АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етичні принципи у роботі психолога

Читайте также:
  1. C. Популяцiйнi, генетичні. гідробіологічні, клінічні, радiометричнi
  2. D. Принципи виваженості харчування та поступового розширення обсягу харчових предметів, що споживаються
  3. I. ПРИНЦИПИАЛЬНЫЕ СООБРАЖЕНИЯ
  4. II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
  5. А) основные требования и принципиальная схема лечебно-эвакуационного обеспечения
  6. А). Теоретичні передумови.
  7. А). Теоретичні передумови.
  8. А). Теоретичні передумови.
  9. А). Теоретичні передумови.
  10. Адаптация ребенка в детском саду. Советы психолога
  11. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  12. Антикорупційні принципи

Сучасний рівень науки і практики та їх зростаючий вплив на соціальні та еко­номічні процеси вимагають спеціального регла­ментування дій психологів, як у процесі дослідницької роботи, так і в ході реалізації їх рекомендацій.

Підвищення ефективності роботи психологів у різних галу­зях, виключення випадків дискредитації психології вимагають введення в практику етичних при­н­ципів і правил роботи пси­хо­лога. Це означає, що сьогодні рівень про­фе­сі­о­на­лізму психолога визначається не тільки його теоретичною, мето­до­ло­гічною та методичною підготовкою, але й здатністю будувати свою дія­ль­ність з врахуванням етичних норм, принципів, стандартів.

Принципи – ті керівні положення, якими психолог керуєть­ся у своїй роботі.

У своїй роботі психолог керується принципами, спільними для всіх професійних етик: повага до особистості, захист прав людини, почуття відповідальності, чесність та щирість по відношенню до клієнта, обачливість у застосуванні інструментів та процедур, про­фе­сій­на компетентність, твердість у досягненні мети втручання і його наукової основи.

Етичні принципи роботи психолога формують умови за яких збері­га­ю­ть­ся і посилюються його професіоналізм, гуман­ність дій, повага людей, з яки­ми він працює.

Загальновизнаної системи етичних принципів, яких слід до­тримуватися психологу, на сьогоднішній день немає, хоча спро­би створення таких сис­тем були і не одноразово (В.М. Кон­д­ра­тов, 1990; Є.О.Климов, 1986; Є.Мелібруда, 1986; Л.А.Петров­сь­ка, 1982; Пряжніков М.С., 1994; Профе­сі­й­ний ко­декс етики для психологів, ФРН, 1990; Професійний кодекс ети­ки для пси­хо­ло­гів, Мадрид, 1987, Етичний кодекс психолога, Україна, 1990).

Етичні принципи покликані забезпечити:

- вирішення професійних завдань у відповідності з етичними нормами;

- захист людей, з якими психологи вступають у професійну вза­є­модію: студентів, педагогів, супервізорів, учасників дослі­джень та ін осіб, з якими працює психолог;

- збереження довіри між психологом та клієнтом;

- закріплення авторитету психолога, психологічної служби серед учнів, батьків, громадськості.

Умовно етичні принципи можна виділити в два рівні [6, c.316-322]:

1) очевидні етичні принципи («банальні», самоочевидні) – принципи типу «не кричи на клієнта», «не бий клієнта», «не про­води консультацію в нетверезому ста­ні», «не вбивай клієнта» і т.д. Такого роду правила є само собою зрозумілими, але, на жаль, і їх іноді порушують.

Наприклад, психолог-консультант невиправдано ображає клі­єнта, доводячи його до істерики, чи використовує зовсім неа­дек­ва­тні методи роботи (у профконсультації під виглядом інно­вацій один доволі «солідний спеціаліст» за­стосовував метод голковколю­вання, та ще й в затемненій кімнаті при свічках і з напівоголеним тілом збен­теженого підлітка) [6].

Тому виділення очевидного рівня все ж таки є правомірним.

2) традиційні етичні принципи сформульовані на основі ко­дексів професійної етики, загальнолюдських цінностей, норм моралі, узагальнення результатів різних етичних систем і т.д.

До традиційного рівня відносяться такі етичні принципи у роботі психолога:

1) принцип ненанесення шкоди досліджуваному/клієнту («Не нашкодь!») вимагає від психолога такої організації робо­ти, щоб ні її процес, ні її результати не наносили шкоди дослі­джуваному, його здоров’ю, стану чи соціальному положенню. Виконання принципу регламентують правила стосунків психо­лога з досліджуваним/клієнтом, замовником і вибору адекватних методів дослідження та консультування.

Цей принцип застосовується до багатьох напрямів прак­тичної психології. Він швидше відноситься до очевидного рівня, як такий, який розуміється сам собою. Для профконсультанта та­кий принцип можна було б перефразувати «зроби краще».

Чимало практикуючих психологів вважають принцип «Не нашкодь!» головним законом у своїй роботі;

2) принцип компетентності психолога вимагає від психолога братися за вирі­шення тільки тих питань, з якими він професійно обізнаний, для рішення яких він володіє практичними методами роботи та наділений відповідними правами й пов­новаженнями для виконання психокорекційних чи інших впливів («роби, що знаєш, що вмієш і на що маєш право»). Виконання принципу за­безе­чу­єть­ся пра­вилами, які регламентують відносини психо­ло­га з замовни­ком, досліджуваним/клієнтом, результатами до­слідження;

3) принцип неупередженості психолога не допускає ставлен­ня до досліджуваного/клієнта, формулювання висновків і здій­снення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним, які б суб’єктивні враження досліджував­ний/клієнт не ви­кликав своїм ви­глядом, юридичним чи соціальним положенням, яким би по­зитив­ним чи негативним не було ставлення замовника до досліджувано­го. Принцип дотримується, якщо виконуються прави­ла, які регла­менту­ють вплив на результати дослідження особис­тості самого дослі­джуваного/клієнта, психолога і замовника;

4) принцип конфіденційності діяльності психолога вимагає того, щоб мате­рі­ал, отриманий психологом у процесі його робо­ти з досліджуваним/клієнтом на основі довірливих стосунків, не підлягав свідомому чи випадковому розголо­су поза по­годжени­ми умовами та був представлений таким чином, щоб не міг ском­промету­вати ні досліджуваного/клієнта, ні замовника, ні психо­лога, ні пси­хологічну нау­ку. Принцип виконується у тому ви­пад­ку, якщо відповідними пра­вилами регламе­нтуються процес об­міну інформацією психологічного харак­теру між замовником і психологом, між замовником і досліджуваним.

Цей принцип не слід розуміти буквально. Наприклад, в умо­вах роботи профконсультанта в школі все ж таки доводиться повідом­ля­ти деякі результати своєї роботи (найзагальнішого плану) адмі­ніс­т­рації, яка теж має право знати, що саме ро­бить психолог-кон­су­ль­тант з довіреними їй (адміністрації) уч­нями. Але кате­горично заборо­няється повідомляти відомості про школярів, які можуть нанести їм хоча б яку-небудь шкоду, навіть тоді, коли самі шко­ля­рі бу­дуть заяв­ляти, що їм «все рів­но, що про них будуть розповідати».

Щоб розібратися в тому, що може принести шкоду клієнту, а що ні, необхідний досвід та професійне «чуття»;

5) принцип поінформованої згоди вимагає, щоб психолог, за­мовник і до­слі­джуваний/клієнт були повідомлені про етичні принципи та правила психологіч­ної діяльності, цілі, засоби і мож­ливі результати психологічної діяльності та приймали в ній доб­ровільну участь. За винятком випадків, передбачених поло­женнями Етичного кодексу та юридичних документів.

Серед етичних правил у роботі психолога визначимо такі:

1. Не оцінюй! Зрозуміло, що взагалі без оцінок працювати практично неможливо. Тому варто цей принцип уточнити таким чином: «Не начіпляй ярликів!». Суть його в тому, щоб психолог не висловлював оцінок, особливо негативних, вголос. Краще так організу­вати роботу, щоб на якому-небудь її етапі сам клієнт, який «прозрів», почав розповідати про свої недоліки.

