СУТЬ ПОНЯТТЯ «МЕНТАЛЬНІСТЬ»

Ментальність (з уб. – розумовий) – це те, що пов’язане з мисленням не пари людей, а цілої нації.

Ментальність – характер мислення та світосприйняття однієї нації, що вирізняє її з-поміж інших.

Слово менталітет первинно походить від латинського «mens, mentis», що в перекладі буквально означає є розум, думка, убліцис. В пізніші часи у французькій мові стали вживати слово «mentalite» як означення, синонім слів та словосполучень – спрямування думок, умонастроїв, розум, його скерованість, розумові здібності, розумовий розвиток, розумові особливості, мислення тощо.

В сучасній науковій термінології слова «менталітет, ментальність» вживають для характеристики певних особливостей тих чи інших суспільних груп чи узагальненого образу (наприклад; «менталітет народу», «національна ментальність», «європейська ментальність», «ментальність радянських людей», «ментальність хліборобів», «ментальність кочівників» і т.д.). В найбільш загальних підходах про менталітет сьогодні говорять як, про характер думок, сукупність розумових навичок і духовних інтересів притаманних окремій людині чи суспільній групі, які являють собою своєрідний рівень свідомості (людини, нації, народу), на якому формується настанова і схильність відчувати та сприймати світ, мислити і діяти в уб’я утвердження в цьому світі. З позицій більш професійного, системного підходу, - менталітет сьогодні визначають як записаний в матеріальних основах психіки певний код поведінки, що детермінує стійкий соціально-психологічний стан суб’єкта (людини, нації, народу), органічну цілісність соціально-психологічних якостей і рис, притаманних певному народу, його громадянам, яка обумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єкта менталітету на зміну навколишніх умов.

Ментальність нації, народу сьогодні визначають як специфічний спосіб сприйняття і розуміння етносом свого внутрішнього світу та зовнішніх обставин. Його дуже часто називають, звичайно в переносному розумінні, «душею народу», тим, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей. Ментальність нації проявляється в домінуючих життєвих настроях, у характерних особливостях світосприйняття, у системі моральних цінностей, норм, цінностей і принципів виховання, у формах взаємин між людьми та родинних засадах; у ставленні до природи і праці; в національному характері та темпераменті і т.д..

Вільгельм Фольм Гумбольт – вперше ввів це поняття в науці.

«подружжя», або у рос. варіанті «супружество». За двомовними словниками ці поняття вважаються рівнозначними, однак символізують зовсім різне коріння у мисленні. На Україні дівчата й хлопці зустрічались і знайомились між собою з молодого віку. До шлюбу, у переважній більшості, ставали ті з них, між якими виникала взаємна приязнь, кохання, дружба. В давній Росії зустрічі молоді до шлюбу вважалися аморальними, про парування молодих, як правило, домовлялись батьки 1, а молодих, так би мовити, спрягали докупи, вони були не «подружжям», а спряженою парою, «супругами». Як бачимо,
у цих словах з однаковими (на сьогодні) інформаційними сигналами стоять зовсім різні символи. Те ж бачимо й у порівнянні слів «шлюб» і «брак». Слово «шлюб», тобто «злюб», символізує поняття взаємного кохання, на що немає й натяку у слові «брак». Слово «шлюб», тобто «злюб», символізує поняття взаємного кохання, на що немає й натяку у слові «брак». Тут найбільше шанується не любов, ніжність («Москва слезам не верит»), сила – «брать» і «спрягать».

Хліборобська праця на Україні – найбільш шанована. Вона прирівняна тут до молитви. Слово «орати» первісно означало не стільки розворушувати землю для сівби, скільки «священнодійствувати». Слово походить з ритуалу хліборобського культу Бога Ора (іпостасі того ж світлого начала «Ра»). Рос. відповідник – «пахать» (розпанахувати, розпахувати) аж ніяк не пов’язаний із священнодійством. Творцям поняття «пахать» хліборобський культ був чужим, про що свідчить вживання слова «орать» у значенні «кричати», «галасувати», слова «орава» в значенні галасливої юрби. Це наводить на думку, що давній арійський (орійський) обряд оранки, пов’язаний з проголошенням молитви, був не тільки чужим, але й незрозумілим для угро-фінських предків росіян, якщо вони сприймали його лише як невпорядкований крик і галас.

Поиск по сайту: