Виконавчі інформаційні системи

Виконавчі інформаційні системи або інформаційні си­стеми для керівників (Executive Information System — EIS) — це спеціалізовані СППР, що допомагають виконавцям аналізувати важливу інформацію і використовувати відповідні інструмента-

льні засоби, щоб направляти її для створення стратегічних рі­шень у межах певної організації. Зокрема, ВІС допомагають кері­вникам точніше розробляти актуальне цілісне зображення опера­цій своєї організації, а також конкурентів, постачальників та споживачів (замовників).

Термін «EIS» виник усередині 80-х років. Першим продуктом, що чітко продемонстрував цей напрям, був Pilot's Command Center. Проте через обмеженість потужностей персональних ком­п'ютерів на той час він недовго продавався. Згодом Command Center трансформувався в програмну оболонку для ВІС Pilot's Decision Support Suite, що містить редактори, налагоджувачі, фор-матери екрана, мости (що з'єднують локальні мережі), можливості OLAP тощо. Найпопулярнішим програмним забезпеченням ВІС є Command EIS фірми «COMSHARE». На ринку програмних про­дуктів є й інші виконавчі інформаційні системи, зокрема, EIS-ЕріС фірми «ЕріС Software», Executive Decisions корпорації «IBM», причому кількість пропозицій постійно зростає. За умови стабілізації ринкових відносин в Україні слід очікувати появи та широкого застосування таких систем. Детально виконавчі інфор­маційні системи розглянуті в розділі 12.

Експертні системи

Експертні системи — це інформаційні системи, що ба­зуються на знаннях. Таким системам кілька років тому приділялася дуже серйозна увага, мали місце великі сподівання щодо їх застосу­вання в організаційному управлінні. Є приклади успішного застосу­вання їх для розв'язування бізнесових задач. Багато японських ком­паній зробили реальні інвестиції в експертні системи із суттєвим обсягом і виграшем. Проте всі сподівання не справдилися.

Експертні системи мають суттєві недоліки, що обмежують їх за­стосування в організаційному управлінні. Такі системи функціону­ють лише у вузько визначених проблемних доменах і розуміння ними середовища, в якому вони використовуються, є певною мірою поверховим. Вони не мають властивості «здорового глузду», не можуть навчатися і т. ін. Сучасна концепція застосування експерт­них систем зводиться до того, що їх модулі мають міститися всере­дині прикладних програм СППР і ВІС, допомагаючи фахівцю або керівникові вивчати проблему, але такі системи не повинні робити остаточний вибір або розв'язувати проблему самостійно.

Насамкінець зауважимо, що наведена концепція розвитку ін­формаційних систем значною мірою не відбиває всієї гами засто-

сувань інформаційних систем. Більше того, зазначена галузь ін­телектуальної діяльності людей є настільки динамічною і прогре­сивною, що нові ідеї та відкриття впроваджуються в реальне ви­робництво так швидко, що будь-який прогноз стосовно розвитку інформаційної технології може відстати від реальних звершень, зокрема, і проектів розвитку інформаційних систем. Наприклад, останнім часом за розроблення інформаційних систем викорис­товують елементи штучного інтелекту — нейромережі, де від­творюється процес оброблення інформації живими організмами (див. розділ 9.4 даної книги).

2.7. Віртуальний офіс і віртуальна організація

Як відомо, у процесі еволюції інформаційних систем організаційного управління, або, як їх ще інколи називають, ос­нованих на комп'ютерах інформаційних систем, змінювався на­голос щодо застосування комп'ютерів у бізнесовій сфері: почат­ковим об'єктом уваги були дані, тобто машинно оброблювалися величезні масиви даних; із середини 60-х років XX століття наго­лос робився на інформацію для користувачів; на початку 70-х ро­ків акцент перемістився на підтримку рішень; нині зосереджу­ються, головно, на комунікаціях; перспективне фокусування інформаційних систем — на консультуванні користувачів, тобто спостерігається крен у бік орієнтованих на знання інформаційних систем (див. розділ 9 даної книги). Тому огляд перспективних типів інформаційних систем не був би повним, якщо не розгляну­ти орієнтовані на комунікації інформаційні системи, такі як вір­туальний офіс і віртуальна організація.

Віртуальний офіс

Забезпечувана в останні роки технічними і програмни­ми засобами можливість автоматизації офісу щодо електронного зв язку між людьми зробила доступною новий напрям забезпе­чення функціонування офісу, що навіть усунуло потребу роботи, яка виконується в офісі [100]. Проте така робота може бути вико­нана, де б не перебував службовець. Така можливість називається віртуальним офісом. Цей термін означає, що робота офісу може Ути виконана фактично незалежно від географічного розміщен-ня службовців, оскільки робоча територіальна мережа з'єднує кі-

лька фіксованих розміщень фірми деяким типом електронної си­стеми зв'язку.

Очевидність віртуального офісу почала з'являтися протягом 70-х років, як тільки стали дешевими мікрокомп'ютери і засоби передавання даних, що дало змогу службовцям офісів працювати вдома. З часом почав використовуватися термін «телеоброблення даних» (teleprocessing), а для описання передавання даних пізні­ше появився термін «дистанційне передавання даних» (tele­commuting), оскільки він точніше, як здається, описує електронне спілкування працюючих службовців. Першими надомниками з персональними комп'ютерами стали системні програмісти, які усвідомили, що вони могли б створювати свої програми вдома або в іншому місці так само, як і в офісі.

Організація віртуального офісу забезпечує отримання таких реальних переваг:

• зменшена вартість засобів технічного обслуговування, тоб­то, фірмі немає необхідності мати велику місткість офісу;

• зменшена вартість устаткування, оскільки дистанційні кори­стувачі можуть спільно використовувати машинні ресурси;

• формалізована телекомунікаційна мережа (система зв'язку), оскільки більша увага приділяється організації інформування ди­станційно працюючих службовців;

• зменшені призупинки в роботі, наприклад, коли із-за не­сприятливих погодних умов працівники не можуть вчасно при­бути на робоче місце;

• соціальний вклад, оскільки віртуальний офіс уможливлює наймання осіб з обмеженими можливостями працювати протягом цілого дня в офісі (батьки з малими дітьми, інваліди тощо).

Коли фірма приймає рішення щодо створення віртуального офісу, то вона має це робити з розумінням деяких наслідків, які можуть бути за своєю суттю негативними. Зокрема, такими на­слідками можуть бути: почуття неналежності службовців до ко­лективу, побоювання втратити завдання й роботу, нижчий мора­льний стан, напруженість сімейних відносин, що впливають на працездатність службовців та ін.

Поиск по сайту: