Типи промов за знаковим оформленням і закріпленням

Промови, які читають за конспектом.

Є випадки, коли по-написаному говорити просто необхідно. Це не завжди свідчить про невміння оратора самого висловити певну думку. Інколи треба викласти великий обсяг матеріалу, подати багато різноманітних фактів, навести дослівні висловлювання з інших джерел.

Бувають ситуації, які вимагають дуже точного і влучного слововживання. Наприклад, політики, як правило, виступають з офіційними політичними промовами, зчитуючи заздалегідь продуманий і підготований текст.

Будь-який офіційний документ мусить бути прочитаний слово в слово.

Наукова доповідь (реферат): якщо є велика кількість фактичних даних, дат, імен, які запам’ятати досить важко. Тоді текс легше скомпонувати, логічно викласти й озвучити за допомогою конспекту.

Виступи на каналах масової комунікації, під час яких в результаті хвилювання може відбутися порушення живого мовлення, збої у викладі думок.

В усіх випадках перед собою треба мати не писаний поспіхом чорновик, написаний поспіхом нерозбірливим почерком. Рукопис бажано мати в друкованому вигляді, щоб було легко читати текст. Тоді увага зосереджуватиметься на передаванні змісту й логічних наголосах, а не на розбиранні каліграфічних закарлюк.

Варто пам’ятати, що 1 сторінка машинопису (30 рядків, 14 кегль) читається приблизно 2 хв. Отже для себе можна легко визначити обсяг виступу відповідно до встановленого регламентом часу.

Промови, які вчать напам’ять.

Якщо потрібно точно зберегти зміст, не пропустивши жодного вагомого слова, наприклад, колективне привітання ювіляра.

Досконале володіння текстом дає змогу зосередитися на ораторських прийомах, виступаючи перед різноплановою аудиторією.

Однак, щоб у слухачів не виникло відчуття нецікавості й байдужості до повідомлення, його слід виголошувати щиро й відкрито, емоційно насиченим тоном і дещо сповільненим темпом, а не речитативом.

Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять.

Виступ тривалістю 1-2 год. не завчиш. Тому, наприклад, викладачі опановують значний науково-інформаційний матеріал, виділяють з нього у конспекті головне, а потім живою бесідою викладають його слухачам.

Коли передбачається тривалий виступ, необхідно добре засвоїти, систематизувати матеріал, уявити логічну канву, структуру виступу. Якщо промовцеві є що сказати, його „несе” матеріал, викликаючи бажання поділитися з іншими тим, що він сам добре усвідомив і знає.

Політичне красномовство, наприклад, під час дебатів, вимагає на основі заздалегідь підготованих тез, нотаток, плану, статистичних даних тощо зорієнтуватися у ситуації і підсумувати сказане вище.

Тези – це короткий виклад основних думок, ідей виступуокремими реченнями, абзацами, які утворюють своєрідний розгорнутий план з фактологічним матеріалом.

Імпровізовані промови (експромти).

Їх виголошення не передбачається заздалегідь, а провокується ситуацією спілкування. Наприклад, під час дискусії виникає потреба відстояти власну думку.

Інша потреба – захист перед опонентом (апологія), спонтанні виступи під час нарад, зборів, засідань, комісій тощо.

Однак одностайною є думка про те, що найкращим експромтом є той, який готується завчасно. Передбачаючи можливу ситуацію, можна на ходу обдумати основні думки чи мовне оформлення свого міні-виступу.

Кожен тип промов має свої преваги й недоліки. Сучасний спосіб життя і мислення вимагає і потребує від промовця готовності невимушено переходити з одного типу промови на інший. Успіху досягають ті промовці, які оптимально поєднують елементи різних типів промов залежно від мети виступу і складу (особливостей) аудиторії.

Питання для контролю знань:

1. Що зумовлює вибір певного типу промови?

2. Вкажіть, чому промови не рекомендують завчати напам’ять?

3. Скільки часу потрібно для прочитання однієї сторінки стандартного друкованого тексту?

Тема: СТРУКТУРА ОРАТОРСЬКОГО ТВОРУ