Рівні стека TCP/IP

Існують розбіжності в тому, як вписати модель TCP/IP в модель OSI, оскільки рівні в цих моделях не співпадають.

До того ж, модель OSI не використовує додатковий рівень — «Internetworking» — між транспортним і мережевим рівнями. Прикладом спірного протоколу може бути ARP або STP.

Традиційно протоколи TCP/IP вписуються в модель OSI наступним чином:

Прикладний — HTTP, SMTP, SNMP, FTP, Telnet, scp, NFS, RTSP.

Представницький — XML, XDR, ASN.1, SMB, AFP.

Сеансовий — TLS, SSL, ISO 8327 / CCITT X.225, RPC, NETBIOS, ASP.

Транспортний — TCP, UDP, RTP, SCTP, SPX, ATP, DCCP, BGP, GRE.

Мережевий — IP, ICMP, IGMP, CLNP, ARP, RARP, OSPF, RIP, IPX, DDP.

Канальний — Ethernet, Token ring, PPP, HDLC, X.25, Frame relay, ISDN, АТМ, MPLS, Wi-Fi.

Фізичний — електричний струм, радіо, лазер.

Зазвичай в стеку TCP/IP верхні 3 рівні (прикладний, представницький і сеансовий) моделі OSI об’єднують в один — прикладний. Оскільки в такому стеку не передбачається уніфікований протокол передачі даних, функції за визначенням типу типа даних передаються додатку. Спрощено інтерпретацію стека TCP/IP можна представити так:

Прикладний «7 рівень», напр. HTTP, FTP, DNS

(RIP, що працює поверхнево UDP, і BGP, що працює поверхнево TCP, є з’являються частиною часткою мережевого рівня)

Транспортний, напр. TCP, UDP, RTP, SCTP, DCCP

(протоколи маршрутизації, подібні OSPF, що працюють поверхнево IP, є з’являються частиною часткою мережевого рівня)

Міжмережевий, для TCP/IP це IP (IP)

(допоміжні протоколи, ніби начеб ICMP і IGMP працюють поверхнево IP, але та є з’являються частиною часткою мережевого рівня; ARP не працює поверхнево IP)

Канальний, напр. Ethernet, Token ring, і подібні.

Фізичний, напр. фізичне середовище і принципи кодування інформації, T1, E1.

Зупинимось на відповідності рівнів моделі OSI та TCP/IP детальніше.

Фізичний рівень описує середовище передачі даних (кабель, оптоволокно або радіоканал), фізичні характеристики такого середовища і принцип передачі даних (розділення каналів, модуляцію, амплітуду сигналів, частоту сигналів, спосіб синхронізації передачі, час очікування відповіді і максимальну відстань).

Канальний рівень описує, яким чином передаються пакети даних через фізичний рівень, включаючи кодування (тобто спеціальні послідовності бітів, що визначають початок і кінець пакету даних).

Ethernet, наприклад, в полях заголовка пакету містить вказівку, якій машині або машинам в мережі призначений цей пакет.

Приклади протоколів канального рівня — Ethernet, IEEE 802.11 Wireless Ethernet, SLIP, Token Ring, АТМ і MPLS.

PPP не зовсім вписується в таке визначення, тому зазвичай описується у вигляді пари протоколів HDLC/SDLC.

MPLS займає проміжне положення між канальним і мережевим рівнем і його не можна віднести ні до одного з них.

Канальний рівень іноді розділяють на 2 підрівні — LLC і MAC.

Спочатку розроблений для передачі даних із однієї (під) мережі в іншу. Прикладами такого протоколу є X.25 і IPC в мережі ARPANET.

З розвитком концепції глобальної мережі до рівня були внесені додаткові можливості передачі з будь-якої мережі в будь-яку мережу, незалежно від протоколів нижнього рівня, а також можливість запиту даних від віддаленої сторони, наприклад, в протоколі ICMP (використовується для передачі діагностичної інформації IP-з’єднання) і IGMP (використовується для управління multicast-потоками).

ICMP і IGMP розташовані над IP і повинні потрапити на наступний — транспортний рівень, але функціонально вони є протоколами мережевого рівня, тому їх неможливо вписати в модель OSI.

Пакети мережевого протоколу IP можуть містити код, показуючий, який саме протокол такого рівня потрібно використовувати, щоб отримати дані з пакету. Це число — унікальний IP-номер протоколу. ICMP і IGMP мають номери, відповідно, 1 і 2.

Протоколи транспортного рівня можуть вирішувати проблему негарантованої доставки повідомлень («чи дійшло повідомлення до адресата?»), а також гарантувати правильну послідовність надходження даних.

У стеку TCP/IP транспортні протоколи визначають для якої саме програми призначені ці дані.

Протоколи автоматичної маршрутизації логічно представлені на цьому рівні (оскільки працюють поверх IP), але насправді є частинами протоколів мережевого рівня. Таким є, наприклад, протокол OSPF (IP ідентифікатор 89).

TCP (IP ідентифікатор 6) — «гарантований» транспортний механізм з попереднім встановленням з’єднання, що надає програмі надійний потік даних, упевненість в безпомилковості отриманих даних, перезапитуючи дані в разі втрати, знімає дублювання даних.

TCP дозволяє регулювати навантаження на мережу, а також зменшувати час очікування даних при передачі на великі відстані. Більше того, TCP гарантує, що отримані дані були відправлені точно в такій же послідовності. У цьому його головна відмінність від UDP.

UDP (IP ідентифікатор 17) протокол передачі дейтаграм без встановлення з’єднання. Також його називають протоколом «ненадійної» передачі, в сенсі неможливості упевнитися в доставці повідомлення адресатові, а також можливого перемішування пакетів. У програмах, що вимагають гарантованої передачі даних, використовується протокол TCP.

UDP зазвичай використовується в таких задачах як потокове відео і комп’ютерні ігри, де допускається втрата пакетів, а повторний запит утруднений або не виправданий, або в програмах виду запит-відповідь (наприклад, запити до DNS), де створення з’єднання займає більше ресурсів, ніж повторна відправка.

І TCP, і UDP використовують для визначення протоколу верхнього рівня число, що називається номером порта. Існує список стандартних портів TCP і UDP.

На прикладному рівні працюють більшість мережевих програм.

Ці програми мають свої власні протоколи обміну інформацією, наприклад, HTTP для WWW, FTP (передача файлів), SMTP (електронна пошта), SSH (безпечне з’єднання з віддаленою машиною), DNS (перетворення символьних імен в IP-адреси) і багато інших.

В своїй масі ці протоколи працюють поверх TCP або UDP, і прив’язані до певного порту, наприклад:

HTTP на TCP — порт 80 або 8080;

FTP на TCP — порт 20 (для передачі даних) і 21 (для керуючих команд);

SSH на TCP — порт 22;

запити DNS на порт UDP (рідше TCP) 53;

оновлення маршрутів по протоколу RIP на UDP — порт 520;

Ці порти визначені Агентством по виділенню імен і унікальних параметрів протоколів (IANA).

Безперечно, до цього рівня відносяться: DHCP, Echo, Finger, Gopher, HTTP, HTTPS, IMAP, IMAPS, IRC, NNTP, NTP, POP3, POPS, QOTD, RTSP, SNMP, SSH, Telnet, XDMCP.

Поиск по сайту: