АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Б) Інформаційна культура та її складові

Читайте также:
  1. II. Культура и экономика.
  2. V. Інформаційна стадія.
  3. VI. ПОЛИТИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА США
  4. Аналізуючи ці компоненти можемо зазначити, що імідж людини має свою зовнішню та внутрішню складові.
  5. Арганізацыйная культура бібліятэкі.
  6. Бегазы-дандыбаевская культура (X-VIII вв. до п.э.).
  7. Бегазы-Дандыбаевская культура - феномен поздней бронзы Центрального Казахстана.
  8. Билет №8 Культура и цивилизация
  9. Більш детальну інформацію про складові прибутку див. на схемі Чумаченко «Економічний аналіз» стор. 179.
  10. Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, можна обчислити приріст їх урожайності.
  11. ВОЕННАЯ КУЛЬТУРА АДЫГОВ (КАБАРДИНЦЕВ, АДЫГЕЙЦЕВ, ЧЕРКЕСОВ): НАСЛЕДИЕ ПРОШЛОГО В РЕАЛИЯХ НАСТОЯЩЕГО

На базі комп’ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у зв’язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.

У результаті вивчення шкільного предмета інформатики і використання засобів ІКТН при вивчення різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури.

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв’язку живого із зовнішнім оточенням.

2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.

Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв’язку (з’ясування зв’язку між повідомленнями та інформацією).

При цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв’язок і взаємоперетворення інформації і шуму.

1. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонент мислення.

2. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТН та інтерпретувати отримані результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.



3. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

4. Володіння знаряддєвими застосуваннями комп’ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікації.

5. Розуміння сутності штучного інтелекту.

6. Уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.

7. Важливою складовою інформаційної культури є володіння основами алгоритмізації.

8. Однією з основних складових інформаційної культури людини є здатність підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства, свідоме прийняття всіх тих обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом.

9. З цього випливає, що кваліфікаційному користувачеві насамперед необхідно вільно орієнтуватися в своїй предметній галузі, інакше він не зможе ефективно вибирати і формулювати цілі, ставити задачі, будувати моделі досліджуваних процесів і явищ, правильно інтерпретувати одержані результати, ефективно використовувати нові інформаційні технології у професійній діяльності, підтримувати необхідний рівень знань.

Вказані компоненти інформаційної культури мають загальноосвітнє і загальнокультурне значення. Вони характеризують мінімальний обсяг знань, умінь, та навичок у галузі інформаційних технологій і повинні формуватися з урахуванням специфіки спрямованості навчання.


18.Сучасна шкільна інформатична освіта

Стрижнем сучасної парадигми освіти визначено формування самодостатньої особистості, здатної до творчої праці, постійного самонавчання, самовдосконалення й безперервного професійного розвитку, мобільної в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких, зокрема, інформаційних, технологій, здатної до успішної активної безстресової соціалізації в мінливих соціально-економічних умовах. Тому шкільна освіта перетворюється на стратегічну сферу нової демократичної держави й вимагає багатоаспектної модернізації усіх її складників. Визначальними напрямками сучасної трансформації загальної середньої освіти є

‡агрузка...

структурна перебудова, яка передбачає 12-тирічний термін навчання, виділення початкової (4 роки), основної (5 років) і старшої (3 роки) школи та початок шкільної освіти з 6-тирічного віку;

оновлення змісту, характерними ознаками якого є його фундаменталізація, гуманізація, гуманітаризація та посильність освоєння учнями;

особистісна орієнтація навчання, як найхарактерніший прояв диференціації навчання;

трансформація системи оцінювання рівня навченості, що проявилося у здійсненні нових підходів до оцінювання та у введенні 12-тибальної оцінної шкали, у розробці й запровадженні нового Державного стандарту загальної середньої освіти та в реалізації компетентнісного підходу щодо визначення ефективності та оцінки результативності навчання;

профілізація старшої школи шляхом виділення трьох рівнів опанування навчальних дисциплін – стандарту, академічного й профільного – та введенням напрямів профільного навчання (6) і профілів навчання (26);

комплексна інформатизація.

Сучасний період розвитку суспільства характеризується потужним впливом на всі його процеси великого розмаїття інформаційних технологій, які проникають у всі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві, утворюючи глобальний інформаційний простір – інфоноосферу. Це період переходу світової спільноти до інформаційного суспільства, основою якого є інформатизація усіх аспектів життєдіяльності людини.

Інформатизація освіти по праву є пріоритетним напрямком серед усього розмаїття процесів інформатизації сучасного суспільства. Цей процес зумовлює і спонукає до широкого впровадження у освітню практику новітні психолого-педагогічні розробки, спрямовані на інтенсифікацію процесу навчання за рахунок розробки й використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій освітнього спрямування та гармонійного поєднання навчання і морально-естетичного, громадянського й соціально-трудового виховання учнівської молоді. Інформатизація освіти сприяє формуванню умов для переходу від механічного засвоювання фактичного матеріалу до самоосвіти протягом всього життя.

Інтегральною метою інформатизації освіти є ефективна підготовка молодої людини до повноцінної плідної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Досягнення означеної мети інформатизації освіти вимагає створення якісного комп’ютерно-орієнтованого навчального середовища (освітньо-інформаційного середовища), серед основних функціональних завдань якого – реалізація навчання учнівської молоді комп’ютерної грамоти; формування інформаційної культури та певного рівня й спрямованості інформатично-комунікативної компетентності усіх учасників навчально-виховного процесу; здійснення якомога повнішого розвитку нахилів і здібностей кожного учня; комплексне підвищення якості, доступності та ефективності освіти.

Інформатизація освіти, окрім формування освітньо-інформаційного середовища, спирається на соціальну складову, до якої входять відповідним чином підготовлений і вмотивований кадровий склад та учні зі сформованими на достатньому рівні навичками застосування засобів ІКТ у власній навчально-пізнавальній діяльності; потребує створення індустрії педагогічно досконалих програмних засобів навчального призначення (ПЗНП); вимагає конструювання та впровадження у практику педагогічної інформаційної (комп’ютерно-інформаційної) технології.

Базою інформатизації освіти загалом та інформатизації навчального процесу зокрема є навчальна дисципліна "Інформатика". Остання має адекватно репрезентувати "велику інформатику", яка нині являє собою комплексну багатокомпонентну галузь людської діяльності – науку, інженерію (техніка, виробництво, технологія), освіту тощо, – що пов’язана з вивченням структури й загальних властивостей інформації та з методами, засобами, процесами і технологіями генерації (створення), отримання (приймання), фіксації, зберігання, накопичення, захисту, відтворення (відображення), використання, обробляння (пошуку, сортування, фільтрації тощо), перетворення, представлення, передавання інформації та управління такими процесами за допомогою електронно-обчислювальних засобів.

Об’єктивно навчання інформатики у школі згідно з концептуальними, змістовими й часовими факторами має містити дві частини – загальноосвітню, включаючи підготовку користувача ПК початкового рівня, та профільно-орієнтовану, призначену для реалізації мети і завдань певного профілю навчання із застосуванням універсальних та спеціалізованих ІКТ.

Зважаючи на недостатність (для реалізації освітніх завдань основної школи) часового ресурсу, що за чинними нормативними документами відводиться у 9-му класі для навчання інформатики, загальноосвітній зміст навчання інформатики має гармонійно інтегруватися до профільно-орієнтованого (рівневого) змісту навчання інформатики у старшій школі з урахуванням дидактичних та профорієнтаційних завдань і особливостей кожного профілю. При цьому слід зауважити, що загальноосвітня складова змісту навчання інформатики повинна мати інваріантний характер і не залежати від профілю (профільного рівня) навчання. Найбільш ра може бути реалізація інваріантної частини змісту навчання інформатики у вигляді двох структурно тотожних дидактичних концентрів – перший у основній (9 клас) школі, другий у старшій профільній школі (10–12 класи). Організація профільного навчання має уникати вузької спеціалізації змісту навчального процесу, оскільки основне завдання загальної середньої освіти полягає в широкій загальноосвітній підготовці учнів.

Усе зазначене дещо ускладнює конструювання змісту освіти з інформатики в умовах профільного навчання у старшій школі й потребує кваліфікованого дидактичного контролю змісту профільного навчання інформатики з метою недопущення зменшення його загальноосвітньої спрямованості.

Аналіз Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів для основної та старшої школи, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Державного стандарту базової і повної середньої освіти дозволяє зробити обґрунтований висновок про необхідність і своєчасність внесення певних змін до нормативних підходів (з метою їх вдосконалення) щодо навчання інформатики у 12-річній загальноосвітній школі. У зв’язку з цим пропонуємо розглянути перспективну модель навчання інформатики у 12-річній школі.

Метою навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у школі визначається формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання сучасних комп'ютерно-інформаційних (інформатичних) технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування у випускників школи основ інформаційної культури та інформатично-комунікативної компетентності.

Як видно із формулювання мети навчання інформатики у школі, окрім формування в учнів основ інформаційної культури, передбачається також і компетентнісний результат такого навчання, що цілком відповідає спрямованості сучасної світової освіти, новітнім підходам щодо оцінки ефективності навчального процесу та якості навчання і рівня практичної підготовленості випускника. При цьому, поняття "компетентність" розглядається як системне перетворення знань, умінь і навичок (ЗУН) та власного досвіду діяльності за відповідних мотивації і ставлення (системи цінностей) у новий якісний стан – здатність чи готовність особистості до певного виду (роду) успішної діяльності у нестандартних (непередбачуваних, змінних) умовах, тобто, дієвість чи функціональність ЗУН.

Інформатично-комунікативна компетентність особистості проявляється у раціональному доборі і свідомому застосуванні нею певних ІКТ у процесі активного розв’язання різноманітних завдань з досягненням успішного результату.

Презентуємо основні концептуальні підходи до організації інформатичної освіти у структурі всієї загальної середньої освіти.

Зважаючи на світові тенденції, зокрема, щодо глобалізації усіх процесів життєдіяльності людства, стрімкого розвитку інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, інформатизації суспільства і освіти, всеохоплююче поширення мережі Інтернет та збільшення її інформаційних ресурсів, та враховуючи вітчизняний досвід й досвід країн-сусідів у галузі освіти, найбільш життєздатною бачиться чотирирівнева структура інформатичної складової загальної середньої освіти.

І рівень: 2–4 класи. Формування основ комп’ютерної грамотності, загальний розвиток молодшого школяра, комп’ютерна підтримка навчання більшості шкільних предметів. При цьому обов’язковими умовами виступають належний матеріально-технічний стан комп’ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та відповідний рівень підготовленості вчителів.

Безпосереднє застосування молодшими школярами комп’ютера у навчально-виховному процесі для реалізації завдань власної навчально-пізнавальної діяльності, як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень та наявний практичний досвід, має починатися не раніше 2-го класу. У першому класі ще зарано, та й немає ніякої потреби залучати комп’ютер до навчально-пізнавальної діяльності учнів. Як зазначав ще В.О.Сухомлинський, головне завдання початкової школи – навчити дитину читати, писати, рахувати, логічно мислити та зв’язно висловлюватися. Найбільшою мірою це стосується першого року навчання дитини у школі. Та й дуже важливо не забувати про вік нинішніх першокласників – 6 років, який є досить критичним у житті маленької людини.

Про недоцільність застосування комп’ютерних засобів учнями у 1-му класі та певну ефективність їх застосування у 2–4-му класах засвідчили й результати експерименту, який ось уже сьомий рік поспіль проводиться у місті Києві в рамках проектів "Столична освіта" та "Київський підручник". Більше того, цим експериментом засвідчено, що навчання власне основам інформатики у початковій школі є недоцільним.

Тому найбільш ефективним бачиться впровадження інтегрованого навчального курсу за рахунок варіативної складової навчального плану. Завданнями такого курсу мають бути формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп'ютером, розуміння ними сутності застосування комп’ютера і інформаційних технологій та загальний розвиток дитини. При цьому, такий курс має читатися у 2–4 класах по 1 годині на тиждень. Показовими прикладами такого навчання можуть бути названі курси "Сходинки до інформатики" (автори Ф.М.Ривкінд, Г.В.Ломаковська, С.Я.Колес­ников, Й.Я.Ривкінд) та "Прикладна інформатика" (автор Л.А.Журавльова).

Як зазначається в анотації підручників "Сходинки до інформатики", означений курс "знайомить учнів з основними поняттями інформатики, залучає до практичної діяльності на комп’ютері, підтримує вивчення основних предметів (математика, українська мова, англійська мова, природознавство), розвиває пам’ять, просторову уяву, логічне мислення та творчі здібності".

ІІ рівень: 5–6 класи. Тут найбільш виправданим бачиться розвиток основ інформаційної культури учнів шляхом впровадження у навчально-виховний процес предметно-орієнтованих інформаційних технологій. При цьому, реалізація такого навчання має відбуватися під час вивчення більшості навчальних предметів. І не у формі інтегрованих чи бінарних уроків (про навчання інформатики вести мову також ще зарано!), а шляхом органічного інтегрування інформаційних технологій до предметних уроків.

Проте слід зауважити, що реалізація такого навчання потребує перш за все відповідного технічного оснащення навчальних закладів, наявності відповідним чином підготовлених вчителів-предметників та розробку спеціалізованих програмних засобів навчального призначення.

ІІІ рівень: 7–9 класи. Вивчення базового курсу інформатики, спрямованого на формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики та на підготовку користувача персонального комп’ютера.

Нормативне перенесення початку систематичного навчання інформатики в основну школу (9-й клас), безперечно, є досить прогресивним кроком, проте, явно недостатнім для реалізації завдань основної школи щодо надання учням базової середньої освіти. До того ж, не враховуються різні можливі напрямки продовження молодою людиною своєї освіти після закінчення 9-го класу, а саме: здобуття професійної освіти у навчальних закладах початкової професійної освіти чи у вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, або ж продовження здобуття загальної середньої освіти у старшій школі, яка передбачає профільне навчання і певну професійну орієнтацію та допрофесійну підготовку. Звісно, у цих навчальних закладах передбачається різний обсяг, зміст і рівень навчання інформатики, а власне зміст такого навчання має бути адаптованим до спрямованості навчання у певному навчальному закладі. Отже, базові загальноосвітні знання з інформатики та відповідні компетенції мають бути сформовані у межах основної школи.

Слід зазначити, що нині немало загальноосвітніх навчальних закладів України практикують систематичне навчання інформатики з 7-го чи 8-го класу. Зазначене не суперечить віковим особливостям розвитку учнів й повною мірою узгоджується з сучасними процесами інформатизації суспільства та модернізації загальної середньої освіти України, зокрема, переходу до 12-річного терміну навчання та профілізації старшої школи. Більш ранній початок навчання інформатики є невиправданим з багатьох позицій й підтверджується педагогічною практикою.

Об’єктивно (ступенева структура загальної середньої освіти, завдання основної школи, профільність старшої школи) найбільш доцільним і дидактично виправданим бачиться систематичне навчання інформатики в основній школі як складової інваріантної частини навчального плану у вигляді базового навчального курсу: у 7-му класі по 1 год/тиждень, у 8-му та 9-му класах – 2 год/тиждень, загальним обсягом 175 годин. Пояснимо сказане.

Важливою вимогою й передумовою організації навчання у загальноосвітній школі є чітке визначення і розмежування завдань навчання на різних її ступенях та певна завершеність освіти на кожному з них. Тому на етапі відбору змісту освіти та конструювання навчальних програм необхідно передбачити таке структурування навчального матеріалу, такий його зміст й глибину вивчення, за яких у випускника основної школи (після закінчення 9-го класу) має бути повністю сформований певний мінімум предметних знань, умінь і навичок, достатній для свідомого обрання ним напрямку подальшого навчання та успішності такого навчання, активної соціальної адаптації, раціонального використання засобів ІКТ, зокрема, у межах будь-якого профілю навчання у старшій школі. Подальше навчання у старшій школі (у 10–12 класах) має забезпечити поповнення і поглиблення предметних знань, їх систематизацію та узагальнення.

За таких обставин той курс інформатики, який нині викладається у 10–11 класах, має бути перенесений до основної (у структурі 12-річної) школи з певною змістовою його адаптацією відповідно до завдань основної школи та вікових особливостей учнів. Разом з тим, найскладніший матеріал курсу має залишитися у змісті предмету у старшій школі. Тобто, об’єктивно постає необхідність, з одного боку, поділу й певного розмежування, а з другого – структурного й змістового узгодження курсів інформатики для основної і старшої школи.

Структура базового курсу – змістова й процесуальна – має утворювати два дидактичні концентри: перший концентр охоплює 7-й клас, другий – 8-й та 9-й класи. Функціональне призначення першого концентру курсу (як самостійної своєрідної закінченої освітньої одиниці) полягає у формуванні в учнів загального цілісного уявлення (світогляду) про інформатику у всьому її розмаїтті прикладань і проявів, а другого концентру – у формуванні основ інформаційної культури та інформатичної компетентності особистості на рівні користувача-початківця персонального комп’ютера. При цьому, передбачається майже повна тотожність тематичної структури змісту освіти обох зазначених концентрів.

IV рівень: 10–12 класи. Інформатика як складова профільного навчання.

Розпочате в Україні реформування загальної середньої освіти передбачає розбудову старшої профільної школи. Внаслідок цього мають бути створені сприятливі умови для свідомого й обґрунтованого вибору випускником школи галузі своєї майбутньої професійної діяльності та реалізації у межах навчально-виховного процесу початкової, точніше, ознайомлювальної, професійно-світо­глядної підготовки з певного фаху. Зазначене ґрунтується на врахуванні індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів та має забезпечити якнайповніше розкриття особистості під час її подальшої продуктивної діяльності.

Навчання інформатики має здійснюватися у вигляді:

профільно-орієнтованих курсів інформатики у неінформатичних профілях;

спеціалізованих курсів інформатики у фізико-математичному, технологічному, економічному тощо профілях;

інтегрованого профільного курсу інформатики у інформаційно-технологічному профілі;

курсів за вибором (елективних курсів) у предметній структурі усіх профілів.

Щодо профільного навчання інформатики та ІКТ, Типовими навчальними планами у складі "технологічного напряму" виділяється "інформаційно-технологічний профіль" (ІТП).

Метою профільного навчання за ІТП визначено забезпечення здобуття учнівською молоддю повної загальної середньої освіти, загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки у галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, осмисленого вибору майбутньої професії; гармонійного розвитку та виховання особистості, здатної до активної успішної самореалізації, безстресової суспільно корисної соціалізації, професійного зростання й мобільності на ринку праці в умовах сучасного суспільства, зокрема, глобалізації та інформатизації світу.

Профільне навчання за ІТП призначене для вмотивованого свідомого формування у старшокласників умінь і навичок самостійної навчально-пізнавальної, науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності у галузі інформатики та ІКТ, особистісно зорієнтований розвиток їхніх інтелектуальних, творчих, фізичних, психічних, морально-етичних, соціальних якостей, життєвої потреби у самоосвіті, самовдосконаленні й саморозвитку.

Профільне навчання за ІТП виступає своєрідною з’єднувальною ланкою між загальною середньою й професійною інформатичною освітою, забезпечуючи наступно-перспективний зв’язок між різними рівнями освіти.

Серед навчальних предметів ІТП виділяються три групи дисциплін: група загальноосвітніх предметів, навчальний процес яких максимально насичується інформаційними технологіями і засобами; група споріднених з інформатикою навчальних предметів (алгебра, геометрія, фізика та/або технології і креслення), зміст яких має максимальною мірою спрямовуватися й забезпечувати потреби профілю; група власне інформатичних предметів (узагальнена інформатика та/або технології, креслення і курси за вибором інформатичного спрямування).

Як найбільш прийнятна, пропонується така предметна структура профільного навчання інформатики у складі ІТП:

єдиний (базовий) курс обсягом 2 год/тиждень (за нормами академічного рівня);

вибіркове викладання (2 год/тиждень) спеціальних курсів, які по суті й визначатимуть певну спеціалізацію у межах профілю;

курси за вибором інформатичного спрямування (елективні курси) мають підсилювати профіль (чи його певну спеціалізацію) і зазвичай включаються до варіативної частини навчальних планів

При цьому, перспективними нині є такі спеціалізації профілю: програмування; бази даних і знань; експертні системи і штучний інтелект; інформаційні технології проектування; автоматизовані системи управління; веб-технології; електронне видавництво; комп’ютерна графіка тощо.

Загалом, для ІТП можливими бачаться три варіанти архітектоніки узагальненої інформатики як навчального предмету за Типовим навчальним планом профілю, де передбачено 4 щотижневих години впродовж трьох років, загалом 420 годин. Причому, другий і третій варіанти передбачають виділення базового курсу інформатики (по 2 години щотижня) як своєрідного інваріантного ядра у внутрішньопредметній структурі інформатичних дисциплін.

Перший варіантуніверсальний стандартизований. Єдиний курс інформатики обсягом 420 годин, що являє собою поглиблений за змістом варіант базового курсу за сталої його тематичної структури.

Другий варіантспеціалізований. Вважається найбільш прийнятним, реалізується за наведеною вище схемою й включає: (базовий курс + спеціальний курс + курси за вибором).

Третій варіантзмішаний, елективно спрямований. Реалізується у складі базового курсу інформатики обсягом 2 год/тиждень та доповнюється курсами за вибором у межах інваріантної та варіативної складових навчального плану: (базовий курс + курси за вибором).

Кожний із цих підходів має свої переваги й свої недоліки. Перший варіант відповідає пропозиціям Типового навчального плану, хоча передбачає значні різнопланові труднощі його реалізації (великий зміст, єдиний для всіх учнів і всіх навчальних закладів, обмежені можливості для диференціації й особистісної орієнтації навчання). Другий варіант передбачає введення певних спеціалізацій у межах профілю, що дозволить більш ґрунтовно зосередитися на вивченні окремої галузі у розмаїтті сучасних ІКТ, хоча зумовить підвищені вимоги до кадрового та програмно-технічного забезпечення й збільшить трудомісткість підготовки навчально-методичного забезпечення. Третій варіант межує з певною еклектичністю, проте підвищить мобільність навчальних закладів відповідно до їх реальних можливостей та сприятиме диференціації й особистісній орієнтації навчання.

Остаточні якісні висновки можна буде зробити лише в результаті практичної апробації у реальному навчальному процесі усіх зазначених вище підходів.

Наведений вище матеріал ставить більше запитань, ніж дає відповіді на актуальні питання модернізації навчання інформатики та запровадження профільного навчання, зокрема, за ІТП. Вважаємо наведені пропозиції початковими положеннями можливої дискусії з означеної проблеми. Сподіваємося на її конструктивне обговорення з метою прийняття виважених, обґрунтованих рішень задля підвищення якості навчання інформатики у загальноосвітній школі.


 

19.До найістотніших особливостей шкільного курсу інформатики можна віднести:

1. Зміст шкільного курсу інформатики базується на трьох фундаментальних поняттях сучасної науки: інформація, алгоритм, ЕОМ. Тим самим, з одного боку, забезпечується зв'язок з наукою інформатикою, з іншого — до певної міри передбачається обов'язковий для засвоєння учнями рівень знань.

Зміст відображає сукупність нових фундаментальних понять, уперше введених до змісту шкільної освіти.

2. Важливою особливістю шкільного курсу інформатики є його міжпредметність. Серед шкільних дисциплін іншого такого аналога не існує. Знання, уміння, навички, які учні здобувають під час вивчення цього курсу, ілюструються і підкріплюються прикладами з різних шкільних дисциплін, а також використовуються під час їх вивчення. Вже в ході вивчення предмета інформатики, а також після закінчення вивчення курсу набуті знання будуть широко використовуватися кожним школярем на уроках з інших предметів, де отримуватиме природне продовження процес поглиблення знань в галузі інформатики, розширення сфер застосування комп'ютерів.

3. Нові фундаментальні знання, привнесені до змісту навчання курсом інформатики поняття інформації, а також суттєве розширення поняття величини. Учнів раніше ознайомлювали із змінними величинами, що могли набувати лише числових значень У курсі інформатики в явному вигляді вводяться і використовуються величини різних типів числові, літерні, графічні

Крім того, школярі ознайомлюються і працюють з даними, поданими у вигляді таблиць Величина виявляється носієм не єдиного значення, а сукупності особливим чином організованих значень, що сприймаються як єдине ціле Все це потребує нового рівня абстрагування

4. Із введенням до шкільних навчальних предметів курсу інформатики вперше став можливим розгляд і формування в учнів хоч би первинних уявлень про етапи повного розв'язування практичної задачі з використанням комп'ютера від її постановки до аналізу здобутих результатів.

Місце курсу інформатики серед шкільних дисциплін можна порівняти з місцем філософи у загальній системі наук Разом з тим виникає непроста методична задача, що стосується вмілого формування поняття про моделювання, як один із найдієвіших і найзагальніших методів пізнання Подальший розвиток цих уявлень проходить під час вивчення інших шкільних предметів

Нові поняття і методи, що вивчаються в курсі інформатики, істотно розширюють традиційні межі шкільного математичного інструментарію, формують нові прикладні знання, вміння і навички, що підводять допитливого школяра до розуміння фундаментальних методів сучасної науки і їх застосувань на практиці.

5. Понятійний апарат інформатики включає універсальні поняття, які досить широко використовуються в інших науках і в повсякденній практиці людей (об'єм суб'єкт, модель, інформація, повідомлення, алгоритм, система, схема, кодування, передавання інформації тощо), та вузькоспеціальні, без яких неможлива успішна робота на комп'ютері(операційна система, файл, драйвер, налагодження програми, переривання тощо)

6. Задачі, які розв'язуються в межах курсу інформатики, часто належать до інших предметних галузей знань — математики, фізики, хімії, біологи, історії і ін

7. В інформатиці є не один об’єкт вивчення, а кілька, які відрізняються один від іншого інформаційні процеси і будова комп'ютера, способи побудови алгоритмів і методи пошуку інформації за допомогою телекомунікаційних мереж і т. п.

8. Комп'ютер на уроках інформатики є і об’єктом навчання, і одночасно засобом навчально-пізнавальної пильності, і інструментом для вирішення навчальних задач.

9. Зростає роль організaцiї самостійної роботи учнів оскільки з'являються можливості значної інтенсифікації навчального процесу та активізації навчально-пізнавальної діяльності

10. Суттєво зростає роль учителя в управлінні навчально-пізнавальною діяльністю учнів і навчальним процесом узагалі, оскільки в умовах інтенсифікації навчання і активізації навчально-пізнавальної діяльності частіше виникають проблемні ситуації і питання, розв'язання яких потребує втручання й участі вчителя.

11. Темпи розвитку комп'ютерної техніки дуже високі, достатньо швидко змінюються навіть принципи роботи пристроїв того чи іншого типу, тому в навчанні постійно доводиться використовувати матеріали комп'ютерної періодики.

12. Стрімкість вдосконалення програмного забезпечення призводить до того, що розроблені програмні продукти (навчаючі і контролюючі програми, редактори тощо) застарівають невдовзі після появи, і при ознайомленні з будь-яким пакетом прикладних програм необхідно розумно поєднувати вивчення загальних питань щодо будови і призначення програмного засобу з його конкретними особливостями, що потребує формування в учнів політехнічних вмінь під час вивчення інструментальних і технічних засобів.

13. На відміну від інших предметів, у інформатиці трапляються випадки, коли окремі питання учні можуть знати краще, ніж учитель, тобто відбувається взаємо навчання учня і вчителя.

Особливості курсу інформатики, що виділяють його з інших шкільних предметів, такі: динамічність змісту курсу шкільної інформатики; відсутність загальноприйнятого серед учителів розуміння інформатики як науки і як навчального предмета; неоднозначність розуміння цілей навчання; розмаїття орієнтацій у чинних підручниках; тенденція до інтеграції шкільної освіти; тенденція до зниження віку навчання інформатики та ін.


20. Цілі навчання інформатики в середній загальноосвітній школі.

Цілі навчання інформатики безпосередньо випливають з цілей завдань загальної середньої освіти, які зазначені у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст.

Основна мета освіти – створити умови для особистого розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчитися протягом життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Отже, всебічний розвиток особистості, створення для цього сприятливих умов – основна мета школи. Мета навчання і виховання підпорядковані розвитку особистості і виступають як загальні форми, засоби такого розвитку.

Цілі навчання інформатики визначають, виходячи із загальних цілей навчання в сучасній середній загальноосвітній і професійній школі, а також з особливостей інформатики як науки, її ролі і місце в системі наук, у житті сучасного суспільства.

Навчання інформатики певною мірою забезпечує також практичний аспект підготовки учнів до повноцінного життя в інформаційному суспільстві, що також можна віднести до загальних цілей навчання інформатики.

Необхідність вивчення інформатики пов’язана насамперед із загальноосвітніми функціями цього курсу, його роллю у розв’язанні загальних завдань навчання, виховання і розвитку школярів.

Реалізація світоглядної функції предмета пов’язана з розкриттям ролі інформаційних процесів (пошук, зберігання, передавання, перетворення) у живій природі, техніці, суспільстві, значенням нових інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку продуктивних сил суспільства, змін характеру прав людини.

Загальноосвітня функція вивчення інформатики пов’язана з опанування учнями комплексом знань, умінь і навичок, необхідних для повсякденного життя та майбутньої професійної діяльності, для вивчення на сучасному рівні предметів природничо-математичних та гуманітарних циклів, для продовження вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.

Цілі розумового розвитку в основному зводяться до формування двох взаємодоповнюючих стилів мислення: логіко-алгоритмічного і системно-комбінаторного.

Логіко-алгоритмічне мислення виявляється в умінні будувати логічні твердження про властивості інформації та даних і запити до пошукових систем; мислення індуктивного і дедуктивного під час аналізів результатів опрацювання інформації за допомогою комп’ютерів; формалізувати свої наміри аж до записів деякою алгоритмічною мовою.

Ознаками системно-комбінаторного мислення є бачення об’єктів і явищ цілісності, взаємозв’язках; уміння будувати кілька взаємодоповнюючих точок зору на один і той самий об’єкт; уміння комбінувати понятійні та знаряддєві засоби з різних дисциплін під час побудови моделей.

Розливальна мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості, пошукової діяльності, усвідомлення явищ оточуючої дійсності, їх подібності та відмінності. Передбачається розвиток в учнів:

· логічного мислення та інтуїції, просторової уяви;

· умінь перенесення знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблемно-пошукової діяльності;

· інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

· готовності до опанування та використання нової комп’ютерної техніки та нового програмного забезпечення;

· готовності до подальшої самоосвіти в галузі інформаційних технологій.

Практична мета шкільного курсу інформатики – внести вклад у трудову і технологічну підготовку учнів, тобто забезпечити їх тими знаннями, вміннями і навичками, які є складовими підготовки до трудової діяльності після закінчення школи.

Виховна функція навчання інформатики пов’язана, зокрема, з формуванням в учнів уміння приймати виважені рішення, нести відповідальність за результат їх здійснення, із значною роллю використання інформаційних технологій у вихованні гармонійного розвитку особистості.

Виховна мета шкільного курсу інформатики забезпечується передусім тим могутнім світоглядним впливом на учня, який виявляє усвідомлення можливостей використання комп’ютерної техніки в створенні матеріально-технічної бази розвитку суспільства і цивілізації в цілому. Вивчення інформатики, побудова алгоритмів і програм, їх реалізація на комп’ютері, що потребують від учнів розумових і вольових зусиль, концентрації уваги, логічності і розвинутої уяви, повинні сприяти розвитку таких цінних якостей особистості, як наполегливість і цілеспрямованість, творча активність і самостійність, відповідальність і працьовитість, дисципліна і критичність мислення, здатність аргументовано відстоювати свої погляди і переконання.

Виховні цілі при вивченні інформатики пов’язані з формуванням рис і якостей особистості, необхідних для ефективного та безпечного використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних мереж.

Жодна із зазначених основних цілей навчання інформатики не може бути досягнута ізольовано одна від одної, вони тісно пов’язані. Не можна одержати виховного ефекту від навчання інформатики, не забезпечивши здобуття школярами основ загальної освіти в цій галузі, так само як не можна його досягти, ігноруючи практичні та прикладні сторони навчання.

Завдання курсу інформатики:

· ознайомити учнів з такими поняттями як система, інформація, модель, алгоритм, їх роллю у формуванні сучасної інформаційної картини світу;

· розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі, суспільстві, технічних системах;

· ознайомити учнів з принципами формалізації суджень, структурування інформації, сформувати вміння будувати інформаційні моделі об’єктів і систем, які вивчаються;

· розвивати синтетичне і аналітичне мислення;

· сформувати вміння організовувати пошук інформації;

· сформувати навички пошуку, опрацювання, зберігання, передавання інформації за допомогою сучасних комп’ютерних технологій;

· сформувати потребу використання засобів комп’ютерної техніки.

 


 

1.Обладнання шкільного кабінету інформатики.

2.Організація роботи в комп’ютерному класі

3.Правила техніки безпеки під час роботи з комп’ютером.

4.Дидактичні вимоги до шкільних комп’ютерів та локальної мережі.

5.Дидактичні особистості уроку інформатики

6.Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики.

7.Оцінювання навчальних досягнень учнів

8. Психолого-дидактичний аналіз помилок учнів при навчанні інформатики та шляхи їх попередження і усунення

9.Принципи навчання інформатики.

10.Засоби і форми навчання

11.«Форми організації навчальної діяльності на уроках інформатики».

12.Типологія уроків.

13.Дидактичні особистості уроку інформатики


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.037 сек.)