АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СТРАТЕГІЯ ОЦІНЮВАННЯ І ВИБОРУ МЕТОДІВ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Читайте также:
  1. I. Сприйняття нового матеріалу.
  2. II. Порядок прийняття і звільнення працівників
  3. II. Сприйняття нового матеріалу
  4. III. Прийняття попереднього рішення
  5. IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
  6. V. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
  7. V. Критерії підсумкового оцінювання ЗНАНЬ
  8. V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
  9. V. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.
  10. VІ. Критерії оцінювання
  11. Аби розжалобити аудиторію й домогтися від неї прийняття положень оратора. Найчастіше
  12. АНАЛІЗ ОТРИМАНИХ ОПТИМАЛЬНИХ РІШЕНЬ

7.1. Методологічна база СППР

7.1.1. Стратегія оцінювання і вибору методів підтримки прийняття рішень у СППР

При виборі комп'ютерних систем для розв'язання за­дач (готових чи розроблюваних на місці їх експлуатації) необхід­но чітко зорієнтуватися в методологічній базі у відповідній предметній галузі перед тим, як починати аналіз спеціального програмного забезпечення чи готових систем СППР. Тому для проектування, розроблення та застосування СППР потрібна деяка узагальнена базова модель, яка була б зразком як для колективу розроблювачів, так і для кінцевих користувачів.

Рішення про те, який конкретно метод чи субметод (або їх ком­бінацію) можна застосувати для підтримки прийняття рішень сто­совно обраної задачі, є результатом отримання відповідей на ряд за­питань. Центральним аспектом цього процесу вважається зістав­лення аналітичних задач (і підзадач) та можливих методів і субме-тодів їх розв'язання, які є в розпорядженні розроблювачів системи.

Наприклад, для вибору методів прогнозування можна викорис­тати структуровану матрицю (табл. 7.1), в якій показано сім сі­мейств методів прогнозування (за складністю охоплюючих спектр від інтуїції до економетричного моделювання). Методи класифіко­вані за допомогою п'яти критеріїв оцінювання задач: потрібного та­ланту, часу та підтримки, що надаються, вимог до витрат і до даних. Задачний контекст, який за вибраними критеріями оцінюється як «низький» чи «недостатній» (Н), відповідає контексту прийняття рішень у кризовій ситуації без будь-яких засобів підтримки, що за­звичай, асоціюється з інтуїцією; з другого боку, множинна регресія та економетричне моделювання висувають високі («великі» (В)) вимоги до таланту, часу, підтримки, витрат і даних.

Узагальнений ряд аналітичних методів для розроблення та проектування СППР містить чотири мета-сімейства, які поділя-


ються на дев ять конкретних сімейств взаємозв язаних інструмен­тів і методів (субметодів) (рис. 7.1).


Мета-сімейство якісних методів утворюють два сімейства: суб'єктивне оцінювання і структуровані якісні методи. Мета-сімейство комбінованих (розкручуваних) методів являє собою узагальнену аналітичну стратегію, яка містить кількісні та які­сні ознаки: це сімейство не поділяється на які-небудь розріз­нювані сімейства і розглядається одночасно і як мета-сімейство, і як сімейство. Множина кількісних методів має чо­тири чітко виділених розгалуження: часові ряди (екстраполя­ція), стохастичні (ймовірні), статистичні (на основі досліджен­ня операцій) і причинні моделі. Блок методів, основаних на інформатиці, поділяється на два сімейства: сімейство методів оброблення інформації (звичайні інформаційні системи) і сі­мейство методів штучного інтелекту. В табл. 7.2. наведено склад кожного із субметодів.


Закінчення табл. 7.2

Існують добре розроблені рекомендації відносно потенційної корисності мета-сімейств і сімейств методів для різних гносеоло­гічних типів задач СППР і контекстів прийняття рішень. На


рис. 7.2 дев'ять сімейств упорядковані за критерієм придатності до типу відкритих ситуацій, що потребують прийняття рішень, який за своєю суттю є дедуктивним (у своїй епістемологічній ос­нові) і тяжіє до використання ймовірних (а не детермінованих) суджень і суб'єктивних (а не об'єктивних чи емпірично-кіль­кісних) процедур прийняття рішень.

Рис. 7.2. Рейтинг сімейств методів для відкритих ситуацій, що потребують прийняття рішень

Перше місце займають структуровані якісні методи, які є переважно дедуктивними, ймовірними і суб'єктивними. З ін­шого боку найменш доречною для відкритих ситуацій є гру­па часового ряду (екстраполяція), яка характеризується індук­тивністю, детер-мінованістю і об'єктивністю. Інші сімейст­ва методів знаходяться в проміжному положенні між цими двома.

Сімейство методів штучного інтелекту займає друге місце, тому що в ньому закладені великі потенційні можливості для


розв'язування «відкритих» задач. На третьому рівні єрархії реле-вантних методів для відкритих задач знаходиться група із трьох сімейств: стохастичні (ймовірні), причинне моделювання і ком­біновані. Під цим рівнем розміщені два сімейства, які мають де­що обмежену корисність для підтримки прийняття рішень у разі відкритих ситуацій: методи суб'єктивного оцінювання і методи оброблення інформації. На шосте місце поставлено сімейство статистичних (на основі дослідження операцій) методів, які (так само, як і часові ряди (екстраполяція)) є епістемологічно індук­тивними, об'єктивними і детермінованими. Це абсолютно несу­місне з характером предметної галузі і свідчить про те, що СППР на основі останніх двох сімейств методів будуть некорисними або навіть призводитимуть до прийняття неадекватних рішень у відкритих ситуаціях.

7.1.2. Процес прийняття рішень

Процес прийняття рішень пов'язаний із значними труднощами, що викликає необхідність у засобах його підтрим­ки. Зокрема, за генерування варіантів рішень нерідко бувають випадки, коли деякі з них взагалі випадають із поля зору, а ре­шта визначені досить туманно. Оцінювання ситуацій являє со­бою дедуктивне завдання, яке знаходиться за межею узагаль­нення параметрів наслідків дій, котрі можуть здаватися з першого погляду відомими і простими; ОПР не завжди в змозі виділити всі актуальні величини або виявити наявні конфлікти. Аналіз невизначеності потребує від людей спостереження за повторюваними процесами се-редовища; ця вимога загалом може бути виконана, але вона передбачає необхідність уза­гальнення всіх спостережень у логічні висновки, які в дійснос­ті не спостерігалися. В інтуїтивних передбаченнях дуже часто має місце глибока пристрасність. Стосовно вибору варіантів нормативне правило ((варіант) має оцінюватися відповідною привабністю його наслідків, виваженою з урахуванням імовір­ності) використовується рідко; в реальних обчисленнях, пов'я­заних з вибором варіантів, використовується низка нефіксова-них правил.

Емпіричні дослідження явища, яке називається біхевіораль-ним (поведінковим) рішенням, на відміну від теоретичного спо­дівання, що випливає із нормативної теорії чи теорії рішень, ціл­ком очевидно показують, що «пересічна» людина, яка приймає


рішення, покладається на прості (інколи спрощені) правила, має обмежені можливості для проведення розрахунків, у багатьох си­туаціях використовує упереджену евристику і проявляє «слаб­кість» у процесі прийняття рішень.

Перелічені проблеми можуть виникати на всіх стадіях (чи фазах) прийняття рішень, що потребує підтримки всього цик­лу аналізу/прийняття рішень. Слід зазначити, що «хороший» процес прийняття рішень має забезпечувати виконання таких функцій:

1) ідентифікацію всіх потенційно доцільних напрямів дій, що розпочинаються;

2) аналіз привабливості наслідків кожного із напрямів дій;

3) оцінювання ймовірності для кожного із наслідків;

4) інтегрування всіх доречних міркувань із застосуванням ра­ціонального правила вибору оптимальної дії.

Теорія прийняття рішень, відповідна певному типу СППР, має враховувати такі елементи:

тип і ступінь невизначеності;

тип і ступінь часової напруги;

пізнавальний стиль та інші характерні риси користувачів;

функціональну галузь (постачання, стратегічне планування та ін.);

перспективу рішень (довгострокові чи тактичні);

фазу процесу прийняття рішення (наприклад, збір інформації, розроблення чи генерування варіантів, вибір).

Можна виділити дві групи змінних, які стосуються процесу підтримки в СППР:

• ситуації, пов'язані з прийняттям рішень;

• функції або завдання рішень.

7.1.3. Ситуації, лов 'язані з прийняттям рішень

Усі рішення, як правило, мають загальну функціона­льну чи задачну послідовність, але вони суттєво відрізняються своїми ситуаційними проекціями. Класифікація ситуацій, по­в'язаних з прийняттям рішень, подана в табл. 7.3. Як видно з таблиці, неструктуровані або відкриті задачі характеризуються двома потен-ційними формами невизначеності: невизначеніс­тю вхідної інформації та невизначеністю наслідків дій (піс­лядій).


Таблиця 7.3


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)