Практичне заняття «Поділ і кооперування праці на підприємстві» (4 год.)

1. Сутність і значення поділу та кооперування праці.

2. Суміщення професій і функцій.

3. Багатоверстатне обслуговування.

4. Поділ і кооперування праці керівників, фахівців, службовців.

Мета практичного заняття:

– засвоїти поняття «кооперація праці» та «поділ праці»;

– вміти аналізувати та оцінювати рівень поділу та кооперування праці на підприємстві;

– вміти визначати раціональність функціонального розподілу;

− з’ясувати основні форми первинних трудових колективів та основні принципи їх організації.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. Дайте визначення розподілу праці. Які основні форми і види розподілу праці?

2. Чому розподіл праці має межі, чим вони визначаються?

3. Спеціалізація праці працівника, можливість поєднання функцій, освоєння суміжних професій − наскільки це дозволяє підвищити ефективність праці?

4. З яких причин працівники об'єднуються в єдиному трудовому процесі? Дайте визначення кооперації праці.

5. Назвіть основні форми первинних трудових колективів і принципи їх створення.

6. Перерахуєте ознаки, по яких класифікуються виробничі бригади.

Завдання 6.15. Визначити загальний рівень розподілу праці, використовуючи дані, наведені в таблиці.

Завдання 6.16. Визначити коефіцієнт використання робітників по кваліфікації, використовуючи дані, наведені в таблиці.

Завдання 6.17. Визначити рівень організації робітника за даними, наведеним у таблиці. Тривалість зміни 492 хв.

Завдання 6.18. Визначити раціональність функціонального поділу праці, використовуючи дані таблиці.

Методичні рекомендації

Наукова організація праці вимагає вирішення завдань, пов'язаних з визначенням рівня й раціональності розподілу й кооперації праці.

Рівень розподілу кооперації праці можна характеризувати системою показників, до яких належать наступні:

1. Загальний рівень розподілу праці, що характеризується коефіцієнтом розподілу праці. Вважається, що при раціональному розподілі праці робітник виконує роботи, які передбачені завданням.

де – сумарний час виконання робітником не передбаченої завданням роботи протягом зміни, хв.;

Т_см – тривалість робочої зміни, хв.;

n – число робітників.

2. Коефіцієнт зайнятості робітників, обумовлений по формулі (використовується для визначення можливості сполучення професій і розширення зони обслуговування

де – час зайнятості (керування механізмами, активне спостереження, ручні роботи), хв.

3. Коефіцієнт використання робітників по кваліфікації, що розраховується по формулі

Де R_ф – середній кваліфікаційний розряд робітників; R_p – середній кваліфікаційний розряд робіт.

Якщо середній розряд робітників вище розряду виконуваних робіт, то формула приймає вид:

4. Спеціалізація робітників (робітника), що характеризується коефіцієнтом

,

де - витрати часу на переналагодження встаткування протягом зміни, х

Раціональним по показникові використання робочого часу вважається варіант функціонального розподілу праці, що відповідає умові

де – питома вага оперативного часу в сукупному фонді робочого часу при існуючому розподілі праці;

– те ж, при проектованому варіанті розподілу праці.

Завдання 6.19. Побудова трудового процесу багатоверстатника у часі.

Вихідні дані для виконання практичного завдання приведені в табл. 6.10. Для виконання завдання необхідно визначити:

1) час зайнятості робочого обслуговуванням верстату (Т₃);

2) оперативний (Т_оп) і машинно-автоматичний час роботи верстату (Тмч), тривалість циклу обробки деталі на кожному верстаті (Т_ц);

3) вільний час робочого (Т_пр) та час простою верстатів (Т_пв);

4) надати проект та побудувати графік виконання трудового процесу щодо обслуговування верстатів;

5) норму штучного часу та норму виробітки для робочого;

6) значення коефіцієнтів завантаження обладнання та робочого.

Розміщення верстатів лінійне. Відстань між верстатами:

для парних варіантів -5 м,

для непарних варіантів -6 м.

Т_{вп –} допоміжний час, хв; що перекривається; Т_вн – допоміжний час, що не перекривається, хв.

Т_о – основний технічний час.

Таблиця 6.10

Поиск по сайту: