Судове рішення по справі № 1908

Справа №1908 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Кобаль МЛ.

Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

1 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Круглікової К.С. суддів Лук'янової СВ., Олєйникової Л.С

при секретарі Андра О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У грудні 2006 року позивачка звернувся в суд до відповідача з позовом про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона працювала на шахті „Шахтарська-Глибока" такелажником, вантажником, робітницею з прийому і доставки вантажів більше 17 років в умовах важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату. Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року з відповідача на її користь стягнуті страхові виплати; висновком МСЕК від 11 квітня 2005 року їй встановлена втрата працездатності у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний криже-кресцова радікулопатія; у межах розгляду цієї справи були проведені експертизи і у висновку МСЕК від 20 січня 2006 року вказано, що вона могла бути визнана інвалідом 2 групи з 27 вересня 2004 року, а з 15 листопада 2005 року -інвалідом 3 групи. 29 листопада 2006 року МСЕК встановила їй втрату професійної працездатності у розмірі 70% і 2 групу інвалідності. Вказане професійне захворювання спричинило їй моральну шкоду, у відшкодування якої вона просить стягнути з відповідача 35 тисяч гривень (а.с.1).

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2006 року з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням: хронічна криже-кресцова радікулопатія, стягнуто 33 тисяч гривень (а.с.40-42).

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську ставить питання про скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2006 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через те, що вважає рішення необгрунтованим, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Довідка МСЕК про встановлення відсотку стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди. Позивачкою не надані належні докази в обґрунтування позову. Відповідач виплачує позивачці всі страхові виплати. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія ст..ст.21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди і тому відсутні підстави для стягнення на користь позивачки суму у відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд не врахував вимоги ст..ст.233, 237-1 КЗпП України (а.с.49-50).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивачка не визнала апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині суми, стягнутої на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивачки на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивачки шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічна криже-кресцова радікулопатія, наявність якого МСЕК вперше встановила 11 квітня 2005 року. Право позивачки на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачці випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачці моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачці завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням МСЕК вперше встановлена 11 квітня 2005 року у розмірі 70%. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачкою і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивачки (а.с.5-11), висновок МСЕК від 11 квітня 2005 року (а.с.68), висновок інституту медицини

праці від 29 вересня 2004 року (а.с.15) та від 8 жовтня 2004 року (а.с.67), виписки із історії хвороби позивача (а.с.12-13, 17-22, 26-34), рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року (а.с.63-64), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивачки, підтверджують факт завдання позивачці моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 11 квітня 2005 року МСЕК вперше встановила позивачці втрату 70% професійної працездатності.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки спірні правовідносини між позивачкою і відповідачем врегульовані Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вказаним Рішенням Конституційного Суду України і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачці моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків; саме цей відповідач по справі є належним відповідачем.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивачка не перебувала і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачкою і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про.; відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, (ст.268 ч.І п.З ЦК України в редакції 2003 року).

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" набрав чинності 1 січня 2006 року, а право на відшкодування моральної шкоди у позивачки виникло 11 квітня 2005 року.

Факт виплати відповідачем позивачці інших, крім моральної шкоди, страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата страхових сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і ступень спричиненої шкоди; стан здоров'я позивачки; характер і обсяг фізичних та моральних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість; її сімейний стан; принцип справедливості. Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував принципи виваженості і розумності. Не враховані судом першої інстанції обставини вимагають змінити рішення суду першої інстанції від 27 грудня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивачки у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.І ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним

захворюванням, належить стягнути двадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 316 ЦПК України, апеляційний Суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську задовольнити частково.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди двадцять тисяч гривень;

в іншій частині рішення залишити без зміни..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий Судді

Поиск по сайту: