АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу

Читайте также:
  1. V етап розвитку міграції робочої сили розпочався з 1980 років і триває понині. Збільшення масштабів еміграції з країн з перехідною економікою характерно для такого етапу.
  2. Аналіз сучасного села як фактора соціального розвитку
  3. Асиметрія стану і розвитку сучасної світової економіки
  4. Важливе значення для розвитку літератури Волині мав
  5. Види бухгалтерського обліку та способи їх розвитку.
  6. Визначення показників ефективності інвестицій у проекти розвитку підприємства в наступному році
  7. Визначте основні шляхи надання допомоги учням з особливостями психофізичного розвитку в адаптації серед здорових людей.
  8. Виникнення та етапи розвитку демократії
  9. Відмінність порушень емоційно-вольової сфери від інших вад психофізичного розвитку
  10. Вісім стадій розвитку по Еріксону
  11. Внутрішні та зовнішні проблеми розвитку
  12. Внутрішні фактори розвитку

Зооантропонозні інфекції – це група інфекційних хвороб, якими хворіють і люди і тварини. До них належить велика кількість захворювань різної етіологічної структури, таких як, сказ, лептоспіроз, сибірка, туляремія, чума, туберкульоз,ряд інвазій та інші. Джерелом зооантропонозів для людини є тварини, і в першу чергу, ті, з якими людини контактує в процесі життєдіяльності: сільськогосподарські та домашні тварини, гризуни, а також дикі звірі(при полюванні).
У Київській області, як і в цілому по Україні, проблема зооантропонозних інфекцій, залишається актуальною.
Останні випадки сибірки реєструвалися в 2001 році, бруцельозу в 2007 році (завізний випадок зі Індії), туляремії в 2012 році(теж завізний випадок зі Швейцарії). Проте, найбільш актуальними, на сьогоднішній день, в нашій області є лептоспіроз та сказ, про що ми сьогодні будемо говорити.
Лептоспіроз належить до найпоширеніших зоонозних захворювань, він зустрічається на всіх континентах. Джерелом лептоспірозної інфекції є тварини - дрібні ссавці (гризуни – сірі щури, хатня та лісова миші, полівки), сільськогосподарські, домашні, дикі, промислові (лисиці, нутрії) та інші. Хворі тварини, або тварини, які є носіями лептоспір, виділяють збудника з сечею, тим самим інфікуючи навколишнє середовище. В організм людини збудник проникає через слизові оболонки носа, рота, очей і навіть незначні пошкодження шкіри. Зараження людини настає при купанні в забруднених водоймах, при покосах на заливних лугах та болотах, риболовлі, догляді за тваринами тощо. Людина також може заразитися при вживанні продуктів, забруднених гризунами.
Зараз серед населення області усе частіше реєструються захворювання, які супроводжуються жовтяницею, високою температурою тіла, висипами та тяжкими ускладненнями. Це і є прояви лептоспірозу.
Епідемічна ситуація щодо захворюваності на лептоспіроз в області залишається напруженою. З початку року зареєстровано 7 випадків захворювань на з показником 0,39 на 100 тис населення, за аналогічний період минулого року захворіло 6 людей, показник склав 0,34. Три випадки зареєстровано в Вишгородському районі,два – в Переяслав – Хмельницькому,по одному в Іванківськомута Ставищанському районах.
Летальні випадки не реєструвалися. Захворіло 5 осіб працездатного віку, 2 пенсіонери. Серед захворілих1 жінка, 6 чоловіків.4 жителі села,3 – міста.
Своє захворювання троє осіб пов’язують із доглядом за домашніми тваринами, двоє із перебуванням на воді(риболовля, купання), в двох випадках причини захворювання не з’ясовано.
Щоб запобігти хворобі, насамперед, слід ліквідувати джерела інфекції, а саме:знищувати гризунів, бо вони розносять інфекцію серед тварин, а через них і серед людей. Необхідно охороняти водоймища, джерела водопостачання, продукти харчування від забруднення їх гризунами.

Опісторхо́з (англ. Opisthorchоsis, cat liver fluke, лат. Opisthorchiasis, Opisthorchiidosis) — біогельмінтоз, який спричинюють двовустеці́/дворо́ти/сисуни́/двоу́стки[1] (Opisthorchis felineus і viverrini) — гельмінти з класу Trematoda, типу Плоскі черви/ Plathelminthes. Ця паразитарна інвазіяхарактеризується хронічним перебігом з переважним ураженням жовчних утворень, печінки і підшлункової залози (органів гепатопанкреатичної зони).

 

· Кінцевим хазяїном можуть бути: людина і ссавці, що їдять рибу і мешкають у межах ареалу поширення двовустеців — з родів кіт, лисиця,ведмідь, видра, росомаха, мустела (куди входить, зокрема, підрід норка, види горностай, тхір, колонок), ондатра, собака (в тому числі й свійські собаки), свиня (в тому числі й свійські свині) тощо. Статевозрілі гельмінти паразитують у жовчних протоках, в жовчному міхурі, протоках підшлункової залози декілька десятків років. Один гельмінт виділяє за добу близько 1000 яєць, які з жовчю витікають до кишечнику і виносяться назовні.

· Першим проміжним хазяїном є прісноводні зяброві черевоногі молюски родини Bithyniidae, зокрема роду Bithynia [15], в організмі яких, при заковтуванні яєць гельмінта, відбувається складний цикл розвитку личинок (міраци́дій — спороци́ста — ре́дій), що завершується виходом активної форми паразита — церка́рія. Весь цикл розвитку в молюска займає 2-3 місяця залежно від температури води. Зона поширення гельмінта чітко відповідає зоні проживання цих молюсків, які живуть на водних рослинах, мулистому або глинистому дні. Віддають перевагу стоячим водоймам, старицям, або застійним берегам річок.

· Другим проміжним або додатковим хазяїном — коропові риби: в'яз, ялець звичайний, лин, білий амур, чорний амур, товстолоб, чехоня, підуст, головень, краснопірка, плітка, лящ, синець, густера, карась, короп, жерех, вусач,пічкури тощо. Церкарії залишають тіло молюска і активно проникають в коропових риб, інцистуючись в них у підшкірній клітковині та м'язах, а там перетворюються на метацеркаріїв. У тілі однієї риби можна знайти кілька тисяч метацеркарієв, що зберігають життєздатність до 2 років, у цей час така риба являє реальну загрозу для здоров'я людини. Через 2-2,5 року, якщо не відбувається повторного зараження (а зазвичай це відбувається тоді, коли риба йде з місць проживання молюска), то сама риба звільняється від інвазії.

Основний хазяїн заражається, з'їдаючи термічно необроблену рибу. У дванадцятипалій кишці під дією шлункового соку і травних ферментів м'ясо риб перетравлюється і метацеркарії звільняються від оболонки. По загальній жовчній протоці вони потрапляють у печінку і в жовчний міхур, а по вірсу́нговій протоці — у підшлункову залозу. Статеве дозрівання метацеркаріїв в організмі кінцевого хазяїна відбувається протягом 3-4 тижнів. Увесь цикл розвитку Opisthorchis felineus займає 4-4,5 міс.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)