2. Приймай людину такою, якою вона є! У К.Роджерса цей принцип звучить так: «Безумовне позитивне прийняття». Мається на увазі визнання з бо­ку психолога права клієнта на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу пси­холога, психотерапевта (Петровська Л.А., 1986). При цьому клі­єнт може володіти дійсно огидними якостями і «безумовне при­йняття» такого клієнта виглядало б самообманом. Слово «прий­мати» має різні значення: погодитись з чим-небудь, віднестися до чого-небудь позитивно; сприйняти, але це не завжди означає признати, визнати, позитивно поставитись. Наприклад, ми гово­римо «зрозуміти негідника» і це зовсім не означає, що ми пози­тивно сприймаємо все те, що він вчинив. Тому, щоб уникнути непорозумінь, дане правило можна переформулювати так: «Зро­зумій кожного клієнта, який тобі довірився».

В.Франкл, засновник логотерапії, вважає, що слід допомага­ти людині у «самотрансценденції», тобто забезпечувати для неї умови «виходу за рамки самої себе», а не просто залишатися та­кою, якою вона вже є… Уся його йоготерапія орієнто­вана на принцип «бути-могти».

В.Франкл писав: «Якщо ми будемо приймати людей такими, яки­ми вони є, ми зробимо їх гіршими. Якщо ми будемо поводи­тися з ними як з тими, ким вони хочуть бути, то ми приведемо їх ту­ди, куди їх слід привести» [6].

3. Поважай своїх колег по роботі, їх право на професій­ну творчість і самостійний вибір методів роботи! Критика ко­лег та дискусії повинні проводитися аргументовано, тактовно та конструктивно. Ідеальний варіант конструктивної критики – до­помогти своєму колезі з поки що недосконалої нової мето­дики (чи психолого-педагогічного прийому) зробити що-небудь ефек­тивне та цікаве. Але на таке не кожен спроможний, оскільки в цьо­му випадку необхідно в собі подолати заздрість по відно­ше­нню до того, хто «осмілився творити», а також вийти за межі іс­ну­ю­чих стереотипів роботи і навіть у слабкій поки що ідеї зу­мі­ти по­бачити перспективні моменти.

4. Не з’ясовуй стосунків з колегами по роботі в при­сут­ності клієнтів, учнів/студентів»! Таке з’ясування стосунків мо­же призвести до зниження довіри клієнтів/досліджуваних, учнів до психолога: якщо психолог сам допускає по відношенню до себе таку образу, тоді як він може, наприклад, консультувати.

5. Дотримуйся міри взаємної відвертості з клієнтом! Психологу слід завжди пам’ятати, що у кожної людини може за­лишатися невелика схованка душі, недоступна для жодної лю­ди­ни у цім світі. Не слід змушувати клієнта розповідати най­со­кро­венніші таємниці його життя. Психологу, в свою чергу, слід збе­рігати деяку дистанцію з клієнтом, оскільки, можна втратити його повагу та довіру.

6. Не забирай у клієнта право самому відповідати за свої вчинки! Найважливіша мета психологічної допомоги – не прос­то вирішення конкретної проблеми клієнта, а прагнення сформу­вати в нього здатність та почуття від­по­ві­дальності за свою долю.

Лише в тому випадку, коли клієнт не готовий до такої від­по­відальності, чи психолог усвідомлює, що він сам не готовий до­помогти в цьому клієнту, психологу доведеться взяти основну відповідальність за прийняте рішення на себе. Але ця «відпові­дальність» реально не замінить відповідальності самої людини за своє життя.

7. Не виставляй свої знання напоказ, прагни допома­га­ти клієнту спочатку самостійно формулювати ті чи інші по­ложення та висновки! Цей принцип може проявлятися хоча б в тому, що психолог повинен миттєво замов­кати щоразу, коли клієнт хоче що-небудь сказати, навіть тоді, коли сам психолог «ще не договорив», а клієнт хоче сказати «яку-небудь дур­ницю».

8. Не дезінформуй клієнта! Іноді психолог для «збережен­ня честі мундиру» чи задля «підтримки свого іміджу» говорить про те, чого сам не знає, чи боїться зізнатися у раніше сказаній неправді… Це може призвести до прийняття клієнтом невірних рішень та ускладнити його життя.

Схожі правила (принципи) виділяються у різних етичних сис­темах, кодек­сах. Наприклад, в «Етичному стандарті психологів» Мадрид, Іспанія, пункт 36 висвітлює таке: «Якщо умови експе­ри­мен­ту вимагають дезінформації чи обма­ну досліджуваного, психо­лог повинен переконатися в тому, що це не призведе до якої-небудь шкоди для учас­ни­ків дослідження, і в будь-якому випадку ек­спе­ри­ментальний характер і не­обхідність обману по­винні бути розкриті по закі­нченню експеримента­льної про­гра­ми» [3].

Але слід пам’ятати і про те, що у психологічному консуль­ту­ванні часто виникають ситуації, коли «щира правда» (напри­клад, правда, сказана прямо у вічі) можуть сильно травмувати клієнта й ускладнити для нього життєву ситуацію. У такому ви­падку відмова від дезінформації клієнта вступає у деяке проти­рі­ччя з принципом «Не нашкодь!» чи з принципом «Не оцінюй клі­єнта!».

Дане правило перегукується з іншим «Не обма­нюй клієн­та!». Цікаво, що далеко не всі мислителі відкидали «необхідну брехню».

Наприклад, відомий німецький філософ епохи Просвітницт­ва, Х.Вольф, вважав, що якщо людину змушують брехати об­стави­ни і така брехня не наносить шкоди іншій люди­ні, то вона цілком ви­правдана.

А.Шопенгауер називав наполегливе заперечення необхідної брехні «жалюгідною латкою на одязі убогої моралі».

В.В.Знаков зазначає, що задовільне вирішення проблеми правди та брехні на сьогодні «навряд чи можливе» і це питання є одним із актуальних для пси­хології.

Але психологу-практику все ж таки доводиться вирішувати подібні зав­дання у своїй роботі, і головною умовою правильного рішення тут є не які-не­будь однозначні рекомендації, а розви­ну­та професійна совість, яка ґрунтується на досвіді та загальному розумінні ситуації психологом.

9. Дотримуйся принципу добровільності участі клієнта у психологіч­них процедурах! Дане правило вихо­дить з поваги до особистісного достоїнства, прав і свобод, про­голошених та гаран­тованих Конституцією й іншими докумен­тами.

Робота з клієнтом допускається тільки після його згоди.

Наприклад, повна реалізація цього принципу в умовах школи мо­же призвести до то­го, що більшість учнів не будуть приходити на психо­ло­гічні та профорієнтацій­ні заняття. Дане правило/прин­цип не­обхідно в цьому випадку об’єднати з принципом обов’яз­ковості, особ­ливо при про­ве­денні профконсультацій, особистіс­них опитуваль­ників, ігрових та психо­терапевтичних форм ро­бо­ти. Для самих шко­лярів менше буде мук щодо того, куди можна не ходити, а де слід бу­ти обов’язково.

При консультуванні/дослідженні дорослих клієнтів/дослі­джу­ваних правило добровільності повиненно реалізовуватися більш повно (за винятком випадків обов’язкового проходження співне­сі­ди з профконсультантом, де у клієнта та­кож залишається право до­б­ро­ві­льно вибирати ту чи іншу міру відвертості та гли­бини роз­гляду своїх проблем з психологом; судмедекспертизи).

10. Поважай себе як людину та як спеціаліста! Часто до­водиться чути: «головний засіб роботи психолога – його власна особистість». Але особистість – це вища цінність, вона не по­ви­нна виступати засобом. Бути засобом для до­сягнення яких-не­будь цілей особистість може тільки при викривленому розумі­нні ринкових відносин, коли все, що завгодно (особистість, кохання, дружба), може бути товаром, засобом для збагачення чи для отримання яких-небудь благ. Е.Фромм характеризує особистість ринкового типу фразою «Я те, що Вам потрібно». Психологу слід її трохи перефразувати: «Моя особистість буде та­кою, якою вона потрібна для вирішення Ваших проблем, але не такою, якою во­на потрібна мені для власного розвитку».

Якщо психолог-спеціаліст ставиться до самого себе як до засобу, то чи зможе він повноцінно допомага­ти іншим людям? Засобами у ро­боті психолога повинні виступа­ти психологічні методики, внутрішні засоби його професійної діяльності: знання, досвід, вербальні та невербальні засоби спіл­кування тощо. Слід пам’ятати, що поважаючи себе, ми почина­є­мо краще розуміти та поважати своїх клієнтів.

11. Будь неупередженим по відношенню до клієнта! Яке б суб’єктивне враження клієнт не справив на психолога своїм зов­нішнім виглядом, юридичним чи соціальним статусом, пси­холог повинен уникати будь-якого упередженого ставлення до нього.

12. Застосовуй тільки безпечні методи та методики у ро­боті з клієн­том/досліджуваним! У своїй роботі психолог пови­нен застосовувати тільки безпечні, не шкідливі для здоров’я клі­єнта/дослі­джуваного методи роботи.

13. Попереджай можливі неправильні дії замовника! Психолог інформує досліджуваного/клієнта про характер інфор­мації, яка може бути передана замовнику і тільки після згоди клієнта/досліджуваного психолог передає таку інформацію.

14. Співпрацюй із замовником! Психолог зобов’язаний повідомити за­мовника про реальні можливості сучасної психо­логічної науки в галузі постав­лених замовником питань, про ме­жі своєї компетентності та своїх можливос­тей.

15. Спілкуйся з досліджуваним/клієнтом на професій­ному рівні! Дане правило вимагає від психолога воло­діння ме­тодами психодіагностичної бесіди, спостереження, пси­хологіч­ного впливу на такому рівні, щоб він, з одного боку, до­зволяв ефективно вирішувати поставлене завдання, а з іншого – підтри­мував у досліджуваного/клієнта почуття задоволення від спіл­ку­вання з психологом.

16. Обґрунтовуй результати досліджень! При формулю­ванні результатів дослідження психолог використовує терміни та поняття, прийнятні у психологічній науці.

17. Використовуй адекватні методики! Методики, які використовує у своїй роботі психолог, повинні бути адекват­ни­ми меті дослідження, віку, статі, освіті, стану досліджуваного, умовам експерименту і т.д.

18. Результати дослідження повинні відповідати вимо­зі науковості! У результатах дослідження повинно бути тільки те, що на сто відсотків отримає будь-який інший дослідник такої ж спеціалізації та кваліфікації, якщо він повторно здійснить ін­терпретацію первинних даних, які пропонує психолог.

19. Дані психологічного характеру, які передаються за­мовнику, повинні бути виважені! Психолог передає замовнику результати дослідження у термінах і поняттях, відомих замовни­ку, у формі конкретних рекомендацій. Він не дає жодних ві­домо­стей, які могли б погіршити положення досліджуваного чи замовника.

20. Кодуй дані про клієнтів/досліджуваних! Усім мате­рі­алам психологічного характеру слід присвоїти відповідний код/ шифр, відомий тільки психологу.

21. Контрольовано зберігай відомості психологічного характеру! Психолог повинен попередньо узгодити з замовни­ком список осіб, які матимуть до­ступ до матеріалів, що характе­ризують досліджуваного, місце та умови зберігання, мету вико­ристання та строки знищення.

22. Коректно використовуй дані психологічного харак­теру! Дані психологічного характеру про досліджуваного не по­винні підлягати відкритому обговоренню, передачі чи повідом­ленню будь-кому іншому, окрім форм та ці­лей, рекомендова­них психологом.

Порушення принципів, правил розцінюють як неправильні дії психо­ло­гів, які можуть призвести до не найкращих наслідків як длякліжнта, так і для психолога та психологічної науки.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)