служ­бові підроблення та недбалість. Розмір кримінальної відпо­відальності залежить від суми податків, що приховуються від оподаткування, а також від розміру завданої шкоди громадянам або юридичним особам.

Стаття 212 ККУ передбачає, що за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що вхо­дять у систему оподаткування, введених у встановленому зако­ном порядку, вчинене службовою особою підприємства, уста­нови, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненад- ходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми подат­ків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром ко­штів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установ­лений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які у п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 364 ККУ передбачає покарання за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового ста­новища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло іс­тотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та ін­тересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Поиск по сайту: