Методи політичної комунікації

Використовуються такі способи (методи) політичної комунікації двох типів (рисунок 2).

Малюнок 2. Методи політичної комунікації

Мобілізаційні методи включають усну агітацію і пропаганду.

Зміст, форми агітації і пропаганди націлені переважно не на переконання, а на навіювання, «нав'язування» споживачеві інформації ідей і установок комунікатора. Неминучі витрати агітації і пропаганди - маніпулювання масовою свідомістю і поведінкою громадян, дезінформація, упереджене (з партійних, групових позицій) коментування подій, ігнорування громадської думки.

Маркетингові методи спрямовані на роз'яснення і переконання, стимулюють критично-творче мислення, демократичну мотивацію поведінки.

Політичний маркетинг - комплекс заходів, що формують в суспільній свідомості привабливий імідж політичних інститутів, лідерів, ідей, програм і концепцій.

Маркетингові способи використовуються суб'єктами політики з урахуванням їх попиту і пропозиції на потрібну інформацію. Вони розраховані на переконання людини, на самостійну оцінку фактів і явищ, свідомий вибір лінії поведінки.

Функції політичного маркетингу:

1) виявлення і висунення на авансцену політики гідних лідерів, здатних компетентно висловлювати, подавати органам влади і впроваджувати у життя суспільні інтереси;

2) виявлення, популяризація та сприяння впровадженню альтернативних політичних програм, проектів, ідей, концепцій прогресивного суспільного розвитку;

3) формування в суспільній свідомості привабливого іміджу кандидатів на державні посади;

4) допомога громадянам у вільному та свідомому політичному виборі, а політичним інститутам та лідерів - у демократизації суспільних відносин.

До маркетингових способів комунікації відноситься політична реклама. Її мета - в емоційній і лаконічній формі представити громадянам істинний образ політичних інститутів, політичних лідерів, політичних ідей, програм і концепцій, сформувати про них позитивну громадську думку. Рекламна продукція, «очищена» від політичної кон'юнктури і суб'єктивізму, містить важливу інформацію для вільного й усвідомленого вибору людиною політичної позиції. Реклама некомпетентна, брехлива, тенденційна спотворює політичну дійсність і здатна дезорієнтувати людей.

Основні види політичної реклами:

• аудіовізуальні;

• друковані;

• комп'ютерні;

• особисті зустрічі політиків з громадськістю.

Комунікаційна політика демократичної держави включає:

1) розробку і вдосконалення правових норм, що регулюють політичну комунікацію, захист інтересів особи, суспільства і держави від поширення антигуманної інформації;

2) започаткування та розвиток державних і незалежних ЗМІ (створення сучасної інформаційної системи, сприяння її кадрового, технологічного та матеріально-технічного забезпечення);

3) демократизацію механізмів державного впливу на масову комунікацію, контроль змісту інформаційних потоків у суспільстві.

Поиск по сайту: