Історіографія теми. РОЗДІЛ 1. МЕТАбібліографія В УКРАЇНІ:становлення,

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. МЕТАбібліографія В УКРАЇНІ:становлення,

Основні етапи розвитку

1.1. «Метабібліографія»: проблема дефініції, завдання, функції……

1.2. Метабібліографія в Україні: історична ретроспектива…………..

1.3. Організація метабібліографії в сучасній Україні…………………

РОЗДІЛ 2. типологічнІ ОСОБЛИВОсті СИСТЕМИ

МЕТАбібліографічнИХ ресурсІВ

2.1. Особливості покажчиків бібліографічних посібників………………..

2.2. Типологічна диференціація метабібліографічних посібників………

2.2.1. Поточні покажчики бібліографічних посібників………………….

2.2.2. Ретроспективні покажчики бібліографічних посібників………….

2.3. Розвиток електронної метабібліографії в Україні……………………

Розділ 3. внесок бібліографів Львівської національної НАУКОВОЇ бібліотеки України ІМЕНІ В. Стефаника

У становлення метабібліографії в Україні

(наукові теоретико-історичні дослідження+ бг покажч. праць співробітників бібліотеки)

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1. Аналіз стану умов праці……………………………………………….

4.1.1. Характеристика виробничого середовища та його чинників…….

4.1.2. Опис процесу праці…………………………………………………

4.1.3. Аналіз методів дослідження, обладнання та характеристика речовин……………………………………………………………………………

4.2. Організаційно-технічні заходи з поліпшення умов праці……………

4.2.1. Організація місця праці та безпечної роботи………………………

4.2.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці…………………………

4.2.3. Заходи щодо безпеки під час виконання магістерської роботи та професійної діяльності…………………………………………………………..

Висновки……………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………

ВСТУП

Актуальність теми. Зростання потоку документів дало поштовх для розвитку метабібліографії. Метабібліографія – це бібліографія, призначенням якої є орієнтація суспільства в бібліографічних ресурсах.

Метабібліографія в Україні зародилася наприкінці ХІХ ст., з початку ХХ ст. отримала потужний імпульс для розвитку. Провідні бібліографи України та інформаційні установи надавали великого значення цьому виду бібліографії і активно сприяли його розвитку, зокрема, працювали над підготовкою універсальних і галузевих, ретроспективних і поточних метабібліографічних покажчиків.

Історія та сучасний стан метабібліографії не є достатньо дослідженими, що негативно впливає на її розвиток. Необхідним є виявлення та заповнення лакун з метою визначення шляхів і перспектив подальшого розвитку. Зокрема, додаткового дослідження потребують діяльність окремих бібліографів та інформаційних установ, особливості функціонування метабібліографії в умовах впровадження новітніх технологій.

Метою дослідження – є вивчення історії становлення і розвитку метабібліографії в Україні та дослідження вкладу бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.

Мета дослідження зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

· визначити бібліографічний статус терміна «метабібліографія», виокремити його основні завдання та функції;

· з'ясувати стан дослідженості обраної теми, повноту її джерельного забезпечення;

· розкрити внесок сучасних інформаційних установ у розвиток метабібліографії в Україні;

· виявити специфіку покажчиків бібліографічних посібників;

· охарактеризувати найважливіші поточні та ретроспективні метабібліографічні посібники, видані в Україні упродовж XX – початку XXI ст.;

· дослідити особливості розвитку електронної метабібліографії;

· окреслити внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.

Об’єкт дослідження – становлення та основні етапи розвитку метабібліографії в Україні.

Предметом дослідження є термінологічний аспект метабібліографії, еволюція українських метабібліографічних ресурсів, метабібліографічна діяльність інформаційних центрів України, особливості розгортання електронної метабібліографії, вклад бібліографів ЛННБУ імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених цілей використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Історико-хронологічний та історико-описовий методи використано для визначення періодизації та характеристики основних етапів розвитку метабібліографії в Україні. Джерелознавчий та метод бібліографічної евристики вжито для виявленню та оцінювання публікацій вітчизняних і зарубіжних дослідників та метабібліографічних посібників). Метод термінологічного аналізу сприяв вивченню понятійного апарату галузі метабібліографії. Аналізу друкованої та електронної метабібліографічної продукції українських інформаційних установ сприяв метод бібліографічної критики.

Хронологічні межі дослідження – кінець XIX – початок XXI ст. – охоплюють період зародження, становлення, розвитку та сучасного стану метабібліографії в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому визначено еволюціонування терміна «метабібліографія», проаналізовано процеси становлення та розвитку метабібліографії в Україні, узагальнено напрацювання бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, їх внесок у становлення метабібліографії в Україні на підставі системи теоретико-історичних досліджень та бібліографічних покажчиків.

Практичне значення роботи полягає у тому, що отримані результати сприятимуть ефективнішій організації роботи бібліотек України в галузі метабібліографії.

Структура дослідження обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів: «Метабібліографія в Україні: становлення, основні етапи розвитку», «Типологічні особливості системи метабібліографічних ресурсів», «Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні», «Охорона праці», висновків та списку використаних джерел.

Історіографія теми

Зародження метабібліографії припадає на кінець ХІХ ст., до цього періоду відносять перші практичні надбання з цієї галузі, зокрема, працю І. Левицького «Галицько-руська бібліографія». У різні періоди укладанням метабібліографічних покажчиків займалися Ф. Максименко, В. Симоновський, Ю. Гопштейн, І. Калинович, Є.-Ю. Пеленський, В. Дорошенко, С. Єфремов та ін.

Перше теоретичне дослідження належить М. Ясинському. У праці «Бібліографія української бібліографії», автор визначив завдання та об'єкт метабібліографії, створив методику описування, групування та анотування джерел для укладання покажчиків бібліографічних посібників. До теоретичних і методологічних питань метабібліографії звертались О. Коршунов («Библиография библиографии»), Г. Швецова-Водка (Бібліографічні ресурси України), І. Моргенштерн (Метабиблиография (библиография библиографии). Низка публікацій І. Моргенштерна та Г. Швецової-Водки були присвячені особливостям понятійного апарату метабібліографії загалом та недосконалості терміна «бібліографія бібліографії» зокрема.

Значна увага дослідників була спрямована на створення методики укладання метабібліографіярафічних покажчиків. У 1993 р. Національна історична бібліотека України підготувала «Методичні рекомендації по складанню покажчиків краєзнавчих бібліографічних посібників» (упорядник – В. Кисельова).Функції метабібліографії вивчали Ц. Грій, Е. Беспалова.

Історія становлення та розвитку метабібліографії знайшла відображення у працях Є.-Ю. Пеленського, І. Корнєйчика, Н. Королевич, Н. Рибчинської, О. Промської, Г. Швецової-Водки.

Обрана тема стала також предметом дисертаційного дослідження О. Промської («Розвиток метабібліографії в Україні (кінець XIX – початок XXI ст.)»).

Джерельною базою дослідження слугували метабібліографічні посібники, створені українськими бібліографами та провідними інформаційними центрами України.

РОЗДІЛ 1

Поиск по сайту: