етап. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту

3.1. Установлення альтернатив

3.2. Оцінювання альтернатив

4 етап. Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке прийма­ється (вибір альтернативи).

4.1. Вибір оптимального варіанта рішення

4.2. Оформлення оптимального варіанта

Етап. Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).

5.1. Обговорення проекту

5.2. Затвердження рішення

5.3. Оформлення рішення і видача розпорядження про його виконання

Етап. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

6.1. Організація виконання рішення

6.2. Контроль за виконанням рішення та оцінювання його ефективності

6.3. Звіт про виконання рішення

Фактори, які впливають на процес прийняття управлінського рішення:

1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо).

2. Поведінка менеджера (звичка, психологія, лояльність тощо).

3. Середовище прийняття рішення:

® визначеність (керівник знає про очікувані результати всіх можливих альтернативних рішень);

® ризик (менеджеру відома ймовірність результатів від реалізації кожної альтернативи);

® невизначеність, коли неможливо оцінити ймовірність по­тенційних результатів.

4. Інформаційні обмеження. Ці обмеження обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації.

5. Взаємозалежність рішень.

6. Очікування можливих негативних наслідків.

7. Можливість застосування сучасних технічних засобів.

8. Наявність ефективних комунікацій.

9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.

Методи і моделі прийняття рішень.

Згідно з положеннями американського менеджменту наука управ­ління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів:

1. Застосування наукового методу.

2. Використання системної орієнтації.

3. Застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, наведеної на рис. 2.

Рис.2. Схема використання наукового методу

Наприклад, в процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на пер­шому етапі збирається інформація про ринок і попит, на другому здійсню­ється її аналіз, а на третьому — встановлюється вплив на попит і визнача­ється у вигляді гіпотези оптимальна величина обсягів реалізації продукції. Після четвертого етапу, який забезпечує процес перевірки гіпотези, мож­ливі два варіанти: реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (п'ятий етап); повернення з допомогою зворотного зв'язку на один з попередніх етапів, якщо гіпотеза неправильна. В останньому випадку пошук оптима­льного варіанта продовжується.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов'яза­них частин. В процесі своєї діяльності (перетворення) організація оброб­ляє входи (ресурси, інформацію тощо), перетворюючи їх в продукцію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу і здійснюєть­ся підбір найбільш ефективного варіанта рішення.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделю­вання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлін­ських рішень.

Модель — це відображення у схемі, формулі, взірці тощо характе­рних ознак об'єкта, який досліджується. Вона є спрощеною конкрет­ною управлінською ситуацією, іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування мо­делей пояснюється такими причинами:

· складністю виробничо-господарської діяльності;

· наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань;

· необхідністю експериментальної перевірки багатьох альтернатив­них управлінських рішень;

· доцільністю орієнтувати управління на майбутнє;

· необхідністю врахування ринкових умов.

Виділяються такі моделі:

Þ фізичні - відображають збільшене або зменшене описання об'єкта;

Þ аналогові - поводять себе так, як реальні об'єкти, але зовніш­ньо вони не схожі на них;

Þ математичні (символічні) - для опису властивостей або характеристик об'єкта використовують символи.

Світова практика виробила певний порядок розробки моде­лей. Найдоцільніше застосовувати такий процес їх побудови:

1. Формулювання завдання.

2. Підготовка інформації.

3. Формування моделі.

4. Перевірка моделі на достовірність.

5. Використання моделі.

6. Відновлення моделі.

В процесі перевірки, використання та відновлення моделей слід враховувати похибки, які знижують їх ефективність: недостовірні вхідні умо­ви (припущення), інформаційні обмеження, страх користувачів, недо­статня практична перевірка, надмірно висока вартість побудови, недостатнє врахування чинних факторів тощо.

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розпов­сюджені способи моделювання:

1. Теорія ігор - моделює вплив прийнятого рішення на конку­рентів.

2. Теорія черг - визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

3. Моделювання управління запасами - визначає розміщення замов­лень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.

4. Лінійне програмування - забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів за наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програму­вання найбільш популярні у менеджменті.

5. Імітаційне моделювання - дає практичний спосіб застосування мо­делі замість реальної системи.

6. Економічний аналіз - метод оцінювання витрат та економіч­них вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємс­тво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

7. Балансові методи - базуються на побудові матеріальних, фінан­сових, трудових та інших балансів.

8. Платіжна матриця - це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати оптимальне рішення. При цьому платежі (гро­шові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

9. Дерево рішень - схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитив­ного значення, можливості порівняння альтернатив.

10. Прогнозування - передбачення майбутніх управлінських ситуацій та їх імовірного впливу на функціонування організації та її окре­мих сфер.

Поиск по сайту: