Типи завдань у взаємодії «психолог-клієнт»

Слід зазначити, що ефективність психолога, консультан­та визначається вла­стивостями особистості, професійними знан­ня­ми та спеціальними навичка­ми. Яким повинне бути сполучення властивостей особистості психолога, консу­ль­танта, щоб най­бі­ль­шою мірою забезпечити успіх його роботи? Однозначної від­по­віді з цього питання, на жаль, немає. Національна асоціація про­фесійної орієнтації США виділяє такі властивості особистості консультанта: прояв гли­бокого інтересу до людей і терпіння у спілкуванні з ними; чутливість до устано­вок і поведінки інших людей; емоційна стабільність та об’єктивність; здатність викли­кати довіру інших людей; повага прав інших людей.

У 1964 році Комітет з нагляду та підготовки консультантів США встановив такі 6 якостей особистості, необхідних консуль­танту: довіра до людей; повага до цінностей іншої особистості; проникливість; відсутність упередженості; саморозу­міння; усві­домлення професійного обов’язку.

У нашій країні акцентується увага на таких особливостях: чуйність, об’єк­ти­в­ність, гнучкість, емпатія, відсутність власних серйозних проблем. До шкід­ливих рис відносять авторитарність, пасивність, залежність, замкнутість, схиль­ність вико­рис­товувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпля­чи­ми до різ­них суджень клієнтів, невротичну установку по відно­шенню до грошей та ін.

Аналізуючи компетентність і професіоналізм психологів, мож­на виділити такі рівні професійної майстерності: рецептур­ний – дії за готовими схемами в стандартних ситуаціях; алгорит­міч­ний – вибір алгоритму розв’язання типової ситуації; стратегі­ч­ний – відрив від готових рецептів і стандартних алгоритмів, ви­роблення творчої стратегії пошуку рішень у нестандартній си­туації.

Ідеальним психологом може бути симпатична людина, з від­вертими та відкритими почуттями до інших, здатна ототожнюва­ти себе із найрізноманітні­шими людьми, тепла, але не сентимен­таль­на, яка не прагне до самоствердження, має власну думку і здатна її захистити, вміє служити на благо своїм клієнтам. Однак, описана нами модель повинна бути «рухли­вою», «гнучкою»: кожен психо­лог має можливість її змінити, доповнити.

НЕ 1.2. Етичні проблеми у психології

План

1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки.

2. Рівні етичних проблем у психології.

3. Головний «етичний парадокс» психології.

Основні терміни та поняття: деонтологія, психологічна деонтологія, мораль, моральність, світоглядність, право, головний етичний парадокс пси­холога, моральна саморегуляція, рефлексія, совість.

Література:

1. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. пособие / В.И.Вачков, И.Б.Гри­н­ш­пун, Н.С.Пряжников; Под ред. И.Б.Гриншпуна. – 3-е изд., стер. – М. – Из­да­тельство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издате­ль­ст­во НПО «МОДЭК», 2004. – 464с.

2. Влияние современной американской психологии на практическую психологию в России. Сборник интервью / Под ред. М.Котэ, А.Г.Лидерса. – М.: Спе­циальное прило­же­ние к «Журналу практического психолога», 1998.

3. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. – М.: Инсти­тут пси­хологии РАН, 1994. – С. 129-133.

5. Тлумачний словник української мови / Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Син­тес, 2002. – 672с.

6. Психологічна деонтологія (інтерв’ю з директором Українського науково-мето­дич­ного цен­тру психології та соціальної роботи Віталієм Григоровичем Панком) / Пси­холог. – 2004. – №43(139). – С.2-4.

7. Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. – М., 1981. – С.42.

Поиск по сайту: