Військово-стратегічний паритет і початок розрядки

Відставання СРСР від США в розробці принципово нових типів озброєння радянська пропаганда пояснювала тим, що «гонка озброєнь нам нав'язана Заходом», а ми лише «змушені прийняти виклик», щоб забезпечити міцний мир. Лише у виробництві ракет-носіїв СРСР наприкінці 50-х - початку 60-х рр. на час випередив США, але промислові потужності нашої країни не дозволяли тоді забезпечити кількісного переваги в цьому головному вигляді військової техніки. Лише до кінця 60-х - началу 70-х рр. військово-стратегічний паритет між Сходом і Заходом оформився і створив сприятливі умови для політики розрядки міжнародної напруженості. Її початком прийнято вважати підписання у 1972 р двох ключових документів військово-стратегічного характеру між СРСР і США - про обмеження стратегічних наступальних озброєнь і про створення обмежених систем національної протиракетної оборони.

Керівництво СРСР, вважаючи, що США вимушені піти на домовленості через невдалу війни у В'єтнамі і наростання загальної кризи капіталізму, вважало можливим перенести військове суперництво із Заходом в регіональну площину, посиливши допомогу національно-визвольним рухам в Азії, Африці та Латинській Америці. У підсумку це повинно було привести до розширення «сил миру і демократії» та ослабленню США і їх союзників. Крім того, розміщення радянських ракет середньої і малої дальності поблизу кордонів західноєвропейських країн змінювало співвідношення сил в Європі на користь Варшавського договору, а значить, посилювало його позиції в діалозі з США.

Аналітики і керівництво США, навпаки, вважали, що радянська система не здатна витримати випробування відкритістю, неминучою в процесі розрядки. Одночасно було вжито заходів до посилення у зовнішній політиці акцентів, пов'язаних з дотриманням прав людини, що давало би привід для постійного тиску на радянських лідерів. Один з ідеологів американської зовнішньої політики

3. Бжезинський прямо вказував, що розрядка - тимчасове явище, але «в результаті її в радянській системі можуть настати незворотні процеси, і ми повинні всіляко цьому сприяти».

Розрядка не зупинила суперництво СРСР і США за вплив на інші континенти. Здійснена у 70-ті роки спроба СРСР зміцнити свій вплив у країнах Африки та Азії, була розцінена США як така, що протирічить духу розрядки. Важливим приводом до її зриву стало введення в Афганістан радянських військ. Залишалося лише чекати приводу до згортання процесів розрядки.

Загострення міжнародного становища в першій половині 80-х років було не меншим, ніж в 50-60-х роках. Як і раніше протистояння супроводжувалось пропагандистською риторикою. Радянський Союз закликав до миру і в той же час направляв свої війська в Афганістан. Президент США оголосив СРСР "імперією зла" і закликав до "хрестового походу" проти комунізму. При цьому значно збільшились ядерні потенціали країн. В світі нараховувалось 50 тис. ядерних зарядів сумарною потужністю 16 тис. мегатонн. Всім цим управляли автоматизовані системи. У таких умовах надзвичайно небезпечними ставали навіть незначні технічні помилки. Найбільша кількість ядерних озброєнь була зосереджена в Європі: 20 тис. одиниць ядерної зброї, 25 тис. літаків, 120 тис. танків, 11 млн. військовослужбовців. У разі широкомасштабного конфлікту, навіть без застосування ядерної зброї, Європа із її 200 атомними реакторами, розвинутою хімічною і нафтопереробною промисловістю перетворилась би на руїни.

Яскравим прикладом цього безглуздя було знищення радянськими засобами Протиповітряної оборони (ППО) 1 вересня 1983 р. південнокорейського літака над о. Сахалін, у результаті чого загинуло 296 пасажирів.

Важливим здобутком розрядки стало врегулювання кордонів в Європі, взаємне дипломатичне визнання ФРН і НДР, прийняття їх до ООН, компромісне рішення щодо Західного Берліна. Кульмінацією розрядки в Європі став Хельсінський заключний акт (1975 р.).

Висновки

На основі викладеного матеріалу можна зробити ряд висновків, а саме:

- в радянський період в історичній науці панувало трактування «холодної війни» як односторонньої, ідеологічної і політичної агресії країн Заходу проти СРСР і «соціалістичного табору», яка постійно загрожувала перерости у військову конфронтацію. Багато уваги радянські історики приділяли питанням ідеологічного і політичного протиборства двох наддержав в післявоєнний період.

- на думку дослідників втручання США у світові проблеми було викликано не експансіоністськими устремліннями, а бажанням зупинити просування соціалізму в світі. Проте й існували інші точки зору, зокрема, одні вважали, що саме США несуть основну відповідальність за виникнення «холодної війни», інші вважали, що позиція США, це своєрідна самооборона.

- аналіз вітчизняної та американської історіографії з зовнішньополітичних доктрин СРСР і США в післявоєнні роки показує, що велика кількість питань ще не досліджено і вимагає подальшого вивчення.

- на відміну від ядерного стримування, інтерес до проблематики конвенційного стримування в СРСР був порівняно невеликим.

- інтерес проблематики конвенційного стримування зі сторони США є безперечним, про що нам говорить велика кількість досліджень.

- підписання ряду договорів в 1970-1973 рр., що створило сприятливі умови для повороту до розрядки і світу в Європі.

- кульмінацією розрядки в Європі став Хельсінський заключний акт (1975 р.).

Поиск по сайту: