АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Нематодози (інвазії круглими хробаками)

Читайте также:
  1. IV. ГЛОТКА. СТРАВОХІД
  2. Дифтерія глотки.
  3. Загальна характеристика нематодозів.
  4. Критерії діагнозу гострої пневмонії
  5. Культура Київської Русі
  6. Монументальний живопис.
  7. Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
  8. Описати методику проведення капіляроскопії
  9. Пакування, транспортування, зберігання і складування ГКП
  10. Практичне заняття 3
  11. Розділ XVIII СТРАШНЕ СЛОВО

Аскаридоз (інвазія Ascaris lumbricoides) відзначається в середньому у 25% всього населення. Аскариди — це круглі черв’яки завдовжки від 10 до 30 см. Найбільш широко аскаридозпоширений серед населення субтропічної зони, особливо в місцях з поганою санітарією. Основними засобами для лікування аскаридозу є мебендазол (вермокс), левамізол (декарис) і пірантел (комбантрин). При аскаридозі ефективний також піперазин, однак при його використанні можливе поява блювоти і діареї.

Анкілостомідози — це кишкові гельмінтози, збудниками яких є Ancylostoma duodenale і Necator americanus. Ці невеликі круглі черв’яки (довжиною близько 1 см) присмоктуються до слизової оболонки кишечника і харчуються кров’ю господаря. Анкілостомідози є частою причиною розвитку залізодефіцитної анемії у жителів тропічній та субтропічній зони. За цих гельмінтозах ефективні мебендазол і пірантел.

Стронгілоїдоз. Збудниками цього кишкового гельмінтозу є маленькі круглі черв’яки завдовжки близько 2 мм (Strongyloides stercoralis). Стронгілоідофз зустрічається досить часто і в основному протікає безсимптомно. При цьому гельмінтозі застосовують тіабендазол і альбендазол.

Ентеробіоз — це кишковий гельмінтоз, що викликається гостриками (Enterobius vermicularis) — круглими хробаками довжиною близько 1 см. Ентеробіоз зустрічається досить часто, особливо у дітей. Основним симптомом ентеробіозу є шкірний свербіж в області заднього проходу, який виникає внаслідок подразнення шкіри періанальної області, гдг самки гостриків відкладають яйця. Самозараження відбувається в основному через руки, забруднені яйцями гельмінтів в результаті розчісування шкіри. Високо ефективними засобами для лікування ентеробіозу є мебендазол і пірантел, які використовують зазвичай всією сім’єю.

Трихоцефальоз. Збудником цього кишкового гельмінтозу є волосоголовець (Trichuris trichiauria). Трихоцефальоз часто відзначається у поєднанні з аскаридоз і анкілостомідозамі. В основному відзначається легке або безсимптомний перебіг цього гельмінтозу. При трихоцефальозі найбільш активний мебендазол, застосування пірантелу ефекту не дає.

Філяріатози. В організмі людини паразитують як дорослі, так і личинкові форми філярій. В організм людини ці гельмінти потрапляють при укусах комах. Дорослі філярій можуть паразитувати в організмі людини тривалий час (протягом багатьох років). Тяжкість захворювання залежить від числа дорослих гельмінтів в організмі господаря.

Лімфатичні філяріатози — це гельмінтози з переважним ураженням лімфатичної системи, збудниками яких є Wuchereria bancrofti, Brugia malayi і Brugia timori, що потрапляють в організм людини при укусі комаром. Дорослі гельмінти паразитують у лімфатичних судинах і вузлах, що призводить до розвитку патологічних змін в лімфатичної системи і появи слоновості (у обструктивної стадії гельмінтозу). Лімфатичні філяріатози найбільш широко поширені серед населення Китаю, Індії та Індонезії (всього в світі налічується близько 90 мільйонів людей, заражених цими гельмінтами). Збудником онхоцерхоза є Onchocerca volvulus. Цей гельмінтоз зустрічається в основному в Африці та Центральній Америці. Зараження людини відбувається переважно в районі водоймищ (по берегах річок, струмків, де розмножуються мошки) при укусі чорною мошкою. Загиблі мікрофілярії викликають хронічний свербіж шкіри, а при проникненні паразитів в очі розвивається ураження рогівки (паннус) і навіть сліпота (річкова сліпота).

Збудниками токсокароза є личинкові форми Toxocaracanisa Toxocara cati. Зараження людей (переважно дітей) відбувається при ковтанні яєць паразитів з їжею і водою, забруднених випорожненнями собак або кішок. Вийшли з яєць личинки з потоком крові потрапляють в різні органи і тканини (у тому числі в очі), де загиблі паразити утворюють специфічні гранульоми. При токсокарозе можливі важкі ураження очей з розвитком сліпоти. Для лікування токсокарозу використовують дитразин, який викликає загибель паразитів в крові, але не діє на інкапсульовані форми гельмінта в тканинах.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)